ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2007 р.
№ 13/98-31/190
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кравчука Г.А.,
суддів:
Швеця В.О., Першикова Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного науково-виробничого підприємства
"ЦЕНТР БУДIНВЕСТ"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2007 р.
у справі
№ 13/98-31/190
господарського суду
м. Києва
за позовом
Дочірнього підприємства "Спеціалізований будівельно-монтажний
поїзд по водопостачанню № 95" (ДП Водрем-95) Відкритого
акціонерного товариства транспортного будівництва "Трест
Південтранстехмонтаж"
до
Державного науково-виробничого підприємства
"ЦЕНТР БУДIНВЕСТ"
про
стягнення 119 146,08 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача:
Мельник О.М., директор;
Калашнюк С.А., дов. № 40 від 10.05.2007 р.;
Касьянов А.П., дов. № 3 від 25.01.2006 р.;
відповідача:
Науменко С.В., дов. № 11-07 від 10.01.2007 р.;
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2005 р. Дочірнє підприємство "Спеціалізований
будівельно-монтажний поїзд по водопостачанню № 95" (ДП Водрем-95)
Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва
"Трест Південтранстехмонтаж" (далі -Підприємство-1) звернулось до
господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило
стягнути з Державного наукового виробничого підприємства "ЦЕНТР
БУДIНВЕСТ" (далі -Підприємство-2) 96 849,30 грн. основного боргу
за виконані будівельно-монтажні роботи та 22 296,78 грн.
інфляційних збитків, всього -119 146,08 грн.
Позовні вимоги Підприємство-1 обгрунтовувало тим, що воно
належним чином виконало роботи за контрактом № 7 від 21.04.2000 р.
(далі -Контракт № 7), укладеним між ним та Підприємством-2, проте
останнє розрахунку за вказаним контрактом у повному обсязі не
здійснило, у зв'язку з чим має заборгованість у розмірі 96 849,30
грн., яка підлягає стягненню з урахуванням індексу інфляції на
підставі норм Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Рішенням господарського суду м. Києва від 16.08.2005 р.
позовні вимоги Підприємства-1 задоволено частково: з
Підприємства-2 стягнуто заборгованість у розмірі 66 849,30 грн. та
22 296,78 грн. збитків від інфляції, а в частині стягнення 30
000,00 грн. провадження у справі припинено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
15.11.2005 р. рішення господарського суду м. Києва від 16.08.2005
р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2006
р. вказані судові акти скасовано, а справу передано на новий
розгляд до господарського суду м. Києва.
Рішенням господарського суду м. Києва від 23.02.2007 р.
(суддя Качан Н.I.) позовні вимоги Підприємства-1 задоволено: з
Підприємства-2 стягнуто заборгованість у розмірі 66 849,30 грн. та
22 296,78 грн. збитків від інфляції, а в частині стягнення 30
000,00 грн. провадження у справі припинено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
30.05.2007 р. (колегія суддів: Корсак В.А., Авдеєв П.В., Коршун
Н.М.) рішенням господарського суду м. Києва від 23.02.2007 р.
змінено, а саме -зменшено до 14 527,40 грн. розмір збитків від
інфляції, стягнутих з Підприємства-2.
У частині задоволення позовних вимог вказані судові акти
прийнято з мотивів, наведених Підприємством-1 у позовній заяві.
У частині припинення провадження у справі вказані судові акти
мотивовані тим, що під час розгляду справи Підприємство-2 частково
сплатило заборгованість за Контрактом № 7 у розмірі 30 000,00 грн.
Корегування суми інфляційних збитків, стягнутих з
Підприємства-2, господарський суд другої інстанції з посиланням на
ст. 530 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
обгрунтував
зменшенням періоду, за який вказані збитки підлягають стягненню.
Підприємство-2 звернулось до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову
Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2007 р. та
припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету
спору. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Підприємство-2
обгрунтовує тим, що апеляційним господарським судом порушено ст.
ст. 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. ст. 153, 161, 165, 214 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Підприємство-1 не скористалось правом, наданим ст. 111-2
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та
відзив на касаційну скаргу Підприємства-2 до Вищого господарського
суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду
судових актів, які оскаржуються.
За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського
суду України від 24.10.2007 р. розгляд касаційної скарги
здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії
суддів Кравчука Г.А. -головуючого, суддів Швеця В.О. та Першикова
Є.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи,
перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних
обставини справи, застосування господарськими судами першої та
другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при
прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга
Підприємства-2 підлягає частковому задоволенню, враховуючи
наступне.
Відповідно до частини першої ст. 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
вказівки, що містяться
у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої
інстанції під час нового розгляду справи.
У постанові Вищого господарського суду України від 26.01.2006
р. по даній справі зазначено, що:
- згідно з п. 6.3 Контракту № 7 оплату виконаних робіт
здійснює Iнвестор (Підприємство-2) згідно розподільчого листа
Генсубпідрядника,
- господарський суди першої та другої інстанцій не з'ясували,
чи надавався Генсубпідрядником відповідно до п. 6.3 Контракту № 7
Iнвестору (Підприємству-2) відповідний розподільчий лист для
проведення оплати за виконані роботи і коли саме;
- за таких недосліджених господарськими судами обставин
справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає
передчасним зроблений ними висновок про неналежне виконання
Підприємством-2 пункту 6.3 Контракту № 7 в частині непроведення
розрахунків з Підприємством-1 в сумі 96 849,30 грн. за виконані
будівельно-монтажні роботи;
- з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами
попередніх інстанцій при розгляді справи та прийнятті судових
рішень відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не взято до уваги та не надано належної
правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що,
враховуючи суть спору, свідчить про нез'ясування судом всіх
обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення
господарського спору;
- під час нового розгляду справи господарському суду
необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і
перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити
докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення
спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно
визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до
спірних правовідносин, та прийняти обгрунтоване і законне судове
рішення.
Проте, при новому розгляді даної справи місцевий та
апеляційний господарські суди, в порушення ст. 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
проігнорували викладене у постанові Вищого господарського суду
України від 26.01.2006 р. та повторно прийняли рішення і постанову
з порушенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України,
викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове
рішення ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
", рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Відповідно до частини першої ст. 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права.
Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
) межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає,
що постанова Київського апеляційного господарського суду від
30.05.2007 р. та рішення господарського суду м. Києва від
23.02.2007 р. підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий
розгляд до господарського суду м. Києва.
Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду
необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і
перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити
докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення
спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти
обгрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного науково-виробничого підприємства
"ЦЕНТР БУДIНВЕСТ" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
30.05.2007 р. та рішення господарського суду м. Києва від
23.02.2007 р. у справі № 13/98-31/190 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду м.
Києва.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя В.О. Швець
Суддя Є.В. Першиков