640/265/20 Про визнання протиправними та скасування висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців центрального апарату ДБР у частині, що стосується головного спеціаліста відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ, наказу директора ДБР "Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців центрального апарату ДБР", наказу директора ДБР "Про звільнення особи", поновлення особи на посаді головного спеціаліста відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ ДБР, та стягнення на користь особи середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 15.12.2021 Прийняття

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ15 грудня 2021 року м. Київсправа № 640/265/20адміністративне провадження № К/9901/14717/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О.,суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.за участю:секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,позивача - ОСОБА_1,представника позивача - Самарець А.М.,представників відповідача - Стужука О.В., Шевченка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/265/20

за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправним та скасування висновку

за касаційною скаргою Державного бюро розслідувань

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року, ухвалене суддею Бояринцевою М.А.

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді: Чаку Є.В., суддів Федотова І.В., Коротких А.Ю.

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного бюро розслідувань (далі - відповідач, ДБР), у якому просила:

1.1. визнати протиправним та скасувати висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців центрального апарату ДБР, які займають посади державної служби категорії "Б", "В", у 2019 році від 02 грудня 2019 року, затверджений наказом директора Державного бюро розслідувань Труби Романа Михайловича від 02 грудня 2019 року № 466-ос, у частині, що стосується головного спеціаліста відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ ОСОБА_1 ;

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ директора ДБР від 02 грудня 2019 року № 466-ос "Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців центрального апарату Державного бюро розслідувань, які займають посади державної служби категорії "Б", "В", у 2019 році" у частині, що стосується головного спеціаліста відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ ОСОБА_1 ;

1.3. визнати протиправним та скасувати наказ директора ДБР №530-ос від 27 грудня 2019 року "Про звільнення ОСОБА_1";

1.4. визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. директора ДБР від 03 січня 2020 року №4-ос "Про внесення змін до наказу ДБР від 27 грудня 2019 року №530-ос від 27 грудня 2019 року "Про звільнення ОСОБА_1";

1.5. поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ ДБР з 03 січня 2020 року, допустивши рішення в цій частині до негайного виконання;

1.6. стягнути на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що нею виконано всі завдання, а упродовж звітного періоду було виконано також поточну роботу в межах наданих доручень. На думку позивачки, висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців центрального апарату ДБР, які займають посади державної служби категорії "Б", "В", у 2019 році, який має негативну оцінку щодо її діяльності, пов`язаний з реальним конфліктом інтересів з боку ОСОБА_3, який безпосередньо проводив оцінку результатів її діяльності, що підтверджується наказом директора ДБР від 11 жовтня 2019 року № 279. Також, позивачка зазначала, що при проведенні оцінювання результатів службової діяльності за 2019 рік було порушено порядок і критерії оцінювання, визначені Типовим порядком проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року №640 (640-2017-п) . Як наслідок, протиправний висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців центрального апарату Державного бюро розслідувань, які займають посади державної служби категорії "Б", "В", у 2019 році в частині щодо ОСОБА_1 було покладено в основу рішення про звільнення останньої із займаної посади, що, на її думку, свідчить про його протиправність.

Установлені судами фактичні обставини справи

3. Наказом ДБР від 15 серпня 2018 року №48 о/с відповідно до частини третьої статті 14 та пункту 9 частини першої статті 12 Закону № 794-VIII ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ ДБР, як обрану за конкурсом з 16 серпня 2018 року з випробувальним строком 6 місяців.

4. ОСОБА_1 надано завдання, ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", із яким остання ознайомлена 28 грудня 2018 року.

5. Додатком 2 до наказу ДБР від 01 жовтня 2019 року №370-ос затверджено графік проведення оцінювання державних службовців центрального апарату ДБР, які займають посади державної служби категорії "Б" і "В".

6. 10 жовтня 2019 року позивачкою підготовлено звіт про виконання завдань ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В".

7. Наказом ДБР від 11 жовтня 2019 року №279 з метою врегулювання конфлікту інтересів, про наявність якого повідомив в.о. начальника відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ ОСОБА_3, під час виконання службових повноважень, а саме визначення результатів виконання завдань державного службовця центрального апарату ДБР, що займає посаду державної служби категорії "В" у 2019 року, а саме головного спеціаліста відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ ОСОБА_1, керуючись пунктом 8 частини 1 статті 12 Закону № 794-VIII, пунктом 2 частини першої статті 29, статті 33 Закону № 1700-VII наказано:

1) здійснити врегулювання конфлікту інтересів, який виник у в.о. начальника відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ ОСОБА_3, під час виконання службових повноважень, а саме визначення результатів виконання завдань державного службовця центрального апарату ДБР, що займає посаду державної служби категорії "В" у 2019 року, а саме головного спеціаліста відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ ОСОБА_1 шляхом застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчинення нею певних дій чи прийняття рішень;

2) зовнішній контроль здійснити у формі виконання в.о. начальника відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ ОСОБА_3 завдання та вчинення дій щодо оцінювання результатів службової діяльності головного спеціаліста ваідділу по роботі з громадськістю та ЗМІ ОСОБА_1 за 2019 рік у присутності керівника управління кадрової роботи та державної служби ОСОБА_4 ;

3) керівнику управління кадрової роботи та державної служби ОСОБА_4 здійснити зовнішній контроль за дотриманням законодавства в.о. начальником відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ ОСОБА_3 під час виконання завдання та вчинення дій щодо оцінювання результатів службової діяльності головного спеціаліста відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ ОСОБА_1 за 2019 рік, у формі присутності під час виконання відповідного завдання та вчинення дій;

4) в.о. начальника відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ ОСОБА_3 проводити оцінювання результатів службової діяльності головного спеціаліста відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ ОСОБА_1 за 2019 рік з дотриманням законодавства та у присутності керівника управління кадрової роботи та державної служби ОСОБА_4 .

8. 11 жовтня 2019 року в.о. начальником відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ ОСОБА_3 складено результати виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В" ОСОБА_1 - головним спеціалістом відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ.

8.1. У вказаних результатах зазначено, що більшість завдань виконано не якісно, державний службовець протягом тривалого період часу не зміг адаптуватися та якісно їх виконувати. Більшість виконаних завдань потребували суттєвого доопрацювання керівником. Подані держслужбовцем виконані завдання містили численні орфографічні помилки та змістовні неточності. На неодноразові усні зауваження та попередження держслужбовець не реагував і ставлення до виконання завдань не змінив.

9. На підставі викладеного відповідачем було сформовано негативний висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців центрального апарату ДБР, які займають посади державної служби категорії "Б", "В", у 2019 році від 02 грудня 2019 року в частині, що стосується головного спеціаліста відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ ОСОБА_1 .

10. 02 грудня 2019 року директором ДБР прийнято наказ № 466-ос "Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців центрального апарату Державного бюро розслідувань, які займають посади державної служби категорії "Б", "В", у 2019 році", зокрема й у частині, що стосується головного спеціаліста відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ ОСОБА_1 .

11. Відповідно до наказу ДБР від 27 грудня 2019 року № 530-ос "Про звільнення ОСОБА_1" позивачку звільнено з посади головного спеціаліста відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ ДБР з 27 грудня 2019 року з припиненням державної служби у зв`язку з отриманням негативної оцінки за результатами службової діяльності.

12. Наказом ДБР від 03 січня 2020 року № 4-ос "Про внесення змін до наказу ДБР від 27 грудня 2019 року № 530-ос "Про звільнення ОСОБА_1" відповідно до частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України до наказу ДБР від 27 грудня 2019 року № 530-ос "Про звільнення ОСОБА_1" внесено такі зміни:

12.1. у пункті 1 цифри та слова " 27 грудня 2019 року" замінити цифрами та словами " 02 січня 2020 року";

12.2. у пункті 2 цифри та слова "з 16 серпня по 27 грудня 2019 року" замінити цифрами та словами "з 16 серпня 2019 року по 02 січня 2020 року".

13. Не погоджуючись із вищевказаними наказами відповідача, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом про їх скасування та поновлення на посаді, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

14. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року, позов задоволено.

15. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суду апеляційної інстанції, виходив із здійсненого на підставі аналізу матеріалів справи висновку про підтвердження належними та достатніми доказами факту наявності між позивачкою та в.о. начальником відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ ОСОБА_3, який здійснював оцінювання позивачки, конфлікту інтересів, суть якого полягає у претендуванні позивачки на виконання обов`язків за посадою начальника відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ Державного бюро розслідувань, які виконував ОСОБА_3 . Тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що за наявності конфлікту інтересів між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо займаної посади, здійснення останнім оцінювання службової діяльності позивачки було неможливим, оскільки ОСОБА_3 був позбавлений можливості забезпечити виконання мети оцінювання, а саме безстороннього визначення якості виконання ОСОБА_1 поставлених завдань.

15.1. У зв`язку з наведеним, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що спірний висновок у частині, що стосується позивачки, не відповідає принципам об`єктивності, достовірності, доступності та прозорості, взаємодії та поваги до гідності державного службовця, та суперечить пункту 4 Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року № 640 (640-2017-п) (далі - Порядок № 640), а отже не відповідає критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України. На підставі цього висновку суди попередніх інстанцій дійшли вважали відсутніми підстави для оцінки змісту спірного висновку, з огляду на те, що такий сформований за наявності конфлікту інтересів.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

16. 23 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ДБР, у якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

17. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення судами попередніх інстанцій ухвалено з неправильним застосування норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема щодо застосування статті 44 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII у взаємозв`язку із статтями 29, 33 Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII, а саме стосовно проведення оцінювання діяльності державного службовця, за умов наявного або потенційного конфлікту інтересів між безпосереднім керівником та державним службовцем діяльність якого оцінюється, а також можливості та наслідків врегулювання конфлікту інтересів, шляхом встановлення зовнішнього контролю за безпосереднім керівником державного службовця.

17.1. Так, скаржник наполягає, що ДБР дотримано процедуру вивільнення державного службовця, регламентовану статтями 83, 87 Закон № 889-VIII. Водночас, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій, не дослідивши процедуру запобігання та врегулювання конфлікту інтересів під час проведення щорічного оцінювання виконання ОСОБА_1 визначених завдань, безпідставно дійшли до висновків про вчинення ОСОБА_3 дій в умовах конфлікту інтересів, не спростувавши при цьому фактичне врегулювання конфлікту інтересів.

17.2. Також скаржник звертає увагу, що суди попередніх інстанцій взагалі не надавали правову оцінку оскаржуваному висновку, таким чином обґрунтованість виставлених суб`єктом оцінювання балів за виконання завдань ОСОБА_1 не досліджувалася. Скаржник наполягає, що у рамках даного спору суд повинен був надати оцінку саме результатам оцінювання службової діяльності ОСОБА_1, яке проводилося на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов`язків за посадою, а також дотриманням позивачкою правил етичної поведінки і вимог законодавства у сфері запобігання корупції.

17.3. Крім того, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанцій у оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 120/1422/19-а, а саме не застосовано вимоги пункту 30 Порядку № 640. Так, скаржник звертає увагу, що судами попередніх інстанцій не досліджувалася відповідність поставлених позивачці завдань її посадовим обов`язкам, а також того, що позивачка їх виконала або хоча б намагалася їх виконати, що безумовно має враховуватися у даній категорії справ. Скаржник звертає увагу, що, ознайомлюючись із завданнями та ключовими показниками результативності, позивачка не висловлювала своєї незгоди із ними, а також не посилалася на їх некоректність. Протягом всього строку виконання завдання до ДБР не надходили заяви ОСОБА_1 про перегляд (уточнення), зміну визначених завдань та ключових показників, що вказує на те, що позивачка погодилася із визначеними завданнями та, ймовірно, була впевнена у їх виконанні. Враховуючи те, що завдання та ключові показники результативності на 2019 рік, які визначено позивачці відповідно до її посадових обов`язків, відповідали вимогам Порядку № 640, Закону № 794-VIII (794-19) та Закону №1700-VII (1700-18) , правові підстави для задоволення позову з таких підстав, на переконання скаржника, були відсутні.

18. 23 квітня 2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., суддів Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

20. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 травня 2021 року задоволено частково клопотання ДБР про зупинення виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 640/265/20. Зупинино виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 640/265/20 безпосередньо в частині стягнення з ДБР на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

21. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року підготовчі дій у справі закінчено, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні відповідно до статті 344 КАС України.

Позиція інших учасників справи

22. 26 травня 2021 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивачка проти доводів та вимог касаційної скарги заперечує і просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

22.1. Позивачка наполягає на тому, що проаналізувавши матеріли цієї справи, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про доведеність належними та достатніми доказами, зокрема поясненнями допитаного судом першої інстанції свідка ОСОБА_4, факту наявності конфлікту інтересів між позивачкою та в.о. начальника відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ ОСОБА_3, який здійснював оцінювання позивачки, що унеможливлювало забезпечення останнім виконання мети оцінювання, а саме безстороннього визначення якості виконання ОСОБА_1 поставлених завдань.

22.2. Крім того, позивачка звертає увагу, що у межах спірних правовідносин мало місце порушення процедури та критеріїв її оцінювання, зокрема бали виставлені з порушенням вимог пункту 39 Порядку № 640.

Джерела права

23. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

25. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях регулює Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (889-19) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 889-VIII (889-19) ).

26. Частиною першою статті 1 Закону № 889-VIII зазначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

27. Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 889-VIII, державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

28. Відповідно до частин першої - шостої статті 44 Закону № 889-VIII результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар`єри.

Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції, виконання індивідуальної програми професійного розвитку, а також показників, визначених у контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу. Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", здійснюється суб`єктом призначення.

Державного службовця ознайомлюють з результатами оцінювання його службової діяльності під підпис протягом трьох календарних днів після проведення оцінювання. Висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення.

За результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням.

У разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення).

29. Висновок, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, може бути оскаржений державним службовцем у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону (частина сьома статті 44 Закону № 889-VIII).

30. Частиною одинадцятою статті 44 Закону № 889-VIII визначено, що Порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України.

31. За змістом частин першої, четвертої статті 11 Закону № 889-VIII у разі порушення наданих цим Законом прав або виникнення перешкод у реалізації таких прав державний службовець у місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про це, може подати керівнику державної служби скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації. У скарзі державний службовець може вимагати від керівника державної служби утворення комісії для перевірки викладених у скарзі фактів.

У разі неотримання в установлений частиною третьою цієї статті строк обґрунтованої відповіді на скаргу або незгоди з відповіддю керівника державної служби державний службовець може звернутися із відповідною скаргою до суду.

32. Процедуру проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (далі - оцінювання) визначає Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року № 640 (640-2017-п) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 640), дія цього Порядку поширюється на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "А", "Б" і "В".

33. Згідно з пунктом 4 Порядку № 640 учасниками оцінювання є: державний службовець; особа, яка визначає завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності (далі - ключові показники) та здійснює підготовку пропозицій щодо оцінювання результатів службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "А"; безпосередній керівник державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В"; керівник самостійного структурного підрозділу (у разі наявності), в якому працює державний службовець, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В"; суб`єкт призначення; служба управління персоналом.

34. Пунктом 9 Порядку № 640 передбачено, що оцінювання проводиться поетапно: визначення завдань і ключових показників; визначення результатів виконання завдань; затвердження висновку (крім випадків, коли жодне із визначених завдань не підлягає оцінюванню).

35. Відповідно до абзацу першого пункту 10 Порядку № 640 завдання і ключові показники повинні відображати кінцевий результат, на досягнення якого спрямовано службову діяльність державних службовців, вимірюватися в кількісному та/або якісному вираженні.

36. Згідно з абзацом першим пункту 40 Порядку № 640 безпосередній керівник передає службі управління персоналом оформлену в установленому порядку форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", за відповідний рік згідно з додатком 8 для зберігання в особовій справі такого державного службовця..

37. Висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", в якому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка, за формою згідно з додатком 5 затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення (абзац перший пункту 41 Порядку № 640).

38. Пунктами 47 - 49 Порядку № 640 передбачено, що у разі отримання державним службовцем негативної оцінки відповідний висновок може бути оскаржений таким державним службовцем.

Оскарження висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорій "Б" або "В", здійснюється відповідно до статті 11 Закону № 889-VIII. У скарзі державним службовцем зазначаються зауваження до балів за виконання того чи іншого завдання та наводяться факти, які спростовують критерії, що відповідають згаданому балу.

Висновок скасовується суб`єктом призначення або судом у частині оцінювання результатів службової діяльності конкретного державного службовця. Зазначений висновок не підлягає скасуванню, якщо допущені процедурні порушення, які не впливають на результати оцінювання.

39. У частині першій статті 1 Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1700-VII (1700-18) ) наведено значення термінів, які вживаються у цьому Законі, зокрема:

39.1. потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

39.2. приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;

39.3. реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

40. Відповідно до частини першої статті 28 Закону №1700-VII особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані, зокрема: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; '…' 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

41. Частиною першою статті 29 Закону №1700-VII передбачено, що зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом, зокрема: 1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів; 2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень '…'.

42. Відповідно до статті 33 Закону №1700-VII службові повноваження здійснюються особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняною до неї особи під зовнішнім контролем у разі, якщо усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів, обмеження її доступу до інформації чи перегляд її повноважень є неможливим та відсутні підстави для її переведення на іншу посаду або звільнення.

Зовнішній контроль здійснюється в таких формах, зокрема: '…' 2) виконання особою завдання, вчинення нею дій, розгляд справ, підготовка та прийняття нею рішень у присутності визначеного керівником органу працівника '…'.

У рішенні про здійснення зовнішнього контролю визначаються форма контролю, уповноважений на проведення контролю працівник, а також обов`язки особи у зв`язку із застосуванням зовнішнього контролю за виконанням нею відповідного завдання, вчиненням нею дій чи прийняття рішень.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

43. Спір у цій справі виник у зв`язку із ухваленням відповідачем висновку про негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності позивачки, як державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В".

44. Суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору виходили з того, що позивачка під час проведення оцінювання її службової діяльності опинилася у ситуації конфлікту інтересів, який, за оцінкою суду, вплинув на об`єктивність висновку щодо оцінювання її результатів службової діяльності як державного службовця центрального апарату ДБР.

45. Суть цього конфлікту полягає у претендуванні позивачки на виконання обов`язків за посадою начальника відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ, які виконував ОСОБА_3 .

46. Так, судами попередніх інстанцій установлено, що в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала адміністративна справа №640/13420/19, предметом розгляду якої був позов ОСОБА_1 до ДБР, за участю третіх осіб - Національного агентства України з питань державної служби, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу ДБР від 27 травня 2019 року №134-ос в частині покладення виконання обов`язків начальника відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ ДБР на ОСОБА_3, зобов`язання ДБР розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 червня 2019 року про покладення на неї виконання обов`язків начальника відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ ДБР.

46.1. У межах цієї справи було установлено, що в процесі виконання своїх трудових обов`язків позивачці стало відомо, що посада керівника відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ ДБР є вакантною. 27 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про її призначення виконуючим обов`язки керівника вказаного відділу на підставі частини п`ятої статті 13 Закону № 794-VIII, як найстаршого за віком службовця підрозділу. Наказом ДБР від 27 травня 2019 року №134-ос виконання обов`язків за вакантною посадою начальника відділу покладено на ОСОБА_3 . У свою чергу за наслідками розгляду цього запиту від 27 травня 2019 року ДБР листом від 30 травня 2019 року № 01-8051 повідомлено позивачку, що виконання обов`язків за вакантною посадою начальника відділу з 27 травня 2019 року покладено на ОСОБА_3, головного спеціаліста сектору по роботі зі ЗМІ та веб-ресурсами, який не є найстарший за віком службовцем підрозділу.

46.2. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ДБР про зобов`язання вчинити дії задоволено та зобов`язано ДБР розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 червня 2019 року про покладення на неї виконання обов`язків начальника відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ ДБР із врахуванням висновків суду.

47. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги у частині доводів щодо не правильного застосування судами попередніх інстанцій статті 44 Закону № 889-VIII у взаємозв`язку із статтями 29, 33 Закону №1700-VII, Верховний Суд виходить із такого.

48. Порядок проходження державної служби врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, обов`язки щодо належного виконання завдань державної служби. Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців передбачено статтею 44 Закону № 889-VІІІ.

49. Так, результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар`єри, виявлення потреби у професійному навчанні.

50. Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії "Б" і "В", здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу.

51. Висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення.

52. За результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням.

53. У контексті доводів касаційної скарги щодо врегулювання конфлікту інтересів у ОСОБА_3, який виконував обов`язки начальника відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ та здійснював оцінювання позивачки як безпосередній керівник, слід урахувати наступне.

54. Верховний Суд звертає увагу, що положеннями Закону № 889-VІІІ (889-19) не урегульовано питання встановлення конфлікту інтересів державних службовців та шляхів його подолання. Водночас ці питання визначено положеннями Закону №1700-VII (1700-18) .

55. Аналізуючи сутність поняття конфлікту інтересів у розумінні Закону №1700-VII (1700-18) , Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 826/15347/17 зазначив, що потенційний конфлікт інтересів - це конфлікт інтересів, який може виникнути в майбутньому. Потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

56. Потенційний конфлікт інтересів, як і реальний конфлікт інтересів має три елементи. Перший елемент це наявність у державного службовця повноваження, які можуть бути використані для задоволення приватного інтересу. Другий елемент це наявність у державного службовця приватного інтересу в тій сфері, в якій він виконує зазначені вище повноваження. І третій елемент це ризик впливу приватного інтересу державного службовця на об`єктивність чи неупередженість прийняття ним рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених обов`язків та повноважень в майбутньому.

57. Правилами статті 29 Закону №1700-VII визначено порядок зовнішнього врегулювання потенційного конфлікту інтересів, у разі його наявності, яке здійснюється, зокрема, шляхом застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень. Обрання способу врегулювання конфлікту інтересів здійснюється суб`єктом призначення (безпосереднім керівником особи або керівником органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади).

58. За правилами статті 33 Закону №1700-VII зовнішній контроль може здійснюватися, зокрема у формі виконання особою завдання, вчинення нею дій, розгляд справ, підготовка та прийняття нею рішень у присутності визначеного керівником органу працівника.

59. Колегія суддів ураховує, що у цій справі відповідачем не заперечується факт існування потенційного конфлікту інтересів у ОСОБА_3, що полягає у претендуванні позивачки на виконання обов`язків за посадою начальника відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ, які виконував ОСОБА_3 . Так, з метою подолання цього конфлікту директором ДБР винесено наказ від 11 жовтня 2019 року №279, яким визначено спосіб врегулювання конфлікту інтересів, який виник у в.о. начальника відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ ОСОБА_3, під час виконання службових повноважень, а саме визначення результатів виконання завдань державного службовця центрального апарату ДБР, що займає посаду державної служби категорії "В" у 2019 року - головного спеціаліста відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ ОСОБА_1, шляхом застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчинення нею певних дій чи прийняття рішень у формі виконання в.о. начальника відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ ОСОБА_3 завдання та вчинення дій щодо оцінювання результатів службової діяльності головного спеціаліста відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ ОСОБА_1 за 2019 рік у присутності керівника управління кадрової роботи та державної служби ОСОБА_4 .

60. Як установлено судами попередніх інстанцій, оцінювання результатів службової діяльності позивачки було здійснено в.о. начальником відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ ОСОБА_3, який у розумінні положень Закону № 889-VІІІ (889-19) та Порядку № 640 був її безпосереднім керівником, під зовнішнім контролем за виконанням особою відповідного завдання, вчинення нею певних дій чи прийняття рішень.

61. Водночас зі змісту оскаржуваних судових рішень слідує, що судами попередніх інстанцій при наданні оцінки наявності конфлікту інтересів у ОСОБА_3 при здійсненні ним оцінювання результатів службової діяльності позивачки не досліджено та не надано правову оцінку питанню ефективності усунення конфлікту інтересів при застосуванні зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень в порядку, визначеному Законом № 1700-VII (1700-18) .

62. У контексті наведеного колегія суддів звертає увагу, що оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції.

63. При цьому, дії безпосереднього керівника позивачки щодо заповнення такої форми та включення до неї певних висновків шляхом проставляння відповідного балу є проміжним етапом у процедурі оцінювання державних службовців.

64. З аналізу пунктів 40, 41 Порядку № 640 слідує, що висновок щодо результатів оцінювання готується службою управління персоналом на підставі оформленої безпосереднім керівником державного службовця в установленому порядку форми щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", яка передбачає проставляння балів для оцінювання результатів службової діяльності державними службовцем. Такий висновок з виставленою у ньому негативно, позитивно або відмінною оцінкою затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення.

65. Допущення учасниками процедури оцінювання порушень, які можуть полягати у застосуванні формального підходу до визначення завдань, порушенні встановлених термінів проведення оцінювання, неналежному заповненні форм, виставлені балів, є підставою для скасування суб`єктом призначення або судом затвердженого у цій процедурі висновку щодо результатів оцінювання.

66. У межах спірних правовідносин сам факт складення оскаржуваного висновку в.о. начальником відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ ОСОБА_3 під зовнішнім контролем не свідчить про допущення порушення процедури оцінювання позивачки, яке впливає на результати оцінювання та полягає, зокрема, у виставленні безпосереднім керівником не обґрунтованих за встановленими критеріями балів, що могло б бути підставою для скасування спірного висновку за правилами пункту 49 Порядку № 640.

67. У вимірі спору у цій справі висновок щодо відповідності спірного висновку в частині, що стосується позивачки, принципам об`єктивності, достовірності, доступності та прозорості, взаємодії та поваги до гідності державного службовця, а отже і наведеним у частині другій статті 2 КАС України критеріям, може бути надано лише на підставі аналізу дотримання учасниками процедури оцінювання цієї процедури, зокрема, на предмет відповідності поставлених позивачці завдань і ключових показників приписам Порядку №640, обґрунтованості за встановленими критеріями балів, проставлених безпосереднім керівником державного службовця - позивачки у формі щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", на підставі якої складався спірний висновок.

68. Однак суди попередніх інстанцій у цій справі взагалі не оцінювали зміст ані спірного висновку, ані визначених для позивачки завдань і ключових показників, ані заповненої безпосереднім керівником позивачки форми щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В".

69. Поряд із цим суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що інші позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Державного бюро розслідувань від 02 грудня 2019 року № 466-ос "Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців центрального апарату Державного бюро розслідувань, які займають посади державної служби категорії "Б", "В", у 2019 році" в частині, що стосується головного спеціаліста Відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ ОСОБА_1 ; визнання протиправним та скасування наказу Державного бюро розслідувань від № 530-ос від 27 грудня 2019 року "Про звільнення ОСОБА_1"; визнання протиправним та скасування наказу Державного бюро розслідування від 03 січня 2020 року №4-ос "Про внесення змін до наказу Державного бюро розслідувань від 27 грудня 2019 року №530-ос "Про звільнення ОСОБА_1" є похідними від основної вимоги про визнання протиправним та скасування висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців центрального апарату ДБР, які займають посади державної служби категорії "Б", "В", у 2019 році від 02 грудня 2019 року.

70. Тут важливо зауважити, що висновок безпосереднього керівника щодо оцінювання результатів службової діяльності державного службовця набуває юридичного значення у вигляді виникнення підстави для звільнення з посади державної служби лише після затвердження цього висновку наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення, у ситуації позивача - директором ДБР Трубою Р.

71. У свою чергу у позовній заяві позивачка стверджувала, що у зв`язку із поданням нею скарг до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) на неправомірні дії та порушення вимог законодавства директором ДБР Трубою Р., був неможливим неупереджений перегляд останнім результатів оцінювання позивачки.

72. Судами попередніх інстанцій не надано жодної оцінки наявному у справі листі НАЗК від 16 червня 2019 року № 20-27/51508/19, у якому повідомлено ДБР, що до НАЗК надійшло повідомлення від 10 червня 2019 року за підписом ОСОБА_1 щодо можливого порушення посадовими особами ДБР вимог Закону № 1700-VII (1700-18) . У зв`язку з цим інформовано ДБР, що згідно з абзацом першим частини третьої статті 53 Закону № 1700-VII особа або член її сім`ї не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівництва або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням нею про порушення вимог Закону іншою особою (том 1 а.с. 53, том 2 а.с. 177- 180).

73. Зі змісту оскаржуваних судових рішень слідує, що судами попередніх інстанцій взагалі не досліджувалися питання наявності/відсутності у позивачки статусу викривача у розумінні Закону № 1700-VII (1700-18) та дотримання відповідачем трудових прав позивачки у зв`язку із повідомленням про порушення вимог Закону № 1700-VII (1700-18) директором ДБР Трубою Р.

74. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

75. Виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права, а тому статтею 9 КАС України на суд покладено обов`язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, на скільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

76. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що висновки судів попередніх інстанцій про визнання протиправним та скасування спірного висновку є передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а відтак оскаржувані судові рішення не є такими, що не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України.

77. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їхніх висновків в цілому по суті спору.

78. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

79. Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

80. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

81. З огляду на викладене, а також ураховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було встановлено обставини, що мають значення для вирішення справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору по суті в цілому, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

82. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків (пункти 61, 68, 72, 73 цієї постанови) і надати оцінку вказаним обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

83. Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2021 року зупинено виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 640/265/20 безпосередньо в частині стягнення з Державного бюро розслідувань на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 245 353,00 грн до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.