ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2007 р.
№ 25/52
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя:
Ходаківська I.П.
судді
Данилова Т.Б., Савенко Г.В.
за участю представників сторін
позивача -
відповідача -
розглянувши матеріали касаційної скарги
юр.Ніколаєв О.С. дов. № Н-01/4001 від 25.12.2005
пр. Сукач Т.В. -дов. № 09/84 від 05.01.2007
державного підприємства "Донецька залізниця"
у справі
господарського суду Донецької області
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2007р.
за позовом
державного підприємства "Донецька залізниця"
до
відкритого акціонерного товариства "Маріупольський
металургійний комбінат ім. Iлліча"
про
стягнення 790,40 грн.
Розпорядженням Заступника голови Вищого господарського суду
України від 24.10.2007 № 02-12.2/327 змінено склад колегії: у
зв'язку з поверненням з відпустки судді Савенко Г.В. призначено
колегію у складі: головуючий суддя Ходаківська I.П., судді
Данилова Т.Б., Савенко Г.В.
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2007 року державне підприємство "Донецька залізниця"
звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до
відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний
комбінат ім. Iлліча" про стягнення 790,40 грн. штрафу за
невиконання плану перевезень вантажів по залізницях призначення за
вересень 2006 року.
Рішенням господарського суду Донецької області від
24.04.2007, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 24.07.2007, в задоволенні позовних вимог
відмовлено в повному обсязі. Рішення суду обгрунтоване тим, що
штраф за невиконання плану перевезень по залізницях, які передають
вантаж за кордон, не передбачено ані Статутом залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
, ані іншими нормативно-правовими актами, в тому
числі Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення.
Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного
господарського суду, державне підприємство "Донецька залізниця"
звернулась до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в
якій просить скасувати вказане рішення і прийняти нове на його
користь, посилаючись на порушення місцевим господарським судом
норм матеріального права, а саме: пунктів 106, 107 Статуту
залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, п.6.7 Правил планування
перевезення вантажів.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає що судове
рішення грунтується на нормах матеріального права, а відтак
просить рішення суду залишити без змін, а касаційну скаргу -без
задоволення.
Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку
судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, заслухавши
представника позивача та відповідача, колегія суддів Вищого
господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду
справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню.
Приймаючи оскаржене рішення, місцевий та апеляційний
господарські суди виходили з того, що у спірних правовідносинах
при плануванні перевезень експортних вантажів та виконання цього
плану, позивач, з урахуванням Угоди про міжнародне залізничне
вантажне сполучення від 01.11.1951р., неправильно застосував норми
матеріального права, а саме ч.4 пункту 106 Статуту залізниць
України ( 457-98-п ) (457-98-п)
та п.6.7 Правил планування перевезень
вантажів.
Проте з такими висновками погодитись не можна, виходячи з
наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з
матеріалів справи, предметом позову є стягнення штрафу за
невиконання плану перевезень по залізницях призначення вантажів,
які перевозились на експорт.
Пункт 5 ст. 307 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
який трансформується із ст.908 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, встановлює, що умови перевезення вантажів окремими
видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів
господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними
кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими
актами.
Пункт 105 Статуту залізниць України , затвердженого
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457
( 457-98-п ) (457-98-п)
з наступними змінами, встановив, що залізниці,
вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні,
експедиторські і посередницькі організації та особи, які
виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача,
несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і
розмірах, передбачених цим Статутом ( 457-98-п ) (457-98-п)
та окремими
договорами.
Пункт 106 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
встановлює
відповідальність залізниці та вантажовідправника у вигляді штрафу
за незабезпечення залізницею вагонів і контейнерів для виконання
плану перевезень та за невикористання вантажовідправником поданих
вагонів і контейнерів чи відмову від вагонів і контейнерів для
виконання плану перевезень, за незабезпечення завантаження
маршруту, за надолуження невиконання плану попереднього місяця, за
невиконання плану перевезень по залізницях призначення.
Пункт 5 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
встановлює, що
на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення
вантажів та інші нормативні документи. Нормативні документи, що
визначають, зокрема, порядок і умови перевезень, користування
засобами залізничного транспорту є обов'язковими для всіх
юридичних і фізичних осіб на території України.
Наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873
( z1030-02 ) (z1030-02)
, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
29.12.2002 за № 1030/7318, затверджені Правила планування
перевезень вантажів, які визначили порядок планування перевезень
вантажів залізницями у всіх видах сполучень, а також обліку
виконання планів; перевезення вантажів залізницями здійснюється на
підставі договорів про організацію перевезень за місячними
планами, за пред'явленням, за окремими замовленнями відправників (
вантажовласників або за їх дорученням -експедиторських
організацій).
Пунктом 2.1 вказаних Правил визначено, що місячне планування
перевезень вантажів у межах України, на експорт у треті країни та
країни СНД, у Латвійську Республіку, Литовську Республіку та
Естонську Республіку здійснюється на підставі замовлень
відправників у порядку, встановленому цими Правилами.
Розділ 3 Правил планування перевезень вантажів встановлює
порядок планування перевезень експортних, імпортних і транзитних
вантажів, згідно з яким відправники експортних вантажів за 16 днів
до початку місяця, в якому передбачається перевезення, надають
залізницям відправлення замовлення на перевезення вантажів,
оформлені відповідно до пункту 2.2 цих Правил.
Тимчасове положення про місячне планування та організацію
перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів
залізничним, морським та річковим транспортом, затверджене
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 № 357
( 357-93-п ) (357-93-п)
, також у пункті 1 встановлює, що для перевезення
експортних вантажів залізничними або залізнично-водними шляхами
сполучення вантажовласники до початку планового місяця подають
залізницям відправлення розгорнуті заявки на перевезення
експортних вантажів, у яких зазначаються вид та кількість вантажу
в тоннах і вагонах, прикордонні залізничні станції, морські та
річкові порти, через які прямуватимуть ці вантажі, країна
призначення та вантажоодержувач.
Таким чином, планування перевезень вантажів по залізницях і
станціях призначення є необхідною складовою планування перевезення
вантажів.
Пункт 28 цього Тимчасового положення зазначає, що виконання
обсягу перевезень враховується в обліковій картці, яка
підписується керівництвом залізничної станції і вантажовласником,
при цьому ведення окремо облікової картки на виконання плану
перевезень на експорт від загального обліку виконання плану
перевезень вантажів Тимчасове положення не передбачає.
Пункт 6.7 Правил планування перевезень вантажів
і тільки для залізниць
України у графах 10-15 облікової картки. Для експортних вантажів
вказуються залізниці, які передають вантаж за кордон.
Недовантаження на залізниці призначення за декаду визначається як
сума недовантажень на окремі залізниці за вилученням загального
недовантаження за декаду.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з
матеріалів справи, між державним підприємством "Донецька
залізниця" та ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім.
Iлліча" укладено Договір про організацію перевезень вантажів від
25.03.2004 № 84/2462, згідно з яким на відповідача покладено
обов'язок пред'являти залізниці у встановлені строки проекти
місячних планів перевезень та здійснювати вивантаження вантажів,
які прибувають на адресу відповідача, а на залізницю покладено
обов'язок приймати до перевезення вантажі відповідача у
відповідності із планами перевезень та заявками відповідача, в
тому числі і вагони країн СНД до країн їх належності.
Пунктом 4.1 Договору сторони встановили, що за невиконання
плану перевезень вони несуть відповідальність згідно зі Статутом
залізниць України. Нарахування штрафних санкцій за невиконання
плану перевезень здійснюється згідно Правил планування вантажів.
ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Iлліча" та
Донецька залізниця узгодили план перевезень № 762 на вересень 2006
року в обсязі 29795 тонн у 448 вагонах. Облікова картка № 762 крім
запланованих до перевезення вантажів у тоннах та вагонах містить
також планування перевезень вантажів по залізницях призначення з
щоденним розплануванням всіх цих даних.
Облік виконання плану здійснювалось по обліковій картці № 762
на вересень 2006 року, заповнення облікової картки та результати
перевезення здійснювались згідно п.6.5.3 Правил щодекадно з
урахуванням виконання норм щодобового навантаження. Загальне
виконання плану перевезень не виконано, за що позивач по обліковій
картці № 762 за вересень 2006 року нарахував штраф у сумі 10264
грн., в тому числі штраф за невиконання плану перевезень по
залізницях призначення 520 грн., який відповідачем не визнано,
оскільки відповідач вважає, що відповідальність за невиконання
плану перевезень по залізницях призначення за межами України не
встановлена.
Залізницею за обліковою карткою № 770 за вересень 2006 року
відповідачу нарахований штраф за невиконання плану перевезення в
розмірі 34911,40 грн., в тому числі по залізницях призначення в
сумі 728 грн., який відповідач визнав за невиконання плану
загального навантаження, за винятком 41 грн. за невиконання плану
перевезень по залізницях призначення в сторону Латвії, посилаючись
на відсутність відповідальності за невиконання плану перевезень по
залізницях призначення, зокрема, Латвійської залізниці, яка
знаходиться за межами України.
Залізницею по обліковій картці № 12/482 за вересень 2006 року
відповідачу нарахований штраф за невиконання плану перевезень в
сумі 1671,80 грн., в тому числі по залізницях призначення в сумі
228,80 грн., який відповідач визнав за невиконання плану
загального навантаження, а штраф в сумі 228,80 грн. за невиконання
плану перевезень по залізницях призначення не визнав, посилаючись,
як і в попередніх випадках, на те, що відповідальність за
невиконання плану перевезень по залізницях призначення за межами
України не встановлена.
Таким чином, по трьох планах перевезення №№ 762, 770 та
12/482 нарахування за невиконання плану перевезень по залізницях
призначення в межах України вантажів, які перевозились на експорт,
становить суму 789,80 грн. Щодо розрахунку суми штрафу спору між
сторонами нема.
Згідно ч.4 пункту 106 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
за невиконання плану перевезень по залізницях призначення
вантажовідправник сплачує штраф за вагон (контейнер) у розмірі
однієї добової ставки за користування вагоном (контейнером).
У спірних правовідносинах відповідач здійснив замовлення
позивачу на виділення вагонів для здійснення перевезення
експортних вантажів залізничними шляхами, і ці замовлення були
внесені в плани перевезення вантажів. Iз встановлених судом
обставин вбачається, що перевезення експортних вантажів
залізничними шляхами сполучення здійснювалось на підставі
замовлень відповідача у порядку, встановленому Правилами
планування перевезень вантажів.
Застосування судом першої інстанції при вирішенні спору Угоди
про міжнародне залізничне вантажне сполучення як підставу для звільнення відповідача від штрафу є
неправильним, оскільки ця Угода не передбачає регулювання порядку
планування перевезень між залізницями України та
вантажовідправниками, а спір між сторонами виник по плануванню та
виконанню плану перевезень вантажів на експорт.
До того ж, стаття 36 Угоди про міжнародне залізничне вантажне
сполучення наголошує на застосуванні внутрішніх законів та правил
: при відсутності в цій Угоді, в тарифах, що застосовуються та
Службовій Iнструкції до Угоди необхідних положень застосовуються
постановлення, що викладені у внутрішніх законах та правилах.
Крім того, згідно ст.3 1 Угоди кожна сторона учасниця угоди
зобов'язана здійснювати перевезення всіх вантажів, крім визначених
у ст.4, на умовах цієї Угоди, якщо, зокрема, перевезення
передбачено у плані перевезень вантажів залізницею відправлення,
якщо діючі на залізниці відправлення внутрішні правила не
визначають іншого порядку.
З врахуванням норм Угоди про міжнародне залізничне вантажне
сполучення, приписів пункту 106 Статуту залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
, встановлених судом обставин, а також тієї
обставини, що згідно ч.4 пункту 106 Статуту залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
відповідальність настає за невиконання плану
перевезень по залізницях призначення, а згідно п.6.7 Правил він
стосується обліку виконання плану перевезення вантажів через
залізничні переходи України на експорт, не завантажених з вини
відправника, місцевий господарський та апеляційний суди
неправильно застосували норми матеріального права, а саме ч.4
пункту 106 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
та п.6.7 Правил
планування перевезень вантажів. При цьому у судів попередніх
інстанцій не було правових підстав вважати, що положення ч.4
пункту 106 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
та п.6.7 Правил
планування перевезень вантажів не може застосовуватись до спірних
правовідносин, оскільки вони передбачені в укладеному сторонами
Договорі на організацію перевезень вантажів.
За результатами перевірки у касаційному порядку встановлено,
що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій
справі, з'ясовані судом першої інстанції з достатньою повнотою,
однак неправильно застосовано норми матеріального права, у зв'язку
з чим висновки суду першої інстанції не відповідають цим
обставинам, суд касаційної інстанції дійшов висновку про
необхідність скасування попередніх рішень судів і прийняття нового
рішення, керуючись пунктом 2 частини 1 статті 111-9 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця"
задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
24.07.2007 та Рішення Господарського суду Донецької області від
24.04.2007р. у справі № 25/52 скасувати і прийняти нове.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "
Маріупольський металургійний комбінат ім. Iлліча" м. Маріуполь на
користь Державного підприємства "Донецька залізниця" 789,80(сімсот
вісімдесят дев'ять грн. 80 коп.) штрафу, 102 грн. витрат на сплату
державного мита з позовної заяви, 51 грн. витрат на сплату
державного мита з касаційної скарги, та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовити.
Господарському суду Донецької області видати наказ.
Головуючий I.Ходаківська
Судді &nb sp; Т. Данилова
Г. Савенко