620/744/21 Про повернення апеляційної скарги без розгляду, оскільки скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги - 23.12.2021 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 620/744/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квідторг" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Чернігівській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року (головуючий суддя - Кузьменко В.В., судді: Ганечко О.М., Василенко Я.М.),-

Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 9 квітня 2021 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Квідторг" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнив. Цього ж дня було виготовлено повний текст судового рішення.

Копія рішення суду першої інстанції була отримана відповідачем 14 квітня 2021 року (а.с.92).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Чернігівській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - ГУ ДПС) 30 квітня 2021 року подало апеляційну скаргу.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 2 червня 2021 року залишив апеляційну скаргу без руху та надав скаржнику строк тривалістю десять днів з моменту отримання копії ухвали для надання документа про сплату судового збору. Копія вказаного рішення була отримана апелянтом 7 червня 2021 року (а.с.74-75, 77).

16 червня 2021 року ГУ ДПС за допомогою засобів поштового зв`язку направило на адресу апеляційного суду клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, яке вмотивовано відсутністю коштів на сплату судового збору (а.с.78-85).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2021 року у задоволенні клопотання ГУ ДПС про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено. Апеляційну скаргу ГУ ДПС повернуто особі, яка її подала (а.с.86-89).

Ухвала суду вмотивована тим, що обставини, пов`язані з процедурою фінансування установи чи організації з Державного бюджету України та/або відсутністю у ньому коштів, не можуть вважатися достатньою та самостійною підставою для продовження процесуальних строків. Суд відхилив посилання апелянта на обставини безспірного списання коштів, оскільки останні не є перешкодою для сплати судового збору. При цьому апелянт не надав доказів вчинення будь-яких доказів, спрямованих на отримання відповідного фінансування. Доказів того, що несплата судового збору обумовлена саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, також надано не було.

Копія ухвали про повернення апеляційної скарги була отримана апелянтом 12 липня 2021 року (а.с.95).

15 липня 2021 року ГУ ДПС повторно подало апеляційну скаргу на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2021 року з клопотаннями про поновлення строку на апеляційне оскарження (а.с.100-116).

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 вересня 2021 року залишив апеляційну скаргу без руху з наданням строку для усунення недоліків тривалістю десять днів з моменту отримання копії зазначеної ухвали для надання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших поважних причин його пропуску та сплати судового збору (а.с.119-121).

Відповідно до вказаної ухвали апеляційний суд вказав, що відсутність коштів для сплати судового збору не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Копія ухвали про залишення вдруге поданої апеляційної скарги без руху була отримана ГУ ДПС 7 жовтня 2021 року (а.с.123).

19 жовтня 2021 року на електронну адресу суду апеляційної інстанції надійшло: клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги разом із платіжним дорученням від 12 жовтня 2021 року №2136 про сплату судового збору; клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Апелянт зазначав, що вперше апеляційна скарга була подана із дотриманням строків, встановлених статтею 295 КАС України, а несплата судового збору викликана об`єктивними обставинами, що не залежали від апелянта. З огляду на карантинні заходи, запроваджені на території України, при вирішенні питань фінансування різних напрямів діяльності держави саме охорона здоров`я є пріоритетним напрямом. Апелянт наголошував, що неодноразово звертався до ДПС України з відповідними листами щодо наближення фінансування кошторисних призначень на сплату судового збору (а.с.124-134).

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 жовтня 2021 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2021 року (а.с.135-137).

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд за наслідками розгляду поданого ГУ ДПС клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що невиконання вимог щодо сплати судового збору при поданні апеляційної скарги, що зумовило повернення вперше поданої апеляційної скарги, не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення. Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд послався на висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року (справа №812/578/18).

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що апеляційний суд безпідставно залишив без руху апеляційну скаргу, яка була подана в межах строку, встановленого статтею 295 КАС України. Скаржник зауважує, що отримав копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції 14 квітня 2021 року і вже 30 квітня 2021 року подав апеляційну скаргу. Вперше подана апеляційна скарга була повернута 7 липня 2021 року, а повторно ГУ ДПС подало апеляційну скаргу 15 липня 2021 року. Вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було виконано шляхом подання відповідного платіжного доручення разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Ці обставини не були враховані апеляційним судом. В підтвердження своєї позиції скаржник також навів посилання на постанову Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі №826/8592/17.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 29 листопада 2021 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України (2747-15) .

Так, частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, зокрема на апеляційне оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року (справа № 280/4682/19), від 18 червня 2020 року (справа № 400/524/19), від 17 червня 2020 року (справа № 280/4951/19) тощо.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДПС у період з 14 квітня 2021 року (дати отримання копії рішення суду першої інстанції) по 21 жовтня 2021 року (дату відмови апеляційним судом у відкритті апеляційного провадження) двічі зверталось до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами (30 квітня 2021 року - в межах тридцятиденного строку на апеляційне оскарження; 15 липня 2021 року). У жоден з указаних разів відповідач як не долучав до апеляційної скарги документ про сплату судового збору у будь-якому розмірі, так і не заявляв клопотання про відстрочення чи розстрочення його сплати з наведенням обґрунтованих причин неможливості такої сплати.

Вперше подана апеляційна скарга залишалась судом без руху з наданням десятиденного строку на сплату судового збору. При цьому суд не знайшов підстав для задоволення клопотання позивача про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Так, апеляційний суд надав відповідну правову оцінку долученим до вказаного клопотання листам Державної казначейської служби України про безспірне списання коштів та вказав, що відповідно до вимог чинного законодавства ці обставини не впливають на можливість сплати суб`єктом владних повноважень судового збору.

До повторно поданої апеляційної скарги ГУ ДПС знову не долучило ні документ про сплату судового збору, ні докази, які б підтверджували неможливість його сплати. Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, порушене апелянтом як в повторній апеляційній скарзі, так і в клопотанні, поданому на усунення її недоліків, суд апеляційної інстанції визнав посилання на відсутність бюджетного фінансування неповажною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

Надаючи оцінку наведеним вище обставинам, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав вважати, що строк на апеляційне оскарження був пропущений ГУ ДПС з поважних причин.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі "Рисовський проти України" підкреслено особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Відтак, самих по собі посилань на обставини, пов`язані з неналежним фінансуванням державної установи чи організації чи відсутністю таких коштів взагалі, недостатньо для підтвердження поважності причин пропуску строку. Відповідач, маючи намір реалізації наданого йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов`язків, що також передбачає частина друга статті 49 КАС України.

Сукупність обставин у цій справі вказує на те, що ГУ ДПС у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Листи про безспірне списання коштів, що долучались ГУ ДПС, не можуть слугувати належним підтвердженням відсутності коштів на сплату судового збору, оскільки відповідно до пункту 25 Порядку №845 під час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника, зокрема, із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору. На ці обставини обґрунтовано вказав апеляційний суд при постановленні як ухвали про повернення апеляційної скарги від 7 липня 2021 року, так і ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження від 21 жовтня 2021 року. Більш того, долучаючи до матеріалів справ листи про безспірне списання коштів від 1 червня 2021 року №238, №239, від 3 червня 2021 року №248, від 29 червня 2021 року №298, №302, від 12 липня 2021 року №336, апелянт не зазначив, які обставини перешкоджали сплаті судового збору у період з 15 квітня 2021 року по 31 травня 2021 року.

З приводу листів від 4 лютого 2021 року №683/8/25-01-10-02, від 18 червня 2021 року №3656/8/25-01-10-03, адресованих ДПС України з проханням посприяти у вирішенні питання щодо наближення фінансування по КПКВ 3507010 КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки на лютий та липень 2021 року відповідно, колегія суддів зазначає, що відповіді на цей лист, в якому би було повідомлено про відмову у виділенні коштів на запит відповідача, не надавались. Крім того, скаржником не було надано і будь-яких доказів на підтвердження вчинення дій, спрямованих на отримання коштів на сплату судового збору по даній справі з 15 квітня 2021 року по 17 червня 2021 року включно. Слід зауважити, що відповідно до згаданих листів ГУ ДПС висловлювало прохання щодо виділення коштів лише на лютий та липень 2021 року. Жодних доказів, які б свідчили про вчинення активних дій з отримання фінансування у квітні-червні 2021 року, серпні-вересні 2021 року надано не було.

До того ж, у вказаний період апелянт не вчинив жодних дій ні щодо сплати судового збору в частині, ні щодо подання клопотань про зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення його сплати.

Така поведінка суб`єкта владних повноважень не може бути визнаною сумлінною, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачу пропущеного строку звернення до суду. Обґрунтованим є твердження апеляційного суду, що відсутність коштів на сплату судового збору (в даному випадку - більше ніж півроку) з дня складення повного тексту судового рішення не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження. Відповідна процедура виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом була запроваджена і встановлена державою в особі законодавця, тому виходячи з принципу "належного урядування" наслідки недотримання державою самостійно встановлених нею правил та обов`язків не можуть впливати на добросовісного платника податків.

Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України.

Усталеною є судова практика, в тому числі і Верховного Суду (справи № 806/2321/16, №826/24448/15, №806/2950/15, №200/11691/19-а, № 405/7262/17, №1440/1822/18, №0840/3465/18 та низці інших), щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб`єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Сама ж по собі сплата суб`єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України (2747-15) та наданого Судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

Як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, заявник зобов`язаний демонструвати свою готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи та утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у її розгляді, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури судового розгляду.

Довід скаржника про застосовність до спірних правовідносин висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі №826/8592/17, є безпідставними, оскільки в межах наведеної скаржником справи підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи на продовження розгляду слугувало те, що суд не встановив дійсну дату отримання апелянтом рішення суду першої інстанції. Водночас, у межах цієї справи факт отримання скаржником копії рішення суду першої інстанції 14 квітня 2021 року апеляційним судом не заперечувався.

Аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених апеляційним судом висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку звернення до суду, а також свідчили б про порушення судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.