9901/39/20 Про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя "Про звільнення ОСОБИ з посади судді районного суду" - 08.12.2021 Прийняття

1. ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада), у якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 09 січня 2020 року № 12/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Суворовського районного суду міста Одеси на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України".

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення про звільнення його з посади судді не містить посилань на визначені законом підстави звільнення та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, оскільки питання наявності порушень у його діях є спірним та процесуально дискусійним.

ОСОБА_1 зауважує, що не був і не міг бути сповіщеним про засідання ВРП, призначене на 09 січня 2020 року, оскільки станом на цю дату перебував у відпустці та на лікарняному. Повідомлення про призначення засідання ані позивач, ані його представник не отримували. Також позивач зазначає, що не мав доступу до електронних інформаційних систем та не міг дізнатися про призначене засідання.

Крім того, позивач стверджує, що відповідач не мав повноважень розглядати 09 січня 2020 року подання про звільнення його з посади судді до винесення рішення по суті стосовно скарги представника позивача на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП з клопотанням про поновлення строку на його оскарження. На переконання позивача, ухвала ВРП про залишення без розгляду та повернення скарги представника позивача на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є такою, що винесена незаконно та має бути скасована.

Також, на думку ОСОБА_1, склад ВРП, який ухвалив оскаржуване рішення, не мав повноважень його ухвалювати, оскільки окремі члени ВРП не мали права брати участі в голосуванні при ухваленні оскаржуваного рішення. Зокрема, зазначає, що ОСОБА_2 брала участь в розгляді Першою Дисциплінарною палатою ВРП дисциплінарної скарги щодо позивача, а відтак вважає, що ухвала ВРП від 09 січня 2020 року № 7/0/15-20 про відмову у задоволенні заяви представника позивача про відвід члена ВРП ОСОБА_2 від участі у розгляді подання Першої Дисциплінарної палати ВРП про звільнення ОСОБА_1 з посади судді є необґрунтованою та невмотивованою; ОСОБА_3 повинен був заявити самовідвід, оскільки член його сім`ї брав участь у розгляді цивільних справ під головуванням судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 ; ОСОБА_4 повинен був заявити самовідвід, оскільки ухвалою ВРП був відведений від участі в розгляді клопотання заступника Генерального прокурора про тимчасове відсторонення судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням останнього до кримінальної відповідальності, і ці справи є взаємопов`язаними. Крім того, вважає, що ВРП необґрунтовано відмовила у задоволенні заяви позивача про відвід членів ВРП ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . На думку позивача, ОСОБА_5 не наділений повноваженнями члена ВРП, оскільки він незаконно, всупереч вимогам статті 131 Конституції України обіймає посаду члена ВРП два строки поспіль.

3. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову.

4. Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу з тих підстав, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, що мають значення для вирішення справи. Скаржник просить рішення суду першої інстанції від 14 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 09 січня 2020 року № 12/0/15-20 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Суворовського районного суду міста Одеси на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

5. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 20 травня 2021 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2021 року, а ухвалою від 30 червня 2021 року призначила розгляд справи в судовому засіданні.

6. 29 червня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2021 року - без змін.

7. 25 серпня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив ВРП, у якій позивач просить відмовити у задоволенні вимог ВРП згідно з відзивом на апеляційну скаргу.

8. 29 листопада 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - Шепітка Григорія Івановича надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яку Велика Палата Верховного Суду задовольнила ухвалою від 07 грудня 2021 року.

9. 30 листопада 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від скаржника надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

10. 01 грудня 2021 року доВеликої Палати Верховного Суду надійшла заява ВРП про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яку Велика Палата Верховного Суду задовольнила ухвалою від 07 грудня 2021 року.

11. 03 грудня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

12. Указом Президента України від 15 січня 2007 року № 16/2007 (16/2007) ОСОБА_1 призначено на посаду судді Суворовського районного суду міста Одеси, а Постановою Верховної Ради України від 12 січня 2012 року № 4322-VI (4322-17) позивач обраний на посаду судді цього суду безстроково.

13. Рішенням Першої Дисциплінарної палати ВРП від 13 вересня 2019 року № 2437/1дп/15-19 суддю Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.

14. Оцінюючи дії ОСОБА_1 під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову як такі, що містять ознаки дисциплінарного проступку, Перша Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що суддя Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 під час розгляду справи № 523/7980/19 всупереч вимогам статті 129 Конституції України та покладеним на суд завданням щодо здійснення судочинства на принципах верховенства права, на порушення вимог статей 48, 56 Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII (1402-19) ), діючи не в цілях, визначених статтями 2, 5 Цивільного процесуального кодексу України, грубо порушив обов`язки судді та допустив порушення правил щодо юрисдикції, внаслідок чого безпідставно вжив заходи забезпечення позову у спосіб, не передбачений законом, вийшовши за межі наданих суду повноважень; не дотримався вимог статті 19 Конституції України, оскільки діяв не в межах та не у спосіб, передбачений законодавством, чим допустив грубе порушення закону, заблокувавши роботу державного органу суддівського врядування, чим втрутився в дискрецію суб`єкта владних повноважень щодо проведення кваліфікаційного оцінювання суддів, що, своєю чергою, підриває авторитет правосуддя.

15. 10 грудня 2019 року ВРП прийняла рішення № 3404/0/15-19, яким залишила без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати від 13 вересня 2019 року № 2437/1дп/15-19.

16. 09 січня 2020 року ВРП, розглянувши подання Першої Дисциплінарної палати, прийняла рішення № 12/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Суворовського районного суду міста Одеси на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України".

17. Вважаючи рішення ВРП від 09 січня 2020 року №12/0/15-20 протиправним, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з адміністративним позовом.

Оцінка суду першої інстанції

18. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, щорішення ВРП прийнято та підписано її повноважним складом, в ньому визначені законом підстави звільнення судді та наведено мотиви, з яких відповідач дійшов відповідних висновків.

19. Зокрема, суд першої інстанції констатував, що аргументи для обґрунтування адміністративного позову містяться в основі скарги позивача до ВРП на рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та були предметом дослідження. ВРП залишено без змін рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Крім того, рішення ВРП про залишення без змін рішення Дисциплінарної палати було предметом судового перегляду Великою Палатою Верховного Суду, внаслідок якого постановою від 05 листопада 2020 року (провадження № 11-3сап20) рішення ВРП від 10 грудня 2019 року залишено без змін.

20. Крім того, суд першої інстанції вважав безпідставними доводи позивача про те, що ухвала ВРП від 09 січня 2020 року про залишення без розгляду та повернення скарги представника ОСОБА_1 на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є незаконною та підлягає скасуванню. Суд звернув увагу, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 11-60сап20 зазначену ухвалу ВРП залишено без змін.

21. Стосовно сумнівів позивача в неупередженості членів ВРП, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду враховував, що, як слідує з матеріалів справи, представники ОСОБА_1 09 січня 2020 року заявили відводи членам ВРП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

22. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не погодився з твердженням позивача, що члени ВРП, які брали участь у її засіданні, не мали права брати участі в голосуванні при ухваленні оскаржуваного рішення. Зокрема, ОСОБА_2 брала участь під час розгляду Першою Дисциплінарною палатою ВРП дисциплінарної скарги, була членом Першої Дисциплінарної палати ВРП, член ВРП ОСОБА_6 здійснював попередню перевірку скарг на дії судді ОСОБА_1 і потім брав участь в ухваленні рішення про звільнення позивача з посади судді.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

23. В апеляційній скарзі на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2021 року ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував та не надав оцінки обставинам, що мають значення для справи.

24. На переконання скаржника, у розгляді справи щодо його звільнення з посади судді Суворовського районного суду міста Одеси 09 січня 2020 року не повинен був брати участь член ВРП ОСОБА_3 . Аргументує це тим, що зазначений член ВРП при первинній реєстрації дисциплінарних скарг стосовно судді ОСОБА_1 склав на ім`я керівника секретаріату службову записку, де зазначив, що він зобов`язаний відмовитися від розгляду скарги та не може розглядати ці скарги, оскільки у нього наявний конфлікт інтересів та обставини, що викликають сумнів у його неупередженості, внаслідок чого було проведено повторний авторозподіл скарги.

Крім того, скаржник зауважує, що в ОСОБА_3 була інша підстава для заявлення самовідводу, зокрема те, що суддею ОСОБА_1 розглядались цивільні справи за участю дружини ОСОБА_3, натомість самовідвід останнім не заявлявся.

25. Також ОСОБА_1 вважає, що ВРП, вивчаючи і досліджуючи одні й ті ж обставини вчинення суддею певних дій, в одному випадку задовольняє відвід члена ВРП ОСОБА_4, а в іншому - відмовляє, не обґрунтовуючи таких своїх дій.

Скаржник зазначає, що члену ВРП ОСОБА_4 було заявлено відвід з тих підстав, що на розгляді ВРП перебувало клопотання заступника Генерального прокурора Кізя С. М. про тимчасове відсторонення судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності. Під час розгляду зазначеного клопотання ухвалою ВРП від 20 серпня 2019 року було задоволено заяву представника Генеральної прокуратури України про відвід члена ВРП ОСОБА_4., однак відмовлено у задоволенні заяви від 08 січня 2020 року про відвід цього ж члена ВРП від розгляду питання щодо звільнення ОСОБА_1 з посади суді.

26. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не надав жодного висновку та юридичної оцінки тому факту, що ОСОБА_5 займає посаду члена ВРП вдруге усупереч вимогам Конституції України (254к/96-ВР) .

27. Крім того, скаржник зауважує, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не зазначив того факту, що повідомлення про призначення засідання на 09 січня 2020 року до Суворовського районного суду міста Одеси надійшло лише 08 січня 2020 року, тобто за день до засідання, що, на думку ОСОБА_1, є грубим порушенням частини п`ятої статті 30 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII (1798-19) ). Водночас скаржник зазначає, що на момент надходження зазначеного повідомлення перебував на лікарняному та у відпустці, у зв`язку із чим фізично не міг прибути на засідання ВРП 09 січня 2020 року.

28. Також ОСОБА_1 звертає увагу на те, що повідомлення про засідання ВРП, призначене на 09 січня 2021 року, ані адвокат Шепітко Г. І., ані адвокат Сільницький І. В. ні електронною поштою, ні засобами поштового зв`язку не отримували, а участь адвоката Шепітка Г. І. на засіданні ВРП була викликана випадковістю, зокрема його перебуванням у місті Києві у зв`язку з поверненням у цей день з відпочинку. Водночас скаржник зауважує, що ані його, ані його адвоката Бовру Д. Ю. не було сповіщено про призначення ВРП засідання на 09 січня 2020 року щодо розгляду скарги адвоката Боври Д. Ю. на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП.

Позиція ВРП щодо апеляційної скарги

29. ВРП не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив усі обставини справи та дослідив докази, в результаті чого прийняте законне та обґрунтоване рішення.

30. Відповідач зауважує, що в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді.

31. ВРП зазначає, що оскаржуване рішення ВРП прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні, а доводи позивача щодо неповноважності складу ВРП є безпідставними.

32. Крім того відповідач зауважує, що засідання ВРП щодо розгляду питання звільнення позивача з посади призначалось неодноразово. Зокрема, листом ВРП від 13 грудня 2019 року № 47593/0/9-19 судді ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про засідання ВРП, призначене на 24 грудня 2019 року. Однак 20 грудня 2019 року на адресу відповідача надійшло клопотання судді про відкладення розгляду його питання. Листом ВРП від 26 грудня 2019 року № 50349/0/9-19 судді ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про засідання, призначене на 09 січня 2020 року, у якому взяли участь представники судді, які надавали пояснення та заявляли клопотання і відводи членам ВРП.

33. Також ВРП звертає увагу на те, що доводи позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_1 деякою мірою зводяться до незгоди з дисциплінарним провадженням стосовно судді, однак Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 листопада 2020 року за результатами розгляду справі № 11-3сап20 вже надано оцінку рішенню Першої Дисциплінарної палати ВРП від 13 вересня 2019 року № 2437/1дп/15-19 та рішенню ВРП від 10 грудня 2019 року № 3404/0/15-19.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Релевантні джерела права

34. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави та порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності визначено Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом № 1402-VIII (1402-19) та Законом № 1798-VIII (1798-19) .

35. За правилами статті 108 Закону № 1402-VIII дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом № 1798-VIII (1798-19) , з урахуванням вимог цього Закону.

36. Одним з видів дисциплінарного стягнення є подання про звільнення судді з посади, який застосовується в разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 6 частини першої та пункт 1 частини восьмої статті 109 зазначеного Закону).

37. Відповідно до положень частини першої статті 112 Закону № 1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.

38. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

39. Згідно із частиною другою статті 115 Закону № 1402-VIII факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені ВРП (її відповідним органом).

40. За правилами частин першої і третьої статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстави, визначеної, зокрема, пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП розглядає на своєму засіданні на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.

41. ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги (стаття 18 Закону № 1798-VIII).

Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону № 1798-VIII член ВРП набуває повноважень з моменту складання присяги, але не раніше дня, наступного за днем закінчення повноважень відповідного члена ВРП.

Згідно зі статтями 24 та 25 Закону № 1798-VIII член ВРП може бути звільнений з посади з підстав, визначених частиною першою статті 24 цього Закону. Крім того, повноваження члена ВРП припиняються у випадках, передбачених частиною першою статті 25 цього ж Закону.

Також частиною першою статті 33 Закону № 1798-VIII передбачено, що член ВРП не може брати участі в розгляді питання і підлягає відводу, якщо буде встановлено, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, є родичем особи, стосовно якої розглядається питання, або якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.

За наявності таких обставин член Вищої ради правосуддя повинен заявити самовідвід.

42. Згідно з пунктом 5.1 глави 5 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент), формою роботи ВРП є засідання у пленарному складі.

43. Відповідно до пункту 9.2 глави 9 цього Регламенту рішення ухвалюється більшістю членів ВРП, які беруть участь у її засіданні у пленарному складі чи її органу, якщо інше не визначено Законом № 1798-VIII (1798-19) .

44. Пунктом 9.4 глави 9 Регламенту встановлено, що рішення Ради, її органів ухвалюється на засіданні Ради, її органів, якщо інше не визначено Законом. У випадках, визначених Законом, рішення Ради, її органів ухвалюється у нарадчій кімнаті, бути присутніми у якій іншим особам, крім членів Ради чи Дисциплінарної палати, які мають право голосу при ухваленні рішення, забороняється. Рішення ухвалюється відкритим голосуванням, якщо інше не встановлено Законом, за допомогою електронної системи в такий спосіб, що унеможливлює голосування іншої особи замість члена Ради. Після закінчення кожного голосування за допомогою електронної системи його результати висвітлюються на інформаційному табло електронної системи в залі засідань та оголошуються головуючим на засіданні. У разі відсутності технічної можливості здійснювати голосування за допомогою електронної системи голосування здійснюється шляхом фіксування волевиявлення члена Ради - "за" або "проти" у протоколі (відомості про голосування) згідно з формою, затвердженою Радою, яка є додатком 3 до цього Регламенту. Рішення із процедурних або організаційних питань порядку денного може ухвалюватися з голосу (підняттям руки). Результати голосування оголошуються головуючим на засіданні.

45. За змістом частини першої статті 5 і частини другої статті 30 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість.

46. Відповідно до частин першої та третьої статті 34 Закону № 1798-VIII рішення ВРП ухвалюється більшістю членів ВРП, які беруть участь у засіданні ВРП, якщо інше не визначено цим Законом. Рішення ВРП, її органів ухвалюється на засіданні ВРП, її органів, якщо інше не визначено цим Законом.

47. Водночас частиною першою статті 33 Закону № 1798-VIII передбачено, що член ВРП не може брати участі в розгляді питання і підлягає відводу, якщо буде встановлено, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, є родичем особи, стосовно якої розглядається питання, або якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.

48. Згідно із частиною другою статті 57 цього ж Закону рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду, рішення якого переглядається

49. Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача у справі та пояснення сторін, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

50. Як слідує з матеріалів справи, підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади судді було рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 13 вересня 2019 року № 2437/1дп/15-19, залишене без змін рішенням ВРП від 10 грудня 2019 року № 3404/0/15-19, яким суддю Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.

51. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення про звільнення позивача з посади судді не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а прийняте на підставі такого. При ухвалені рішення про звільнення ВРП не оцінює обставин та висновків дисциплінарного органу щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов`язаних із цим питань, оскільки законами № 1402-VIII (1402-19) та № 1798-VIII (1798-19) не передбачено процедури перегляду рішень її дисциплінарного органу, як і права ВРП переоцінювати вже встановлені обставини під час вирішення питання про звільнення судді з посади.

52. До того ж, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу скаржника на те, що обставини щодо притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності вже були предметом судового контролю. Зокрема, в межах судового розгляду справи № 11-3сап20 про визнання протиправним та скасування рішення ВРП від 10 грудня 2019 року № 3404/0/15-19 "Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 вересня 2019 року № 2437/1дп/15-19 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1" Велика Палата Верховного Суду залишила без задоволення скаргу ОСОБА_1 до ВРП.

53. Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, в (…) адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

54. Відтак Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в межах цієї справи предметом судового розгляду не можуть бути обставини, яким надано оцінку постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 листопада 2020 року у справі № 11-3сап20, зокрема щодо вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

55. Велика Палата Верховного Суду також не може погодитись із доводами скаржника про нездійснення судом першої інстанції аналізу вмотивованості оскаржуваного рішення ВРП та відсутність визначених законом підстав для його прийняття.

56. ВРП як орган державної влади зобов`язана діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

57. Відповідно до частини третьої статті 55 Закону № 1798-VIII розгляд питання про звільнення судді з підстави, визначеної частиною шостою статті 126 Конституції України, здійснюється на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.

58. Як слідує з матеріалів справи, 11 грудня 2019 року до ВРП надійшло подання її Першої Дисциплінарної палати про звільнення ОСОБА_1 з посади судді. Зазначене подання було обґрунтоване рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, залишеним без змін рішенням ВРП від 10 грудня 2019 року № 3404/0/15-19, правомірність якого була перевірена судом у справі № 11-3сап20.

Отже, на момент прийняття оскаржуваного рішення ВРП від 09 січня 2020 року № 12/0/15-20 щодо позивача існувало чинне рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади судді. Тому ВРП мала достатні підстави для розгляду питання про звільнення судді з посади.

59. Вимога вмотивованості рішення за результатами розгляду питання про звільнення судді, встановлена частиною шостою статті 56 Закону № 1798-VIII, забезпечується ВРП через виконання дій у межах наданих їй повноважень. Законом № 1798-VIII (1798-19) не передбачено повноваження ВРП під час розгляду питання про звільнення судді з підстави, визначеної частиною шостою статті 126 Конституції України, здійснювати збір, дослідження інших додаткових доказів на перевірку подання Дисциплінарної палати.

60. Оскаржуване рішення ВРП від 09 січня 2020 року № 12/0/15-20 містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, а тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відповідність оскаржуваного рішення критеріям обґрунтованості та вмотивованості.

61. Окрім цього, як установлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, зокрема витягом з протоколу № 1 від 09 січня 2020 року, "за" звільнення позивача проголосувало 16 членів ВРП, "проти" - 0. Оскаржуване рішення ВРП підписано всіма її членами, які брали участь у його ухвалені.

Щодо повноважності складу ВРП під час прийняття оскаржуваного рішення

62. З матеріалів справи слідує, що 09 січня 2020 року представником ОСОБА_1 - Шепітком Г. І. заявлено відвід члену ВРП ОСОБА_3 . Зазначена заява мотивована тим, що суддею ОСОБА_1 розглядалась цивільна справа, у якій однією зі сторін була дружина зазначеного члена ВРП, що, на думку скаржника, викликає сумнів у його неупередженості.

63. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу скаржника на те, що неможливість будь-якого члена ВРП брати участь у розгляді справи через його відвід від такої справи вирішується відповідно до частини п`ятої статті 33 Закону № 1798-VIII, більшістю членів ВРП, якщо буде встановлено обставини, визначені частиною першою цієї статті.

Так, ВРП ухвалою від 09 січня 2020 року № 11/0/15-20 відмовила у задоволенні заяви представника скаржника про відвід члена ВРП ОСОБА_3 під час розгляду питання звільнення ОСОБА_1 з посади судді, оскільки відповідачем не було встановлено, що зазначений член ВРП особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, або інших обставин, що викликають сумнів у його неупередженості.

64. Своєю чергою Велика Палата Верховного Суду зазначає, що доводи скаржника про те, що член ВРП ОСОБА_3 повинен був заявити самовідвід від розгляду зазначеного питання у зв`язку з тим, що при первинному автоматизованому розподілі справи стосовно судді ОСОБА_1 він склав на ім`я керівника секретаріату ВРП службову записку, якою просив здійснити повторний автоматизований розподіл, не підлягають оцінці в межах розгляду цієї справи.

Як слідує з матеріалів справи, на підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 до матеріалів апеляційної скарги надав копію протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 29 травня 2019 року та службову записку від 30 травня 2019 року. Із зазначеної службової записки слідує, що рішенням ВККС від 26 березня 2019 року стосовно ОСОБА_3 як судді апеляційного суду Одеської області призначено кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді, яке станом на 31 травня 2019 року не закінчене, а оскільки дисциплінарна скарга щодо судді ОСОБА_1 стосується розгляду справи, де відповідачем є ВККС, то зазначена обставина може викликати сумнів у неупередженості цього члена ВРП під час попереднього вивчення та перевірки дисциплінарної скарги на її відповідність вимогам закону.

65. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу скаржника на те, що зазначений аргумент не може бути предметом оцінки суду, оскільки такі обставини, зокрема, щодо службової записки ОСОБА_3, не були заявлені скаржником ані під час розгляду питання щодо його звільнення у ВРП, ані під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції.

Відтак відповідно до частини четвертої статті 308 КАС України зазначене, унеможливлює надання оцінки таким аргументам в межах розгляду цієї апеляційної скарги.

Крім того, такий аргумент не заслуговує на увагу, оскільки ані скаржником, ані його адвокатами не було заявлено відводу члену ВРП ОСОБА_3 з підстав наявної службової записки.

66. Також Велика Палата Верховного Суду звертає увагу скаржника на те, що відвід члену ВРП ОСОБА_4 заявлено в межах розгляду скарги адвоката Боври Д. Ю. в інтересах судді ОСОБА_1 на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 13 вересня 2019 року № 2437/1дп/15-19 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з клопотанням про поновлення строку на оскарження.

67. ВРП ухвалою від 09 січня 2020 року № 8/0/15-20 відмовила у задоволенні зазначеної заяви про відвід члена ВРП ОСОБА_4 .

68. До того ж Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 липня 2020 року щодо розгляду скарги ОСОБА_1 на ухвалу ВРП від 09 січня 2020 року № 10/0/15-20 "Про залишення без розгляду та повернення скарги судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1, поданої через адвоката Бовру Д. Ю., на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 вересня 2019 року № 2437/1дп/15-19 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності" (справа № 11-60сап20) дійшла висновку про те, що мотиви, якими скаржник обґрунтував свої сумніви в неупередженості членів ВРП ОСОБА_9 та ОСОБА_4, за відсутності конкретних доказів чи фактів, які б давали обґрунтовані підстави стверджувати про небезсторонність цих членів ВРП, очевидно є недостатніми для висновку про неможливість їх участі в розгляді у складі ВРП будь-якого питання щодо судді ОСОБА_1 .

Слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду ані в межах розгляду справи № 11-60сап20, ані в межах розгляду цієї справине встановила жодних обставин, які б свідчили про упередженість чи небезсторонність членів ВРП ОСОБА_9 та ОСОБА_4 щодо судді ОСОБА_1, або наявності існування інших передбачених частиною першою статті 33 Закону № 1798-VIII обставин, які б обумовлювали обов`язок згаданих членів ВРП заявити самовідвід, та невиконання цього обов`язку.

69. Відтак з наведеного слідує, що Великою Палатою Верховного Суду вже надано оцінку щодо стверджуваної ОСОБА_1 протиправної участі члена ВРП ОСОБА_4 під час перегляду ухвали ВРП від 09 січня 2020 року № 10/0/15-20 "Про залишення без розгляду та повернення скарги судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1, поданої через адвоката Бовру Д. Ю., на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 вересня 2019 року № 2437/1дп/15-19 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності" в межах якої було подано заяву про відвід члена ВРП ОСОБА_4 . Жодних нових підстав для відводу члена ВРП ОСОБА_4 позивачем у цій справі не наведено.

70. Також Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо того, що інші члени ВРП, зокрема ОСОБА_2 та ОСОБА_6, мали право брати участь у голосуванні при ухваленні оскаржуваного рішення, оскільки нормами права, що застосовуються у спірних правовідносинах, не встановлено обмежень щодо участі членів Дисциплінарної палати при ухваленні кінцевого рішення про звільнення. Крім обмежень, визначених частиною восьмою Закону № 1798-VIII (1798-19) , інших обмежень щодо участі членів ВРП при ухвалення рішення про звільнення з посади судді законодавством не встановлено.

71. Щодо доводів ОСОБА_1 про прийняття оскаржуваного рішення ВРП неповноважним складом у зв`язку з незаконним, на думку скаржника, призначенням ОСОБА_5 на посаду члена ВРП Велика Палата Верховного Суду виходить з таких мотивів.

72. Із застосованого в цій справі нормативно-правового регулювання (пункт 41 цієї постанови) слідує, що повноважність ВРП як колегіального органу Законом № 1798-VIII (1798-19) пов`язується безпосередньо з кількісним (число призначених членів та тих, які беруть участь у розгляді питання) та якісним (складення присяги, неупередженість, безсторонність) критеріями.

73. З матеріалів справи слідує, що оскаржуване рішення прийнято ВРП у складі 16 членів цього органу, зокрема 16 голосами "за", 0 - "проти". Водночас варто зазначити, що стосовно 15 членів ВРП сумніви щодо їх повноважень у скаржника відсутні або такі сумніви спростовані судовим рішенням.

74. Відтак Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що кількісний критерій повноважності складу ВРП у цій справі не порушено.

75. Водночас із матеріалів справи слідує, що ані ОСОБА_1, ані його представники не заявляли відвід члену ВРП ОСОБА_5 під час розгляду ВРП питання про звільнення скаржника з посади Суворовського районного суду міста Одеси, а також не заявляли про свої сумніви щодо повноважності складу ВРП, визначеного для розгляду питання щодо скаржника.

Тобто якісний критерій, зокрема в частині щодо участі ОСОБА_5 у розгляді питання щодо звільнення ОСОБА_1, не ставився під сумнів скаржником.

76. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що національним законодавством не передбачено механізму, відповідно до якого член ВРП, щодо якого є або можуть бути сумніви щодо порушення порядку його призначення на посаду, може бути усунений від участі в розгляді питання ВРП. Однак, навіть якщо допустити наявність такого механізму, то для його застосування необхідно враховувати баланс між інтересом, правом особи та суспільним значенням рішення, прийнятого колегіальним органом.

Водночас ОСОБА_1 ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі не зазначено, які саме його права порушено у зв`язку з призначенням ОСОБА_5 на посаду члена ВРП та яким чином такі порушення, у випадку їх наявності, зумовили неправомірність прийняття оскаржуваного рішення ВРП.

77. Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що рішення щодо обрання ОСОБА_5 на посаду члена ВРП було предметом судового оскарження, однак судовим рішенням, яке набрало законної сили, у справі № 640/3804/19 у задоволенні позову було відмовлено.

Своєю чергою, відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.

78. З урахуванням зазначеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що доводи ОСОБА_1 щодо неповноважного складу ВРП у зв`язку з участю ОСОБА_5 при розгляді питання щодо нього є такими, що спростовані судом у межах розгляду іншої адміністративної справи.

79. Відтак Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів втрати чинності рішенням про обрання ОСОБА_5 на посаду члена ВРП, а тому відсутні підстави вважати, що рішення щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді розглянуто неповноважним складом ВРП.

Щодо повідомлення ОСОБА_1 та його представників про засідання ВРП, призначене на 09 січня 2020 року

80. За правилами частин четвертої - шостої статті 30 Закону № 1798-VIII інформація про дату, час і місце проведення засідання ВРП, а також проект порядку денного засідання, крім випадків, передбачених Регламентом, оприлюднюється на офіційному вебсайті ВРП.

81. Особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи в засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом.

82. Особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлено на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному вебсайті ВРП.

83. Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 26 грудня 2019 року на адресу Суворовського районного суду міста Одеси судді ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про засідання ВРП, призначене на 09 січня 2021 року.

84. Частиною третьою статті 56 Закону № № 1798-VIII передбачено, що суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

85. Відтак Велика Палата Верховного Суду, враховуючи зазначене нормативне регулювання, а також те, що за клопотанням ОСОБА_1 було відкладено попереднє засідання ВРП, призначене на 24 грудня 2019 року, а також те, що у засіданні ВРП 09 січня 2020 року брав участь його представник Шепітко Г. І., дійшла висновку про відсутність порушення відповідачем процедури повідомлення скаржника про засідання ВРП щодо вирішення питання про його звільнення.

86. Велика Палата Верховного Суду також зазначає, що доводам скаржника стосовно неповідомлення ОСОБА_1 та його адвоката Боври Д. Ю. щодо розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 09 січня 2020 року, вже надано оцінку в межах розгляду його скарги на ухвалу ВРП від 09 січня 2020 року № 10/0/15-20 "Про залишення без розгляду та повернення скарги судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1, поданої через адвоката Бовру Д. Ю., на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 вересня 2019 року № 2437/1дп/15-19 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності" (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 11-60сап20).

Щодо дотримання прав скаржника, передбачених статтею 40 Кодексу законів про працю України (далі - КзпП)

87. Суддя - це посадова особа, що має статус, визначений чинним законодавством. Призначення чи обрання на посаду, звільнення та організація суддівської кар`єри (професійної діяльності) здійснюється в порядку спеціальних процедур, визначених спеціальним законодавством.

88. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VIII (1402-19) .

89. Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 48 Закону № 1402-VIII незалежність судді забезпечується, зокрема, особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення та припинення повноважень.

90. Статтею 128 Конституції України передбачено, що призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням ВРП в порядку, встановленому законом.

91. З огляду на особливий статус судді, правове регулювання питання звільнення судді з посади визначається винятково Конституцією України (254к/96-ВР) та Законом № 1402-VIII (1402-19) .

92. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірних правовідносин або коли про це йдеться в спеціальному законі. Тобто на суддю як на особу публічного права з особливим статусом загальні норми трудового законодавства поширюються субсидіарно.

93. За правилами статті 112 Закону № 1402-VIII рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII (1798-19) .

94. Відповідно до статті 125 Закону № 1402-VIII припинення повноважень судді є підставою для припинення трудових відносин судді із відповідним судом, про що голова суду видає наказ.

95. Тобто рішення ВРП про звільнення судді з посади є правовою підставою для закінчення конкретних трудових відносин судді з відповідною судовою установою. Тому суд першої інстанції слушно вказав на те, що оскільки оскаржуване рішення ВРП про звільнення судді не є актом про припинення трудових відносин судді ОСОБА_1 та Суворовського районного суду міста Одеси, то передбачена статтею 40 КЗпП заборона звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності на спірні правовідносини не поширюється.

96. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відповідність оскаржуваного рішення ВРП вимогам, установленим частиною другою статті 2 КАС України, та відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Висновки суду ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному дослідженні фактичних обставин справи й правильному застосуванні норм матеріального права.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

97. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

98. Згідно із частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

99. Отже, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Висновки щодо розподілу судових витрат

100. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

101. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241- 243, 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.Головуюча суддя-доповідач Т. О. АнцуповаСудді: В. В. Британчук Л. М. ЛобойкоІ. В. Григор`єва В. В. ПророкМ. І. Гриців Л. І. РогачД. А. Гудима О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна В. М. СімоненкоІ. В. Желєзний І. В. ТкачЛ. Й. Катеринчук С. П. Штелик Г. Р. Крет