Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий суддя

Муравйов О. В.

судді

Полянський А. Г. Фролова Г. М.

розглянувши касаційну скаргу

Приватного підприємства "Управління виробничо-технічної комплектації"

на постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2007 року

по справі

№ 22-15-19/216-05-7142 Господарського суду Одеської області

за позовом

1) Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 2) Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2

до

Закритого акціонерного товариства "Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур"

про

визнання договору дійсним та визнання права власності

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору

Приватного підприємства "Управління виробничо-технічної комплектації"

до

1) Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 2) Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 3) Закритого акціонерного товариства "Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур"

про

визнання договору недійсним та зобов'язання повернути майно

За участю представників сторін:

від позивача за зустрічним позовом:

Пак О.I. -дов. від 01.09.2005 року

від відповідача-1 за зустрічним позовом:

не з'явився

від відповідача-2 за зустрічним позовом:

не з'явився

від відповідача-3 за зустрічним позовом:

ОСОБА_3 -ліквідатор

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.09.2007 року касаційна скарга Приватного підприємства "Управління виробничо-технічної комплектації" була прийнята до провадження, а розгляд справи був призначений на 16.10.2007 року.

Відводів зазначеному складу колегії суддів не заявлено.

Представники відповідача-1 за зустрічним позовом та відповідача-2 за зустрічним позовом в судове засідання 16.10.2007 року не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином. Оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 12.09.2007 року явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від них не витребовувались, з врахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , колегія суддів вважає, що неявка представників відповідача-1 за зустрічним позовом та відповідача-2 за зустрічним позовом не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75, 111-5 ГПК України (1798-12) .

Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2005 року Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1) та Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2) звернулись до Господарського суду Одеської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур" (надалі - ЗАТ "Лазур") про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 28.10.2004 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.12.2005 року залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Приватне підприємство "Управління виробничо-технічної комплектації".

13.02.2007 року Приватне підприємство "Управління виробничо-технічної комплектації" звернулось з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 та Закритого акціонерного товариства "Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур" про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Справа розглядалась судами неодноразово.

При останньому розгляді справи рішенням Господарського суду Одеської області від 16.04.2007 року (суддя Торчинська Л. О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2007 року (головуючий суддя Андрєєва Е. I., судді Савицький Я. Ф., Лавренюк О. Т.) позов Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства "Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур" задоволений: визнано дійсним договір купівлі-продажу від 28.10.2004 року, укладений між Закритим акціонерним товариством "Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур" та Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1, Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_2; визнано за Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 та Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на майно, що знаходиться по АДРЕСА_1, а саме:

- будівля Центральної розподільної підстанції (інвентарний №35 площею 56,14 кв.м.);

- будівля трансформаторної підстанції -368 (інвентарний №28, площею 92,64 кв.м);

- приміщення трансформаторної підстанції -3034 (площею 31,9 кв.м);

- кабельна лінія від ТЕЦ до Центральної розподільної підстанції довжиною 1700 м"АСБ-10(3*185)";

- кабельна лінія -6 кВ від ПП "Слободка" до Центральної розподільної підстанції довжиною 30м "АСБ -10(3*185)";

- кабельна лінія-6 кВ (інв.№210,212,206) від Центральної розподільної підстанції до трансформаторної підстанції-368;

- кабельна лінія -6 кВ від Центральної розподільної підстанція до трансформаторної підстанції -3034;

- допоміжне обладнання Центральної розподільної підстанції:

- ТПЛ-10 200/5А, САЗЦУ Н-670 3*100В 3*5А;

- ТПЛ-10 150/5А, САЗЦУ Н-670 3*100В 3*5А;

- допоміжне обладнання у трансформаторній підстанції -368 та трансформаторній підстанції -3034;

- трансформатор (ТМ) -400 Ква -2 шт.;

- трансформатор (ТМ) -320 Ква 6 кВ -1 шт.;

- трансформатор 1000 кВа-1шт.;

- низьковольтне конденсаторне устаткування (інвентарний №313)4

- розподільний пульт (інвентарний № 2106);

- щит (інвентарний №2749).

Стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 до Державного бюджету України недоплачене держмито в сумі 85 грн.; стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур" на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 170 грн. держмита та 118 грн. витрат на IТЗ судового процесу; у задоволенні позову Приватного підприємства "Управління виробничо-технічної комплектації" до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 та Закритого акціонерного товариства "Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур" відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими по справі рішенням та постановою, Приватне підприємство "Управління виробничо-технічної комплектації" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.2007 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2007 року скасувати та прийняти нове рішення, яким справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

В касаційній скарзі Приватне підприємство "Управління виробничо-технічної комплектації" посилається на порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ліквідатор Закритого акціонерного товариства "Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур" повністю погоджується з касаційною скаргою та просить рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.2007 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Відзиви на касаційну скаргу інших учасників спору не надані, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача за зустрічним позовом та відповідача-3 за зустрічним позовом, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, 28.10.2004 року між Закритим акціонерним товариством "Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур" та Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1, а також Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого Закрите акціонерне товариство "Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур" передало у власність Суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1 та Суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_2 майно, а саме: будівлі центральної розподільчої підстанції (інв. № 35); будівлю трансформаторної підстанції ТП-368 (інв. № 28); приміщення трансформаторної підстанції ТП-3034; допоміжне обладнання та силові кабельні лінії, у тому числі: кабельна лінія від ТЕЦ до ЦРП довжиною 1387 м; КЛ- 6кВ від ПП "Слободка" до ЦРП довжиною 30 м, КЛ-бкВ від ЦРП до ТП-368; КК-бкВ від ЦРП до ТП - 3034; допоміжне обладнання в ЦРП згідно додатку №3-схема ЦРП; допоміжне обладнання в ТП -368: трансформатор №1 ТМ-400, ТМ-2 400кВА 6кВ; ТМ-3 320 кВАбкВ; допоміжне обладнання в ТП-3034: трансформатор 1000 кВА 6кВ низьковольтна конденсаторна установка (інв. № 3130); розподільчий пункт (інв. № 2106); щит (інв. № 2749), а Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 та Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_2 оплатили дане майно.

Оскільки, відповідно до вимог ст. 657 ЦК України (435-15) , договори купівлі-продажу нерухомого майна укладаються у письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 та Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_2 листами від 09.11.2004р. за вих. № 22 та від 14.12.2004р. за вих. № 27 звернулись до Закритого акціонерного товариства "Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур" з відповідною пропозицією про нотаріальне посвідчення договору з визначенням місця та часу, які відповідачем одержані 11.11.2004р. та 14.12.2004р.

Оскільки відповідач від дій, зазначених в листах ухилився, Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 та Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_2 звернулись з позовом до суду про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 28.10.2004р. та визнання за ними права власності на об'єкт даного договору.

Як свідчать матеріали справи, відповідач - Закрите акціонерне товариство "Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур" не заперечує проти заявлених вимог.

Однак, в процесі розгляду даного позову, до суду звернулось Приватне підприємство "Управління виробничо-технічної комплектації" з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 та Закритого акціонерного товариства "Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур" про визнання вищезазначеного договору купівлі-продажу недійсним. В обгрунтування заявленого позову підприємство послалось на порушення сторонами чинного законодавства при укладені даного договору, а саме: відсутність у Закритого акціонерного товариства "Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур" документів, що підтверджують його право власності на об'єкти даного договору; знаходження активів Закритого акціонерного товариства "Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур" на момент укладення договору у податковій заставі; відсутність даних про оплату Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 та Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_2 придбаного за договором майна; порушення прав та охоронюваних законом інтересів Приватного підприємства "Управління виробничо-технічної комплектації", об'єкти якого забезпечуються електроенергією саме через трансформаторну підстанцію ТП-368, яка знаходиться серед проданого майна, а також порушення його права як кредитора в межах провадження у справі № 7-32/250-06-8565 про визнання Закритого акціонерного товариства "Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур" банкрутом.

Розглянувши позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 та Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, місцевий суд їх задовольнив, пославшись на ч. 2 ст. 220 ЦК України (435-15) , відповідно до якої, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним, а у позові, заявленому третьою особою, відмовив.

Одеський апеляційний господарський суд погодився з висновками господарського суду першої інстанції та залишив рішення Господарського суду Одеської області без змін, а скаргу Приватного підприємства "Управління виробничо-технічної комплектації" -без задоволення.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що ані місцевим господарським судом, ані апеляційною інстанцією не виконані вказівки Верховного Суду України, викладені в постанові від 12.12.2006 року.

Так, Верховний Суд України звертає увагу на те, що пунктом 38 Iнструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року №20/5 (z0283-04) , передбачено, що договори про відчуження та заставу (іпотеку) майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється, та в передбачених законодавством випадках державну реєстрацію прав на це майно.

Такі документи, про що зазначено Верховним Судом України в тексті постанови від 12.12.2006 року, нотаріус приймає лише за наявності відмітки (штампа) про реєстрацію відповідних прав та витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, що є невід'ємною частиною правовстановлюючого документа.

За таких підстав, Верховний Суд України погодився із апеляційним господарським судом в тому, що Закрите акціонерне товариство "Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур", в порушення наведених приписів, право власності на спірне майно у встановленому законом порядку не зареєструвало.

Отже, недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу від 28.10.2004 року пов'язане, на думку Верховного Суду України, не з ухиленням відповідача від таких дій, а з неможливістю подати нотаріусу необхідні документи.

Верховним Судом України, в тексті постанови від 12.12.2006 року, також зазначено, що судами не досліджений факт узгодження Закритим акціонерним товариством "Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур" з Державною податковою інспекцією у Суворовському районі міста Одеси операції по відчуженню спірного майна, не досліджено питання чи потрібно було взагалі отримувати таку письмову згоду при укладенні спірної угоди.

Також, Верховним Судом України в постанові від 12.12.2006 року зазначено, що господарськими судами жодним чином не встановлено яким чином укладений між сторонами договір купівлі-продажу нерухомого майна може вплинути на права або обов'язки Приватного підприємства "Управління виробничо-технічної комплектації".

Отже, скасовуючи судові рішення попередніх судових інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до Господарського суду Одеської області, Верховний Суд України зазначив, що суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних у ній доказів, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, і, залежно від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалити законне й обгрунтоване рішення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди при новому розгляді господарської справи № 22-15-19/216-05-7142 в порушення вказівок Верховного Суду України, зазначені вище обставини встановили не в повному обсязі.

Так, місцевим господарським судом відхилені доводи третьої особи з посиланням на положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) про перебування спірного майна в податковій заставі. При цьому суд першої інстанції вважав, що права третьої особи перебуванням спірного майна в податковій заставі не порушуються.

Разом з тим, перебування майна в податковій заставі може впливати на реалізацію відповідачем своїх повноважень як власника спірного майна, оскільки в силу приписів пп. 8.6.1.а п. 8.6 ст. 8 цього Закону платник податків повинен був узгоджувати операції по відчуженню нерухомості з податковим органом.

В порушення приписів постанови Верховного Суду України зазначені обставини встановлені місцевим судом не були. В рішенні місцевого суду не зазначено, чи перебувало спірне майно в податковій заставі на момент укладення спірного договору, чи отримувалася продавцем майна згода податкового органу на відчуження, чи потрібна була така згода тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, під час нового розгляду місцевим судом не були витребувані та не досліджувалися документи, пов'язані з реєстрацією спірного нерухомого майна в Бюро технічної інвентаризації. Суд першої інстанції обмежився лише оцінкою доводів сторін, не витребувавши допустимі докази щодо реєстрації спірного нерухомого майна. Посилаючись на аудиторський висновок як на доказ існування права власності на нерухоме майно, суд першої інстанції припустився порушень ч. 2 ст. 34 ГПК України (1798-12) .

Крім того, роблячи висновок про відсутність обмежень у відповідача не реалізацію спірного майна, суд першої інстанції не врахував положення ст. ст. 331, 334 ЦК України (435-15) , які пов'язують виникнення права власності на нерухоме майно з її реєстрацією.

Зазначені недоліки не були усунуті і судом апеляційної інстанції.

Оскільки в силу приписів ст. 111-7 ГПК України (1798-12) встановлення обставин справи, збирання доказів та їх оцінка не входить до компетенції суду касаційної інстанції, усунути зазначені вище порушення норм процесуального права під час розгляду справи у Вищому господарському суді України не можливо.

За таких обставин прийняте у справі рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до місцевого суду.

Під час нового розгляду суду першої інстанції суду слід врахувати викладене, вжити заходи по встановленню обставин справи з дотриманням положень ст. 111-21 ГПК України (1798-12) та вирішити спір згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Управління виробничо-технічної комплектації" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2007 року по справі № 22-15-19/216-05-7142 та рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.2007 року по справі № 22-15-19/216-05-7142 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.