№ 20/288 (rs1070417)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

Удовиченка О.С.

суддів:

Мамонтової О.М. Хандуріна М.I.

розглянувши касаційну скаргу

ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2007р.

у справі№ 20/288 (rs1070417) господарського суду Дніпропетровської області

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до

ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" про

стягнення 31 415,59грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання"

Ботвінка Р.А.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2006р. у справі №20/288 (rs1070417) (суддя Пархоменко Н.В.) позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" на користь позивача 31415,59 грн. основного боргу, 745,16 грн. -3% річних, 1823,06 грн. -інфляційних витрат, 2156,20 грн. -пені, 361,39 грн. -витрати по сплаті держмита, 113,38 грн. -витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2007р. у справі № 20/288 (rs1070417) (суддя Джихур О.В. - головуючий) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2006р. залишено без змін, апеляційну скаргу ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" залишено без задоволення.

ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2007р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2006р. у справі №20/288 (rs1070417) , постановити нове рішення, яким відмовити СПД ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі.

В обгрунтування своєї касаційної скарги скаржник посилається на те, що при винесенні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції припустився порушень матеріального та процесуального права, зокрема: ст.43 ГПК України (1798-12) , ст. 526 ЦК України (435-15) , ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до умов договору №166 від 11.07.2005р. позивач зобов'язувався поставити відповідачу товари в кількості, якості, по ціні, згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору позивач поставив, а представник відповідача отримав по накладним №12 від 24.10.2005р. та №13 від 10.11.2005р. продукцію на загальну суму 61931,14 грн.

З матеріалів справи вбачається, що оплата по накладній №13 від 10.11.2005р. не здійснювалась, а оплата по рахунку -фактурі №12 від 19.10.2005р. здійснена частково (банківська виписка від 28.12.2005р. (а.с. 17)).

Таким чином, судом першої інстанції визначено, що скаржником в порушення приписів ст.ст.525, 526 ЦК України (435-15) неналежно виконано зобов'язання по оплаті товару за договором №166 від 11.07.2005р. та сума основного боргу становить 31415,59 грн.

Доводи скаржника відносно того, що суд апеляційної інстанції всупереч ст.43 ГПК України (1798-12) неповно та не об'єктивно розглянув всіх обставин справи в їх сукупності, колегією суддів касаційної інстанції не приймаються виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 06.04.2006р. господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі №Б29/64/06 про банкрутство ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2007р., заяву ТОВ "Українська правова компанія" залишено без розгляду, дію мораторію припинено.

Відповідно до ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що публікації в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" здійснено не було.

Виходячи з вищевикладених обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком Дніпропетровського апеляційного господарського суду відносно того, що стягнення заборгованості зі скаржника за основним боргом здійснювалось судом першої інстанції в порядку позовного провадження, та що суд першої інстанції правомірно стягнув зі скаржника суму основного боргу в розмірі 31415,59грн.

Доводи скаржника відносно того, що судом апеляційної інстанції не було взято до уваги приписи ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) та були визнані обгрунтованими стягнення з ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" на користь позивача суми пені, інфляційні витрати та 3% річних, не приймаються колегією суддів до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

За визначенням термінів, вживаних у цьому Законі, грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України (абзац сьомий статті 1).

Такі підстави передбачені, зокрема, частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (435-15) від 16.01.2003 року, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, індекс інфляції та сплата 3% річних від суми боргу не є санкціями, з огляду на те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності задоволення вимог позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми судом першої інстанції.

Виходячи з приписів ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , пеня підлягає стягненню до дня введення мораторію.

Ухвала господарського суду Дніпропетровської області про порушення провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" винесена 06.04.2006р.

Таким чином, судами попередніх інстанцій при постановлені рішень було враховано приписи п.4 ст.12 вищезазначеного Закону та стягнуто з ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" пеню за період з 15.11.2005р. по 05.04.2006р.

Беручи до уваги вищевикладене, судова колегія вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2007р. залишити без змін.