ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2007 р.
№ 15/394-06 ( rs352541 ) (rs352541)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Добролюбової Т.В. -головуючого,
Гоголь Т.Г.,
Швеця В.О.,
за участю представників від:
позивача - не з'явився;
відповідача - Iванова М.I (дов. від 16.10.07),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватного підприємця ОСОБА_1
на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 11.04. 2007
року
у справі № 15/394-06 ( rs352541 ) (rs352541)
господарського суду
Херсонської області
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1
до
Відкритого акціонерного товариства "Херсонське АТП-16554"
про
стягнення 8 327 грн.,
В С Т А Н О В И В:
30 листопада 2006 року Приватний підприємець ОСОБА_1 (далі -
позивач) звернувся до Господарського суду Херсонської області з
позовом до ВАТ "Херсонське АТП-16554" (далі - відповідач) про
стягнення з останнього 8 327 грн., з яких: 2260 грн.
заборгованості, що виникла внаслідок здійснених авансових платежів
за договором оренди; 2727 грн. заборгованості, що виникла
внаслідок спричиненої шкоди крадіжкою двигуна до автомобіля
"Міцубісі-Тредіа"; 932 грн. заборгованості, що виникла внаслідок
здійснення передоплати за використання площі; 2408 грн.
заборгованості, що виникла внаслідок спричиненої шкоди вилученням
інструменту і пристроїв та 1500 грн. моральної шкоди.
Позивач обгрунтовує свої вимоги посиланнями на статті 20,
133, 147, 179, 181, 216 та 224 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, а також тим,
що вони здійснені на підставі укладеного між сторонами договору
оренди № 2 від 08.12.2003 року.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від
21.12.2006 року (суддя Клепай З.В.) в задоволенні позовних вимог
відмовлено.
Рішення суду мотивоване посиланнями на статтю 33 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, у зв'язку з недоведеністю заявлених позивачем вимог.
18.01.2007 року позивач звернувся до Запорізького
апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про
збільшення розміру позовних вимог до 9029, 50 грн.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
11.04.2007 року рішення господарського суду від 21.12.2006 року
залишено без змін, а апеляційну скаргу ПП ОСОБА_1 - без
задоволення.
Постанова обгрунтована посиланнями на статтю 101 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої, вимоги позивача щодо збільшення
розміру позовних вимог не приймається судом, оскільки останні не
були предметом розгляду в суді першої інстанції. Крім того,
апеляційний суд зазначає про недоведеність вимог позивача.
Не погоджуючись з винесеним судом апеляційної інстанції
судовим актом, позивач звернувся до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 11.04.2007 року
в частині відмови у стягненні з відповідача 6168 грн.: 2260 грн.
заборгованості, внаслідок здійснених авансових платежів за
договором оренди; 2408 грн. заборгованості, внаслідок спричинення
шкоди вилученням інструменту і пристроїв та 1500 грн. - моральної
шкоди.
В обгрунтуванні своїх вимог скаржник посилається на те, що
господарським судом порушено норми матеріального та процесуального
права, що призвело до прийняття незаконного судового акту.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника
відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування господарським
судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих
господарських судів та постанови апеляційних господарських судів
та, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з
матеріалів справи, 08.12.2003 року між позивачем та відповідачем
було укладено договір оренди № 2 (далі - Договір), за умовами
якого, орендодавець (відповідач) зобов'язувався передати, а
орендар (позивач) прийняти у тимчасове володіння нежитлові
приміщення, які є частиною цілісного майнового комплексу: 35
кв.м. - побутових приміщень та 95 кв.м. - майстерні. Приміщення
були надані з метою організації ремонту та технічного
обслуговування автомобільного транспорту АТП та інших осіб.
Згідно з пунктами 3.1. - 3.3. Договору приймання-передачі
об'єкта оренди здійснюється комісією, яка призначається
відповідачем та складається з представників обох сторін. Об'єкт
оренди вважається переданим в оренду чи повернутим з неї з моменту
підписання акту приймання-передачі, який оформлюється у триденний
термін як невід'ємна частина Договору.
У пункті 4.1. Договору сторони визначили, що строк дії
Договору складає три роки з моменту передачі об'єкта оренди.
Як встановлено господарськими судами, акт приймання-передачі
об'єкта оренди в матеріалах справи відсутній.
У відповідності з вимогами статті 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд вважає, що при розгляді справи суди першої та апеляційної
інстанцій правильно визнали безпідставними вимоги позивача про
стягнення з відповідача 6168 грн.: 2260 грн. заборгованості,
внаслідок здійснених ав ансових платежів за договором оренди; 2408
грн. заборгованості, внаслідок спричинення шкоди вилученням
інструменту і пристроїв та 1500 грн. - моральної шкоди.
Відповідно до статті 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, доказами у
справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський
суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи
відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення
сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного
вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
обставини
справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені
певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими
засобами доказування.
Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції вірно визнав
такими, що не можуть вважатись належними та допустимими доказами
документи, надані позивачем в підтвердження порушення відповідачем
його законних прав.
Таким чином, у постанові суд апеляційної інстанції вірно
застосував норми матеріального права і обгрунтовано відмовив
позивачеві в задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, господарський суд правомірно відмовив
позивачу в задоволенні його позовних вимог у зв'язку з їх
недоведеністю.
Згідно з частиною другою статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
Доводи позивача, що містяться в касаційній скарзі, не
спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
Викладене свідчить про те, що приймаючи оскаржувану
постанову, апеляційний суд дав вірну юридичну оцінку обставинам
справи та правильно застосував норми матеріального та
процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що
оскаржувана постанова Одеського апеляційного господарського суду є
законною та обгрунтованою, а доводи касаційної скарги не
спростовують висновків суду
На підставі викладеного, керуючись статтями. 111-5, 111-7,
п.1 статті 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 залишити
без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 11 квітня 2007 року - без змін.
2. Справу № 15/394-06 ( rs352541 ) (rs352541)
скерувати до
Господарського суду Херсонської області.
Головуючий суддя: Добролюбова Т.В.
Судді: Гоголь Т.Г.
Швець В.О.