ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2007 р.
№ 12/299 ( rs819627 ) (rs819627)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів:
С. Шевчук,
С. Владимиренко, I. Воліка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства (ЗАТ) "Охорона-Комплекс"
на постанову
від 07.06.2007 року
Київського апеляційного господарського суду
у справі
№ 12/299 ( rs819627 ) (rs819627)
за позовом
Фізичної особи (ФО) - підприємця ОСОБА_1.
до
ЗАТ "Охорона-Комплекс"
про
стягнення 1 543 951,00 грн.
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача
ОСОБА_2. (дов. від 12.07.2006 року)
відповідача
Острянко М.М. (дов. від 12.04.2007 року), Гаврилюк С.I. (дов.
від 04.06.2007 року)
В судовому засіданні 27.09.2007 року була оголошена перерва
до 15:30 11.10.2007 року.
Заслухавши суддю-доповідача -I. Воліка, пояснення
представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ФО -підприємця ОСОБА_1. про стягнення з ЗАТ
"Охорона-Комплекс" збитків у розмірі 1 543 951,50 грн. мотивовані
заподіянням їх відповідачем внаслідок неналежного виконання
останнім зобов'язань за укладеним між сторонами договором від
22.08.2001 року № 284 на охорону об'єктів за допомогою ПЦО (пульта
централізованої охорони).
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2007 року
у справі № 12/299 ( rs819627 ) (rs819627)
(суддя Л. Прокопенко) позовні
вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача
стягнуто 1 543 951,50 грн. збитків, 15 439,76 грн. державного
мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу, а також витрати на послуги адвоката в розмірі 11
873,00 грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення у справі господарський суд першої інстанції
виходив з наступних обставин, що встановлені в ході судового
розгляду.
22.08.2001 року між позивачем та відповідачем укладено
договір № 284 на охорону об'єктів за допомогою ПЦО (пульта
централізованої охорони), за умовами якого відповідач (виконавець)
зобов'язаний здійснювати комплекс заходів в інтересах позивача
(замовника), який включає в себе спостереження за станом
сигналізації, оперативне обслуговування ГЗ у випадку надходження
на ПЦО сигналу про спрацювання засобів сигналізації на об'єкті
позивача (магазин "Діамант" за адресою: місто Черкаси, вул.
Леніна, 41) для встановлення причин спрацювання сигналізації з
метою збереження майна замовника.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що виконавець зобов'язаний
здійснювати охорону майна, обслуговування сигналізації та,
відповідно, реагувати на сигнали надходження на ПЦО сигналу про
спрацювання сигналізації на об'єкті. Замовник у випадку виявлення
слідів проникнення на об'єкт негайно повинен сповістити виконавця
та залучити уповноважених ним осіб для обстеження об'єкта (п.
5.2.).
21.06.2005 року позивачем виявлено пошкодження замку на
вхідних дверях в приміщення магазину "Діамант", у зв'язку з чим
позивач вирішив замінити вхідні двері в магазині та звернувся до
відповідача з проханням перевірити сигналізацію та приставити до
дверей охоронців строком до 26.06.2005 року, у зв'язку з чим,
господарський суд зауважує про виконання позивачем вимоги п. 5. 2.
договору щодо повідомлення відповідача про виявлення спроби
проникнення до магазину. Перевіривши роботу сигналізації,
працівники відповідача підтвердили, що сигналізація повністю
справна, незважаючи на те, що напередодні було зафіксовано збій в
її роботі.
22.06.2005 року біля магазину "Діамант" чергував автомобіль з
охороною, проте, чергування відбувалося лише вдень, а в ніч з 22
на 23 червня в магазині "Діамант" скоєно крадіжку, в той час як
охорона була знята.
По факту викрадення майна 24.06.2005 року слідчим відділом
Придніпровського РВ УМВС України у Черкаській області порушено
кримінальну справу № 0200500638. Постановою від 29.06.2005 року
ОСОБА_1. визнано цивільним позивачем по даній кримінальній справі.
ЗАТ "Охорона-Комплекс" повідомив, що напередодні крадіжки
було зафіксовано збій в роботі сигналізації (протягом двох секунд
на пульт ЦО не надходив сигнал), як пізніше було встановлено,
внаслідок підключення за допомогою роз'єднувача. Таким чином,
невжиття відповідачем необхідних заходів з перевірки телефонної
лінії, по якій забезпечується надходження сигналів від системи
сигналізації по встановленню причини збою в системі сигналізації,
призвели, як зазначає господарський суд, до можливості
встановлення роз'єднувача та його використання для збою у системі
сигналізації, що і призвело до несанкціонованого проникнення до
магазину.
Згідно зі ст. 22 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
особа, якій завдано
збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на
їх відшкодування.
Пунктом 7. 1. 1. договору встановлено, що виконавець несе
майнову відповідальність за збитки, завдані майну замовника
третіми особами за умов наявності вини виконавця у спричиненні цих
збитків в межах розміру комерційного ризику виконавця. У зв'язку з
тим, що вищенаведеною умовою договору комерційний ризик повинен
був визначатись шляхом закреслення непотрібних сум з рядка даного
пункту договору, однак, цього зроблено не було, доводи відповідача
про те, що в договорі було визначено комерційний ризик в межах
суми 153 000,00 грн. не прийнято до уваги, і відповідно визначено,
що за наявних обставин, коли розмір комерційного ризику не
встановлено, він не може перевищувати розмір прямої дійсної шкоди.
Судом першої інстанції було встановлено розмір прямої дійсної
шкоди згідно переліку матеріальних цінностей, що знаходились у
магазині під час крадіжки, виходячи з: акту інвентаризації
товарно-матеріальних цінностей станом на 23.06.2005 року по
магазину "Діамант", підписаного трьома представниками від позивача
та трьома представниками відповідача, згідно якого встановлено
кількість та вартість залишків ювелірних виробів із золота 585
проби станом на 23.06.2005 року у кількості 717 шт. масою 1766, 1
грам; а також акту визначення розміру збитків від 07.07.2005 року,
складеного комісією з восьми осіб (по чотири від позивача та
відповідача), в якому визначено збитків в натуральному вимірі: 10
973,14 грамів золота 585 проби (сума збитків зменшена на 47 153,80
грн., які отримані від реалізації частини ювелірних виробів).
При цьому, посилання ЗАТ "Охорона-Комплекс" на відсутність
належним чином оформлених повноважень у представників на
підписання акту від 07.07.2005 року відхилені господарським судом,
у зв'язку з тим, що представники відповідача перебували у трудових
відносинах з ЗАТ "Охорона-Комплекс" і відповідно до їх посадових
обов'язків мали право приймати участь у роботі комісії від імені
відповідача на виконання договірних зобов'язань щодо охорони
майна.
Пунктом 5.15. Iнструкції про порядок одержання, використання,
обліку і зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння,
затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.04.1998
року № 84 ( z0271-98 ) (z0271-98)
, передбачено, що при встановленні фактів
розкрадання обов'язкова інвентаризація дорогоцінних металів та
дорогоцінного каміння та виробів з них, у зв'язку з чим 23.06.2005
року позивачем складено акт інвентаризації товарно-матеріальних
цінностей за участю представників відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
збитки
визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день
добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де
зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена
добровільно, - у день пред'явлення позову.
Згідно інформації Торгово-промислової палати України (лист
від 05.07.2006 року № 1771/08.2-8) станом на кінець червня -
початок липня 2006 року вартість одного грама золота 585 проби у
ювелірних виробах на ринку України становить - 100-190 грн.
(роздрібна ціна ювелірних салонів-магазинів), тобто середня ціна
становить - 145 грн.
Господарським судом встановлено, що позивачем доведено факт
знаходження у приміщенні магазину "Діамант" на час
несанкціонованого проникнення ювелірних виробів із золота 585
проби в кількості 5 361, 51 грам, отриманих від сторонніх осіб, та
ювелірних виробів власного виробництва із золота 585 проби масою 8
875,84 грама, а всього -14 237, 35 грам. За вирахуванням з цієї
кількості залишку ювелірних виробів із золота масою 1766, 1 грам
згідно з актом інвентаризації товарно-матеріальних цінностей
станом на 23.06.2005 року та ювелірних виробів із золота масою 1
498, 11 грам, реалізованих по обміну відповідно до акту визначення
розміру збитків від 07.07.2005 року і акту інвентаризації від
10.11.2006 року, в магазині "Діамант" залишається недостача
внаслідок крадіжки в натуральному виразі в розмірі 10 973, 14 грам
(14237, 35 - 1766, 1 -1 498, 11 = 10 973, 4). Таким чином, розмір
збитків становить: 145 грн. х 10 973, 14 г - 47 158, 8 грн. = 1
543 951,50 грн., які визнані обгрунтованими та такими, що
підлягають до стягнення з відповідача.
Щодо вимог позивача в частині відшкодування витрат на оплату
посуг адвоката, то господарський суд виходив з положень ст. 44
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відповідно до якої до складу судових витрат належить, в тому
числі, оплата послуг адвоката.
Оскільки інтереси позивача представляв ОСОБА_2., який має
свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 806 від
22.09.1995 року, а ФО -підприємцем ОСОБА_1. та приватним
підприємством юридичною фірмою "Сімейний адвокат" укладено договір
про надання послуг адвоката від 22.06.2006 року № 32 стосовно
судового спору з ЗАТ "Охорона-Комплекс", і позивачем відповідно до
платіжного доручення № 149 від 29.06.2006 року перераховано ПП
юридичній фірмі "Сімейний адвокат" кошти у розмірі 11 873,00 грн.
за юридичні послуги за договором від 22.06.2006 року № 32, то
господарський суд міста Києва дійшов висновку, що сума у розмірі
11 873,00 грн. є судовими витратами і підлягає до стягнення з
відповідача.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат
ФО -підприємця ОСОБА_1. на отримання довідки ЄДРПОУ в розмірі
31,13 грн. та 720,00 грн. витрат на оплату роботи ТПП України, то
відмовляючи в їх задоволенні господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до квитанції за послуги ЄДРПОУ від 06.07.2006 року
сума 31,13 грн. оплачена представником позивача як фізичною
особою, а не ФО -підприємцем ОСОБА_1.
Згідно з платіжним дорученням № 105 від 04.07.2006 року
оплата послуг ТПП України здійснена не позивачем, а ПП юридичною
фірмою "Сімейний адвокат", у звязку з чим не розцінена
господарським судом як судові витрати понесені позивачем.
До того ж, зауважено, що довідка ЄДРПОУ витребувана у
позивача на підставі ухвали господарського суду, у зв'язку з чим
її надання було обовязком позивача; а щодо інформації наданої ТПП
України, то зазначені документи надані ФО -підприємцем ОСОБА_1. на
підтвердження своїх позовних вимог, а тому у відшкодуванні витрат
на оплату роботи ТПП України відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
07.06.2007 року (колегія суддів: О. Моторний, В. Кошіль, С.
Алданова) рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2007
року у справі № 12/299 змінено, а саме, відмовлено позивачу у
відшкодуванні послуг адвоката у розмірі 11 873,00 грн.; в решті -
рішення суду залишено без зміни, при цьому господарський суд
апеляційної інстанції виходив з наступного.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про адвокатуру"
( 2887-12 ) (2887-12)
адвокат має право займатись адвокатською діяльністю
індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з
іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші
адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього закону та
статутів адвокатських об'єднань. При цьому, адвокати здійснюють
такі види адвокатської діяльності: надання консультацій та
роз'яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок щодо
законодавства; складання заяв, скарг та інших документів правового
характеру; посвідчення копій документів у справах, які вони
ведуть; здійснення представництва в суді, інших державних органах
перед громадянами та юридичними особами; надання юридичної
допомоги підприємствам, установам, організаціям; здійснення
правового забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної
діяльності громадян і юридичних осіб, виконання своїх обов'язків
відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі
дізнання та попереднього слідства (ст. 5 Закону України "Про
адвокатуру" ( 2887-12 ) (2887-12)
).
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" ( 2887-12 ) (2887-12)
оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між
громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи
адвокатом.
Під час розгляду справи, як встановлено господарським судом
першої інстанції, інтереси позивача представляв ОСОБА_2., який має
свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 806 від
22.09.1995 року. При цьому, ФО -підприємцем ОСОБА_1. та приватним
підприємством юридичною фірмою "Сімейний адвокат" укладено договір
про надання послуг адвоката від 22.06.2006 року № 32, а позивачем
відповідно до платіжного доручення № 149 від 29.06.2006 року
перераховано ПП юридичній фірмі "Сімейний адвокат" кошти у розмірі
11 873,00 грн. за юридичні послуги.
Враховуючи, що ПП "Сімейний адвокат" є юридичною, а не
адвокатською фірмою, то надані цим підприємством послуги є
юридичними, а не адвокатськими, а тому, не можуть відшкодовуватись
позивачу, оскільки, згідно зі ст. 44 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
юридичні послуги не відносяться до складу судових витрат.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ЗАТ
"Охорона-Комплекс" просить судові рішення у справі скасувати та
направити справу на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції. Скаржник вважає, що при прийнятті оскаржуваних судових
рішень господарськими судами першої та апеляційної інстанції
неправильно застосовані матеріальні норми права та порушені
процесуальні норми.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення,
виходячи з такого.
Відповідно до ст. 978 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором
охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності,
зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які
охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють,
зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та
майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену
плату.
Згідно зі ст.ст. 22, 623 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ч. 1 ст. 224
ГК України ( 436-15 ) (436-15)
відшкодуванню підлягають завдані збитки,
причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник.
Пунктом 7. 1. 1. договору встановлено, що виконавець несе
майнову відповідальність за збитки, завдані майну замовника
третіми особами за умов наявності вини виконавця у спричиненні цих
збитків в межах розміру комерційного ризику виконавця.
Виходячи з викладеного та п. 5. 1. договору, у зв'язку з
неналежним функціонуванням системи сигналізації та нанесенням
збитків майну позивача, що знаходиться на охоронюваному об'єкті,
відповідач повинен відшкодувати збитки.
Стосовно визначення розміру збитків, то господарський суд
касаційної інстанції погоджується з розрахунком збитків,
здійсненим позивачем, який не суперечить ч. 2 ст. 623 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до ст. 44 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові витрати
складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за
проведення судової експертизи, призначеної господарським судом,
витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у
місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших
витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Виходячи з вищенаведеної норми, господарський суд апеляційної
інстанції дійшов правомірного висновку, що заявлені до стягнення з
відповідача витрати ФО -підприємця ОСОБА_1. на отримання довідки
ЄДРПОУ в розмірі 31,13 грн. та 720,00 грн. витрат на оплату роботи
ТПП України, а також перераховані позивачем кошти у розмірі 11
873,00 грн. ПП юридичній фірмі "Сімейний адвокат" за юридичні
послуги не є судовими витратами в розумінні вищенаведеної
процесуальної норми.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 та ч. 1, 2 ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція на підставі вже
встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові
рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові
господарського суду. Касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
За встановлених обставин, Вищий господарський суд України
вважає, що господарський суд апеляційної інстанції діяв у
відповідності з нормами Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, доводи касаційної скарги не знайшли свого
підтвердження під час здійснення касаційного провадження, отже, а
оскаржувана постанова є обгрунтованою і законною та підстав для її
скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ЗАТ "Охорона-Комплекс" залишити без
задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
07.06.2007 року у справі № 12/299 ( rs819627 ) (rs819627)
залишити без зміни.
Головуючий, суддя С. Шевчук
Судді: С. Владимиренко
I. Волік