ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2007 р.
№ 2-2/1207-2007 ( rs555531 ) (rs555531)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Овечкіна В.Е.,
суддів:
Чернов Є.В., Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача
- Миронюк К.Г.,
відповідача
- Каратеєв Л.I.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ДП "Дельта-лоцман"
на постанову
від 11.06.2007 Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі
№2-2/1207-2007 ( rs555531 ) (rs555531)
за позовом
ДП "Дельта -лоцман"
до
ТОВ "Iнфлот-Універсал"
про
стягнення 64577,02 дол. США боргу, штрафу та пені
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду АР Крим від 01.02-05.03.2007
(суддя Толпиго В.I.), залишеним без змін постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.06.2007
(судді: Латинін О.А., Заплава Л.М., Котлярова О.Л.), на підставі
п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у зв'язку з відсутністю
предмета спору припинено провадження у справі в частині позовних
вимог про стягнення 39327,20 02 дол. США вартості наданих
позивачем послуг з лоцманського проведення та регулювання руху
суден, що обумовлено їх оплатою відповідачем. В решті позову
відмовлено у зв'язку з безпідставністю нарахування позивачем ПДВ,
пені та штрафу на суму надаваних послуг.
Рішення мотивоване тими обставинами, що з врахуванням
приписів п.4.1 ст.4, п.6.5 ст.6 Закону України "Про податок на
додану вартість"та ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
норм Конвенції ООН з морського
права (ратифікована Законом України №728-XIV ( 728-14 ) (728-14)
від
03.06.99) судновласники іноземних суден, оплачуючи конкретні
послуги (лоцманське проведення та регулювання руху суден), не
повинні сплачувати непрямий податок (ПДВ), оскільки це суперечить
Конвенції по морському праву.
ДП "Дельта-лоцман" у в поданій касаційній скарзі просить
рішення та постанову скасувати в частині в задоволенні позовних
вимог про стягнення 19168,68 дол. США боргу по нарахованому ПДВ,
884,27 дол. США пені по ПДВ, 1248,72 дол. США штрафу по ПДВ,
1545,16 дол. США пені за прострочення оплати наданих послуг та
2402,99 дол. США штрафу за прострочення оплати наданих послуг,
всього - 25249,82 дол. США, та прийняти нове рішення про стягнення
вказаних сум, посилаючись на порушення та невірне застосування
судами норм матеріального права, а саме п.п.3.1,3.2 ст.3, п.6.5
ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст.ст.26, 127 Конвенції ООН з морського права та
ст.547 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
без врахування норм ст.ст.230, 231 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
. Зокрема, скаржник вважає, що судом апеляційної
інстанції в основу постанови покладено договір №05/06-07 від
12.10.2006, який був визнаний неукладеним рішенням господарського
суду Миколаївської області від 27.03.2007 у справі №11/764/06.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на
предмет повноти їх встановлення та правильності юридичної оцінки
судами попередніх інстанцій та заслухавши пояснення присутніх у
засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення та постанова -
скасуванню в частині позовних вимог про стягнення 1545,16 дол. США
пені та 2402,99 дол. США штрафу за прострочення оплати наданих
послуг з передачею справи в цій частині позовних вимог на новий
розгляд до господарського суду АР Крим з наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення апеляційний господарський
суд виходив з того, що:
Відповідно до частини 3 статті 295 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, не є комерційними агентами підприємці, що
діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені. Відповідно
до статті 237 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
не є
представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від
власного імені.
Укладення юридичною особою від свого імені договору з
лоцманською службою не суперечить чинному законодавству, навіть
якщо така особа визначила себе як агента, при тому, що по суті
агентом не являється.
Зміст договору №05/06-07 від 12.10.2006 дозволяє зробити
висновок про те, що ТОВ "Iнфлот-Універсал" уклало договір від
власного імені.
Апеляційний суд дійшов до висновку, що у даному випадку має
місце вільне волевиявлення сторін, тобто коли сторони мають право
погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не
суперечить законодавству -частина 4 статті 179 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Статтею 6 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
також
передбачено, що сторони мають право укласти договір, врегулювавши
відносини на свій розсуд, навіть якщо такий договір не
передбачений законодавством, але не суперечить йому.
За таких обставин, наслідки невиконання умов укладеного
договору виникають саме для відповідача.
Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від
відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що
це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не
вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків
контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для
виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Пунктом 2.2.4 договору №05/06-07 від 12.10.2006 встановлено,
що "Агент" -зобов'язується сплачувати рахунки, виставлені
"Підприємством" - позивачем, у терміни, визначені Договором.
Згідно із статтею 618 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник відповідає за порушення виконання іншими особами, на яких
було покладено його виконання, якщо договором, або законом не
встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.
Таким чином, за неналежне виконання зобов'язання
контрагентами боржника (генеральним агентом, судновласником, тощо)
відповідальність у будь-якому разі несе боржник -відповідач.
Судом першої інстанції вірно прийнято до уваги той факт, що
сума боргу (без врахування податку на додану вартість),
перерахована відповідачем на користь позивача, а тому провадження
у справі в частині стягнення 39327,20 02 дол. США вартості наданих
позивачем послуг з лоцманського проведення та регулювання руху
суден правомірно припинено з підстав відсутності предмета спору.
Що стосується позовних вимог в частині нарахування ПДВ на
вказані послуги, то відповідно до ст.ст.26,127 Конвенції ООН з
морського права 1982 року, ратифікованої Законом України № 728-XIV
від 03.06.99, іноземне судно, що проходить через територіальне
море, може обкладатися тільки зборами в оплату за конкретні
послуги, надані такому судну. Транзитний рух не підлягає
обкладенню жодним митом і податками або іншими зборами, за
винятком зборів, що стягуються за конкретні послуги, надані у
зв'язку з таким рухом.
За таких обставин відсутні правові підстави включення до
вартості наданих послуг суми податку на додану вартість, оскільки
це суперечить нормам міжнародного права, тому відмова в позовних
вимогах в цій частині правомірна.
Колегія частково погоджується з висновками суду з огляду на
таке.
Спір між сторонами виник з приводу оплати наданих послуг з
лоцманського проведення суден та регулювання руху суден,
правомірності стягнення суми заборгованості з особи, яка виступила
як агент за договором №05/06-07, а також правомірності нарахування
податку на додану вартість на послуги з лоцманського проведення
суден та регулювання руху суден. Дійшовши до висновку, що вимоги
про стягнення з агента податку на додану вартість, нарахованого та
включеного позивачем до вартості наданих послуг, пов'язаних з
транзитом вантажів, суперечать нормам Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та Закону України "Про транзит
вантажів" ( 1172-14 ) (1172-14)
, господарський суд АР Крим відмовив у
задоволенні цієї частини заявлених вимог.
Відповідно до ст.116 Кодексу торговельного мореплавства
України ( 176/95-ВР ) (176/95-ВР)
(далі - КТМ України) в морському порту або
поза його територією як постійні представники судновласника діють
агентські організації (морський агент), які за договором морського
агентування за винагороду зобов'язуються надати послуги в галузі
торговельного мореплавства. Права та обов'язки морського агента
виписані положенням ст.117 цього Кодексу.
Звичайні повноваження морського агента можуть бути обмежені
судновласником, однак, і за таких обставин будь-яка угода,
укладена ним (морським агентом) з третьою особою, яка діяла
добросовісно, є дійсною та обов'язковою для довірителя якщо тільки
третій особі не було відомо про таке обмеження (ст.118 КТМ
України).
З аналізу наведених норм вбачається, що правовідносини з
морського агентування врегульовані Кодексом торговельного
мореплавства ( 176/95-ВР ) (176/95-ВР)
. Морські агенти діють на підставі
договору морського агентування.
Морський агент надає послуги судновласнику шляхом реалізації
функцій, покладених на нього законом або договором і тому виступає
як самостійний суб'єкт у правовідносинах з третіми особами.
Колегія відхиляє посилання скаржника на помилкове покладення
судом апеляційної інстанції в основу постанови договору №05/06-07
від 12.10.2006, який був визнаний неукладеним рішенням
господарського суду Миколаївської області від 27.03.2007 у справі
№11/764/06 між тими ж сторонами з огляду на наступне.
В основу оскаржуваних судових рішень в дійсності покладено
приписи п.4.1 ст.4, п.6.5 ст.6 Закону України "Про податок на
додану вартість"та ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
норми ст.ст.26,127 Конвенції ООН
з морського права (ратифікована Законом України №728-XIV
( 728-14 ) (728-14)
від 03.06.99), виходячи зі змісту яких судновласники
іноземних суден, оплачуючи на користь позивача через посередництво
відповідача (агента) конкретні послуги, пов'язані з транзитним
вантажем (лоцманське проведення та регулювання руху іноземних
суден), не повинні сплачувати в складі вартості цих послуг
непрямий податок (ПДВ), оскільки це суперечить нормам міжнародного
права.
Вищенаведені фактичні обставини були встановлені постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.09.2006
у справі №2-11/7708-2006 (за участю ТОВ "Iнфлот-Універсал" та ДП
"Державна морська лоцманська служба") з аналогічного предмета
спору, яка була залишена без змін постановою Вищого господарського
суду України від 28.11.2006. Касаційна інстанція враховує, що
ухвалою Верховного Суду України від 01.03.2007 відмовлено в
порушенні касаційного провадження з перегляду постановою Вищого
господарського суду України від 28.11.2006.
Наявні ж посилання в мотивувальній частині оскаржуваної
постанови на положення договору №05/06-07 від 12.10.2006 не
вплинули на законність та обгрунтованість постанови в цілому,
оскільки рішенням господарського суду Миколаївської області від
27.03.2007 у справі №11/764/06 також встановлено той факт, що
отримані судновласниками іноземних суден послуги оплачувалися
відповідно до договору №33/06-КФ від 22.12.2005, укладеному
відповідачем (ТОВ "Iнфлот-Універсал") з ДП "Державна морська
лоцманська служба", майнові права та обов'язки за яким перейшли до
ДП "Дельта-лоцман". Вказаний факт в силу вимог ч.2 ст.35 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не підлягає доведенню при вирішенні даного
спору. Тобто у спірних правовідносинах чинним є договір №33/06-КФ
від 22.12.2005, який ніким не оспорений та не визнаний у
встановленому порядку недійсним, а позивач є правонаступником ДП
"Державна морська лоцманська служба" за цим же договором.
Як вбачається із умов укладеного між сторонами договору
№33/06-КФ від 22.12.2005 відповідач взяв на себе власні
зобов'язання, зокрема, щодо повної матеріальної відповідальності
за повноту та своєчасність оплати наданих послуг (п.5.4 договору).
За таких обставин господарський суд дійшов обгрунтованого
висновку про покладення обов'язку здійснити розрахунок за отримані
послуги на відповідача та правомірно припинив провадження у справі
в частині стягнення 39327,20 02 дол. США вартості наданих
позивачем послуг з підстав їх оплати відповідачем.
Пунктом 5.3 договору передбачено, що у разі порушення агентом
взятих на себе за цим договором зобов'язань агент несе
відповідальність, передбачену частиною другою ст.231 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
. Та обставина, що відповідач діє від імені та за
дорученням судновласника не звільняє його від взятих на себе за
договором зобов'язань та від відповідальності за порушення взятих
зобов'язань. Апеляційна інстанція обгрунтовано зазначила, що
стороною договору є відповідач, а не судновласник, що прямо
вбачається з умов договору, який і повинен нести відповідальність
за наслідки порушення умов договору.
Касаційна інстанція погоджується з відмовою суду першої
інстанції в задоволенні позовних вимог про стягнення 884,27 дол.
США пені та 1248,72 дол. США штрафу, нарахованих на суму ПДВ,
безпідставно включеного позивачем до складу вартості наданих
послуг. Окрім того, нарахування пені на суми ПДВ, несплачені
платниками податків, відноситься до кола повноважень органів
державної податкової служби, а не державних підприємств.
Разом з тим, колегія визнає помилковою відмову суду в
задоволенні позовних вимог про стягнення 1545,16 дол. США пені за
прострочення оплати наданих послуг та 2402,99 дол. США штрафу за
прострочення оплати наданих послуг з тих мотивів, що застосування
передбаченого абзацом 3 ч.2 ст.231 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
розміру
штрафних санкцій суперечить ч.2 ст.343 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
та
ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання
грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
, оскільки, по-перше, згідно з
ч.6 ст.231 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
штрафні санкції за порушення
грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких
визначається обліковою ставкою Національного банку України, за
увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків
не передбачено законом або договором. По-друге, однією із сторін
за договором №33/06-КФ від 22.12.2005 є суб'єкт господарювання, що
належить до державного сектора економіки (ДП "Державна морська
лоцманська служба"), який підпадає під дію ч.2 ст.231 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
. По-третє, відповідно до п.2 ч.2 ст.551 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
розмір неустойки, встановлений законом (в даному
випадку ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне
виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
), може бути
збільшений у договорі, а пункт 5.3 договору №33/06-КФ від
22.12.2005 в частині визначення розміру пені та штрафу,
встановленого абзацом 3 ч.2 ст.231 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, не
оспорений та не визнаний недійсним у встановленому порядку.
В зв'язку з наведеним, оскаржувані рішення та постанова в
частині позовних вимог про стягнення 1545,16 дол. США пені та
2402,99 дол. США штрафу за прострочення оплати наданих послуг
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд в цій
частині позовних вимог, оскільки згідно імперативних вимог ч.2
ст.111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Таким чином, касаційна інстанція не вправі оцінювати
правильність наданого позивачем розрахунку в цій частині позовних
вимог.
Водночас касаційна інстанція вважає за необхідне на підставі
ст.111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
доручити суду першої інстанції
при новому розгляді справи надати позивачу можливість відповідно
до ч.4 ст.22 цього Кодексу уточнити (змінити) підстави зазначених
позовних вимог з врахуванням чинності договору №33/06-КФ від
22.12.2005 та тих обставин, що ці позовні вимоги на даний час
грунтуються на положеннях неукладеного договору №05/06-07 від
12.10.2006, а згідно зі ст.547 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
правочин щодо
забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із
недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст.111-5, 111-7,
111-9-111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДП "Дельта-лоцман" задовольнити частково.
Рішення господарського суду АР Крим від 01.02-05.03.2007 та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
11.06.2007 у справі №2-2/1207-2007 ( rs555531 ) (rs555531)
скасувати в
частині позовних вимог про стягнення 1545,16 дол. США пені та
2402,99 дол. США штрафу за прострочення оплати наданих послуг з
передачею справи в цій частині позовних вимог на новий розгляд до
господарського суду АР Крим.
В решті рішення та постанову залишити без змін.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун