33/45-08-2192 Про витребування майна та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - 18.12.2008 Прийняття

1) Приватного підприємства "Український шлях" 2) Приватного підприємства "Експрес" 3) Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 4) Приватного підприємства "Брікк" Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій ім. Пирогова" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

витребування майна та скасування державної реєстрації права власності

за участю представників сторін від:

позивача: Мишко О.В. (дов. від 24.04.08),

відповідача 1): Маткієвський С.М. (дов. від 10.11.08),

відповідача 2): не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача 3): не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача 4): не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

третьої особи: не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги

В травні 2007 року Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі –позивач, ЗАТ "Укрпрофоздоровниця") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Український шлях" (далі –відповідач 1, ПП "Український шлях"), Приватного підприємства "Експрес" (далі –відповідач 2, ПП "Експрес"), Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" (далі –відповідач 3) про витребування майна та скасування державної реєстрації права власності.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25 липня 2008 року в порядку статті 24 Господарського процесуального кодексу України залучено до

участі у справу в якості відповідача Приватне підприємство "Брікк" (далі - відповідач 4).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11 серпня 2008 року (суддя Мазур Т.Д.) в задоволенні позову відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено матеріалами справи свого права власності на спірне майно.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 11 серпня 2008 року Господарського суду Одеської області скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Свої вимоги ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого рішення судом було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: статті 115, 328, 330, 387, 388 Цивільного кодексу України, статтю 12 Закону України "Про господарські товариства".

Заслухавши суддю - доповідача Швеця В.О., присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, дослідивши матеріали справи і доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції на підставі матеріалів справи встановлено, що 28 грудня 2006 року Господарським судом Одеської області прийнято рішення у справі № 22/488-06-13402, яким визнано право власності ПП "Український шлях" на індивідуально визначене майно у вигляді нежитлових споруд з устаткуванням, загальною площею 1562,3 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, які позначені у технічній документації літерами А, Б, В, Г, Д, Е та цифрами 7, 8 - мощення та огородження.

Постановою Вищого господарського суду України від 12 липня 2007 року рішення Господарського суду Одеської області від 28 грудня 2006 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16 листопада 2007 року у справі № 30-22/488-06-13402 відмовлено у задоволенні позовних вимог ПП "Український шлях" про визнання права власності на вищезазначене майно.

З матеріалів справи вбачається, що 22 лютого 2007 року ПП "Український шлях" здійснено відчуження нежитлових приміщень зазначених у рішенні господарського суду від 28 грудня 2006 року ПП "Експрес" за договором купівлі-продажу, який посвідчений нотаріально та зареєстровано за № 597.

18 квітня 2007 року ПП "Експрес" укладено з ПП "Брікк" договір купівлі-продажу нежитлових споруд з устаткуванням, які розташовані за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3. Даний договір також посвідчений нотаріально та зареєстровано за № 1325.

Згідно технічного паспорту, виготовленого 25 червня 2007 року, Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24 травня 2007 року, власником нежитлових споруд з устаткуванням, які розташовані за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3 є ПП "Брікк''.

Вважаючи законним власником вищевказаного майна Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", позивач з метою захисту свого порушеного права звернувся до господарського суду з віндикаційним позовом.

За змістом статті 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто, з застосуванням правового механізму, встановленого частиною другою статті 216 Цивільного кодексу України, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону, оскільки результатом задоволення такого позову є застосування судом наслідків недійсності угоди, які стосуються сторін угоди і не поширюються на права позивача, який вважає себе власником спірного майна, не будучи стороною угоди.

Захист прав такої особи можливий шляхом пред’явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені статтею 388 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні заявлених позовних вимог господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не подано належних в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказів, що підтверджують його права як власника зазначеного майна.

Такий висновок суду першої інстанції є вірним та таким, що ґрунтується на обставинах справи.

Приписами статті 182 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, порядок проведення якої та підстави відмови в ній визначаються законом.

Згідно положень статей 2, 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01 липня 2004 року № 1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.

Отже, врахувавши вимоги чинного законодавства та встановивши відсутність зареєстрованого права позивача на спірне майно, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Фактичні обставини справи встановлено господарським судом Одеської області на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливим, оскільки зводяться до необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, тому до уваги не приймаються. Таким чином ухвалене судове рішення у справі необхідно залишити без змін.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення Господарського суду Одеської області від 11 серпня 2008 року у справі № 33/45-08-2192 залишити без змін, а касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" - без задоволення.