ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2007 р.
№ 2/80
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
позивача
не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено
належно)
відповідача
Гордієнко В.В. -довіреність від 07.12.2006 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Закарпатській області
на рішення
від 14.05.2007 господарського суду Закарпатської області
у справі
№ 2/80 господарського суду Закарпатської області
за позовом
Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Закарпатській області
до
Відкритого акціонерного товариства "Концерн "Галнафтогаз"
про
усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2007 р. Регіональне відділення Фонду державного
майна України по Закарпатській області звернулось до
господарського суду Закарпатської області з позовом до ВАТ
"Концерн "Галнафтогаз" про:
- усунення перешкоди в користуванні та розпорядженні АЗС № 13
с. Яблунівка Хустського району та АЗС № 16 с. Усть -Чорна
Тячівського району шляхом відновлення бухгалтерського обліку АЗС №
13 та АЗС № 16,
- проведення інвентаризації майна, що не увійшло до
статутного фонду товариства під час приватизації, посилаючись на
приписи статті 386, 391 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та
статті 48 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідно до статуту
відповідача товариство виступає в повному обсязі одноосібним
правонаступником ВАТ "Закарпатнафтопродукт -Ужгород" та ВАТ
"Закарпатнафтопродукт -Хуст". Під час приватизації ВАТ
"Закарпатнафтопродукт -Хуст" до статуту відповідача не увійшли
автозаправочні станції АЗС № 13 та АЗС № 16, які являються
державною власністю та мають статус державного майна, яке не
ввійшло до статутних фондів господарських товариств під час
приватизації, але знаходяться на їх балансі. Автозаправочні
станції АЗС № 13 та АЗС № 16 обліковуються в Реєстрі державного
майна, яке не ввійшло до статутних фондів господарських товариств
під час приватизації, але знаходиться на їх балансах.
Листи РВ ФДМ України по Закарпатській області від 26.05.2005
р. № 09-10/2000, від 31.08.2005 р. № 09-10/3355, від 01.08.2006 р.
№ 09-10/3056, з проханням провести інвентаризацію майна, що не
увійшло до статутного фонду товариства під час приватизації, а
також надати відповідні матеріали з інвентаризації залишені
відповідачем без відповіді.
Листами від 12.04.2006 р. № 777/07-01, від 07.08.2006 р. №
1459/07-01 відповідач повідомив РВ ФДМ України по Закарпатській
області про ліквідацію та відсутність перебування на його балансі
спірного майна, а також відмовився від вчинення будь-яких дій, чим
чинить перешкоди власнику в особі органу приватизації у володінні,
користуванні та розпорядженні вищезгаданим майном.
У відзиві на позовну заяву ВАТ "Концерн "Галнафтогаз" просив
відмовити в задоволенні позову.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
14.05.2007 р. (суддя Ремецькі О.Ф.) в задоволенні позову
відмовлено, на підставі статті 267 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
у зв'язку зі спливом позовної давності.
РВ ФДМ України по Закарпатській області подало до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить
рішення господарського суду Закарпатської області від 14.05.2007
р. скасувати, а справу направити на новий розгляд, обгрунтовуючи
доводи касаційної скарги порушенням судом норм матеріального та
процесуального права, зокрема в частині застосування строків
позовної давності, що суперечить статті 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
На думку скаржника, відносини, які виникли між відповідачем
та позивачем з приводу застосування останнім при здійснені ним
управлінських функцій на основі законодавства, встановленої
нормативно -правовими актами відповідальності за вчинення
протиправних дій, а саме зняття відповідачем з бухгалтерського
обліку спірного майна, яке належить державі, а також відмови від
відновлення такого обліку та проведення обов'язкової
інвентаризації, засновані на владному підпорядкуванні однієї
сторони другій стороні не являються цивільно -правовими, а отже до
них є неможливим застосування строків позовної давності,
передбачених Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення
присутнього в судовому засіданні представника відповідача,
перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скар га не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Статтею 15 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
закріплено
право кожної особи на захист свого права у разі його порушення,
невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який
не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 1 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства, установи,
організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють
підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в
установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької
діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з
встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх
порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів
визначається цим Кодексом, іншими законами.
Статтею 16 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено,
що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого
особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому
способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка
порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення;
примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення;
припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи
відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової)
шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу
державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або
органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Як вбачається з матеріалів справи РВ ФДМ України по
Закарпатській області звернулось до господарського суду з позовом
про усунення перешкод в його користуванні шляхом відновлення
бухгалтерського обліку АЗС № 13 та АЗС № 16 та проведення
інвентаризації вказаного майна.
Отже, позивач фактично звернувся до господарського суду з
вимогою про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо відновлення
бухгалтерського обліку та проведення інвентаризації майна, що
виходить за межі повноважень господарських судів, з огляду на те,
що, розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та
охоронюваних законом інтересів учасників господарських
правовідносин.
Вимога про відновлення бухгалтерського обліку та проведення
інвентаризації майна не може бути самостійним предметом розгляду в
господарському суді, оскільки до повноважень останнього не
належать повноваження щодо встановлення фактів, що мають юридичне
значення. Господарські суди порушують провадження у справах за
позовами, в основі яких правова вимога -спір про право, що виникає
з матеріальних правовідносин.
Так, за приписами статті 12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарським судам підвідомчі:
- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні,
розірванні і виконанні господарських договорів у тому числі щодо
приватизації майна, та з інших підстав, зазначених у
законодавстві, крім спорів, визначених у цій нормі;
- справи про банкрутство;
- справи за заявами органів Антимонопольного комітету
України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими
актами до їх компетенції;
- справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між
господарським товариством та його учасником (засновником,
акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між
учасниками господарських товариств, що пов'язані із створенням,
діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього
товариства, крім трудових спорів.
Отже, господарський суд розглядає: справи у позовному
провадженні, для якого характерно наявність спору про право між
сторонами; справи про банкрутство; справи за заявами органів
Антимонопольного комітету України, Рахункової палати, справи, що
виникають з корпоративних відносин.
Разом з тим, господарські суди можуть встановлювати наявність
чи відсутність певних фактів, здійснюючи розгляд спорів про право.
Враховуючи викладене на підставі наведених приписів
законодавства, колегія суддів вважає за можливе залишити судове
рішення без змін, з підстав, викладених у даній постанові.
Викладені у касаційній скарзі доводи заявника, судова колегія
вважає непереконливими та такими, що зводяться до оцінки доказів у
справі, розгляд яких за приписами статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
виходить за межі
повноважень касаційної інстанції.
Керуючись пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-5, 111-7,-
111-10,- 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Закарпатської області від
14.05.2007 р. у справі № 2/80 залишити без змін, а касаційну
скаргу РВ ФДМ України по Закарпатській області -без задоволення.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач