Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака I.М.,

Палій В.М.,

розглянувши касаційні скарги Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2007р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2007р.

у справі №7/139(20/110д/07)-07 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області

до відповідача Закритого акціонерного товариства

"Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області

про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії

за участю представників:

РВ ФДМУ по Запорізькій області - не з'явилися;

ЗАТ "Комерційний банк "Приватбанк" -Молодико К.Ю.;

Головне управління Держказначейства у Запорізькій області - Сергач К.О.

в с т а н о в и л а :

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулося з позовом до господарського суду Запорізької області та просило суд:

- розірвати договір №1879/д від 17.03.2006р., укладений між ним та відповідачем у справі -Закритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" в особі Запорізького регіонального управління, предметом якого є оренда державного нерухомого майна;

- зобов'язати відповідача повернути об'єкт оренди.

В обгрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору в частині проведення поточного ремонту об'єкта оренди, страхування орендованого майна. Крім того, позивач вказує на використання позивачем для розміщення зовнішньої реклами площі, більшої ніж передбачено умовами укладеного договору (т.1 а.с.5-7).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.02.2007р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області (т.1 а.с.1).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.03.2007р. справа передана до господарського суду Дніпропетровської області за підсудністю, враховуючи, що відособленому підрозділу відповідача не надано повноважень на представництво ЗАТ "Комерційний банк "Приватбанк" у суді у випадку залучення його в якості відповідача (т.1 а.с.59).

Відповідач у справі - ЗАТ "Комерційний банк "Приватбанк" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, вказуючи на те, що належним чином виконує обов'язки за договором, зокрема:

- виконує поточний ремонт своїми силами і засобами, при цьому, договором не передбачено строків виконання такого зобов'язання;

- на момент укладення договору майно -об'єкт оренди був застрахований відповідно до умов договору №Мо-47/06 від 23.03.2006р., копія якого надіслана позивачу;

- на цей час укладено інший договір страхування від 11.08.2006р., копія якого направлена 20.11.2006р.

Крім того, відповідач вказує, що позивачем обмір площі, на якій встановлена реклама, здійснений без залучення спеціалістів, що викликає сумнів у достовірності зазначених позивачем даних (т.1 а.с.76-79).

Третя особа -Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області у поясненні на позов вказує на те, що об'єкт оренди знаходиться на його балансі і переданий відповідачу у користування відповідно до умов договору №1879/д від 17.03.2006р., укладеного сторонами. При цьому, третя особа зазначає про: порушення відповідачем умов договору в частині проведення поточного ремонту; страхування орендованого майна; розміщення реклами на більшій території, ніж передано в оренду за умовами договору (т.1 а.с.25-26,62-64).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2007р. у позові відмовлено (т.1 а.с.111-113).

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору оренди.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2007р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2007р. залишено без змін (т.1 а.с.140-142).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а заявлені позові вимоги задовольнити.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм процесуального права, а саме ст.43 ГПК України (1798-12) , що виявилось у не наданні оцінки доказам, які пред'явлені Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (т.2 а.с.6-8).

Також, до Вищого господарського суду України надійшла касаційна скарга Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області, у якій зазначена особа просить прийняті у справі судові акти скасувати та прийняте нове рішення про задоволення заявлених вимог.

В обгрунтування вимог касаційної скарги, третя особа зазначає про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у справі - ЗАТ "Комерційний банк "Приватбанк" у відзиві на касаційну скаргу, вважаючи її доводи безпідставними, просить прийняті у справі судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційні скарги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 17.03.2006р. між сторонами у справі -Регіональним відділенням Фонду державного майна по Запорізькій області та ЗАТ "Комерційний банк "Приватбанк" в особі Запорізького регіонального управління укладено договір №1879/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Управління Державного казначейства у Запорізькій області.

За умовами зазначеного договору відповідачу в строкове платне користування передано державне майно -вбудовані в перший поверх адміністративної будівлі, розташованої у м. Запоріжжі, по пр. Леніна, 168, нежилі приміщення загальною площею за внутрішнім обміром 856м-2 для розміщення відділення комерційного банку; частину даху площею 5м-2 -для розміщення зовнішньої реклами. Строк дії договору визначний його п.11.1 -до 17.03.2009р.

Даний договір посвідчений нотаріально та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів 17.03.2006р.

Об'єкт оренди переданий відповідачу за актом прийому-передачі 17.03.2006р.

Посилаючись на невиконання відповідачем обов'язків за цим договором, а саме в частині страхування об'єкта оренди та проведення поточного ремонту, позивач просить його розірвати, враховуючи, що відповідач відмовляється його розірвати у добровільному порядку.

Судами обгрунтовано відмовлено у задоволені таких вимог позивача з огляду на таке.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України (436-15) , господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України (436-15) , є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України (436-15) , майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Умовами договору передбачені, зокрема, наступні зобов'язання орендаря, як: здійснювати поточний ремонт орендованого майна, усувати пошкодження, несправності, дефекти в орендованому майні, які виявлені при проведенні відповідного огляду при контролі його технічного стану; протягом 1 місяця з дати укладення договору застрахувати орендоване майно на весь строк дії договору оренди, а також надати копію договору страхування, страхового полісу та документи, які свідчать про сплату страхового внеску (пп.5.6, 5.11 договору).

В підтвердження не виконання таких обов'язків, позивачем надано акт від 06.10.2006р. перевірки виконання умов зазначеного договору, що проведена Регіональним відділенням Фонду державного майна по Запорізькій області.

У зазначеному акті зафіксовано, зокрема, що:

- відповідачем не проводиться поточний ремонт, хоча приміщення використовуються ним більше 2,5 років;

- використовується більша площа, ніж передбачено договором, для розміщення реклами, а саме 89,9м-2;

- не укладено договір страхування орендованого майна, в порушення умов договору.

Разом з тим, враховуючи, що зазначений акт підписано лише однією особою, хоча вказано, що перевірка здійснювалась у складі двох працівників РВ ФДМУ у Запорізькій області, представника балансоутримувача та представників орендаря, суди обгрунтовано дійшли висновку про неможливість прийняття його в якості доказу не виконання відповідачем умов договору.

Поряд з цим, судами встановлено, що 23.03.2006р. ТОВ "Страхова компанія "Кредо" та відповідачем у справі укладено договір №МО-47/06, предметом якого є добровільне страхування об'єкта оренди від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ. Зазначений договір укладено раніше договору оренди №1879/д від 17.03.2006р., на виконання іншого договору оренди №1586/д від 27.09.2005р., укладеного між тими ж сторонами щодо того ж об'єкта оренди.

Строк дії даного договору визначений п.5.1 договору -з 00год. 00хв дня, наступного за днем надходження повної суми страхового платежу, передбаченого п.2.4 договору і діє протягом 12 місяців.. Розмір страхового платежу встановлений п.2.4 договору і складає 8 401,72грн.; строк оплати страхового платежу становить 30 робочих днів з моменту підписання договору (п.2.5 договору).

Страховий платіж за цим договором у розмірі 8401,72грн. сплачений відповідачем 03.04.2006р.

До закінчення строку дії вказаного договору страхування, відповідачем укладено договір з ЗАТ "Страхова компанія "Iнгосстрах" від 11.08.2006р., предметом якого є страхування цього ж об'єкту від: пожежі; стихійного лиха; аварії опалювальної системи, або системи пожарогасіння, водопровідної або каналізаційної мереж, проникнення води з сусідніх приміщень, вибуху вибухових матеріалів, речовин, газу, котлів, обігрівачів, інших ємностей, апаратів, устаткування або обладнання, у т.ч. тих, в яких використовується тиск; протиправних або навмисних дій третіх осіб.

Строк дії даного договору визначений п.8 договору - з моменту сплати страхового платежу протягом 12 місяців з 11.08.2006р. по 10.08.2007р. (п. 8 договору). Розмір страхового платежу визначений п.22 договору - 16 803,44грн.

Страховий платіж за вказаним договором сплачений 06.10.2006р.

Отже, судами встановлено, що відповідачем виконані взяті на себе зобов'язання за договором в частині страхування майна.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) , що визначено ст.175 ГК України (436-15) .

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України (436-15) , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Так, в силу ст.526 ЦК України (435-15) , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.1 ст.530 ЦК України (435-15) , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами укладеного сторонами договору не визначено строк або періодичність проведення поточного ремонту. При цьому, під час передачі об'єкта оренди за актом прийому-передачі, як встановлено судами, не вказано про стан об'єкта оренди та необхідність проведення його ремонту. Поряд з цим, позивачем, в порушення вимог ст.33 ГПК України (1798-12) , не доведено належними та допустимими доказами виявлення ним пошкоджень, несправностей, дефектів, неналежного стану майна.

Посилання позивача та третьої особи на порушення відповідачем вимог законодавства, що регулює порядок розміщення реклами, не є підставою для розірвання договору, а тягне за собою відповідальність (дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну) у встановленому відповідно до закону порядку.

При цьому, використання відповідачем для розміщення реклами площі, яка більша ніж передана йому в оренду, може бути підставою для позову власника або уповноваженого ним органу, особи, у якій відповідне майно знаходиться у правомірному володіння, про усунення перешкод у здійсненні відповідних правомочностей та відшкодування заподіяної такими діями шкоди. Порушення при використанні майна, яке не передавалось у користування за умовами договору, не є підставою для розірвання такого договору, оскільки відповідні відносини таким договором не охоплюються.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових актів не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України (1798-12) , колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2007р. у справі №7/139(20/110д/07)-07 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області та Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області -без задоволення.