815/4544/16 Про визнання неправомірними дій Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції щодо проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил дотримання вимог чинного законодавства з реконструкції житлового будинку, визнання неправомірними дій Департаменту ДАБІ зі складання Акта перевірки дотримання вимог чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, визнання протиправним та скасування рішення Департаменту ДАБІ щодо скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта з реконструкції житлового будинку - 24.11.2021 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про визнання неправомірними дії, визнання протиправним та скасування рішення, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання протиправними дій, скасування рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Бойка А.В., суддів: Танасогло Т.М., Яковлєва О.В.,

в с т а н о в и в :

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про:

- визнання неправомірними дій відповідача щодо проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил дотримання вимог чинного законодавства з реконструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнання неправомірними дій Департаменту ДАБІ в Одеській області зі складання Акта перевірки дотримання вимог чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 12.07.2016;

- визнання протиправним та скасування рішення Департаменту ДАБІ в Одеській області № 100 від 14.07.2016 щодо скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта № ОД 18212232354 від 28.11.2012 року з реконструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що відповідачем не було дотримано встановленого законодавством порядку проведення перевірки. Зазначав, що перевірка достовірності даних декларації про готовність об`єкта до експлуатації може бути проведена після спливу встановленого законом терміну для проведення такої перевірки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області з проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил дотримання вимог чинного законодавства з реконструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано протиправним та скасовано рішення головного інспектора будівельного нагляду Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Лисого С.О. № 100 від 14 липня 2016 року "Про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації".

Визнано протиправним та скасовано наказ заступника директора Департаменту державної архітектурної-будівельної інспекції в Одеській області Курган С.П. №163 від 14 липня 2016 року "Про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації".

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Судами встановлено, що 23.11.2012 ОСОБА_1 було подано до Інспекції Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області декларацію про готовність об`єкта до експлуатації з реконструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, яка була зареєстрована 28.11.2012 за № ОД18212232354.

12.07.2016 головним інспектором будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_1 на об`єкті будівництва - реконструкція житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт.

В ході проведеної перевірки встановлено, що ОСОБА_1 порушено ч. 10 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що виразилось у наведенні недостовірних даних в декларації про готовність об`єкта до експлуатації з реконструкції житлового будинку № 18212232354 від 28.11.2012 в частині дозвільних документів, які надають право на виконання будівельних робіт та в частині правоустановчих документів на користування земельною ділянкою.

У зв`язку з виявленим порушенням ОСОБА_1 положень містобудівного законодавства, 14.07.2016 інспектором будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту ДАБІ в Одеській області Лисим С.О. прийнято рішення №100 "Про скасування реєстрації декларації".

На підставі вказаного рішення головного інспектора будівельного нагляду Департаменту ДАБІ в Одеській області, заступником директора Департаменту ДАБІ в Одеській області винесено наказ №163 "Про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації", яким скасовано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації з реконструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, замовник ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з діями відповідача щодо проведення позапланової перевірки, щодо складання акта перевірки, а також з рішенням Департаменту ДАБІ в Одеській області № 100 від 14.07.2016 щодо скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що головним інспектором будівельного нагляду Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Лисим С.О. проведено перевірку необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Натомість, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що комплексна реконструкція житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 здійснювались ОСОБА_1 без наявності належно оформленого права власності чи користування земельною ділянкою, а зазначення останнім у Декларації про готовність об`єкта до експлуатації у графі щодо відомостей про документ, який посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою договору, виданого ОСОБА_4 для будівництва будинку на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, є внесенням недостовірних даних, що, у свою чергу, є підставою для скасування такої декларації.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач через свого представника подав касаційну скаргу. Просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права. Вказує, що Порядок №553 містить певний перелік підстав для проведення перевірки та містить вимоги щодо порядку її проведення. Звертає увагу, що у даному випадку відповідачем було порушено такий Порядок.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз зазначеної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Законом, який визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів є, зокрема, Закон України від 17.02.2011 №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) (далі - Закон №3038-VI (3038-17) ).

Згідно із частинною першою статті 39 Закону № 3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I-III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Форма декларації про готовність об`єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Отже, реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації можлива виключно після завершення будівництва.

Згідно із частиною третьої статті 34 Закону № 3038-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, веде єдиний реєстр документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів. Внесення даних до реєстру з присвоєнням реєстраційного номера здійснюється на підставі інформації, наданої органами державного архітектурно-будівельного контролю, протягом одного робочого дня з дня її отримання.

За приписами частини десятої статті 39 Закону № 3038-VI замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Відповідно до частини другої статті 39-1 Закону № 3038-VI у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду звертається до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації або про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення.

Таким чином, реєстрація декларації може бути скасована у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту наведення у ній недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацами сьомим та восьмим пункту 22 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 (466-2011-п) (далі - Порядок №466) у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Отже, виключною підставою для скасування декларації є встановлений факт здійснення самочинного будівництва, зокрема, якщо: 1) будівництво здійснюється на земельній ділянці, що невідведена для цієї мети; 2) будівництво здійснюється за відсутності документа, який дає право виконувати будівельні роботи; 3) будівництво здійснюється за відсутності затвердженого проекту або будівельного паспорту; 4) скасовано містобудівні умови та обмеження. При цьому, виявлені недостовірні дані, зазначені у деклараціях про початок виконання будівельних робіт або про введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, повинні відповідати одній із наступних умов, які дають підстави вважити об`єкт самочинним будівництвом.

Наявність даних, які не свідчать про самочинне будівництво, не є підставою для скасування реєстрації декларації, однак може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого характеру.

Аналогічні підходи до застосування зазначених вище актів законодавства викладені, зокрема, Верховним Судом у постановах від 14.03.2018 у справі №814/1914/16, від 26.06.2018 у справі №826/20445/16, від 18.10.2018 у справі №695/3442/17, від 23.10.2018 у справі №826/9275/17, від 13.12.2018 у справі №522/6212/17, від 22.01.2019 у справі №826/17907/17.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до п. 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 (553-2011-п) (далі - Порядок №553), підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

За приписами пункту 8 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (пункти 16, 17 Порядку № 553).

Права та обов`язки суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зазначені пунктах 13, 14 Порядку № 553.

Зокрема, суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

У пункті 13 Порядку № 553 визначено, що суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право: вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю службових посвідчень; бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.

За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Керівникові кожного суб`єкта містобудування, щодо якого складений акт перевірки, або його уповноваженій особі надається по одному примірнику такого акта. Один примірник акта перевірки залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю.

Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку, та керівником суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, або його уповноваженою особою, в останній день перевірки.

Завірена належним чином копія акта, складеного посадовими особами органу державного архітектурно-будівельного контролю за результатами проведеної на об`єкті будівництва перевірки, щодо невиконання приписів, виданих органом державного архітектурно-будівельного контролю генеральному підряднику (підряднику), стосовно порушень вимог нормативно-правових актів, будівельних норм та нормативних документів у сфері містобудівної діяльності, затверджених проектних рішень під час будівництва об`єктів та/або зупинення підготовчих та будівельних робіт надсилається до апарату Держархбудінспекції як органу ліцензування для прийняття відповідного рішення.

Пунктом 21 Порядку № 533 передбачено, що якщо суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід`ємною частиною такого акта.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка проводилась у зв`язку із зверненням громадянина ОСОБА_5 від 22.06.2016 (вх. №П-1402 від 22.06.2016) та на підставі наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України за №976 від 08.09.2015 та направлення на проведення перевірки від 08.07.2016 №1346.

Поряд з цим, колегія суддів вважає, що в порушення пункту 21 Порядку №553 відповідачем не було направлено на адресу позивача другого примірника акта перевірки, оскільки під час розгляду цієї справи судами встановлено, що позивач був відсутній під час проведення перевірки. Акт, наявний в матеріалах справи, не підписано позивачем чи уповноваженою ним особою, також відсутній запис про отримання примірника акта. Доказів, які б доводили протилежне, матеріали справи не містять та відповідачем до суду не надано.

При цьому проведення управлінням позапланової перевірки не позбавляє права позивача бути повідомленим про проведення такої перевірки та бути присутнім під час здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю та не дає підстав відповідачу проводити перевірку з порушенням вимог Порядку № 553.

Згідно з правовою позицією, неодноразово висловленою у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справах №821/1157/16, №2а-10138/12/2670, від 27 квітня 2021 року у справі №640/21256/18 та від 15 червня 2021 року у справі №813/2549/18, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Крім того, у пункті 39 постанови Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №420/1674/19 міститься правовий висновок, згідно із яким зі змісту положень статті 41 Закону №3038-VI та Порядку №553 видно, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, заходи, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт.

Тобто за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва.

Виключенням із цього загального правила є випадки виявлення факту самочинного будівництва у зв`язку з чим, такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об`єкту.

За правилами статті 26 Закону № 3038-VI завершальним етапом будівництва об`єкта містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт.

Разом з тим, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №804/1510/16, від 02.10.2018 у справі №465/1461/16-а, від 01.10.2019 №826/9967/18, від 05.06.2019 у справі №815/3172/18, від 23.07.2019 у справі №826/5607/17.

Приймаючи оспорювані у цій справі рішення та наказ посадові особи відповідача демонструють "формальне" виконання своїх функцій, оскільки вони не спрямовані на досягнення поставленої мети, а саме: забезпечення дотримання суб`єктом містобудівної діяльності вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, оскільки за наявності чинного свідоцтва про право власності на новозбудований (реконструйований) об`єкт будівництва скасування декларації про готовність до експлуатації об`єкта не тягне за собою настання будь-яких правових наслідків.

В рішенні ЄСПЛ вказав на те, що принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява № 29979/04, пункт 70).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункт 74).

Отже, зареєструвавши декларацію про готовність об`єкта до експлуатації та право власності на побудований об`єкт, зважаючи на принцип юридичної визначеності та належного урядування, позивач вправі сумлінно розраховувати на використання належного майна, що виключає неправомірне втручання з боку суб`єкта владних повноважень. Адже принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону). Недоліки в роботі органу державної влади не можуть в подальшому призводити до негативних наслідків для особи.

З урахування наведеного, колегія суддів погоджується із висновкам суду першої інстанції про протиправність проведеної перевірки та наявність підстав для скасування оспорюваних у цій справі наказу та рішення проте з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.