ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2007 р.
№ 81/7-05/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів
головуючого судді
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
СПД ОСОБА_1
на постанову
від 05.06.07 Київського апеляційного господарського суду
у справі
№81/7-05/16 господарського суду Київської області
за позовом
СПД ОСОБА_1
до
Iванківської районної державної адміністрації
3-тя особа, що не заявляє самостійних вимог на боці
відповідача:
1.СПД -фізична особа ОСОБА_2., 2. Iванківська селищна рада
Київської області 3.ТзОВ "Iванківський торгівельний комплекс"
про
визнання недійсною угоди про розірвання договору
купівлі-продажу земельної ділянки від 22.08.02
у справі взяли участь представники
позивача: не з'явився
відповідача: Богдан В.I., довір. №6-07-2918 від 22.10.07,
3-ої особи:
1.СПД -фізична особа ОСОБА_2.: ОСОБА_2., паспорт НОМЕР_1від
09.07.02
2. Iванківська селищна рада Київської області : Журбенко
I.А., довір. №293 від 22.10.07
3.ТзОВ "Iванківський торгівельний комплекс" не з'явилися
Клопотання СПД ОСОБА_1про відкладення розгляду справи
відхилено.
ВСТАНОВИВ:
Постановою Вищого господарського суду України від 01
листопада 2005 року справа направлялась на новий розгляд.
Ухвалою Верховного Суду України від 22.12.2005 відмовлено в
порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови
Вищого господарського суду України від 01.11.2005.
Рішенням господарського суду Київської області від 12.05.2006
(т.2 арк. 415, суддя О. Христенко), залишеним без змін постановою
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
05.06.2007 (колегія суддів: О. Агрікова, Г. Жук, Г. Мостова),
позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу земельної
ділянки від 22.08.2002 на підставі ст. 57 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
і
визнання його недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
залишені без задоволення. Стаття 57 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, яка
стосується громадян, не може бути застосована до угоди від
22.08.2002, оскільки позивач укладав оскаржувану угоду як суб'єкт
підприємницької діяльності. Встановлено також, що представник
Iванківської райдержадміністрації, перший заступник голови Варсєєв
М.Є. підписав оскаржувану угоду на підставі доручення від
22.08.2002, виданого головою адміністрації Мосієнко Ю.Ф.
В поданій касаційній скарзі СПД ОСОБА_1. просить скасувати
прийняті у справі судові акти, а справу передати на новий розгляд.
Скаржник вважає, що судами неправильно застосована ст. 63 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
. Підписуючи угоду від 22.08.2002 за довіреністю,
виданою без розпорядження перший заступник райдержадміністрації
Варсєєв М.Є., діяв всупереч Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
в
обхід Регламенту адміністрації (ст. 19). За таких обставин, угода
підписана ним відповідно ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
є недійсною.
Попередні судові інстанції дані обставини не досліджували і
залишити поза увагою.
Суд апеляційної інстанції на надав належну оцінку тому факту,
що позивач на час укладання спірної угоди від 22.08.2002
знаходився в тяжкому психічному стані, ним не досліджувалися
ретельно висновки судово-психіатричної експертизи та
психологічного дослідження, де зазначено, що ОСОБА_1. у період до
підписання угоді 22.08.2002 не міг повною мірою вільно і
усвідомлено приймати рішення і керувати своїми діями.
Клопотанням позивача, поданим до суду, була заявлена не нова
підставі позову, а лише мотивовано, що в силу ст. 55 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
такий стан позивача розцінюється як належний доказ,
але апеляційний суд залишив це поза увагою, що є порушенням вимог
ст. 101 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Судами неправильно застосована ст. 57 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Якщо сторонами у справі не є юридичні особи, а суб'єкти
господарської діяльності, спір яких підвідомчий господарським
судам відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, то господарський суд, вирішуючи спір, має
право здійснити оцінку обставин щодо фізичних осіб та прийняти на
її підставі рішення (постанова ВСУ від 12.04.2005).
Суд не надав оцінку тим обставинам, що розірвання угоди
відбулося негайно, терміново під примусом і з впливом на нотаріуса
(пояснення у справі). З проханням до нотаріуса звернулася особа
(Варсєєв М.Є), що не мала повноважень і нотаріус повинен був
відмовитися від вчинення дії по розірванню угоди, оскільки за
таких умов вчинення дій суперечить закону, як зазначено в
постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.01.1992 № 1.
Примушення позивача продати за безцінь частину нежилих
приміщень у критому ринку та відмовитися від земельної ділянки на
користь райдержадміністрації з боку керівника Iванківської МДПI
супроводжувалось безпідставним вилученням готівки в сумі 13026
грн. з каси підприємств а. Суд апеляційної інстанції не звернув на
ці доводи уваги і матеріали МДПI по цьому факту залишились без
його оцінки, всупереч вимогам ст. 38 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Суди попередніх інстанцій не керувалися постановою Пленуму
Верховного Суду України № 3 ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
від 28.04.1978 "Про
судову практику в справах про визнання угоди недійсною на підставі
ст. 57 ЦК" (п.2).
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст.111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлене наступне.
29.03.2001р. рішенням виконкому Iванківської
райдержадміністрації Київської області далі -(Iванківська РДА) №
80 (т.1 а.с.62) затверджено розроблений головним дочірнім
підприємством Київського регіонального науково-виробничого центру
державного земельного кадастру "Кий"проект відведення земельної
ділянки, площею 0,86 га приватному підприємцю ОСОБА_1. у власність
для розміщення ринку в смт. Iванків по вул. Київській, 24,
погоджено продаж останньому вказаної земельної ділянки для
розміщення ринку та зобов'язано ПП ОСОБА_1. оформити купівлю
земельної ділянки у встановленому порядку.
19.07.2001р. головою Iванківської РДА було видане
розпорядження № 306 (т. 2 а. с. 294) про продаж земельної ділянки
несільськогосподарського призначення приватному підприємцю
ОСОБА_1., відповідно до п. 1 якого, зокрема, було вирішено продати
у власність ПП ОСОБА_1. земельну ділянку площею 0,86 га, яка
розташована на території смт. Iванків по вул. Київській, 24, для
розміщення ринку. Пунктом 2 розпорядження № 306 першому заступнику
голови Iванківської РДА Версєєву М.Є. було доручено від імені
відповідача укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки
зазначеної в п.1 даного розпорядження на затверджених умовах, а
також оформити інші необхідні для виконання цієї угоди документи.
29.12.2001р. між ПП Рябоконь (позивач) та Iванківською РДА
(відповідач) було укладено договір купівлі-продажу земельної
ділянки несільськогосподарського призначення (т. 1 а. с. 16)
(далі - Договір від 29.12.2001р), що того ж дня було посвідчено
приватним нотаріусом Банківського районного нотаріального округу
Київської області ОСОБА_3. та зареєстровано в реєстрі за № 1520,
відповідно до п. 1 якого, відповідач продав, а позивач купив
земельну ділянку загальною площею 0,86 га забудовних земель
(комерційного використання) по вул. Київській, 24.
Пункт 2 вказаного договору вказує, що цільове призначення
земельної ділянки розміщення ринку.
Згідно п. З договору від 29.12.2001р., продаж земельної
ділянки вчинено за 103724 грн., які позивач сплатить відповідачу
після підписання договору з урахування ПДВ.
Відповідно до припису Iванківської районної
санітарно-епідеміологічної станції від 19.04.2002р. № 271 (т.1
а.с. 117), позивача було зобов'язано: в строк до 10.08.2002р.
провести заміну тимчасових павільйонів на стаціонарні однотипові,
що відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, в строк до
IНФОРМАЦIЯ_1. організувати збір сміття згідно з п.13 СанПін №
5781-91.
IНФОРМАЦIЯ_1. померла дружина позивача - ОСОБА_4. (т. 1 а. с.
50). Згідно з довідкою від 07.05.2002р. (т.1 а. с. 49) у доньки
позивача ОСОБА_5 було виявлено пухлину слинної залози, в зв'язку з
чим їй було зроблено операцію по видаленню даної пухлини.
Згідно із записом у журналі реєстрації перевірок № 3 позивача
(т.1 а.с. 45-46), Iванківською МДПI в Київській області було
здійснено комплексну перевірку ПП ОСОБА_1. як суб'єкта
підприємницької діяльності за період з 01.07.2001р. по
30.06.2002р. тривалістю з 11.08.2002р. по 20.08.2002р.
Відповідно до акту Iванківської МДПI в Київській області №
231 від 23.07.2002р. (т.1 а с. .74) у позивача було вилучено
готівку на загальну суму 2600,24 грн.
02.08.2002р. позивач та ОСОБА_2. уклали договір
купівлі-продажу (т.1 а.с. 55) (далі договір від 02.08.2002р.),
відповідно до якого, ОСОБА_2. придбала у позивача частину нежилих
приміщень критого ринку по вул. Київській 24 в смт. Iванків.
Згідно п. 2 зазначеного договору, продаж вчинено за 38308
грн., яку покупець сплатив продавцеві до підписання договору.
Експертна оцінка приміщень склала 127186 грн.
В заяві від 22.08.2002р. (т.1 а.с. 48) голові Iванківської
РДА позивач висловив бажання про скасування договору
купівлі-продажу земельної ділянки від 29.12.2001р., розташованої в
смт Iванків, по вул. Київській, 24.
Того ж дня, між позивачем та відповідачем було укладено угоду
про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки (т. 1 а.
с. 27) (далі - угода від 22.08.2002р. або оскаржувана угода),
посвідчену приватним нотаріусом Iванківського районного
нотаріального округу ОСОБА_5. та зареєстровано в реєстрі за №
1110.
Дану угоду було підписано першим заступником голови
Iванківської РДА Версєєвим М.Є. Відповідні повноваження якого були
посвідчені довіреністю від 22.08.2002р. (т.2 а.с.66), виданою
головою Iванківської РДА Мосієнко Ю.Ф.
23.08.2002р. головою Iванківської РДА було видано
розпорядження № 311 (т. 1 а. с. 28) про розірвання договору
купівлі-продажу земельної ділянки, за яким вирішено: розірвати
договір від 29.12.2001р.; доручити першому заступнику голови
Iванківської РДА Варсєєву М.Є. підписати від імені Iванківської
РДА угоду про розірвання договору від 29.12.2001р.; розпорядження
голови Iванківської РДА від 19.07.2001р. № 306 "Про продаж
земельної ділянки несільськогосподарського призначення ПП
ОСОБА_1."вважати таким, що втратило чинність.
Позивач вважає, що 22.08.2002р. будучи доведеним до
загострення психічної хвороби від нервового потрясіння внаслідок
недобросовісної поведінки контрагента - відповідача, знаючи, що
земельна ділянка в розмірі 0,86 га відбудована за власні кошти,
позивач вимушений був звернутися до суду з позовом про визнання
недійсною угоди про розірвання договору купівлі-продажу земельної
ділянки, укладеної в смт. Iванків Київської області 22.08.2002р.
та зареєстровану цього ж дня приватним нотаріусом Iванківського
нотаріального округу ОСОБА_5.
Підписану першим заступником голови Iванківської РДА угоду
про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки від
22.08.2002р. в подальшому було схвалено головою Iванківської РДА
розпорядженням від 23.08.2002р. № 311 "Про розірвання договору
купівлі-продажу земельної ділянки".
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що поганий
психічний стан, як доказ укладення позивачем оскаржуваної угоди
під впливом насильства, погроз та на вкрай невигідних для нього
умовах, не може бути взятий до уваги, оскільки, лікування в ЛДНЦ
"Епілепсія"позивач проходив з 23.04.2003р. по 27.05.2003р., а
оскаржувана угода була укладена ним 22.08.2002р.
Позивачем не доведено безпосереднього зв'язку між укладанням
спірної угоди на надто невигідних для позивача умовах та збігу
тяжких обставин. _ '
Укладаючи договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.
12. 2001 р. позивач на свій ризик брав на себе обов'язок сплатити
вартість земельної ділянки 103724 грн. (п.3 договору
купівлі-продажу земельної ділянки).
У відповідності до ст.162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, який діяв на
момент укладення спірного договору, одностороння відмова від
виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не
допускається, за винятком випадків, передбачених законом. Однак,
всупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства, позивач
сплатив лише 600 грн. в якості оплати за земельну ділянку по
договору купівлі-продажу від 29.12.2001р.
Саме неможливість позивача належним чином виконати свій
обов'язок по договору купівлі-продажу земельної ділянки у зв'язку
з тяжким матеріальним становищем і збігом обставин, викладених у
позовній заяві, стала підставою для звернення позивача до
відповідача з заявою про розірвання цього договору купівлі-продажу
та укладення оскаржуваної.
При цьому, укладаючи договір купівлі-продажу позивач, діючи
як суб'єкт підприємницької діяльності, усвідомлював наявність
певного ризику, а саме можливість нерозрахування за придбану
земельну ділянку у зв'язку з відсутністю коштів. Але даний ризик
притаманний підприємницькій діяльності. Тому, колегія суддів
вважає безпідставним посилання позивача про те, що угода про
розірвання договору купівлі-продажу є недійсною у зв'язку з тим,
що укладено під впливом збігу тяжких обставин. Наявність тяжких
обставин, а саме відсутність коштів та перевірка ДПI є наслідком
підприємницької діяльності позивача, яку він здійснює на свій
ризик.
Під час нового розгляду справи, позивачем не було надано
доказів на підтвердження фактів: умисної угоди між Iванківською
МДПI та Iванківською РДА або іншими особами; здійснення погроз,
психологічного чи фізичного тиску на позивача чи його близьких з
боку працівників Iванківської МДПI та Iванківської РДА чи з боку
інших осіб в момент укладення оскаржуваної угоди.
З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями
обставини та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла
висновку, що справа розглянута з порушенням вимог процесуального
права, зокрема ст. ст. 43, 35, 38, 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. В постанові
апеляційної інстанції зазначено, що нею не приймаються до розгляду
додаткові докази, одержані 15.05.2007, (том 3, арк. 3), зокрема,
Акт судово- психолого-психіатричної експертизи № 115 від
14.002.2007, висновок психологічного обстеження 10-14.11.2006, які
не могли бути відомі при винесенні рішення місцевим судом
12.05.2006.
Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що ці
документи він надав суду разом з клопотанням долучити їх до справи
в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
(т.3 арк.4) і розглянути апеляційну скаргу з їх
врахуванням. Позивач в цьому клопотанні не просив змінити підстави
позову. Суд апеляційної інстанції не з'ясовував чи міг позивач
надати ці документи суду першої інстанції, що є порушенням вимог
ст. 101 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Слід зауважити, що при розгляді справи судами попередніх
інстанцій було відомо, що в Iванківському районному суді у 2005
році вже розглядався шерег цивільних справ за позовами ОСОБА_1 про
визнання недійсними угод купівлі-продажу нежилих приміщень в
критому ринку (том.2, арк. 32, 205, 208, 214, 217, 222 та інш.) до
громадян вказаних в ухвалі Iванківського райсуду від 14-12.2006
(т.3 арк.5).
Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
рішення суду з цивільної справи, що набрало законної
сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які
встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Але суди
ці факти не досліджували. Ними не спростовані доводи позивача і не
досліджені обставини щодо збігу тяжких обставин, зокрема сімейних,
фінансових (кредит, вилучення готівки, лікування хворих,
поховання), правомірність безліч контролюючих перевірок (том 1,
арк. 45-47), стан здоров'я позивача.
Суди не скористалися правами, наданими ст.38 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
щоб з'ясувати обставини, в яких дійсно опинився ОСОБА_1. Судами не
досліджувалась вигідність або ні умов оскаржуваної угоди.
Колегія суддів не погоджується з висновком про те, що ст.57
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
стосується громадян і не стосується суб'єктів
підприємницької діяльності.
Відповідно ст.50 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
право
на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено
законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
В ст.30 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зазначено, що цивільною
дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати
для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також
здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки,
самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх
невиконання.
Тобто перш за все на підприємця поширюються норми ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
В ст.51 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що до
підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються
нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність
юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом.
З припиненням підприємницької діяльності цивільна
дієздатність за фізичною особою зберігається.
Таким чином, і підприємець -фізична особа може бути
примушений укласти угоду на вкрай невигідних для себе умовах
внаслідок збігу тяжких обставин.
На підставі викладеного, колегія дійшла висновку, що
зазначені порушення норм процесуального та матеріального права
відповідно до ст. 111-10 є підставою для скасування прийнятих у
справі рішень з направленням справи на новий розгляд.
Під час повторного розгляду слід усунути зазначені порушення,
встановити та дослідити всі обставини у справі, що мають суттєве
значення для правильного вирішення спору, зокрема щодо збігу
тяжких обставин у житті позивача. З дотриманням вимог
процесуального права правильно застосувати норми матеріального
права і винести законне, обгрунтоване судове рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу СПД ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення господарського суду Київської області від 12.05.06 та
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від 05.06.07 у справі №81/7-05/16 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Київської області.
Головуючий суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун
дп