686/16953/17 Про визнання протиправними дії ОУПФУ щодо невключення до стажу роботи на посаді судді часу проходження строкової військової служби в Радянській Армії, половину строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі та період роботи в органах військової прокуратури, зобов`язання ОУПФУ перерахувати та призначити щомісячне грошове утримання судді у відставці - 23.12.2021 Прийняття

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Салоїд Н.М., та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Курка О.П., суддів: Совгири Д.І., Драчук Т.О.,

в с т а н о в и в :

У вересні місяці 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, в якому просив:

- визнати неправомірними дії щодо невключення до стажу роботи на посаді судді, який визначений Законом України "Про судоустрій і статус суддів", часу проходження строкової військової служби в Радянській Армії, що становить 2 роки 22 дні, половину строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі - Українській юридичній академії з 01.09.1988 року по 30.06.1993 року, що складає 2 роки 5 місяців та період роботи в органах військової прокуратури з 26.03.1994 по 16.01.2002, що становить 7 років 8 місяців,

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та призначити щомісячне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 90 % його заробітку (суддівської винагороди), починаючи з 13 липня 2017 року, виплативши різницю між виплаченим та перерахованим розміром щомісячного довічного грошового утримання.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, позов задоволено.

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 13.08.2002 по 12.07.2017 працював на посаді судді господарського суду Хмельницької області

На підставі рішення Вищої ради правосуддя №1878/0/15-17 від 27.06.2017 його було звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.

З 13.07.2017 позивачу було призначено щомісячне грошове утримання у розмірі 80% суддівської винагороди та зараховано до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання 14 років 10 місяців 24 дні саме на посаді судді.

У серпні 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо неправильного нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, просив здійснити перерахунок та призначити йому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, включивши до стажу роботи, що дає право на відставку час проходження строкової військової служби в Радянській Армії, половину строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі та період роботи в органах військової прокуратури.

Листом Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому від 18 серпня 2017 року йому було відмовлено у зарахуванні до стажу роботи судді для обчислення щомісячного грошового утримання період проходження строкової служби в Радянській Армії з 04.05.1986 по 26.05.1988, що складає 2 роки 22 дні, половину строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі - Українській юридичній академії з 01.09.1988 по 30.06.1993, що складає 2 роки 5 місяців, а також 8 місяців 20 днів роботи на посаді слідчого Військової прокуратури Хмельницького гарнізону, 2 місяці 28 днів на посаді старшого слідчого Військової прокуратури Хмельницького гарнізону, 1 рік 4 місяці 4 дні на посаді прокурора-криміналіста Військової прокуратури Хмельницького гарнізону, 5 років 5 місяців 28 днів на посаді заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону.

Не погоджуючись з такими діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суди, задовольняючи позов, виходили з того, що до стажу роботи позивача, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання підлягають зарахуванню строкова служба в Радянській армії, половина строку навчання та робота на посаді слідчого та прокурора, тобто спеціальний стаж складає - 27 років 02 місяці 12 днів і є підставою для перерахунку довічного грошового утримання та призначення його у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді.

Не погоджуючись з судовими рішеннями Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права. Зокрема, зазначає, що Законом України "Про судоустрій та статус суддів" №1402 від 02.06.2016 не передбачено можливості включення до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової служби та половини строку навчання.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

За приписами п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів", яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.

На момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (1402-19) (далі - Закон №1402).

Відповідно до пункту 25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Верховний Суд вже розглядав справи з таким предметом та підставами спору. Зокрема, у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 521/2593/17, від 05 грудня 2019 року у справі №592/2737/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 592/5433/17, від 24 березня 2020 року у справі № 559/512/17 та від 29 квітня 2020 року у справі 426/12415/16-а, обставини яких є подібними. Верховний Суд зазначив:

"Відповідно до частини третьої статті 141 Закону № 2453-VI [у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (213-19) , які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016 (v004p710-16) , тобто у редакції Закону України від 12.12.2015 № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" (далі - Закон № 192-VIII (192-19) )] щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

За правилами частини першої статті 120 Закону № 2453-VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно із вимогами статті 135 Закону № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;

2)члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.

Водночас відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (2453-17) (в редакції, яка діяла до 28.03.2015 - набрання чинності Законом № 192-VIII (192-19) , яким Закон № 2453-VI (2453-17) було викладно в новій редакції) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом № 2453-VI (2453-17) зазначені правовідносини регулювались Законом від 15.12.1992 № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (2862-12) (далі - № 2862-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

На час набрання чинності Законом № 2453-VI (2453-17) (30.10.2010) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (865-2005-п) .

Згідно з пунктом 3-1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XI "Про військовий обов`язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Враховуючи викладене вище, Верховний Суд зазначає, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI (2453-17) , було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби.

Це підтверджується також положеннями Закону України від 21.12.2016 №1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (1798-19) , яким були внесені зміни в Закон № 2453-VI (2453-17) , зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)".

'…' невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та роботи на посаді слідчого і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним".

Суд не знаходить підстав для відступу від вказаних правових висновків і у справі, що розглядається.

У цій справі суди встановили, що до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку, належить враховувати, крім роботи на посаді судді, період проходження строкової служби в Радянській Армії з 04.05.1986 по 26.05.1988, що складає 2 роки 22 дні, половину строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі - Українській юридичній академії з 01.09.1988 по 30.06.1993, що складає 2 роки 5 місяців, а також 8 місяців 20 днів роботи на посаді слідчого Військової прокуратури Хмельницького гарнізону, 2 місяці 28 днів на посаді старшого слідчого Військової прокуратури Хмельницького гарнізону, 1 рік 4 місяці 4 дні на посаді прокурора-криміналіста Військової прокуратури Хмельницького гарнізону, 5 років 5 місяців 28 днів на посаді заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону. Тобто, стаж роботи позивача на посаді судді, який дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, складає 27 років 02 місяці 12 дні.

Отже колегія суддів погоджується з висновками судів, з що стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, як вже було зазначено, зараховується календарний період проходження строкової військової служби, половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та робота на посадах слідчого та прокурора, дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки Господарського суду Хмельницької області від 12.07.2017, виданої на момент виходу позивача у відставку.

Оцінюючи наведені сторонами доводи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України, Суд -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому - залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі №686/16953/17 - залишити без змін.