ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2007 р.
№ 20-4/136
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П. - головуючого, Подоляк О. А., Стратієнко Л. В., за
участю представника відповідачів Сарахмана С. О. дов. № 3310 від
30.10.2007 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської
міськради на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 25 липня 2007 року у справі господарського
суду м.Севастополя за позовом ТОВ "Вогник"до Фонду комунального
майна Севастопольської міської ради, 3-я особа -КП "БТI і
державної реєстрації об'єктів нерухомого майна"Севастопольської
міської ради про припинення і визнання права власності,
УСТАНОВИВ:
У березні 2007 року ТОВ "Вогник"звернулось до господарського
суду з позовом до Фонду комунального майна Севастопольської
міської ради про визнання права власності на частку у вбудованому
нежитловому приміщенні.
У позовній заяві зазначив, що з липня 1997 року був орендарем
вбудованого приміщення за адресою: м. Севастополь, вул. Морська,
48/1.
Вартість цього приміщення на момент укладення договору оренди
складала 78289 гривень.
Позивач за згодою власника провів реконструкцію вказаного
приміщення на суму 57913 гривень.
У зв'язку з цим позивач вважає, що внаслідок реконструкції
було фактично створено новий об'єкт нерухомості, в якому його доля
склала 71,5 відсотків, а доля відповідача -28,5 відсотків.
Просить визнати за ним право власності на спірне приміщення і
зобов'язується компенсувати за нього відповідачу 22230 гривень.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 15 червня
2007 року позов задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 25 липня 2007 року рішення суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі Фонд комунального майна Севастопольської
міської ради просить скасувати судові рішення і відмовити в
позові, посилаючись на неправильне застосування судами ст.ст. 365,
653, 778 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст.ст. 23, 26 і 27 Закону
України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Заявник вважає, що нову річ внаслідок реконструкції створено
не було, а частку комунальної власності в розмірі 46,77 відсотків
не можна визнавати незначною.
У судове засідання не з'явилися представники позивача та
третьої особи.
Враховуючи, що про час і місце розгляду справи сторони
повідомлені належним чином, суд вважає можливим розглянути
касаційну скаргу за їх відсутності.
Вислухавши пояснення представника відповідачів, обговоривши
доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як встановлено судом, 24 червня 1997 року між сторонами
укладено договір оренди № 2137, за яким позивач орендував
комунальну власність -вбудоване приміщення площею 275 кв. метрів,
розташоване за адресою: м. Севастополь, вул.Морська, 48.
Вартість об'єкта оренди на момент укладення договору складала
78289 гривень.
17 травня 1998 року орендодавець узгодив позивачу проведення
реконструкції на суму 57913 гривень.
Фактично невід'ємне поліпшення майна за рахунок коштів
позивача склало 56002 гривні.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що внаслідок
реконструкції розмір частки позивача у спірному об'єкті склав
53,23%, а місцевої громади -46,77%.
Також суд визнав спірний об'єкт конструктивно неподільним, а
частку місцевої громади -незначною.
Проте, з такими висновками суду повністю погодитись не можна.
Так, суди, в порушення ст.ст.38, 43, 65, 83 і 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, неповно встановили істотні для справи обставини,
зокрема, суди не перевірили доводи позивачів щодо обов'язку
власника майна компенсувати вартість невід'ємних поліпшень і не
навели переконливих доводів щодо незначного розміру частки майна
місцевої громади.
Враховуючи, що вказані обставини можуть мати суттєве значення
для юридично правильного вирішення спору, судові рішення визнати
законними не можна, тому вони підлягають скасуванню, а
справа -передачі на новий розгляд до місцевого господарського
суду.
При новому розгляді господарському суду необхідно врахувати
наведене, більш ретельно перевірити доводи сторін, повно
встановити дійсні обставини справи і прийняти рішення відповідно
до вимог закону.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу задовольнити.
Скасувати постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 25 липня 2007 року та рішення
господарського суду м. Севастополя від 15 червня 2007 року.
Справу передати до господарського суду м. Севастополя на
новий розгляд в іншому складі суддів.
Головуючий Т. Козир
Судді О. Подоляк
Л. Стратієнко