ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ24 листопада 2021 року м. Київсправа № 320/2989/20адміністративне провадження № К/9901/22051/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 320/2989/20
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2020, постановлену суддею Балаклицьким А.І.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2020, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Аліменка В.О., суддів: Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.,
В С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
1. 22.03.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови їй у нарахуванні та виплаті пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, визначеної статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов`язати відповідача провести перерахунок її пенсії, визначити розмір та виплатити заборгованість, яка утворилась внаслідок неправильного обчислення з 01.11.2014, а також проводити щомісячну виплату державної пенсії у відповідності до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та провести перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, визначити розмір та виплатити заборгованість, яка утворилась внаслідок неправильного обчислення з 01.11.2014, а також проводити щомісячну виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у відповідності до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
2. В позовній заяві позивачка зазначила, що є особою з інвалідністю ІІ групи, захворювання якої пов`язано з Чорнобильською катастрофою та має право на державну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, визначеної статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджено судовим рішенням у справі № 2-а-27/10. Водночас з 01.01.2014 пенсійний орган здійснив перерахунок та виплату пенсії у розмірі меншому, ніж встановлено вказаними нормам законодавства, що слугувало підставою для звернення до суду.
3. Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2020, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2020, відмовлено у відкритті провадження у цій справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15)
).
4. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивачка 31.08.2020 подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального прав, просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2020, а справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
5. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2020 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.
6. Ухвалою Верховного Суду від 03.09.2020 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Як свідчать матеріали справи, питання розрахунку позивачу державної пенсії як особі, віднесеній до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію було предметом судового розгляду у справі № 2-а-27/10.
Так, постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 04.02.2010 у справі № 2-а- 27/10 задоволено позовні вимоги частково.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії.
Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області починаючи з 22.05.2008 провести перерахунок державної пенсії позивачки та виплатити заборгованість, а також проводити щомісячно нарахування та виплату пенсій згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на момент виплати та провести перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, визначити розмір та виплатити заборгованість, а також проводити щомісячну виплату позивачці додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17)
та Законом України "Про Державний бюджет на 2009 рік" (835-17)
.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 05.04.2011 змінено рішення суду першої інстанції частково: "Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області провести перерахунок та виплату позивачці державної та додаткової пенсії з 21.10.2008". В іншій частині постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 04.02.2010 у справі № 2-а-27/10 залишено без змін.
Листом від 14.01.2020 №84/С-05 відповідач, на звернення позивачки щодо проведення перерахунку її пенсії, надав відповідь, якою повідомив про те, що відповідно до положень статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України; що порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Виплати зазначені у цих нормах здійснюються у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" (745-2011-п)
та постановою Кабінету міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (1210-2011-п)
. Отже, проводити виплату пенсії у розмірах відмінних від визначених у вказаних нормативно-правових актах з 01.01.2014 немає підстав.
Позивач не погодившись з відмовою відповідача у проведенні перерахунку з 01.01.2014 її державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, звернулась з цим позовом до суду.
ІІІ. ВИСНОВКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЯЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІ
8. Суддя суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у цій справі, виходив з того, що звернення позивачки до суду з цим позовом фактично спрямовано на виконання судового рішення у справі № 2-а-27/10, що свідчить про те, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивачки стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. При цьому спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення у справі № 2-а-27/10, що в силу приписів статей 382, 383 КАС України свідчить про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. Касаційна скарга обґрунтована незгодою позивачки з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у відкритті адміністративного провадження з посиланням на те, що спірні правовідносини, які слугували підставою для звернення до суду з цим позовом виникли між позивачем та Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, при тому що у справі № 2-а-27/10 позовні вимоги були заявлені до Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області. Крім того, позивачка вказала на помилковість висновку судів попередніх інстанцій щодо необхідності звернення позивачки в порядку статті 383 КАС України, оскільки посилання в позовній заяві на судове рішення № 2-а-27/10 було здійснено в порядку статті 78 КАС України як на обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили щодо особи, стосовно якої встановлені ці обставини, що свідчить про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що підставою звернення з цим позовом слугувало невиконання відповідачем рішення суду у справі № 2-а-27/10.
10. Відповідач у відповіді на відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що заявлені позивачкою позовні вимоги у цій справі є тотожними з позовними вимогами у справі № 2-а-27/10. При цьому вказав і на тотожність сторін у вказаних вправах, зважаючи на те, що Головне управлінням Пенсійного фонду України у Київській області є правонаступником Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області в результаті реорганізації деяких територіальних органів Пенсійного фонду України шляхом їх злиття відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 988 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" (988-2016-п)
та постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 628 (628-2018-п)
"Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України".
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).
12. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Суд дійшов таких висновків.
13. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
14. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
15. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
17. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників судового процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
18. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі №11-257заі18.
19. Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив із того, що спірні правовідносини є пов`язаними (похідними) з неналежним виконанням судового рішення у справі № 2-а-27/10 і не є самостійними позовними вимогами, тобто безпосередньо пов`язані з предметом і підставою позову за якими ухвалене судове рішення по суті між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
20. При цьому, предметом судового розгляд у справі № 2-а-27/10 було здійснення відповідачем перерахунку та виплати позивачці державної пенсії у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 22.05.2008. При цьому позивачка не погоджувалась з розрахунком її пенсії, проведеним на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п)
та постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 № 523 "Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи" (523-97-п)
.
21. Як видно з позовної заяви, у цій справі спірним є питання перерахунку та виплати позивачці ї пенсії з 01.11.2014 у розмірі встановленому статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 20.06.1996), зокрема державної пенсії у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. При цьому підставою звернення позивачки до суду з цим позовом слугувало застосування, при перерахунку її пенсії, положень постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" (745-2011-п)
та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (1210-2011-п)
.
22. 19.06.2011 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (2857-17)
, яким установлено що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік". Аналогічні положення містяться у законах України про Державний бюджет України в наступних роках.
23. Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначає постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (1210-2011-п)
, пунктами 12 та 13 якої встановлено мінімальний розмір пенсії для осіб, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою (по ІІ групі інвалідності - 125% прожиткового мінімуму для осіб, які вставили працездатність) та визначено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12)
виплачується особам з інвалідністю II групи у розмірі 227,76 грн.
24. Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (76-19)
внесені зміни до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до яких: особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України; умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
25. Викладене свідчить про те, що позивачка звернулась до суду з цим позовом про проведення перерахунку її пенсії з 01.01.2014, тобто за період вже після набрання законної сили судовими рішеннями зазначеними вище. До того ж протягом цього періоду законодавство, яке регулює спірні правовідносини, зазнало змін.
26. Отже, у цій справі позивачка оскаржує дії відповідача за інший період, ніж у судовому рішенні, на яке здійснено посилання судами попередніх інстанцій як на підставу для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі. Крім того, спірні відносини регулюються законодавством щодо якого внесені зміни, що свідчить про те, що предмет та підстави позову у цій справі та у справі №2-а/27/10 не є тотожними.
27. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що позивачка звернулася з цим позовом на виконання судових рішень у справі № 2-а-27/10 зважаючи на те, що позивачка просить зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату з 01.11.2014 державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю - в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, обґрунтовуючи позовну заяву посиланням на протиправність перерахунку її пенсії з 01.01.2014 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (1210-2011-п)
та необхідність застосування до спірних правовідносин положень статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції від 20.06.1996.
28. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм процесуального права.
29. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
30. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2020 - скасувати, а справу № 320/2989/20 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена..................................................................................А.І. РибачукА.Ю. БучикЛ.В. Тацій,Судді Верховного Суду