П-14/11 Про розірвання договору оренди та повернення орендованих приміщень - 18.12.2008 Прийняття

У січні 2008 року Прокурор м. Яремче Івано-Франківської області в інтересах держави - Івано-Франківської обласної ради в особі Обласного кістково-туберкульозного санаторію "Смерічка" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства "Санаторій матері і дитини "Берегиня" (далі - відповідач) про розірвання договору оренди і повернення приміщень корпусів №№ 1, 2.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19 березня 2008 року (суддя Булка В.І.) в задоволенні позову відмовлено. Рішення вмотивоване посиланнями на статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтю 651 Цивільного кодексу України і статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень яких суд дійшов висновку про необхідність відмови у позову у зв'язку з недоведеністю позивачем наявності тих правових підстав, які можуть слугувати підставами для розірвання договору в розумінні статті 651 Цивільного кодексу України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18 червня 2008 року (колегією суддів у складі: Д.Новосад, О.Михалюк, Г.Мельник) рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19 березня 2008 року залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить постановлені у справі рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Касаційне подання вмотивоване доводами щодо невірного застосування судами попередніх інстанцій положень статей 767, 776, 783 Цивільного кодексу України, статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідач скористався наданим йому правом та подав заперечення на касаційне подання, в якому зазначив, що доводи скаржника є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши суддю - доповідача Швеця В.О., присутніх в судовому засіданні представників відповідача та прокуратури, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, дослідивши матеріали справи і доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що в задоволенні касаційного подання необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суди попередніх інстанцій установили, що, 14 липня 2005 року між територіальними громадами Івано-Франківської області в особі Івано-Франківської обласної ради, від імені яких діє Обласний кістково-туберкульозний санаторій "Смерічка" (орендодавець) та Приватне підприємство "Карпати-тур-сервіс" (правонаступником якого є Приватне підприємство "Санаторій матері і дитини "Берегиня") уклали договір оренди нерухомого майна (далі –договір оренди).

Відповідно до умов вказаного договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування будівлі Обласного кістково-туберкульозного санаторію "Смерічка" для лікування та реабілітації легеневих хворих.

Умовами договору оренди на відповідача зокрема покладено обов'язок використовувати орендовані приміщення за їх цільовим призначенням відповідно до пункту 1.1 цього договору, своєчасно здійснювати орендні платежі, протягом терміну оренди здійснювати поточний та капітальний ремонт об'єкта оренди, здійснювати перебудову, добудову, перепланування, реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення об'єкта оренди чи інші зміни в його складі за наявності письмової згоди Орендодавця та інші.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокуратура посилається на невиконання відповідачем умов договору оренди. Проте, господарськими судами встановлено, що відповідач виконуючи вимоги договору оренди письмово звертався 10 жовтня 2005 року листом № 05/10 до Обласного управління охорони здоров'я Івано-Франківської Обласної державної адміністрації з проханням про надання дозволу на проведення реконструкції, переобладнання та поліпшення орендованих приміщень. Проте, 07 листопада 2005 року Управління охорони здоров'я Івано-Франківської Обласної державної адміністрації не надало дозволу відповідачу на проведення реконструкції, переобладнання та поліпшення орендованих приміщень не вказавши при цьому причини такої відмови. Відповідач також звертався із листом аналогічного змісту від 21 березня 2005 року до Обласного кістково-туберкульозного санаторію "Смерічка", однак даний лист також залишився без відповіді. Судами також досліджено висновок комісії Управління охорони здоров'я від 19 травня 2005 року № 593/01 - 22/10, в якому встановлено, що територія санаторію перебуває в аварійному стані через підмивання рікою берегів, корпуси санаторію частково зруйновані, протікає дах, зруйнована підлога, не функціонує схема опалення, водопостачання та очисних споруд. Без проведення комплексу робіт, що вимагають проводити реконструкцію, переобладнання та поліпшення зазначених орендованих приміщень відновити роботу санаторію неможливо.

З матеріалів справи вбачається, що 25 грудня 2007 року відповідач звернувся листом до Обласної державної адміністрації з метою отримання дозволу на проведення ремонтних робіт. У зв'язку із таким зверненням відповідача, було видано наказ Управління охорони здоров'я № 160-в від 15 січня 2008 року про створення комісії для проведення перевірки на місці. За наслідками проведеної перевірки від 18 січня 2008 пунктом 2 висновку комісія рекомендувала відповідачу отримати дозвіл від власника майна на проведення реконструкції, виготовити проектно-кошторисну документацію, провести її експертизу та отримати дозвіл Держархбудконтролю на проведення будівельних робіт.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що після виготовлення необхідної проектно-кошторисної документації, ПП "Санаторій матері і дитини "Берегиня" 08 лютого 2008 року в черговий раз звернувся до Івано-Франківської обласної ради, як власника майна, із заявою про отримання дозволу на проведення комплексних заходів по збереженню приміщень. Вказаний обов'язок відповідача випливає із пункту 6.2.4. договору оренди нерухомого майна.

Отже, господарські суди обґрунтовано дійшли висновку про те, що відповідач не порушував зобов'язань щодо проведення реконструкції, взятих на себе за вищезазначеним договором оренди, оскільки невиконання даної умови вказаної угоди сталося не з його вини.

Окрім того, апеляційним господарським судом під час розгляду справи залучено до матеріалів справи Рішення Івано-Франківської обласної ради від 09 червня 2008 року № 610-21/2008 "Про надання дозволу на проведення реконструкції приватного підприємства "Санаторій матері і дитини "Берегиня", яким надано дозвіл ПП "Санаторій матері і дитини "Берегиня" на проведення реконструкції корпусів № 1 та № 2 у с. Татарів Яремчанської міської ради на вул. Незалежності, 7а та 9а.

Чинне цивільне законодавство розглядає розірвання договору в якості можливого наслідку порушення зобов'язання.

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Змінити або розірвати договір, якщо згода сторін про це не досягнута, можна на вимогу зацікавленої сторони у судовому порядку і лише при наявності певних підстав. Такими підставами, відповідно до частини 2 цієї статті, є: істотне порушення договору другою стороною; та інші випадки встановлені договором або законом. Кодекс визначає, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Невиконання обов'язку укладення договору страхування майна, переданого в користування, за приписами статті 771 цього Кодексу, є істотним порушенням умов договору, яке надає право іншій стороні вимагати розірвання договору відповідно до статті 651 Кодексу.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається із матеріалів справи, відповідачем, на виконання умов договору оренди, було укладено договір страхування з Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Кредо-класик", що спростовує твердження позивача про невиконання відповідачем умови договору щодо страхування об'єкту оренди.

Матеріалами справи також спростовується твердження скаржника про те, що відповідачем не виконуються умови спірного договору щодо укладення договору оренди земельної ділянки. Судами досліджено доказ у справі - договір оренди земельної ділянки від 27 жовтня 2006 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду звертає увагу на те, що суди вірно надали правову оцінку тому факту, що укладення договору оренди земельної ділянки, на якій знаходиться об'єкт оренди та договору страхування об'єкту оренди відбулося із запізненням та дійшли висновку, що це не може бути істотним порушенням договору оренди нерухомого майна, оскільки позивачу не було заподіяно шкоди.

Стосовно порушень щодо не укладення акту приймання-передачі, суди, дослідивши матеріали справи, встановивши, що приміщення до укладення спірного договору оренди вже перебувало у володінні та користуванні відповідача на підставі акту приймання-передачі від 02 лютого 2005 року, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для розірвання договору.

За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України). Виходячи з цього, саме позивач повинен був довести наявність порушення з боку відповідача, а останній, в свою чергу, повинен довести відсутність такого порушення.

Отже, врахувавши вимоги чинного законодавства, господарські суди дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для розірвання договору оренди від 14 липня 2005 року та про відмову в задоволенні позовних вимог.

Фактичні обставини справи встановлено господарськими судами попередніх інстанцій на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційного подання визнаються непереконливим, оскільки зводяться до необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, тому до уваги не приймаються. Таким чином винесені судові рішення у справі необхідно залишити без змін.