Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. -головуючого,

Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1,

м. Камінь-Каширський

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2007р.

у справі господарського суду Волинської області

за позовом

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2,

м. Камінь-Каширський

до

1) Приватного підприємства "Західволиньторг", м.

Камінь-Каширський 2) Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної

особи ОСОБА_1, м. Камінь-Каширський

про

визнання недійсним договору купівлі-продажу та переведення

права покупця частини цілісного майнового комплексу

за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача 1: не з'явився,

відповідача 2: ОСОБА_1. за дов. від 10.11.2005р. №2675, ОСОБА_3. за дов. від 10.05.2007р. №1332

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_2звернулась до господарського суду Волинської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Західволиньторг", Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.12.2005р. та переведення права покупця частини цілісного майнового комплексу.

Рішенням господарського суду Волинської області від 01.03.2007р. у справі №7/59-92 в позові відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що судовими актами визнано недійсним свідоцтво серії АБ №НОМЕР_1 від 16.09.2002р. видане ПП "Західволиньторг" про право власності на приміщення цілісного майнового комплексу А-1 пл. 255, 9 кв.м., яке розташоване в м. Камінь-Каширському по вул. Шевченка, 22 з моменту видачі та визнано мирову угоду, укладену громадянами ОСОБА_4. і ОСОБА_1. та ПП "Західволиньторг", з посиланням на ст. 129 Конституції України (254к/96-ВР) , ст. 4, 48, 49, 55, 56 Закону України "Про власність" (697-12) , ст. 319 Цивільного кодексу України (435-15) , ст. 33, 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2007р. у справі №7/59-92 апеляційну скаргу СПД ОСОБА_2. б/н від 20.03.2007р. задоволено частково. Рішення господарського суду Волинської області від 01.03.2007р. у справі №7/59-92 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 23.12.2005р. укладений між ПП "Західволиньторг" та ОСОБА_1. в частині передачі у власність нерухомого майна -частини цілісного майнового комплексу А-1, загальною площею 80, 8 кв.м., що знаходиться за адресою м. Камінь-Каширськ, вул. Шевченка, 22. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою у даній справі, СПД ОСОБА_1. звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Волинської області від 01.03.2007р. з даної справи, мотивуючи скаргу порушенням апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права.

Позивач, відповідач -1 не реалізували своє процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи СПД фізична особа ОСОБА_2. орендувала приміщення у ПП "Західволиньторг" заг. площею 85 кв.м, згідно з договором оренди від 22.11.2005р. за адресою м. Камінь-Каширський, вул. Шевченка, 22 (далі Договір оренди).

Згідно п.6.1 Договору оренди орендодавець зобов'язувався своєчасно повідомити орендаря про всі рішення стосовно відчуження як всієї будівлі цілісного майнового комплексу, частиною якої є приміщення, що орендується, так і тієї частини, де безпосередньо знаходиться орендоване приміщення.

Згідно п.7.2.2. Договору оренди у разі продажу будівлі чи її частини, в якій знаходиться приміщення, що орендується, орендар має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Відповідно до ч.2 ст. 777 Цивільного кодексу України (435-15) наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Судом встановлено, що між ПП "Західволиньторг" (продавець) та ОСОБА_1. (покупець) укладено договір купівлі-продажу від 23.12.05р. №3201, за яким відчужено приміщення цілісного майнового комплексу А-1 площею 255,9 кв.м., за адресою Волинська область, м. Камінь-Каширський, вул. Шевченка, 22. Договір посвідчений приватним нотаріусом Камінь-Каширського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_5.

Всупереч умовам Договору оренди, 22.08.06р. на адресу позивача відповідач-2 надіслав лист, в якому повідомлялось, що власником орендованого майна є ОСОБА_1. і укладений договір оренди між ОСОБА_2. та ПП "Західволиньторг" слід переукласти у зв'язку із зміною власника.

Відповідно до ст. 777 ЦК України (435-15) орендар який належним чином виконує зобов'язання за договором, у разі прийняття власником рішення про продаж, користується переважним правом перед іншими особами на її придбання.

Відповідно до ст.207 ГК України (436-15) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За таких обставин та, враховуючи приписи зазначених норм матеріального права, висновок апеляційного господарського суду про визнання договору купівлі-продажу від 23.12.05р. №3201 недійсним тобто таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, колегія суддів визнає правомірним.

Також правомірною є відмова апеляційного господарського суду в задоволенні решти позовних вимог, оскільки ст. 777 ЦК України (435-15) не передбачає безумовного права наймача (орендаря) на придбання найманого приміщення.

Таким чином, апеляційним господарським судом встановлені обставини справи, що підтверджуютьс я певними доказами, яким попередній суд дав належну оцінку, правом переоцінки яких касаційна інстанція не наділена, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини сторін, з огляду на що колегія вважає постанову такою, що відповідає положенням ст. 105 ГПК України (1798-12) та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. "Про судове рішення", а отже підстави для її скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, які по суті зводяться до оспорювання висновку суду стосовно доведеності обставин справи та намагань відповідача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , колегія вважає неприйнятними та такими, що не можуть вплинути на правильність та законність оскаржуваного судового акту.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2007р. у справі № 7/59-92 залишити без змін.