Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: не з'явились, повідомлені належно про час і місце розгляду касаційної скарги;

від відповідача: Бухта Н.А. -дов. від 09.01.08.

Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 у квітні 2008 року заявлений позов про стягнення з Державної податкової інспекції у м. Рівне 2163,93 грн, з яких: 1840 грн - заборгованість зі сплати наданих позивачем послуг ліквідатора за проведення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТАТ-сервіс" та 323,93 грн -витрати ліквідатора. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на приписи частини 10 статті - 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", пункту 5 статті 11 Цивільного кодексу України, і при цьому, наголошував на несплаті відповідачем вартості наданих послуг та витрат за проведення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство ТОВ "УкрТАТ-сервіс".

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 27.05.08, ухваленим суддею Мамченко Ю.А., позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Державної податкової інспекції у м. Рівне на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_12163,93 грн заборгованості зі сплати послуг арбітражного керуючого за проведення ліквідаційної процедури та витрат ліквідатора; 102 грн -витрат на оплату державного мита і 118 грн витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на доведеність матеріалами справи факту несплати податковою інспекцією послуг та витрат ліквідатора. Судове рішення обґрунтоване приписами частин 10, 14 статті - 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Львівський апеляційний господарський суду у складі колегії суддів: Мирутенко О.Л. -головуючого, Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М., постановою від 19.08.08, перевірене рішення у справі залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишив без задоволення. Апеляційним судом з'ясовано, що даний спір підлягає розгляду в господарських судах України за нормами господарського судочинства.

Державна податкова інспекція у м. Рівне звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, як ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, та відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник вказує на помилковість застосування судом приписів частин

10, 14 статті - 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки звіт про оплату послуг, відшкодування витрат ліквідатора не затверджувався ухвалою господарського суду. На думку заявника, судами не були враховані приписи статті 12 Господарського процесуального кодексу України, статей 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, заявник наголошує на тому, що даний спір підвідомчий адміністративному судові, оскільки податковий орган є суб'єктом владних повноважень.

Від Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому підприємець просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу -без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., заслухавши пояснення представника податкової інспекції, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що за заявою Державної податкової інспекції у м. Рівне Господарським судом Рівненської області у 2007 році було порушено провадження у справі №4/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТАТ-сервіс" відповідно до статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Господарського суду Рівненської області від 23.10.07 у справі №4/22 Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрТАТ-сервіс" було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено -ОСОБА_1 -ліцензіяНОМЕР_1 видана Державним департаментом з питань банкрутства. При цьому, ліквідатору встановлено оплату послуг в розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісячно та зобов'язано ліквідатора провести аналіз і оцінку фінансово-господарського стану банкрута, після ліквідаційної процедури скласти звіт про роботу, ліквідаційний баланс та подати на розгляд і затвердження господарського суду. В цій постанові зазначено, що відповідач, як ініціюючий кредитор, не надав згоди на здійснення ним ліквідаційної процедури банкрута. Позивача призначено ліквідатором за поданням Рівненського обласного сектору з питань банкрутства. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.01.08 у справі №4/22 затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс ТОВ "УкрТАТ-сервіс" та затверджено звіт ліквідатора про оплату послуг в розмірі 1840 грн і відшкодування витрат ліквідатора в розмірі 323,93 грн за період з 23.10.07 до 18.12.07, припинено провадження у справі. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з доведеності матеріалами справи факту несплати податковою інспекцією послуг і витрат ліквідатора, а відтак дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог. Проте такий висновок господарських судів є передчасним. Судами, при ухваленні судових рішень у справі, помилково не було враховано наступне.

Відповідно до приписів частин 10, 14 статті - 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" оплата послуг, відшкодування витрат ліквідатора у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Оплата послуг ліквідатора за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного ліквідатора, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею. Звіт про оплату послуг, відшкодування витрат ліквідатора затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду. Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку.

Отже, оплата послуг і відшкодування витрат ліквідатора здійснюється у зв'язку з виконанням ним своїх повноважень у справі про банкрутство та, відповідно, виплачується у розмірі, затвердженому господарським судом, який здійснює провадження у такій справі. Господарський суд, який розглядає справу про банкрутство, повинен оцінити діяльність призначеного ним ліквідатора, оскільки лише суд обізнаний з обставинами виконання ліквідатором, покладених на нього обов'язків, тобто має відомості щодо обсягу та строків надання ним послуг.

Таким чином, відносини щодо оплати послуг ліквідатора нерозривно пов'язані зі справою про банкрутство, а відтак такі вимоги повинні розглядатися в межах справи про банкрутство. Щодо посилань скаржника про необхідність розгляду даного спору за приписами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України унормовано перелік категорій справ, які підвідомчі господарським судам. Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, крім спорів, виниклих із публічно-правових відносин. Такі спори віднесені до компетенції адміністративних судів. Спори, що віднесені до підвідомчості господарських судів, кваліфікуються за сукупністю предметного та суб'єктного критеріїв. За предметним критерієм до компетенції господарських судів відносяться спори, виниклі при здійсненні господарської діяльності. За суб'єктним критерієм до компетенції господарських судів відносяться спори, що виникають між підприємствами, установами, організаціями, іншими юридичними особами, громадянами, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, та у випадках, передбачених законодавчими актами України за участю державних органів, органів місцевого самоврядування, фізичних осіб, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ поширюється на спори юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення, дій чи бездіяльності.

Статтею 3 названого Кодексу визначено перелік суб'єктів владних повноважень. Так, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому, такі функції повинні здійснюватись суб'єктом владних повноважень виключно у тих правовідносинах у яких виник спір.

Як установлено судами і вбачається з матеріалів справи, предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 2163,93 грн заборгованості зі сплати наданих позивачем послуг ліквідатора та відшкодування витрат за проведення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, а відтак, даний спір правильно розглянутий судами за приписами господарського процесуального законодавства.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, та з урахуванням викладеного, касаційна скарга Державної податкової інспекції у м. Рівне задовольняється.

Враховуючи викладене та керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-9,-- 111-10, - 111-11, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.08.08 у справі №3/66 і рішення Господарського суду Рівненської області від 27.05.08 у цій справі скасувати.

Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду Рівненської області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне задовольнити.