ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2007 р.
№ 4/2366-21/339 ( rs841154 ) (rs841154)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Добролюбової Т.В.
суддів
Гоголь Т.Г., Швеця В.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Відкритого акціонерного товариства "Львівський хлібозавод №1"
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 05.07.2007
року
у справі
№4/2366-21/339 ( rs841154 ) (rs841154)
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Львівський хлібозавод №1
до
Приватного підприємця ОСОБА_1
про
стягнення 1721,45 грн.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, належно
повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.
Відкритим акціонерним товариством "Львівський хлібозавод №1"
у листопаді 2006 року заявлений позов про стягнення з Приватного
підприємця ОСОБА_1 1217,90 грн. - основної заборгованості, 115,38
грн. - пені, 168,17 грн. -20% річних через неналежне виконання
відповідачем зобов'язань за угодою №294 юр від 31.12.05 щодо
проведення оплати за отриманий товар. Позивач зазначав про те, що
його претензія від 11.05.06 з вимогою сплатити борг, відповідачем
залишена без відповіді.
доповідач: Добролюбова Т.В.
Рішенням господарського суду Львівської області від 27.02.07,
ухваленим суддею Н. Судова - Хомюк, позовні вимоги задоволені
частково шляхом стягнення на користь позивача 1217,90 грн. -
основного боргу, 115,38 грн. - пені. Рішення суду вмотивоване
доведеністю матеріалами справи факту несплати відповідачем
вартості отриманої продукції. При цьому, суд посилався на приписи
статей 193, 638 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та пункт 5.5
укладеної між сторонами угоди. У задоволенні вимог про стягнення
20% річних суд відмовив, оскільки даний розмір відсотків
суперечить приписам статті 625 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
Львівський апеляційний господарський суду у складі колегії
суддів: Кордюка Г.Т.- головуючого, Давид Л.Л., Мурська Х.В.,
постановою від 05.07.07 перевірене рішення суду першої інстанції
скасував, залишивши позовну заяву ВАТ "Львівський хлібозавод №1"
без розгляду. Вмотивовуючи постанову апеляційний суд виходив з
відсутності в матеріалах справи обгрунтованого розрахунку суми
боргу і пені, що унеможливлює визначення ціни позову та відповідно
сплати державного мита у встановленому законодавством розмірі. При
цьому, суд послався на приписи статі 54 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, статі 232
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
. Суд зазначав, що
оскільки позивачем вимоги ухвали від 14.06.07 щодо надання
обгрунтованого розрахунку боргу і пені не виконані, позов підлягає
залишенню без розгляду на підставі пункту 5 статті 81
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Суд
апеляційної інстанції також визнав хибним висновок місцевого суду
стосовно того, що стягнення 20% річних суперечить статті 625
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки такі відсотки
визначені пунктом 5.5 укладеного договору, який судом не визнаний
недійсним. Водночас, суд дійшов висновку, що дані вимоги також
підлягають залишенню без розгляду через неможливість визначення
суми боргу, а відповідно і 20% суми річних.
Відкрите акціонерне товариство "Львівський хлібозавод №1"
звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати та прийняти
нове рішення про задоволення позовних вимог. Обгрунтовуючи доводи
касаційної скарги заявник вказує на те, що відповідно до приписів
статей 11, 14, 509, 626-629 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
права і обов'язки між сторонами виникають на підставі укладеного
договору. На думку скаржника, договором визначено умови проведення
розрахунків між сторонами. Разом з цим, заявник стверджує про
помилковість висновку апеляційного суду щодо визначення сторонами
у договорі відсотка річних, оскільки статтею 625 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
унормовано, що у разі прострочення
виконання грошового зобов'язання боржник сплачує 3% річних, якщо
інший розмір не встановлений договором. Водночас, заявник вказує
на порушення судом приписів статей 4, 4-3, 4-7, 83, пункту 3
статті 84 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, адже судом не з'ясовано всіх обставин справи,
зокрема, не досліджено факт сплати відповідачем боргу попереднього
періоду, документів наданих позивачем в підтвердження наявності
боргу. Також, скаржник наголошує на тому, що справу розглянуто без
участі його представника.
Від Приватного підприємця ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу
судом не отримано.
Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді
Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та доводи
касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами
приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Господарськими судами з'ясовано та підтверджено матеріалами
справи, що предметом спору є матеріально правова вимога Відкритого
акціонерного товариства "Львівський хлібозавод №1" про стягнення з
Приватного підприємця ОСОБА_1 1217,90 грн. - основної
заборгованості, 115,38 грн. - пені, 168,17 грн. -20% річних через
неналежне виконання останнім умов договору від 31.01.05 №294 юр.
Скасовуючи рішення місцевого суду та залишаючи позов без розгляду
суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано
обгрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми. Проте,
колегія суддів визнає такий висновок передчасним. З матеріалів
справи вбачається, що ухвалою Львівського апеляційного
господарського суду від 14.06.07 зобов'язано позивача подати
обгрунтований розрахунок боргу та пені, зокрема, зазначити за
якими накладними отримано продукцію і на яку суму, коли проведено
оплату і у якому розмірі. Відповідно до приписів пункту 5 статті
81 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без
поважних причин не подав витребувані господарським судом
матеріали, необхідні для вирішення спору; або представник позивача
не з'явився на виклик у засідання господарського суду, і його
нез'явлення перешкоджає вирішенню спору. Отже, у разі неподання
витребуваних судом документів суд не вправі залишити позов без
розгляду, якщо визнає причини неподання документів поважними.
Посилаючись на неподання позивачем витребуваних документів суд
апеляційної інстанції не з'ясував причини невиконання його вимог
позивачем і об'єктивно не оцінив їх поважність. Крім того,
відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і
об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності, керуючись законом. Відхиляючи будь-які доводи сторін
чи спростовуючи подані стороною докази, суд повинен у
мотивувальній частині рішення навести правове обгрунтування і ті
доведені фактичні обставини, з огляду на які ці докази не взято до
уваги. Проте, зі змісту постанови вбачається, що судом не надано
належної правової оцінки документам, які надані позивачем при
здійсненні апеляційного провадження. Водночас, згідно постанови
Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" від 29.12.76
р. № 11 ( 3018-14 ) (3018-14)
з наступними змінами, рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює
подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту
законодавства України. Проте, суд першої інстанції задовольняючи
позовні вимоги не визначив, які документи підтверджують заявлену
до стягнення суму заборгованості. Водночас, з приписів пунктів 1,
2 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
вбачається, що нез'явлення в засідання
представників сторін, за відсутності відзиву чи пояснень, або
неподання витребуваних доказів, є підставою для відкладення
розгляду справи. Ухвалою господарського суду Львівської області
від 12.12.06 зобов'язано позивача представити довідку про
місцезнаходження відповідача. Проте, в матеріалах справи
витребувана судом довідка відсутня, поважності причин її неподання
судом не з'ясовано. Отже, розглядаючи спір по суті, господарський
суд першої інстанції вищенаведеного не врахував та залишив поза
увагою відсутність представника відповідача в судовому засіданні,
не вжив заходів для уточнення адреси відповідача і прийняв рішення
за відсутності його представника. Наведене свідчить про те, що
поза увагою судів залишилися питання з якими пов'язане законне
вирішення спору по суті. Оскільки передбачені процесуальним
законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не
дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що
не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені
ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,
про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до
господарського суду Львівської області. Під час нового розгляду
справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно
і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи,
об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її
розгляду і вирішення спору по суті та прийняти обгрунтоване і
законне судове рішення.
Керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
05.07.07 у справі №4/2366-21/339 ( rs841154 ) (rs841154)
і рішення
господарського суду Львівської області у цій справі скасувати.
Матеріали справи скерувати для нового розгляду до
господарського суду Львівської області.
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Львівський хлібозавод №1" задовольнити частково.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
С у д д і Т.Гоголь
В.Швець