ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2007 р.
№ 41/153-07 ( rs893538 ) (rs893538)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Грейц К.В.,
суддів :
Бакуліної С.В.,
Глос О.I.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
касаційної скарги
Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат
"Азовсталь"
на постанову
від 26.07.2007 року Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі
№ 41/153-07 ( rs893538 ) (rs893538)
господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом
ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь"
до
Дочірнього підприємства "Торговий дім
"Підшипник"
про
стягнення 7 925,76 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача:
Бугай В.М. (довіреність від 29.12.2006р. № 09-18/1162)
від відповідача:
Коваленко С.О. (довіреність від 16.04.2007р.)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя
Орєшкіна Е.В.) від 22.05.2007 року, залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий
суддя -Дмитренко А.К., судді -Крутовських В.I., Прокопенко А.Є.)
від 26.07.2007 року, у справі № 41/153-07 ( rs893538 ) (rs893538)
в позові
відмовлено.
В касаційній скарзі ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь"
просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове
рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на
порушення норм матеріального права, а саме: ст.ст.223, 232 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
, ст.ст.256, 258 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.
Заслухавши пояснення на касаційну скаргу представника
позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на
касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 11.03.2005 року між сторонами був
укладений договір постачання № 07/152-17/11-03, за яким Дочірнє
підприємство "Торговий дім "Підшипник" (постачальник)
зобов'язалось поставити продукцію, а Відкрите акціонерне
товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" (покупець) -
прийняти й оплатити її на умовах, викладених у договорі.
За п.1.2 договору загальна вартість, кількість і номенклатура
продукції вказується у специфікаціях до договору, кожна з яких є
його невід'ємною частиною.
У відповідності з п.5.3 договору оплата продукції проводиться
на умовах, зазначених у специфікаціях.
У п.4 специфікації від 06.09.2005 року № 3 визначені умови
оплати: аванс 50%, 50% передплата за фактом виготовлення протягом
10 банківських днів після письмового повідомлення постачальника
про готовність до відвантаження партії продукції, яка авансована.
Отже умовами перерахування передплати у розмірі 50% вартості
продукції виходячи з договору є: факт виготовлення продукції;
письмове повідомлення відповідача про готовність продукції до
відвантаження; готова до відвантаження партія продукції повинна
бути раніше авансована.
Платіжними дорученнями від 06.10.2005 року № 3000162344 та
від 11.10.2005 року № 3000162793 позивач перерахував Дочірньому
підприємству "Торговий дім "Підшипник" 49 536 грн., зазначивши у
призначенні платежу: "передоплата за мундштук ч. № МЦ 2593 по
договору № 07/152-17/11 від 11.03.2005 року".
Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд дійшов
висновку, що позивачем була сплачена саме передоплата. Отже,
оскільки відповідальність у вигляді сплати неустойки настає за
непоставку протягом 90 днів з дати авансу, який не сплачувався, то
відповідачем умови договору в частині строку поставки мундштука не
порушені.
Касаційна інстанція погоджується з висновком апеляційного
суду, який встановив, що здійснений платіж не є передплатою за
обумовлену договором №07/152-17/11-03 продукцію, оскільки він
(платіж) не відповідає вимогам п. 4 специфікації від 06.09.2005
року № 3 з таких підстав.
На момент перерахування коштів за вказаними вище платіжними
дорученнями мундштук ч. № МЦ 2593 виготовлений не був, що
підтверджується листами відповідача від 20.12.2005 року № 504/6 та
від 23.01.2006 року № 35/6 (а.с.63, 65).
Доказів повідомлення Відкритого акціонерного товариства
"Металургійний комбінат "Азовсталь" про готовність мундштука ч. №
МЦ 2593 до відвантаження відповідачем не надано.
Продукція позивачем раніше не авансувалась.
Специфікацією від 06.09.2005 року № 3 до договору №
07/152-17/11-03 встановлено строк поставки продукції, зокрема
мундштука ч. № МЦ 2593 у кількості 1 шт. на суму 99 072 грн. - 90
днів з дати авансу. Однак в порушення умов договору продукція була
поставлена відповідачем 22.09.2006 року, про що свідчить видаткова
накладна від 22.09.2006 року № 180.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з
порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне
виконання).
В силу ст.611 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
у разі
порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені
договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання
внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це
встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2)
зміна умов зобов'язання: 3) сплата неустойки; 4) відшкодування
збитків та моральної шкоди.
Пунктом 8.3 договору від 11.03.2005 року № 07/152-17/11-03
передбачено, що за прострочення поставки або недопоставку
продукції постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі
подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленої чи
непоставленої продукції за кожний день прострочення, але не більше
8% від вартості недопоставленої чи непоставленої продукції.
За розрахунком позивача сума неустойки дорівнює 7 924 грн. 76
коп. та розрахована з 11.01.2006 року по 21.09.2006 року.
Дійшовши висновку про те, що з боку відповідача мало місце
порушення строку поставки продукції апеляційний суд дійшов
висновку про пропуск позивачем строку позовної давності на
стягнення неустойки, передбаченого ч.6 ст.232 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
.
Проте, касаційна інстанція не може повністю погодитись з
таким висновком з огляду на наступне.
Частина 6 статті 232 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
передбачає, що
нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання
зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором,
припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало
бути виконано.
По-перше, вищенаведений шестимісячний строк не є проміжком
часу протягом якого особа має право звернутися до суду за захистом
порушеного права щодо стягнення неустойки, тобто не є строком
позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення
нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право
звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого
п.1 ч.2 ст.258 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. При цьому, згідно
Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від
16.04.1993 року №01-6/438 ( v_438800-93 ) (v_438800-93)
(п.11), якщо відповідно
до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня)
підлягає стягненню за кожний день прострочки виконання
зобов'язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо
кожного дня окремо.
По-друге, сторони договору можуть обумовити про
незастосування до договірних правовідносин положень вказаного
Закону. Якщо ж така умова в договорі відсутня, то ч.6 ст.232 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
може застосовуватися.
Оскільки договір сторін не містить умови про незастосування
ч.6 ст.232 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, то у даному випадку на
правовідносини сторін наведена норма розповсюджується. З огляду на
викладене колегія суддів не погоджується з доводами касаційної
інстанції стосовно того, що оскільки сторони в договорі
передбачили нарахування неустойки за кожен день прострочення, то
диспозитивні положення вищенаведеної норми не регулюють
правовідносин сторін, а межі нарахування неустойки визначені
початком прострочення виконання зобов'язання і моментом, коли це
зобов'язання було виконано.
Підсумовуючи наведене, касаційна інстанція вважає, що вимоги
про стягнення неустойки, розраховані за кожний день окремо, по
яким строк позовної давності в один рік не збіг, з урахуванням
подання позову 19.03.2007 року, підлягають захисту в судовому
порядку за період з 19.03.2006 року по 11.07.2006 року. Судами не
перевірено правильності розрахунку позивачем неустойки за
наведений проміжок часу.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим
порушенням ст.43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та виключає можливість
висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом
норм матеріального права при вирішенні спору. У зв'язку з цим
постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи
суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій
постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного,
повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і
обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 3 ч. 1 ст. 111-9,
ч.1 ст. 111-10, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" від
22.08.2007 року № 09-4/22 на постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 26.07.2007 року у справі №
41/153-07 ( rs893538 ) (rs893538)
задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 26.07.2007 року та рішення Господарського суду
Дніпропетровської області від 22.05.2007 року у справі № 41/153-07
( rs893538 ) (rs893538)
-скасувати.
Справу № 41/153-07 ( rs893538 ) (rs893538)
направити до Господарського
суду Дніпропетровської області на новий розгляд.
Головуючий-суддя
К.Грейц
С у д д і
С.Бакуліна
О.Глос