ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2007 р.
№ 2-15/04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака I.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області
від
16.02.2004р. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області
від 13.05.2004р.
у справі №2-15/04
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільного
виробничо-
комерційного підприємства "Азалія"
про визнання недійсними рішень загальних зборів від
15.03.2003р.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1.,
від відповідача: Вихор А.В., Iванченко Ю.М.,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Гребінківського районного суду
Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою
відповідальністю багатопрофільного виробничо-комерційного
підприємства "Азалія" і просила суд визнати недійсними рішення
загальних зборів товариства від 15.03.2003р.
Позов обгрунтований відсутністю кворуму голосів представників
засновників на вказаних зборах, у зв'язку з чим прийняті на них
рішення є недійсними.
Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області
від 16.02.2004р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду
Полтавської області від 13.05.2004р., у задоволенні позову
відмовлено з мотивів наявності кворуму засновників товариства
відповідача, встановленого ст.60 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
.
Не погоджуючись з вказаними рішенням та ухвалою, позивач
звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій
просить суд їх скасувати, як такі, що ухвалені з порушенням норм
матеріального та процесуального права, та направити справу на
новий розгляд.
Враховуючи положення пунктів 2, 5, 6 Прикінцевих положень
Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та
з корпоративних спорів" ( 483-16 ) (483-16)
, Вищий господарський суд
України своєю ухвалою від 19.06.2007р. прийняв касаційну скаргу
позивача у даній справі до свого провадження.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень названого Закону,
після набрання чинності цим Законом касаційні скарги (подання) на
судові рішення у справах, передбачених пунктом 2 Прикінцевих
положень цього Закону, підлягають розгляду за правилами
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування
норм матеріального та процесуального права при ухваленні
оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що
підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип
законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при
вирішенні справ повинен не лише правильно застосовувати норми
матеріального права до взаємовідносин сторін, а й додержуватись
норм процесуального права.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у п.1 постанови від 29.12.1976 року №11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, обгрунтованим визнається рішення, в
якому повно відображені обставини, що мають значення для даної
справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки
є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним
рішення є тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Проте, оскаржувані рішення та ухвала цим вимогам не
відповідають.
Так, відмовляючи у задоволенні позову, суди двох інстанцій
виходили з того, що загальні збори засновників товариства
відповідача від 15.03.2003р. є правомочними, оскільки у них брали
участь особи, які у сукупності володіють понад 72 відсотками
голосів від загальної кількості голосів засновників відповідача.
Відповідно до ст.60 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
збори учасників вважаються повноважними,
якщо на них присутні учасники (представники учасників), що
володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.
Проте, такого висновку суди двох інстанцій дійшли без
врахування та дослідження всіх обставин справи.
Так, в обгрунтування позову позивач посилається на
відсутність кворуму засновників товариства відповідача під час
проведення загальних зборів від 15.03.2003, на яких приймалися
рішення про переобрання членів правління, призначення директора,
внесення змін до складу засновників, виключення зі складу
засновників, обрання ревізійної комісії.
Згідно ст.4 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
, у редакції, чинній на момент проведення загальних
зборів від 15.03.2003р., товариство з обмеженою відповідальністю
створюється і діє на підставі установчого договору і статуту.
Відповідно до пунктів 11.5 та 11.9 Статуту відповідача,
одностайність у рішенні загальних зборів засновників необхідна при
вирішенні питань затвердження та зміни Статуту, виключення
засновника із складу засновників, включення нових осіб до складу
засновників, припинення діяльності підприємства. Загальні збори
вважаються правомочними, якщо на них присутні засновники чи їх
представники, що володіють у сукупності більш як 60% голосів, а з
питань, які потребують одностайності, всі засновники.
Проте, досліджуючи питання щодо правомочності зборів
засновників товариства відповідача, які відбулися 15.03.2003р., та
на яких вирішувалося також питання про зміни у складі засновників
у зв'язку з виключенням осіб зі складу засновників товариства, що
потребує присутності всіх засновників товариства чи їх
представників, суди двох інстанцій наведених положень Статуту не
врахували.
Не враховано судами двох інстанцій й того факту, що на
загальних зборах 15.03.2003р. одночасно з розглядом питання про
виключення учасників зі складу засновників товариства,
розглядалося питання про передачу цими учасниками своєї частки у
товаристві на користь інших учасників.
Між тим, відповідно до п.15.2. Статуту, засновник може
поступитись своєю часткою паю одному або декільком засновників, за
домовленістю засновників частка може бути надана третій особі.
Засновники користуються переважним правом придбання частки паю,
якою поступається засновник, пропорційно частки засновників в
Статутному фонді.
В силу ст.53 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
(у редакції, що діяла на час проведення зборів),
учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою
решти учасників товариства відступити свою частку (її частину)
одному чи кільком учасникам цього ж товариства. Учасники
товариства користуються переважним правом придбання частки (її
частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у
статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними
розмірі.
Аналіз наведених положень Статуту та закону свідчить про те,
що у разі вирішення питання про виключення осіб зі складу
засновників товариства з передачею їх частки іншим учасникам, на
загальних зборах товариства мають бути присутні усі його учасники
або їх представники з метою не порушення переважного права
останніх на придбання частки учасника, який її відступив.
Окрім того, колегія суддів вважає, що розглядаючи справу по
суті заявлених вимог, суд першої інстанції мав би дослідити
питання щодо доцільності залучення до участі у справі осіб, заяви
яких про вихід із складу засновників товариства відповідача
розглядалися на загальних зборах 15.03.2003р., і по яких було
прийнято рішення про виключення їх зі складу засновників, оскільки
ухвалене у даній справі рішення може вплинути на їх права або
обов'язки.
Переглядаючи рішення в апеляційному порядку, суд апеляційної
інстанції на вказані порушення не звернув уваги.
Також під час розгляду даної справи судом апеляційної
інстанції не спростовано та не надано належної правової оцінки
доводам позивача, якими він обгрунтовував свої позовні вимоги,
зокрема, відносно того, що особи, які брали участь на загальних
зборах 15.03.2003р., окрім ОСОБА_2, і ОСОБА_3, не є засновниками
товариства, оскільки склад засновників та їх частки, зазначені у
статуті, з 1995 року не змінювались.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувані
судові акти у даній справі підлягають скасуванню, як такі, що
ухвалені за неповним з'ясуванням всіх обставин справи, які мають
суттєве значення для вирішення даного спору по суті заявлених
вимог, а справа передачі господарському суду Полтавської області
на новий розгляд, оскільки 15.12.2006р. Верховною Радою України
прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих
актів України щодо визначення підсудності справ з питань
приватизації та з корпоративних спорів" ( 483-16 ) (483-16)
(набрав
чинності 29.12.2006р.), відповідно до якого господарським судам
підвідомчі справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин
у спорах між господарським товариством та його учасником
(засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а
також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських
товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та
припиненням діяльності цього товариства, крім трудови х спорів.
Відповідно до ч.5 ст.16 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з врахуванням
змін згідно названого Закону, справи у спорах між господарським
товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому
числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками,
акціонерами) господарського товариства, що пов'язані із
створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності
цього товариства, розглядаються господарським судом за
місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним
державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Рішення Гребінівського районного суду Полтавської області
від 16.02.2004р. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області
від 13.05.2004р. у справі №2-15/04 скасувати.
3. Справу передати до господарського суду Полтавської області
на новий розгляд.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя I.М.Васищак
Суддя В.М.Палій