ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2007 р.
№ 18/182
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.I. (головуючий),
Харченка В.М.,
Борденюк Є.М.
розглянувши у відкритому
за участю представника позивача:
касаційну скаргу
судовому засіданні у м. Києві
Любовича Є.Л. та представника відповідача -Бойко Є.О.
Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія
"Провіта"
на постанову
від 18.06.2007
Київського апеляційного
господарського суду
у справі
№ 18/182
господарського суду
міста Києва
за позовом
Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія
"Гамайун"
до
Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія
"Провіта"
про
стягнення 449983,68 грн.
ВСТАНОВИВ:
У березні 2007 року товариство з додатковою відповідальністю
"Страхова компанія "Гамайун" звернулося з позовом до товариства з
додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" про
стягнення з відповідача 426929,50 грн. страхового відшкодування,
5977,01 грн. інфляційних, 14515,60 грн. пені та 2561,57 грн.
річних.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.04.2007 у
справі № 18/182 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
18.06.2007, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення
скасовано. Позов задоволено частково. Стягнено з ТзДВ "Страхова
компанія "Провіта" на користь ТзДВ "Страхова компанія "Гамайун"
426929,50 грн. страхового відшкодування, 13720,23 грн. пені,
2421,21 грн. річних та 5649,50 грн. інфляційних. В іншій частині
позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову
апеляційного суду від 18.06.2007, а рішення господарського суду
міста Києва від 05.04.2007 залишити без змін. Свої вимоги скаржник
мотивує тим, що судом при прийнятті постанови порушено норми
процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 625, 991 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 230, 235 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
та ст.
26 Закону України "Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач до Вищого господарського
суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування Київським
апеляційним господарським судом норм процесуального та
матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, і це відповідає
наявним матеріалам справи, 01.06.2006 між сторонами у справі був
укладений договір про загальні умови факультативного
перестрахування (ретроцесію) № 51/2004-ФП, предметом якого є
загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, взаємно
переданих (прийнятих) сторонами на факультативній (необов'язковій)
основі по договорах факультативного перестрахування (ретроцесії),
а також права та обов'язки сторін, що беруть участь у
перестрахуванні. Умовами цього договору передбачено, що під
передачею ризику в перестрахування розуміється страхування одним
страховиком, на визначених договором факультативного
перестрахування (ретроцесії) ковер-нотом ризику виконання усіх чи
частини своїх обов'язків перед страхувальником в іншого
страховика.
Апеляційним судом також було встановлено, що Сінявський К.Е.
уклав з позивачем договір страхування наземного транспортного
засобу № 15/784402/2006 -автомобіля марки "Ауді Q7", державний
номер АА 9933 ВС, № кузову WAUZZZ4L17D008095, рік випуску -2006.
У цьому зв'язку, згідно з договором про загальні умови
факультативного перестрахування № 51/2004-ФП, 04.08.2006 між
позивачем та відповідачем був укладений ковер-нот за № 4/08/2006,
за яким відповідач перестрахував застрахований у позивача
транспортний засіб. Відповідальність відповідача за договором
перестрахування склала 85%.
07.11.2006 з перестрахованим у відповідача транспортним
засобом стався страховий випадок за ризиком "викрадення", і в цей
же день власник транспортного засобу подав позивачу заяву про його
викрадення та про виплату страхового відшкодування.
Крім того, слідчим відділом Печерського РУГУ МВС України в
місті Києві порушена кримінальна справа по факту незаконного
заволодіння зазначеним транспортним засобом, яке мало місце в
період часу з 22:00 години 06.11.2006 до 09:40 години 07.11.2006
за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 8-Б.
07.11.2006 позивач повідомив відповідача про настання
страхового випадку, що передбачено умовами договору про загальні
умови факультативного перестрахування (ретроцесію) від 01.06.2004
№ 51/2004-ФП, а 27.11.2006 позивачем на підставі звіту, що
складений ТзОВ "Експерта компанія "Укравтоекспертиза-Стандарт" та
інших документів, був складений страховий акт № 1/11-2006 до
договору страхування № 15/784402/2006 від 04.08.2006. Згідно звіту
експертної компанії ринкова вартість транспортного засобу складає
491896,70 грн.
Листом № 98 від 28.11.2006 позивач повідомив відповідача про
визначений розмір страхового відшкодування згідно страхового акту
№ 1/11-2006 та просив перерахувати на користь позивача належну до
відшкодування частку перестрахового відшкодування.
07.12.2006 позивачу було надано звіт про оцінку
майна -транспортного засобу "Ауді Q7", реєстраційний номер АА 9933
ВС, що складений ТзОВ "Експерта компанія
"Укравтоекспертиза-Стандарт", згідно з яким ринкова вартість
транспортного засобу є більшою ніж та, що зазначена у звіті від
07.11.2006, та становить 661725,94 грн.
У цьому зв'язку, позивач склав новий страховий акт від
07.12.2006 за № 1/11-2006, а 18.12.2006 направив відповідачу лист
№ 104 з вимогою виплати страхового відшкодування в розмірі
426929,50 грн., що становить 85% суми участі перестраховика у
виплаті страхового відшкодування відповідно до умов ковер-ноту від
04.08.2006 № 4/08/2006 до договору про загальні умови
перестрахування (ретроцесію).
22.12.2006 відповідач листом № 3097 відмовив позивачу у
виплаті своєї частини перестрахового відшкодування, з посиланням
на умови ковер-ноту № 4/08/2006, якими передбачено знаходження в
нічний час автомобіля за адресою: с. Хотів, вул. Енергетиків, 4
або у с. Ходосіївка, вул. Набережна,20-а, тоді як вказаний вище
автомобіль під час його викрадення знаходився в іншому місці, а
саме: м. Київ, вул. Старонаводницька, 8-Б.
Дослідивши надані по справі докази та давши їм відповідну
оцінку, апеляційний суд дійшов до обгрунтованого висновку про те,
що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, оскільки
пунктом 7.1 договору про загальні умови факультативного
перестрахування визначено, що незалежно від оригінальних
територіальних умов, перестрахувальний захист за конкретним
договором перестрахування дійсний на території, що зазначена в
конкретному договорі перестрахування, а якщо в конкретному
договорі перестрахування територія перестрахувального захисту не
зазначена, то перестрахувальний захист діє на території, що
зазначена в оригінальному договорі страхування. При цьому, пунктом
7.5 ковер-ноту, який був укладений у відповідності з договором про
загальні умови факультативного перестрахування № 51/2004-ФП,
територією страхування зазначено "Україна", у зв'язку з чим
перестрахувальний захист діє на території, що зазначена в цьому
пункті ковер-ноту. Крім того, страховий випадок, що стався із
транспортним засобом, передбачено умовами страхування, а саме
підпунктом 7.1.4 ковер-ноту від 04.08.2006 № 4/08/2006, який
характеризується як таємне чи відкрите викрадення (внаслідок
крадіжки, грабежу, розбійних дій) транспортного засобу під час
знаходження цього засобу у будь-якому місці.
Враховуючи вищевикладене, та з урахуванням вимог ст.ст. 526,
530, 625, 911 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 230 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
, ст. 26 Закону України "Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
,
суд дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав
для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача
426929,50 грн., що становить 85% суми участі перестраховика у
виплаті страхового відшкодування, 13720,23 грн. пені, 2421,21 грн.
річних та 5649,50 грн. інфляційних. При цьому, апеляційним судом
правомірно зазначено, що оскільки позивач з вимогою про виплату
страхового відшкодування звернувся до відповідача з листом від
18.12.2006 і семиденний строк виконання грошового зобов'язання
скінчився 25.12.2006, то штрафні санкції підлягають нарахуванню з
26.12.2006.
Таким чином, оспорювана постанова апеляційної інстанції
винесена на підставі фактичних обставин справи та відповідає
вимогам діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про
відсутність підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю
"Страхова компанія "Провіта" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
18.06.2007 у справі № 18/182 залишити без змін.
Головуючий Остапенко М.I.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.