ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ24 листопада 2021 року м. Київсправа № 520/5991/2020адміністративне провадження № К/9901/38956/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Жука А.В., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області, третя особа: ОСОБА_2, про скасування рішення та поновлення реєстрації місця проживання, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року, постановлену у складі головуючого судді Заічко О.В. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року, прийняту у складі колегії суддів Чалого І.С. (головуючий суддя), Мельнікової Л.В., П`янової Я.В.,
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до суду з позовом до Департаменту реєстрації Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області, третя особа: ОСОБА_2 про скасування рішення від 18.07.2019 про зняття її з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та поновлення її реєстрації.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 14 травня 2020 року, яку залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).
3. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що цю адміністративну справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки даний спір пов`язаний із оскарженням рішення про скасування реєстрації місця проживання позивачки, має приватноправовий характер, так як він виник саме з житлових правовідносин та відповідно підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
4. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подала касаційну скаргу, в якій посилається порушення судами норм матеріального права.
5. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на розгляд суду першої інстанції по суті позовних вимог.
6. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що підставами, на яких базувалися оскаржувані судові рішення, суди вказали на начебто наявність спору про право користування квартирою, проте, судами умисно не враховано наявність судових рішень, які набули чинності, та якими вже було встановлено її право на користування квартирою. Так, позивач посилається на те, що рішенням від 30 квітня 2009 року по справі №2-985/09 Червонозаводський районний суд м.Харкова одним із пунктів вирішив: "Відновити порушене право ОСОБА_1 на користування квартирою АДРЕСА_1". Крім того, позивач зазначає, що 17 жовтня 2019 рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі №646/4724/19 було відмовлено ОСОБА_3 у його позові до державного виконавця, за яким ОСОБА_3 просив скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.01.2019, винесену на підставі виконавчого листа №2-985/09, виданого 15.06.2009 Червонозаводським районним судом м.Харкова, скасувати постанову про накладення на ОСОБА_3 штрафу у розмірі 3400 грн від 06.03.2019 за невиконання рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 30.04.2009. Таким чином, вона вважає, що ніякої змагальності у сфері приватного права даний позов не потребує. Зазначає, що судові рішення, якими встановлено та зафіксоване її право на користування житлом, суди взагалі не врахували, відмовляючи їй у відкритті провадження по справі та зробили помилковий висновок про те, що начебто спірні правовідносини по справі направлені на встановлення права користування нею квартирою, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .
6.1. Позивач зазначає, що спірні правовідносини стосуються лише дій відповідача реєстратора щодо зняття її з реєстрації, оскільки предметом даного позову не є встановлення права користування її як позивача квартирою, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, адже це право вже встановлено судами України.
6.2. Скаржник також зауважує, що предметом даного позову є визнання протиправним та скасування рішення органу реєстрації та поновлення реєстрації, тобто вимоги у сфері адміністративних послуг, а не приватного права. Позивач зазначає, що суди не врахували, що її було знято з реєстрації 18 липня 2019 року за заявою гр. ОСОБА_2, яка надала договір купівлі-продажу та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, проте, на цей момент 18 липня 2019 року у Червонозаводському районному суді м.Харкова в провадженні знаходилася цивільна справа про визнання зазначеного договору купівлі-продажу недійсним (провадження № 2/646/1004/2018), про що нею було зазначено в адміністративному позові, тому, відповідач не мав права застосовувати цей договір купівлі-продажу для прийняття рішення про зняття її з реєстрації до вирішення у цивільному суді справи щодо законності цього договору купівлі-продажу. Цю обставину ОСОБА_2 під час звернення до Департаменту реєстрації приховала, як і наявність вищевказаних судових рішень, якими встановлено моє право користування житлом. Тому дії відповідача щодо зняття її з реєстрації були передчасними, без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття такого рішення. Скаржник вважає, що рішення відповідача про зняття її з реєстрації, з урахуванням вищевказаних обставин, має набути правової оцінки саме згідно з вимогами ч.2 ст. 2 КАС України. Таким чином, предметом даного позову є саме дії відповідача як суб`єкта владних повноважень у процесі прийняття адміністративного рішення, яке не відповідає вимогам ч.2 ст. 2 КАС України, з урахуванням наявних на момент прийнятті рішення вже існуючих обставин та фактів, а не спір приватного права. На думку позивача, з урахуванням вже наявного у неї, встановленого судами, права користування житлом, позов належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Зазначає, що посилання судів на судові рішення Верховного Суду є помилковими, адже у тих справах наявні інші матеріальні правовідносини - там немає судових рішень, якими б встановлювалося право на користування житлом, які є у неї. Тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на продовження розгляду по суті позовних вимог.
7. Третя особа у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність і просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
8. Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
IV. Джерела права й акти їх застосування
9. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
10. Згідно з частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
11. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
12. Положеннями частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
13. Згідно з пунктами 1 - 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
14. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
15. Положеннями пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
16. У частині першій статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
17. Відповідно до пункту 1 частини 1статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
V. Оцінка Верховного Суду
18. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
19. Із викладених положень КАС України (2747-15) випливає, що до юрисдикції адміністративних судів належать, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
20. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
21. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
22. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
23. Отже, КАС України (2747-15) регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
24. Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
25. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
26. У справі, що розглядається, предметом спору є рішення Департаменту реєстрації Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 18.07.2019 про зняття ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та поновлення її реєстрації.
27. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що до Департаменту реєстрації Харківської міської ради в особі структурного підрозділу - Відділу реєстрації місця проживання у Основ`янському районі міста Харкова, через Центр надання адміністративних послуг надійшла заява третьої особи у справі: ОСОБА_2 про зняття ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання в квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
28. У складі матеріалів звернення знаходилась копія договору на продаж цієї квартири (вчинений у якості продавця попереднім власником - ОСОБА_3 ) та документа з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з реєстрацією речового права на зазначену квартиру за заявником.
29. 18.07.2019 Департаментом реєстрації Харківської міської ради прийнято рішення про зняття ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
30. Не погодившись із вказаним рішенням про зняття з місця реєстрації, позивач звернулася до суду із вимогами про скасування вказаного вище рішення та поновлення її реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
31. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що предметом спірних правовідносин є майнові права на зазначену квартиру.
32. Так, у даній справі спір пов`язаний з реалізацією житлових прав особи, зокрема, права позивача на користування квартирою, тобто з цивільним правом. Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій не здійснює, а є органом, якій виконує свої обов`язки щодо реєстрації місця проживання у відношеннях з власником майна.
33. Водночас, у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.
34. Така правова позиція була неодноразово висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах у постановах від 16 травня 2018 року (справа № 337/2535/2017, провадження № 14-130цс18), від 10 квітня 2019 року (справа № 826/3620/17, провадження №11-1393апп18), від 4 грудня 2019 року (справа №820/212/18), від 19 лютого 2020 року (справа №161/20662/18, провадження №14-631цс19). У цих справах Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання незаконною та скасування (зняття) з реєстрації місця проживання не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
35. Верховний Суд також дотримується зазначеної правової позиції, що відображено в його постановах від 27 червня 2019 року у справі № 638/13249/16-а, від 22 листопада 2019 року у справі №826/852/16, від 21 лютого 2020 року у справі №1640/2294/18 та від 01 квітня 2020 року у справі №447/302/17.
36. Таким чином, Суд зазначає, що спір про поновлення реєстрації місця проживання позивача, незважаючи на участь у ньому суб`єкта владних повноважень, не є публічно-правовим, а має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
37. Отже, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області, третя особа: ОСОБА_2, про скасування рішення та поновлення реєстрації місця проживання з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України.
38. Доводи скаржника про те, що ніякої змагальності у сфері приватного права даний позов не потребує, оскільки рішенням від 30 квітня 2009 року по справі №2-985/09 Червонозаводський районний суд м.Харкова одним із пунктів вирішив: "Відновити порушене право ОСОБА_1 на користування квартирою АДРЕСА_1", Верховний Суд відхиляє, оскільки, як вбачається з матеріалів справи обставини, на підставі яких позивач була знята з реєстрації місця проживання, а саме у зв`язку з набуттям ОСОБА_2 12.08.2014 права власності на спірну квартиру на підставі її заяви від 18.07.2019, поданої до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, про зняття ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання виникли вже після прийняття рішення Червонозаводським районним судом м.Харкова у справі №2-985/09 та не були предметом дослідження під час його прийняття.
39. Також, щодо справи №646/4724/19, на яку посилається скаржник як на підтвердження того, що спір про право користування квартирою відсутній, Суд зазначає, що предметом позову у цій справі була постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 04.01.2019, винесеної на підставі виконавчого листа№ 2-985/09, виданого 15.06.2009 Червонозаводським районним судом та постанова про накладення на ОСОБА_3 штрафу у розмірі 3400 грн від 06.03.2019 за невиконання рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 30.04.2009, а не спір про встановлення права проживання (користування) позивача квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
40. Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
41. Ураховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
VII. Судові витрати
42. 3 огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі № 520/5991/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді А. В. Жук
О.В. Калашнікова