ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2007 р.
№ 34/198-07(14/86-07) ( rs825309 ) (rs825309)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.I. -головуючого (доповідача), Бернацької Ж.О., Грека
Б.М., за участю представників: позивача -Плохого О.I.,
відповідача -Тішуніна О.А.,
розглянувши касаційну скаргу ТзОВ "Меттехнік" на рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2007
року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 19 липня 2007 року у справі за позовом ТзОВ "Труботорг"
до ТзОВ "Меттехнік" про стягнення 40386, 98 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2007 року позивач звернувся до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом до відповідача про стягнення
40386, 98 грн. штрафу та річних, згідно укладеного договору.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29
травня 2007 року (суддя Примак С.А.) позов задоволений. Стягнуто з
відповідача на користь позивача 27100, 62 грн. штрафу, 13286, 36
грн. річних, судові витрати.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 19 липня 2007 року рішення суду залишене без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТзОВ "Меттехнік"
просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування
судами норм матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить в її
задоволенні відмовити за необгрунтованістю вимог.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали
справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Згідно ст.525 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від
зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається,
якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має
виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог
цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, 3 лютого 2006 року між
сторонами у справі був укладений договір поставки продукції №123,
за умовами якого постачальник зобов'язався передати у визначені
договором строки покупцю металопродукцію, а покупець прийняти у
власність та оплатити товар на передбачених договором умовах.
Відповідно до п.1.2 вказаного договору, найменування
металопродукції, асортимент, якість, кількість, строки постав ки,
умови поставки, ціна за одиницю товару, загальна вартість партії
товару за значені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною
договору.
Згідно п.1.3 договору, будь-які зміни до договору підлягають
оформленню у вигляді додаткових угод до нього.
На виконання умов укладеного договору, позивач по ставив
відповідачу металопродукцію на загальну суму 686161 грн. 96 коп.,
що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Пунктом 4.1 договору передбачена 100 % оплата товару на
протязі 15 календарних днів з дати поставки. Оплата продукції
проводиться шля хом перерахування грошових коштів на поточний
рахунок постачальника.
Як правильно встановлено судами при розгляді справи, фактом
оплати продукції є надходження грошових коштів на поточний рахунок
по стачальника. При здійсненні платежів по даному договору сторони
в платіжних документах повинні вказувати номер та дату цього
договору, номер специфіка ції по якій проводиться платіж.
Згідно підписаної сторонами додаткової угоди №2 від
13.09.2006 року до основного договору, покупець здійснює 100 %
оплату товару протягом 30 календарних днів з дати по ставки. Також
вказаною додатковою угодою до говір доповнено п. 4.1.1, відповідно
до якого покупець проводить оплату кожної поставки товару (сплати
від загальної суми поставки наростаючим підсумком, %) згідно з
встановленим графіком.
Розглядаючи справу, суди правильно встановили той факт, що
відповідач за поставлену позивачем продукцію розрахувався в
повному обсязі, але з порушенням строків встановлених договором.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних
для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси
другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських
санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Як правильно встановлено судами при розгляді справи, пунктом
8.4 укладеного сторонами договору, за ухилення від оплати товару
передбачена відпові дальність покупця у вигляді штрафу в розмірі
5% суми від сплати якої відпові дач відмовився чи ухилився.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник
не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним
грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір
процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до п.8.2 укладеного сторонами договору
покупець, який прострочив виконання зо бов'язання по договору,
зобов'язаний сплатити 36 % річних з простроченої суми.
На підставі викладеного, місцевий суд, з яким погодився
апеляційний суд, правильно стягнув з відповідача штраф в розмірі
27100, 62 грн. та 13286, 36 грн. річних.
За таких обставин, судові рішення відповідають вимогам закону
і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29
травня 2007 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 19 липня 2007 року залишити без змін, а
касаційну скаргу ТзОВ "Меттехнік" -без задоволення.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Судді Ж.Бернацька
Б.Грек