ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2007 р.
№ 22/76-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді:
суддів:
Панової I.Ю.,
Заріцької А. О.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Центральний
гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг
на рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2007
у справі
№ 22/76-07
за позовом
Одеської залізниці, м. Одеса
до
Відкритого акціонерного товариства "Центральний
гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг
про
стягнення 5385,76 грн.
за участю представників сторін:
від позивача:
Пашко С.Г. за дов. від 05.07.2007 №228
від відповідача:
Нєсмєян Г.В. за дов. від 26.02.2007 №15/02
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду
України від 15.10.2007 № 02-12/I/177 призначено колегію суддів у
складі: Панова I.Ю. - головуючий, судді - Заріцька А. О.,
Продаєвич Л.В.
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2006 року Одеська залізниця звернулась до
господарського суду Дніпропетровської області із позовом про
стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Центральний
гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі -ВАТ "Центральний
гірничо-збагачувальний комбінат") штрафу за неправильно зазначені
відомості у накладній №46238977 у сумі 4670,00 грн. та додаткових
платежів у сумі 715,76 грн., обгрунтовуючи свої вимоги приписами
статей 118, 122 Статуту залізниць України.
Доповідач: Продаєвич Л.В
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
27.02.2007 (суддя: Пуппо Л.Д.) позов задоволено частково, на
користь Одеської залізниці з відповідача стягнуто 715,76 грн. У
решті позову відмовлено.
Судове рішення в частині задоволення позову вмотивоване тим,
що витрати залізниці, пов'язані з неправильним визначенням у
накладній маси вантажу, документально підтверджені, а вимога про
їх стягнення є обгрунтованою.
Відмова у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення штрафу
вмотивована тим, що господарським судом Дніпропетровської області
26.10.2006 порушено справу про банкрутство відповідача та ухвалою
суду введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом
дії якого згідно з вимогами частини 4 статті 12 Закону України від
14.05.1992 N 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
неустойка (штраф, пеня)
не нараховуються.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ВАТ
"Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Вищого
господарського суду України із касаційною скаргою про його
скасування, оскільки вважає, що при прийнятті вказаного рішення
судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а
саме: не враховано, що ухвалами господарського суду
Дніпропетровської області від 17.01.2003, від 20.01.2004, від
06.09.2004 порушувалося провадження у справах про банкрутство
відповідача та був введений мораторій на задоволення вимог
кредиторів, а тому судом неправильно застосовані норми статей 118,
122 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
. Скаржник також
просить прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність
застосування господарським судом норм матеріального та
процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у судовому
засіданні представників сторін, обговоривши доводи касаційної
скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її
задоволення, виходячи з наступного.
Позивач звернувся до господарського суду із позовними
вимогами про стягнення штрафу відповідно до приписів статті 122
Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
за неправильно зазначену в
накладній від 12.09.2006 року №46238977 маси вантажу (надлишок
3000 кг. порівняно з вказаною масою) у розмірі згідно зі статтею
118 цього Статуту ( 457-98-п ) (457-98-п)
у сумі 4670,00 грн. та про
стягнення додаткових платежів у сумі 715,76 грн., які складаються
із:
- плати за користування вагонами, яка розрахована згідно з
Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими
наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 N 113
( z0165-99 ) (z0165-99)
та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України
15.03.1999 за N 165/3458, та ставок плати за користування
контейнерами залізниць, затверджених наказом Міністерства
транспорту України від 02.02.1999 N 53 ( z0103-99 ) (z0103-99)
та
зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.02.1999 за N
103/3396;
- зборів за зберігання та зважування, за відвантаження та
вирівнювання вантажу згідно Збірника тарифів на перевезення
вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом
Міністерства транспорту від 15.11.1999 N 551 ( z0828-99 ) (z0828-99)
,
Тарифне керівництво №1.
Як вбачається з матеріалів справи, у претензії від 06.11.2006
№15 позивач підтвердив наявність у відповідача обов'язку щодо
сплати вищезазначених сум.
26.10.2006 стосовно відповідача порушена процедура
банкрутства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
За висновком місцевого господарського суду на вимоги Одеської
залізниці щодо стягнення штрафу поширюється дія мораторію,
введеного ухвалою господарського суду Дніпропетровської області
від 26.10.2006 у справі №Б15/211-06 про банкрутство ВАТ
"Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", а тому в цій
частині суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні
позову. Решта позовних вимог судом визнана такою, що підлягає
задоволенню, оскільки залізницею понесені витрати, які підлягають
відшкодуванню на її користь.
За змістом статті 1 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
термін "мораторій на задоволення вимог кредиторів"
вживається у цьому Законі в тому значенні, що це зупинення
виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких
настав до дня введення мораторію, і припинення заходів,
спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та
зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів),
застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частиною 4 статті 12 Закону України "Про відновлення
плато-спроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення
вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не
застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання
грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів).
Зазначені витрати Одеської залізниці за своєю правовою
природою не є неустойкою (штрафом, пенею) чи іншими санкціями,
нарахування яких забороняється частиною 4 статті 12 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, а є грошовим зобов'язанням в розумінні
статті 1 цього Закону, яким вважається зобов'язання боржника
заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до
цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених
цивільним законодавством України.
Таким чином, як встановлено господарським судом, мораторій на
задоволення вимог кредиторів введений ухвалою суду від 26.10.2006
року, а заявлені у позові 25.12.2006 року суми грошового
зобов'язання відповідача щодо сплати витрат залізниці у вигляді
плати за користування вагонами, зборів, тощо виникли після
введення мораторію. Отже, на вимогу позивача в цій частині не
поширюється дія мораторію, оскільки боржник повинен виконувати
зобов'язання, які виникли після введення в дію мораторію.
Доводи скаржника про порушення та неправильне застосування
господарським судом норм матеріального права не знайшли свого
підтвердження. Також не заслуговують на увагу твердження ВАТ
"Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про неврахування
раніше прийнятих судом ухвал про введення мораторію на задоволення
вимог кредиторів, оскільки спір у даній справі виник з приводу
несплати певних платежів Одеській залізниці за вересень 2006 року.
Згідно зі статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і
за результатами розгляду касаційної скарги відповідно до статті
111-9 Кодексу має право залишити рішення першої інстанції або
постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу (подання) без
задоволення.
З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що підстав
для зміни або скасування рішення з мотивів, викладених в
касаційній скарзі, немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
27.02.2007 у справі № 22/76-07 -залишити без змін.
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" -залишити без
задоволення.
Головуючий, суддя I.Панова
Суддя А. Заріцька
Суддя Л. Продаєвич