ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     18 жовтня 2007 р.
 
     № 24/4
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
     головуючого
 
     суддів:
 
     С. Шевчук,
 
     С. Владимиренко, I. Воліка (доповідача),
 
     розглянувши у відкритому судовому засіданні
 
     касаційну скаргу
 
     Страхової компанії (СК) "Лемма" у формі акціонерного
 
     товариства закритого типу (АТЗТ)
 
     на постанову
 
     від 09.07.2007 року
 
     Київського апеляційного господарського суду
 
     у справі
 
     № 24/4
 
     за позовом
 
     Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Крок-ГТ"
 
     до
     1) Дочірнього підприємства (ДП) "Лемма-Київ";
 
     2) СК "Лемма" у формі АТЗТ
 
     про
 
     стягнення 86 652,89 грн.
 
         В судове засідання прибули представники сторін:
     позивача
     не з'явились
 
     відповідача -1
     Пелюк С.С. (дов. від 19.06.2007 року)
 
     відповідача -2
 
     Пелюк С.С. (дов. від 19.06.2007 року)
 
     Заслухавши   суддю-доповідача   -   I.   Воліка,    пояснення
представника відповідачів та перевіривши матеріали  справи,  Вищий
господарський суд України
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
     ТОВ "КРОК-ГТ" звернулося до господарського суду з позовом про
стягнення солідарно з ДП "Лемма Київ" та СК "Лемма" у  формі  АТЗТ
збитків у вигляді витрат на юридичну допомогу, пені та 3 %  річних
в сумі 109  402,75  грн.  у  зв'язку  з  невиплатою  відповідачами
страхового відшкодування  по  договору  добровільного  страхування
наземного транспорту № 001250 від 29.06.2005 року.
 
     В ході розгляду справи ТОВ "КРОК-ГТ" уточнені позовні  вимоги
заявою № 19/03-2 від 19.03.2007 року, відповідно до  якої  позивач
просить стягнути з відповідачів 86 652,89 грн., з яких: збитків  -
70 000,00 грн., пені - 14 356,24 грн. та 3 %  річних  -  2  296,65
грн.
 
     Рішенням господарського суду міста Києва від 26.03.2007  року
у справі № 24/4 (суддя В.  Смілянець)  позовні  вимоги  задоволено
повністю, з СК "Лемма" у  формі  АТЗТ  на  користь  ТОВ  "КРОК-ГТ"
стягнуто 70 000 грн. збитків, 14 356 грн.24 коп. пені, 2 296  грн.
65 коп. 3% річних, 866 грн. 53 коп. державного мита  та  118  грн.
витрат на IТЗ судового процесу.
 
     Постановою Київського апеляційного  господарського  суду  від
09.07.2007 року (колегія  суддів:  Н.  Капацин,  Л.  Смірнова,  С.
Пашкіна) рішення господарського суду міста  Києва  від  26.03.2007
року у справі № 24/4 залишено без змін з тих же підстав.
 
     Доповідач: Волік I.М.
 
     Приймаючи  оскаржувані  судові  рішення,  господарські   суди
попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, встановлених в
ході судового розгляду.
 
     29.06.2005 року ТОВ "КРОК-ГТ" та  СК  "Лемма"  у  формі  АТЗТ
через страхового посередника -ДП "Лемма Київ" укладено  договір  №
001250 добровільного страхування  наземного  транспорту,  об'єктом
якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані  з  володінням,
користуванням і розпорядженням транспортним засобом -  автомобілем
марки Mersedes-Benz S350, 2003 року випуску, державний номер  0392
ВР.
 
     22.07.2005 року на перехресті вул. Комуни та пров. Степного в
м.  Черкаси  сталася  дорожньо-транспортна   пригода   за   участю
застрахованого  автомобіля,  внаслідок  якої  транспортний   засіб
отримав  значні  пошкодження,  зокрема,   пошкодження   переднього
бамперу, заднього бамперу, переднього правого та  заднього  лівого
крил, передніх фар, передньої панелі, радіаторної решітки, капоту,
багажника та лівих коліс,  що  відноситься  до  покриття  ризиків,
визначених розділом 1 договору добровільного страхування наземного
транспорту № 001250.
 
     Відповідно до п. 2.4.4. договору страховик  зобов'язаний  при
настанні   страхового   випадку   здійснити   виплату   страхового
відшкодування.
 
     Статтею 990 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
          визначено,
що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору
на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або  іншої
особи,  визначеної  договором,  і  страхового   акта   (аварійного
сертифіката),  а  ст.  25   Закону   України   "Про   страхування"
( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
         встановлено, що здійснення страхових виплат і виплата
страхового  відшкодування   проводиться   страховиком   згідно   з
договором  страхування  або  законодавством  на   підставі   заяви
страхувальника (його правонаступника або третіх  осіб,  визначених
умовами страхування) і страхового акта  (аварійного  сертифіката),
який  складається  страховиком  або   уповноваженою   ним   особою
(аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
 
     Пунктом 3.13 договору  рішення  про  виплату  або  відмову  у
виплаті страхового відшкодування приймається страховиком  в  строк
не більший ніж 30 днів з дня  надання  страхувальником  необхідних
документів і відомостей про обставини настання страхового  випадку
із чого випливає, що 24.08.2005 року є останнім днем для прийняття
рішення  про  виплату  страхового  відшкодування  за  вищевказаною
дорожньо-транспортною пригодою.
 
     Згідно п.  3.16  договору  виплата  страхового  відшкодування
здійснюється у 20-денний строк після прийняття рішення про виплату
страхового  відшкодування.  Однак,  СК  "Лемма"  у  формі  АТЗТ  у
визначений договором строк не виплатила ТОВ  "КРОК-ГТ"  страхового
відшкодування, у зв'язку з  чим  останній  звернувся  за  захистом
своїх порушених прав до суду.
 
     Рішенням господарського суду м. Києва від 14.03.2007  року  у
справі № 24/67, яке набрало  законної  сили,  частково  задоволено
позов ТОВ "КРОК-ГТ" до ДП "Лемма Київ" та СК "Лемма" у формі АТЗТ,
вирішено стягнути з  СК  "Лемма"  у  формі  АТЗТ  на  користь  ТОВ
"КРОК-ГТ" страхове відшкодування в сумі 156 898,82 грн., та судові
витрати, на виконання цього рішення видано  наказ  від  13.11.2006
року.
 
     Статтею 992 ЦК України  ( 435-15 ) (435-15)
          передбачено,  що  у  разі
несплати страховиком страхувальникові або  іншій  особі  страхової
виплати  страховик  зобов'язаний  сплатити  неустойку  в  розмірі,
встановленому договором або законом.
 
     Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума  або  інше  майно,
які  боржник  повинен  передати  кредиторові  у   разі   порушення
боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        ).
 
     Частина 1 ст. 624 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         передбачає,  що  якщо
за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона  підлягає
стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
 
     Частиною  6  ст.  232   Господарського   кодексу   ( 436-15 ) (436-15)
        
визначено,  що  нарахування  штрафних  санкцій   за   прострочення
виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом  або
договором,  припиняється  через  шість  місяців  від   дня,   коли
зобов'язання мало бути виконано.
 
     Згідно з п. 2.5.2. договору якщо  страхове  відшкодування  не
виплачено страховиком у встановлений договором  термін,  страховик
виплачує страхувальнику пеню в розмірі 0,05% від  суми  страхового
відшкодування за кожну прострочену календарну добу.
 
     Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК  України  ( 435-15 ) (435-15)
        
боржник, який  прострочив  виконання  грошового  зобов'язання,  на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму  боргу  з  урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а  також
три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір
процентів не встановлений договором або законом.
 
     Відповідно до ч. 1 ст. 984 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
          страховиком
є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової
діяльності  та  одержала  у  встановленому  порядку  ліцензію   на
здійснення страхової діяльності.
 
     Виходячи з вищенаведених законодавчих положень, та враховуючи
встановлені обставини справи, господарські  суди  дійшли  висновку
про задоволення позовних вимог щодо стягнення саме з СК "Лемма"  у
формі АТЗТ на користь ТОВ "КРОК-ГТ" пені у розмірі 14 356,24  грн.
та 2 296,65 грн., оскільки стороною у договорі страхування № 01250
від 29.06.2005 року є  саме  СК  "Лемма"  у  формі  АТЗТ,  а  тому
обов'язок по сплаті страхового відшкодуванню лежить на  ньому,  до
того ж, рішенням господарського суду міста  Києва  від  14.03.2006
року у справі №24/67 вирішено стягнути страхове відшкодування саме
з СК "Лемма" у формі АТЗТ.
 
     При цьому, господарським судом першої інстанції зауважено, що
нарахування пені та відсотків річних проведено позивачем  у  межах
строків спеціальної позовної давності,  встановлених  ст.  258  ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
        , та з урахуванням переривання  строку  позовної
давності, передбаченого ст. 264 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        .
 
     В обгрунтування позовних  вимог  про  стягнення  збитків  ТОВ
"КРОК-ГТ" зазначає, що в процесі розгляду справи № 24/67  в  судах
різних інстанцій для захисту своїх порушених  прав  вимушений  він
був звернутися за кваліфікованою юридичною допомогою, в результаті
чого поніс витрати на суму 70 000,00 грн.
 
     01.03.2006 між ТОВ "КРОК-ГТ" та ТОВ "Юридична фірма  "Iлляшев
та Партнери" укладено договір про надання  консультаційних  послуг
правового характеру та представництво в судах.
 
     Предметом вказаного договору є обов'язок ТОВ "Юридична  фірма
"Iлляшев та Партнери" по наданню консультаційних послуг  правового
характеру та представництво  замовника  (ТОВ  "КРОК-ГТ")  в  судах
різних інстанцій у справі за позовом ТОВ "КРОК-ГТ"  до  ДП  "Лемма
Київ"  та  СК  "Лемма"  у  формі  АТЗТ  про  стягнення  страхового
відшкодування за  договором  добровільного  страхування  наземного
транспорту № 001250 від 29.06.2005 року в сумі 156 898,82 грн.
 
     Відповідно до  п.  5.1  договору  вартість  послуг  юридичної
фірми, що  надаються,  складає  70  000,  00  грн.,  які  сплачені
позивачем, що підтверджується рахунком № 549 від 21.11.2006  року,
банківською   випискою    від    08.12.2006    року    та    актом
приймання-передачі виконаних робіт № 336 від 14.12.2006 року.
 
     Відповідно до ст. 611 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         у разі  порушення
зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором  або
законом,  зокрема  сплата  неустойки  та  відшкодування   збитків.
Боржник, який порушив зобов'язання, має  відшкодувати  кредиторові
завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        ).
 
     Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         збитками
є:  втрати,  яких  особа  зазнала  у  зв'язку  із  знищенням   або
пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила  або  мусить
зробити для відновлення свого порушеного права.
 
     При цьому, господарський суд першої інстанції не погодився  з
твердженням СК "Лемма" у формі АТЗТ про те, що  витрати,  понесені
ТОВ "КРОК-ГТ" за договором від  01.03.2006  року  є  витратами  на
послуги адвоката, а отже мають стягуватись в  порядку  визначеному
ст. 49 ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  оскільки  ТОВ  "Юридична  фірма
"Iлляшев та Партнери" не є адвокатським об'єднанням.
 
     За наведених обставин, господарські суди попередніх інстанцій
зазначають що TOB "КРОК-ГТ" понесло збитки  у  вигляді  витрат  на
юридичну допомогу, у розмірі 70 000,00  грн.,  що,  з  точки  зору
теорії права, співпадає з прийнятим поняттям збитків як зменшенням
будь-яких матеріальних результаті,  витрати  на  оплату  юридичних
послуг   "не-адвоката"підлягають    через    застосування    такої
правозахисної конструкції як відшкодування збитків.
 
     Звертаючись до суду з касаційною скаргою, СК "Лемма" у  формі
акціонерного товариства закритого типу посилається на  неправильне
застосування  господарським  судом   апеляційної   інстанції   при
прийнятті оскаржуваної постанови норм  права  та  просить  про  її
скасування і залишення в силі рішення суду.
 
     Перевіряючи  юридичну  оцінку  встановлених  судом  фактичних
обставин справи та їх повноту,  Вищий  господарський  суд  України
дійшов висновку,  що  касаційна  скарга  підлягає  до  задоволення
частково, виходячи з такого.
 
     Як вбачається з матеріалів справи, TOB  "КРОК-ГТ"  звернулося
до господарського  суду  з  позовними  вимогами  про  стягнення  з
відповідачів  солідарно  збитків  у  вигляді  витрат  на  юридичну
допомогу, а також річних та пені, як заходів  відповідальності  за
невиплату  відповідачами  страхового  відшкодування  по   договору
добровільного страхування назе много транспорту.
 
     Відповідно до ст. 58 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         в одній позовній
заяві може  бути  об'єднано  кілька  вимог,  зв'язаних  між  собою
підставою  виникнення  або  поданими  доказами;  суддя  має  право
об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть
участь ті ж самі сторони, в одну справу,  про  що  зазначається  в
ухвалі про порушення справи або в рішенні.
 
     Наведені обставини свідчать про порушення господарським судом
передбачених  процесуальним  законом  правил  об'єднання  позовних
вимог, адже заявлені у даній справі позовні вимоги не зв'язані між
собою  підставою  виникнення  або  поданими  доказами,  та  не   є
однорідними.
 
     Також   господарський    суд    першої    інстанції    дійшов
необгрунтованого висновку щодо нарахування пені позивачем у  межах
строків спеціальної позовної давності,  передбачених  ст.  258  ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
        , враховуючи задоволення  судом  позовних  вимог
щодо стягнення з СК  "Лемма"  у  формі  АТЗТ  пені  відповідно  до
поданої TOB "КРОК-ГТ" 22.03.2007 року заяви про уточнення позовних
вимог за період з 13.09.2005 року по 14.03.2006 року у розмірі  14
356,24   грн.,   що   свідчить   про   неправильне    застосування
вищенаведеної законодавчої норми.
 
     Щодо задоволення господарськими  судами  позовних  вимог  про
стягнення збитків  у  вигляді  витрат  на  юридичну  допомогу,  то
господарський  суд  касаційної  інстанції  вважає   за   необхідне
зауважити наступне.
 
     Згідно з положеннями ст. ст. 224, 225 ГК  України  ( 436-15 ) (436-15)
        
під збитками розуміються витрати,  зроблені  управненою  стороною,
втрата або пошкодження її майна, а також не одержані  нею  доходи,
які управнена  сторона  одержала  б  у  разі  належного  виконання
зобов'язання  або  додержання  правил   здійснення   господарської
діяльності другою  стороною;  до  складу  збитків,  що  підлягають
відшкодуванню особою, яка допустила  господарське  правопорушення,
включаються:  вартість  втраченого,  пошкодженого  або   знищеного
майна, визначена  відповідно  до  вимог  законодавства;  додаткові
витрати  (штрафні  санкції,  сплачені  іншим  суб'єктам,  вартість
додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо),  понесені
стороною, яка зазнала  збитків  внаслідок  порушення  зобов'язання
другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода),  на  який
сторона, яка зазнала збитків,  мала  право  розраховувати  у  разі
належного  виконання  зобов'язання  другою  стороною;  матеріальна
компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
 
     Виходячи з вищенаведених  законодавчих  положень  витрати  на
юридичну допомогу не є  за  своєю  правовою  природою  збитками  в
розумінні ст. ст. 224, 225 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
        .
 
     До  того  ж,  господарськими  судами  першої  та  апеляційної
інстанції надана  неправильна  правова  оцінка  поданим  позивачем
доказам  на  підтвердження  понесення  ним  витрат   на   юридичну
допомогу.
 
     Так відсутній  причинно-наслідковий  зв'язок  між  послугами,
наданими  представником  Трохимчук   О.I.   за   довіреністю   від
16.02.2006  року,  за  якою  останній  представляв  інтереси   ТОВ
"КРОК-ГТ" в  судах  різних  інстанцій  у  справі  за  позовом  ТОВ
"КРОК-ГТ" до ДП "Лемма Київ"  та  СК  "Лемма"  у  формі  АТЗТ  про
стягнення  страхового  відшкодування  за  договором  добровільного
страхування наземного транспорту № 001250 від  29.06.2005  року  в
сумі 156 898,82  грн.,  договором  від  01.03.2006  року  між  ТОВ
"КРОК-ГТ" та ТОВ "Юридична фірма "Iлляшев та Партнери" про надання
консультаційних послуг правового  характеру  та  представництво  в
судах, а також актом здачі-приймання робіт №  336  від  14.12.2006
року, в якому не зазначено  за  яким  договором  надані  юридичною
фірмою консультації  правового  характеру  з  питань  українського
законодавства на суму 70 000,00 грн.
 
     Разом з тим, апеляційним господарським  судом  були  порушені
межі перегляду справи в апеляційній інстанції, адже відповідно  до
ч. 1 ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         у  процесі  перегляду  справи
апеляційний господарський суд за наявними  у  справі  і  додатково
поданими доказами  повторно  розглядає  справу;  додаткові  докази
приймаються  судом,  якщо  заявник  обгрунтував  неможливість   їх
подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від  нього.
Однак, господарським судом апеляційної інстанції прийняті до уваги
в ході перегляду судового рішення в  апеляційному  порядку  надані
представником позивача копії наказу (оригінал надано  в  суді  для
огляду) № 05/01.04 від 12.01.2004 року, який  підтверджує  те,  що
Трохимчук О.I. працював з 12.01.2004 року на посаді  адвоката  ТОВ
"Юридична фірма "Iлляшев та Партнери".
 
     Беручи  до  уваги,  що   господарськими   судами   попередніх
інстанцій в  порушення  ст.43  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
          не  були
всебічно і повно розглянуті всі обставини  справи  та  виходячи  з
повноважень   касаційної   інстанції   щодо   перевірки    повноти
встановлення   обставин   справи   у   рішенні    або    постанові
господарського суду, передбачених частиною 2 ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
        ,   відсутність    якої    унеможливлює    правильність
застосування норм матеріального права при вирішенні спору, колегія
суддів Вищого господарського  суду  України  дійшла  висновку,  що
судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа  має  бути
направлена на новий розгляд.
 
     При новому розгляді справи суду першої інстанції  слід  взяти
до уваги викладене, всебічно і повно встановити  обставини  справи
та  в  залежності  від  встановленого  і  відповідно  до   чинного
законодавства вирішити спір.
 
     Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,  111-9-111-12  Господарського
процесуального кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський
суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
     Касаційну скаргу СК "Лемма" у формі  акціонерного  товариства
закритого типу задовольнити частково.
 
     Постанову Київського  апеляційного  господарського  суду  від
09.07.2007 року та рішення господарського  суду  міста  Києва  від
26.03.2007 року у справі № 24/4 скасувати.
 
     Справу направити на  новий  розгляд  до  господарського  суду
міста Києва.
 
     Головуючий, суддя С. Шевчук
 
     Судді: С. Владимиренко
 
     I. Волік