Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін

Прокурор Святошинського району м. Києва звернувся до господарського суду м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Комунального підприємства по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" Святошинського району м. Києва про зобов'язання відповідача звільнити шляхом передачі на баланс позивача самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,2 га за адресою: м. Київ, вул. Строкача, 8, що використовується під розміщення автостоянки.

Позов мотивовано посиланням на положення ст.ст. 125, 126, 212 ЗК України та обставини використання відповідачем спірної земельної ділянки без правоустановчих документів.

Київська міська рада позовні вимоги прокурора підтримала.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на обставини оформлення ним права користування спірною земельною ділянкою на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації, починаючи з 2003 року.

Рішенням від 21.04.08 господарський суд м. Києва (суддя Ковтун С.А.) позов задовольнив у повному обсязі.

Рішення мотивовано використанням відповідачем спірної земельної ділянки без передбачених ст. 125 ЗК України підстав.

Постановою від 18.09.08 Київський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Синиці О.Ф. –головуючого, Рєпіної Л.О., Буравльова С.І.) рішення суду першої інстанції скасував, а в задоволенні позову відмовив.

Постанова мотивована тим, що відповідач як правонаступник отримав у своє управління передані органами влади реально існуючі автомобільні стоянки, оформлення документів землекористування на які не завершено.

Ухвалою від 03.12.08 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована відсутністю у відповідача правоустановчих документів на спірну земельну ділянку як підстави для користування нею.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, проведеною 22.02.08 Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у місті Києві та Київській області перевіркою дотримання вимог земельного законодавства виявлено, що земельна ділянка площею 0,2 га по вул. Строкача, 8 у м. Києві використовується Комунальним підприємством по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" Святошинського району м. Києва під розміщення автостоянки без відповідних документів на право власності або користування вказаною земельною ділянкою.

Звертаючись до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради, Прокурор Святошинського району м. Києва заявив вимоги про зобов'язання відповідача звільнити шляхом передачі на баланс позивача вищевказану земельну ділянку як самовільно зайняту.

Такий спосіб захисту прав передбачений ст. 212 ЗК України, відповідно до якої самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Поняття самовільного зайняття земельних ділянок визначено в ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (в редакції на момент вирішення спору судом першої інстанції) як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не спростовано доводи прокурора щодо відсутності в нього правоустановчих документів на користування спірною земельною ділянкою.

Суд апеляційної інстанції з таким висновком не погодився, оскільки Комунальне підприємство по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" Святошинського району м. Києва є правонаступником ДП "Київавто-Сервіс" Ленінградського району, заснованого на власності громадської організації "Київського міського об'єднання автомобілістів "Київавто".

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.03.03 №531 за погодженням з Київським міським комунальним підприємством "Київпарксервіс" на відповідача покладено обов'язки приєднаного правопопередника (ДП "Київавто-Сервіс") як замовника і зобов'язано відповідача завершити вирішення в установленому порядку питання оформлення права користування земельними ділянками для будівництва і експлуатації автостоянок, підземних паркінгів з автостоянками у Святошинському районі м. Києва. У перелік об'єктів, зокрема, включено спірну земельну ділянку.

За облаштовану автостоянку відповідачем сплачується земельний податок, виготовлено топографічно-геодезичні і кадастровий плани, зібрано висновки СЕС, Головного управління охорони культурної спадщини, екології та природних ресурсів тощо.

Отже, відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач як правонаступник отримав в своє управління передані органами влади реально існуючі автомобільні стоянки, оформлення документів землекористування на які не завершено, а його завершення залежить саме від органів державної влади та самоврядування, і відповідач не втратив право на належне оформлення землевідводу.

Проте викладені висновки суду апеляційної інстанції засновані лише на наявності вищевказаного розпорядження Київської міської державної адміністрації, а не на встановленні обставин виділення спірної земельної ділянки особою, яка відповідно до вимог земельного законодавства має право розпоряджатися нею.

Зокрема, судами як першої, так і апеляційної інстанції не досліджувались обставини і підстави створення відповідної автостоянки та розміщення її на спірній земельній ділянці, переходу певних прав і обов'язків щодо неї до відповідача, а також реалізацію останнім цих прав і обов'язків або ж ухилення від цього.

Зазначення ж суду апеляційної інстанції про бездіяльність і неузгодженість дій органів управління і ними створених структур не засноване на встановленні обставин визнання незаконною певної бездіяльності особи, уповноваженої на вирішення питання щодо надання та оформлення прав на спірну земельну ділянку. До того ж судом не з'ясовано підстави та правові наслідки покладення на відповідача відповідних обов'язків Київською міською державною адміністрацією та наявність прав і обов'язків цієї особи, яких може стосуватися даний спір.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку, що суди не дотримались вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України (1798-12) щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин та залучення до участі у справі всіх осіб, прав і обов’язків яких стосуються спірні правовідносини.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.08 та рішення господарського суду м. Києва від 21.04.08 у справі №6/147 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.