0440/6949/18 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, згідно з яким платнику податків збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість - 06.12.2022 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 (суддя - Конєва С.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 (головуючий суддя - Черендиченко В.Є., судді: Панченко О.М., Суховаров А.В.) у справі №0440/6949/18.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз" (далі - ТОВ "Агро-Союз") звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області) від 25.06.2018 №0015911423.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2018, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області №0015911423 від 25.06.2018 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 597042,50 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "Агро-Союз" оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2018, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ "Агро-Союз" зазначає, що в матеріалах справи містяться всі необхідні докази, які підтверджують придбання послуг та використання їх у власній господарській діяльності, та спростовують доводи відповідача, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Однак, суди попередніх інстанцій в порушення статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України поклали тягар доказування на позивача, не досліджували докази в їх сукупності і всебічно не з`ясували всі обставини справи.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ГУ ДФС у Дніпропетровській області зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Агро-Союз" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "БЕНІФІСПРАЙД" за період з 01.11.2017 по 30.11.2017, з ТОВ "РОДВЕЙ" за період з 01.01.2018 по 31.01.2018.

За результатами проведеної перевірки складено акт №29384/04-3/14-23/24437202, в якому відображено висновки про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (здійснення господарських операцій із наведеними контрагентами, які не містять ознак реальності), внаслідок чого позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму 2388169,80 грн. у тому числі у листопаді 2017 року на 1816968,20 грн., у січні 2018 року - 571201,56 грн.

На підставі названого акту перевірки відповідачем 25.05.2018 прийнято податкове повідомлення-рішення №0015911423, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму - 3582255,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 2388170 грн., за штрафними санкціями - 1194085 грн.

За результатами адміністративного оскарження вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Вирішуючи даний спір судами з`ясовано, між ТОВ "Агро-Союз" та ТОВ "БЕНЕФІСПРАЙД" (постачальник), яке знаходиться у м. Одеса, договір поставки №П231117 від 23.11.2017 за умовами якого останній зобов`язувався поставити позивачеві продукцію (будівельні матеріали), асортимент та кількість і ціна зазначаються у рахунках або накладних, що є невід`ємною частиною договору; поставка здійснюється у відповідності до правил "Інкотермс-2000" на умовах FCA Одеса (самовивіз) - (склад Постачальника); позивач як покупець повинен був оплатити кожну партію продукції на підставі рахунку постачальника на протязі 90 днів з моменту поставки у безготівковій формі - п.1.1, п.2.1, п.3.1, п.3.2 договору поставки.

На підтвердження факту реальності вищенаведеної господарської операції на поставку будівельних матеріалів позивачем надані копії видаткових накладних, рахунків-фактур, балансових довідок про оприбуткування товару, акти прийому, копії податкових накладних та квитанції №1 про їх реєстрацію у ЄРПН.

Також, між позивачем (поклажодавець) та ТОВ "БЕНЕФІСПРАЙД" (зберігач) був укладений договір №СКЛ20/17 про надання послуг відповідального зберігання від 23.11.2017 за умовами якого позивач передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання матеріальні цінності (будівельні матеріали) та здійснює їх зберігання за адресою: Одеська область, м. Одеса, Київське шосе, буд. 9/1, послуги зберігання складають 13800,00 грн. за календарний місяць, оплата здійснюється щомісяця протягом 5 календарних днів після отримання рахунку та підписання сторонами акта наданих послуг - п.1.1, п.1.3, п.4.3 договору зберігання.

На підтвердження здійснення зазначеної господарської операції позивачем надані копії актів №1, №2, №3 приймання-передачі на зберігання продукції, копія претензії на оплату продукції від 04.06.2018, копія графіку погашення заборгованості від 11.06.2018 №00063, копія листа від 18.06.2018 про розірвання договору №П231117 від 23.11.2017, копія договору про розірвання договору поставки від 18.06.2018, копії актів приймання-передачі із зберігання продукції, копії накладних на повернення товарів від 18.06.2018, копії розрахунків коригування до податкової накладної, копії квитанцій №1 про їх реєстрацію у ЄРПН).

Позивачем з ТОВ "РОДВЕЙ" (постачальник), яке знаходиться у місті Одеса, був укладений договір поставки №ДГ-2011/17 від 20.11.2017 щодо придбання у вказаного підприємства будівельних матеріалів за умовами, аналогічними за вищенаведеним договором поставки.

На підтвердження факту реальності вищенаведеної господарської операції на поставку будівельних матеріалів позивачем надані копії видаткових накладних, рахунків-фактур, балансових довідок про оприбуткування товару, прийомні акти, журнали-ордери, копії податкових накладних та квитанції №1 про реєстрацію їх у ЄРПН.

Також, між позивачем (поклажодавцем) та ТОВ "РОДВЕЙ" (зберігач) був укладений договір №ЗБО18/11-17 про надання послуг відповідального зберігання за умовами якого позивач передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання матеріальні цінності поклажодавця (будівельні матеріали). Зберігач здійснює зберігання будівельні матеріали за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Моторна, 8, послуги зберігання складають 15000 грн. за календарний місяць, оплата наданих послуг здійснюється протягом 5 календарних днів після отримання рахунка та підписання сторонами акта наданих послуг - п.1.1, п.1.3, п.4.3 договору зберігання.

На підтвердження цієї господарської операції позивачем надані копії актів приймання-передачі на зберігання продукції; копію претензії від 06.06.2018; копія графіку погашення заборгованості від 12.06.2018 №0064; копія листа про розірвання договору від 18.06.2018; копія договору про розірвання договору поставки від 20.11.2017 №ДГ-2011/17 від 18.06.2018р.; копії накладних на повернення товару; копії розрахунків коригування до податкових накладних та копій квитанцій №1 про їх реєстрацію в ЄРПН.

Разом з цим, як встановлено судами, позивачем ні до перевірки, ні під час судового розгляду справи не було надано документів, які б свідчили про здійснення позивачем оплати за придбані будівельні матеріали, проведеної на користь ТОВ "БЕНЕФІСПРАЙД" та ТОВ "РОДВЕЙ" як за договорами поставки, так я за договорами зберігання, а також на відсутність доказів транспортування товару (з урахуванням того, що за умовами зазначених договорів передбачено самовивіз зі складу постачальника) із міста Одеси, до с. Майське, Синельниківського району Дніпропетровської області.

Позивачем не було надано ні рахунків на оплату по зберіганню товару, ні актів наданих послуг за зберігання будівельних матеріалів у період з листопада 2017 року по травень 2018 року із підписами учасників господарської операції з урахуванням того, що складання рахунків та актів наданих послуг передбачено умовами п.4.3 договорів зберігання.

Надані позивачем в якості доказів прийомні акти, не підписані жодною із учасників господарської операції, у тому числі і посадовими особами позивача, а тому не можуть бути належними і достатніми доказами реальності господарських операцій позивача, виходячи з вимог статей 73- 76 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, дослідивши надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам із зазначеним підприємством суди попередніх інстанцій встановили, що вони не підтверджують реального виконання господарських операцій, оскільки складені неналежним чином, не містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та не дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Отже, враховуючи встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства, суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про відмову в позові про скасування податкового повідомлення-рішення про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість, цілком обґрунтовано виходили з того, що надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій між позивачем та його контрагентами та факт їх використання в господарській діяльності позивача.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

постановив:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз" залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 у справі №0440/6949/18 залишити без змін.