ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2007 р.
№ 10/212 ( rs754306 ) (rs754306)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Воліка I.М.,
Дунаєвської Н.Г.,
Михайлюка М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві
касаційну скаргу Обласного комунального підприємства
"Закарпаттятеплокомуненерго" на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 19 червня 2007 року у справі № 10/212
( rs754306 ) (rs754306)
Господарського суду Закарпатської області за позовом
Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії
"Нафтогаз України", м. Київ, до Обласного комунального
підприємства "Закарпаттятеплокомуненерго", м. Ужгород, за участю
третьої особи на стороні позивача Відкритого акціонерного
товариства "Закарпатгаз", м. Ужгород, про стягнення 493 748,31
грн. заборгованості за спожитий газ,
за участю представників сторін:
позивача -ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" -Матвєєва
В.А. (дов. № 376/10 від 29.12.2006 р.);
відповідача -КП "Закарпаттятеплокомуненерго" -Ціпле I.Ю.
(дов. № 2 від 03.01.2007 р.);
третьої особи -не з'явилися;
встановив:
У вересні 2004 року позивач -Дочірня компанія "Газ України"
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Украни" пред'явив у
господарському суді позов до відповідача -Обласного комунального
підприємства "Закарпаттятеплокомуненерго" про стягнення 493 748,31
грн. заборгованості та штрафних санкцій.
Вказував, що на підставі укладеного між ним (постачальником)
та відповідачем (покупцем) договору на постачання природного газу
№ 1-06/02-1169 ТЕ-12 від 25 червня 2002 року ДК "Газ України"
поставив Обласному комунальному підприємству
"Закарпаттятеплокомуненерго", протягом серпня, вересня, жовтня та
грудня 2002 року природній газ в об'ємі 9 100, 900 тис.куб.м. на
загальну суму 2 014 393,20 грн.
Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині
оплати, позивач просив стягнути з відповідача 343 422,50 грн.
боргу, 49 485,77 грн. пені, 56 869,11 грн. інфляційних, 19 931,35
грн. 3 % річних та 24 039,58 грн. штрафу в розмірі 7 % від суми
заборгованості.
Спір розглядався судами неодноразово.
Під час нового розгляду справи місцевим господарським судом
враховані вказівки Вищого господарського суду України зазначені у
постанові від 27 квітня 2005 року у справі № 10/212 ( rs754306 ) (rs754306)
,
перевірено доводи та заперечення сторін, встановлено порядок та
умови обліку газу.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26
березня 2007 року (суддя Йосипчук О.С.), залишеного без змін
постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19
червня 2007 року (колегія суддів у складі: Скрутовський
П.Д. -головуючого, Онишкевич В.В., Слука М.Г.), позов задоволено
частково.
Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 453
195,27 грн. в. ч. 343 422,50 грн. основного боргу, 56 869,11 грн.
інфляційних, 19 931,35 грн. 3 % річних, 32 972.31 грн. пені та
1560,43 грн. витрат на держмито та 108,31 грн. витрат на IТЗ
судового процесу.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивоване посиланнями на виконання позивачем взятих
на себе зобов'язань за договором № 06/03-3017 від 24 грудня 2003
року, що підтверджується актами приймання-передачі, розрахунками
суми боргу та на неналежне виконання відповідачем взятих на себе
зобов'язань за договором в частині оплати за отриманий природний
газ.
Судові рішення в частині відмови у задоволенні позову щодо
стягнення 7 % штрафу за прострочення грошового зобов'язання,
мотивовані безпідставністю та необгрунтованістю. Крім того, судами
частково задоволені вимоги позивача в частині нарахування пені, з
посиланнями на ст.ст. 258, 549-551 Цивільного кодексу України, у
відповідності до яких стягненню підлягає пеня з 1 січня 2004 року,
тобто з моменту набрання чинності ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
У касаційній скарзі ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз Украни",
посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне
застосування норм процесуального права, просить скасувати судові
рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким в позові
відмовити.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги,
перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів
знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення,
з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повністю
відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними
доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення місцевого та постанова апеляційного судів
відповідають зазначеним вимогам, оскільки грунтуються на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз Украни"
(постачальником) та Обласним комунальним підприємством
"Закарпаттятеплокомуненерго" (покупцем) був укладений договір на
постачання природного газу № 1-06/02-1169 ТЕ-12 від 25 червня 2002
року та додаткова угода до нього № 1 від 18 вересня 2002 року.
Згідно умов укладеного договору постачальник зобов'язувався
передати покупцю природний газ виключно для вироблення теплової
енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а
покупець - прийняти та оплатити газ відповідно до умов договору.
На виконання умов договору позивач в серпні, вересні, жовтні,
листопаді, грудні 2002 р. здійснив постачання природного газу
відповідачу в об'ємі 9100,900 тис. куб. м. на загальну суму 2 014
393,20 грн., що підтверджується доданими до справи копіями
щомісячних актів передачі-приймання природного газу.
Відповідач належним чином умови договору не виконав, за
поставлений природний газ розраховувався частково в сумі 1 670
970,70 грн., внаслідок чого утворився борг в розмірі 343 422,50
грн.
Як встановлено місцевим судом, заборгованість відповідача
перед позивачем на момент звернення позивача до суду становила 343
422,50 грн., доказів сплати цієї заборгованості на момент
винесення рішення сторонами не надано.
Відповідно до ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 193 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
, зобов'язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів
цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та
вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що
звичайно ставляться.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з
яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив з
того, що позивачем виконано свої договірні зобов'язання в повному
обсязі, що підтверджується копіями щомісячних актів
передачі-приймання природного газу, а відповідачем, в порушення
умов договору, у повному обсязі не оплачено за отриманий від
позивача природній газ, тому у останнього виникло Зобов'язання
щодо оплати коштів.
Також суд, керуючись ст.ст. 258, 549-551 Цивільного кодексу
України правомірно, відмовив позивачу у стягненні пені за період з
1 вересня 2003 року по 31 грудня 2003 року, нарахованої на суму
боргу в розмірі 16 513,46 грн., оскільки дія вказаних статей не
поширюються на даний період та дійшов обгрунтованого висновку про
стягнення пені за прострочку з 1 січня 2004 року по 1 вересня 2004
року, що становить 32 972,31 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, боржник,
який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу
кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу
інфляці за весь час прострочення, а також три проценти річних від
простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений
договором або законом.
З огляду на вище викладене, суди попередніх інстанцій дійшли
правильних висновків про стягнення з відповідача на користь
позивача заборгованості з урахуванням 56 869,11 грн. інфляційних
нарахувань та 19 913,35 грн. трьох відсотків річних.
З висновком суду першої інстанції про відмову позивачеві у
стягненні 7 % штрафу від вартості поставленого газу на суму 24
039,58 грн. правомірно погодився апеляційний господарський суд,
оскільки відповідно до п. 5 розділу IX Прикінцевих положень
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, положення даного
кодексу щодо відповідальності за порушення правил здійснення
господарської діяльності, а також за порушення господарських
зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені
після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків,
коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша
відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1
цього розділу строку.
При винесені рішення, місцевий господарський суд керувався
ст.ст. 214, 258, 526, 549-551, 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 230
ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, ст. 11 Закону України "Про метрологію та
метрологічну діяльність" ( 113/98-ВР ) (113/98-ВР)
, Правилами подачі та
використання природного газу в народному господарстві України,
затвердженими Наказом Державного комітету України по нафті і газу
№ 355 ( z0281-94 ) (z0281-94)
від 1 листопада 1994 року, а також положеннями
даного договору.
Відповідно до п. 4 договору кількість газу, яка подається
покупцеві, визначається по атестованих контрольно-вимірювальних
пристроях, що встановлені у покупця (споживача), що повинні мати
клас точності, зазначений у п.2.7. Правил подачі та використання
природного газу в народному господарстві України.
Згідно з пунктом 2.7. Правил № 355 ( z0281-94 ) (z0281-94)
кількість
поданого природного газу газопостачальною організацією газо
збутовій організації та окремим споживачам визначається приладами
обліку витрат природнього газу Постачальника. Такими приладами
повинні бути лічильники з класом точності не гірше ніж 1,0. Iнших
відомостей про клас точності лічильників пункт 2.7. Правил № 355
( z0281-94 ) (z0281-94)
не містить.
Посилання відповідача на необхідність застосування приладів
обліку, які встановлено на газоспоживчому обладнані і мають клас
точності 1,5 не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до п.
10.1 Правил подачі та використання природного газу в народному
господарстві України, затверджених Наказом Державного комітету
України по нафті і газу № 355 ( z0281-94 ) (z0281-94)
від 01.11.1994 року
розрахунки за газ здійснюються за цінами та в порядку,
передбаченому договорами, які укладаються між газопостачальною і
газозбутовою організаціями та споживачами, а також між
газозбутовими організаціями та споживачами.
За таких обставин, суд першої інстанції з яким погодився
апеляційний господарський суд дійшли правильного висновку про
наявність підстав до стягнення з відповідача на користь позивача
заборгованість у сумі 453 195,27 грн., з яких 343 422,50 грн.
основного боргу, 56 869,11 грн. інфляційних, 19 931,35 грн. 3 %
річних, 32 972.31 грн. пені.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає
юридичну оцінку, дану місцевим та апеляційним судами обставинам
справи такою, що грунтується на матеріалах справи та чинному
законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачає.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування
судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального
права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в
зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та
обгрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Iнші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до
намагань відповідача надати перевагу одних доказів над іншими, що
суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, і тому до
уваги не беруться.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,- 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Обласного комунального підприємства
"Закарпаттятеплокомуненерго" залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19
червня 2007 року у справі № 10/212 ( rs754306 ) (rs754306)
залишити без змін.
Судді: I.М. Волік
Н.Г. Дунаєвська
М.В. Михайлюк