ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2007 р.
№ 17/354
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого:
Суддів:
Михайлюка М.В.,
Воліка I.М.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Господарського товариства "Глинське"
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
22.05.2007 року
у справі
№ 17/354 господарського суду Кіровоградської області
за позовом
Господарського товариства "Глинське"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Сага"
Малого приватного підприємства фірми "Агросила"
про
визнання договору недійсним
за участю представників сторін:
позивача Маслової О.С.,
відповідача 1
відповідача 2
Ляпун I.Т.,
не з'явились,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
14.03.2007 р. у справі № 17/354 (суддя: Мохонько К.М.) позов
задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу
господарської бази № 02/06-1 від 03.06.2003 р., укладений
відповідачами з моменту укладення. Стягнуто з ТОВ "Сага" на
користь позивача 85 грн. держмита та 118 грн. на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 22.05.2007 р. (судді: Чоха Л.В., Головко В.Г., Стрелець
Т.Г.) зазначене рішення скасовано. Прийнято нове рішення: в
задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеною постановою апеляційного
господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою, в якій просив постанову
скасувати, а рішення залишити без змін. В обгрунтування своїх
вимог скаржник посилається на те, що господарським судом
неправильно застосовані норми матеріального та процесуального
права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування господарським судом норм процесуального
права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню,
виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а
скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без
задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного
господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та
процесуального права.
Як встановив апеляційний господарський суд, 15.06.2000 р.
Кіровоградська регіональна торгово-промислова палата провела
прилюдні торги з продажу нерухомого майна: господарської бази ГП
"Глинське" у м. Світловодськ, вул. Комсомольська, 32а в порядку
виконання Світловодським міським відділом Державної виконавчої
служби рішень суду про стягнення заробітної плати та виконавчого
напису про стягнення коштів на користь ГЖЕУ - 13 на суму 29000
грн. Згідно протоколу торгів № 1 від 15.06.2000 р. господарська
база була продана ТОВ науково-виробничій фірмі "Цитадель".
Згідно договору купівлі-продажу від 21.02.2001 р. ТОВ
науково-виробнича фірма "Цитадель" продала спірну господарську
базу МПП фірмі "Агросила" (а.с. 12) В свою чергу, 03.06.2003 р.
відповідачі у справі уклали договір купівлі-продажу спірної
споруди (а.с. 13).
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
28.07.2004 р. визнано недійсним протокол № 1 від 15.06.2000 р.,
укладений Кіровоградською торгово-промисловою палатою за
наслідками проведення публічних торгів з продажу майна ГТ
"Глинське", в визнанні недійсним акту про прилюдні торги, договору
купівлі-продажу, свідоцтва про право власності відмовлено.
Відповідно до довідки державного реєстратора виконавчого
комітету Світловодської міської ради від 04.09.2006 р. ПП
"Агросила" припинено 28.02.2005 р. за рішенням суду про визнання
юридичної особи банкрутом; ТОВ науково-виробнича фірма "Цитадель"
ліквідовано 17.03.2006 р. згідно рішення суду про визнання
юридичної особи банкрутом.
Позивач подав позов про визнання договору купівлі-продажу №
02/06-1 від 03.06.2003 р. недійсним з підстав, передбачених
статтями 48, 225 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, статті 388 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Стаття 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачає, що недійсною є та
угода, яка не відповідає вимогам закону. По недійсній угоді кожна
з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за
угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі -
відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки
недійсності угоди не передбачені законом.
Відповідно до ст. 225 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
право продажу
майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.
Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права
власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього
Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.
За змістом ч. 1 ст. 145 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо майно за
плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що
набувач не знав не повинен був знати (добросовісний набувач), то
власник вправі витребувати є майно від набувача лише в разі, коли
майно загублене власником або собою, якій майно було передане
власником у володіння, або викрадено у того и іншого, або вибуло з
їх володіння іншим шляхом поза їх волею.
Згідно вимог статті 388 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо майно за
відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його
відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний
набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише
у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він
передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи,
якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника
або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі
іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного
набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для
виконання судових рішень.
Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають
захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди,
стороною в якій така особа не являється, тобто, з застосуванням
правового механізму, встановленого ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Результатом задоволення заявленого позову є застосування
судом наслідків недійсності угоди, які стосуються сторін угоди і
не поширюються на права позивача, який вважає себе власником
спірного майна, не будучи стороною угоди. Захист прав такої особи
можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є
підстави, встановлені статтею 145 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного
Суду України від 02.11.2004 р. у справі № (17/4 пд) 18/367.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для
скасування постанови апеляційного господарського суду, оскільки
вона є законною та обгрунтованою.
Крім того, відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 22.05.2007 року у справі № 17/354 залишити без змін.
Головуючий, суддя М. Михайлюк
Судді: I. Волік
Н. Дунаєвська