ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2007 р.
№ 8/19-07(16/211-06/8/311-06) ( rs712573 ) (rs712573)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого
Кочерової Н.О.
суддів
Рибака В.В.
Черкащенка М.М.
розглянув
касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна
компанія "Дніпрообленерго"
на постанову
від 12.06.2007
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі
№ 8/19-07 ( rs712573 ) (rs712573)
(16/211-06/8/311-06)
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом
відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина"
до
відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна
компанія "Дніпрообленерго"
про
стягнення 130 761,24 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Мирошниченко М.О. дов. № 1799 від 01.08.2007
від відповідача Iльченко Н.А. дов. від 14.03.2007
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2006 року відкрите акціонерне товариство
"Дніпрошина" звернулось до господарського суду з позовом до
відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія
"Дніпрообленерго" про стягнення 130 761,24 грн., з яких 103 230,22
грн. інфляційні та 27 531,02 грн. три відсотки річних за
прострочення виконання зобов'язання з відшкодування ВАТ
"Дніпрошина" збитків у розмірі 425 291 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначало, що рішенням
господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2005 по
справі № 9/71 з відповідача на користь позивача було стягнуто 425
291 грн. збитків за недійсним правочином. Оскільки відповідач
фактично виконав свої зобов'язання щодо погашення суми збитків
лише 18.07.2006, а самі збитки виникли 17.03.2004, на підставі ст.
625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зазначені суми підлягають стягненню з
останнього.
У вересні 2006 року позивач уточнив позовні вимоги і просив
стягнути 130 761,24 грн., з яких збитки у розмірі 103 230,22 грн.
та три відсотки річних в розмірі 27 531,02 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
13.04.2007 (суддя Дубінін I.Ю.) позов задоволено частково.
Стягнуто з ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго"
31 549,49 грн. витрат від інфляції, 14 331,72 грн. річних та
судові витрати.
В решті позову відмовлено.
Задовольняючи позов частково, господарський суд виходив з
того, що заявлена позивачем сума фактично є втратами від інфляції,
нарахованими на вказану суму безпідставно отриманих відповідачем
грошових коштів.
Відмовляючи в позові в частині стягнення 3% річних в сумі 14
331,72 грн. та втрат від інфляції в сумі 71 680,73 грн.,
господарський суд виходив з того, що останні нараховані позивачем
до моменту виникнення грошового зобов'язання відповідача за
рішенням суду.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 12.06.2007 (судді: Євстигнеєв О.С. -головуючий, Лотоцька
Л.О., Бахмат Р.М.) рішення скасовано.
Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено,
стягнуто з ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" 103
230,22 грн. інфляційних збитків, 27 531,02 грн. річних та судові
витрати.
Скасовуючи рішення і приймаючи нове рішення про задоволення
позову в повному обсязі, апеляційний господарський суд виходив з
обгрунтованості позовних вимог.
В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство
"Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" просить скасувати
постанову апеляційного господарського суду і прийняти нове
рішення, яким відмовити в позові, посилаючись на порушення норм
матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку,
Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судовими
інстанціями, рішенням господарського суду Дніпропетровської
області від 10.03.2005 по справі № 9/71 за позовом ВАТ
"Дніпрошина" до ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго",
обласного житлово-комунального підприємства "Південне" визнано
недійсним правочин - протокол-угода від 15.03.2004 "Про передачу
абонентів житлового фонду", укладений між ВАТ "Дніпрошина" та ВАТ
"Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", а також стягнуто з
ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" на користь ВАТ
"Дніпрошина" 425 291 грн. збитків. Рішення мотивовано тим, що
загальний розмір витрат, які були зроблені позивачем в зв'язку з
виконання протоколу-угоди від 15.03.2004 року "Про передачу
абонентів житлового фонду" складає 425 291 грн. і підлягає
відшкодуванню на підставі ч.1 і 2 ст.216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Зазначене рішення місцевого господарського суду постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2005
залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2005
касаційна скарга ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго"
залишена без задоволення, а постанова Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 30.05.2005 залишена без
зміни. В постанові зазначено, що при укладанні протоколу-угоди від
15.03.2004 року "Про передачу абонентів житлового фонду" були
порушені цивільні права ВАТ "Дніпрошина", а внаслідок виконання
позивачем цієї протоколи-угоди ним були зроблені витрати в
загальному розмірі 425 291 грн., які складають збитки останнього.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені рішенням господарського
суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при
вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Виходячи з вимог наведеної статті, апеляційним господарським
судом правомірно досліджено, що факти порушення цивільних прав
позивача з боку відповідача і заподіяння йому збитків у вигляді
витрат позивача у сумі 425 291 грн. є встановленими і подальшому
доказуванню не підлягають.
Відповідно до ч. 2 ст. 216 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій
стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони
підлягають відшкодуванню винною стороною.
Частиною 3 ст. 22 цього Кодексу закріплено, що збитки
відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не
передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір
процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що зобов'язання щодо відшкодування збитків у
вигляді витрат позивача виникло внаслідок визнання протоколу-угоди
недійсною, яка в силу ст.236 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є недійсною з
моменту вчинення цієї угоди, суд другої інстанції правомірно
задовольнив вимоги відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина"
і стягнув інфляційні збитки у розмірі 103 230,22 грн. 3% річних за
весь період з моменту укладення угоди у зв'язку з їх
обгрунтованістю.
Разом з тим, апеляційна інстанція законно не прийняла до
уваги посилання відкритого акціонерного товариства
"Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" на Закон України
"Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування
підприємств паливно-енергетичного комплексу" ( 2711-15 ) (2711-15)
, оскільки
відповідно до п.3.7 цього Закону внесення підприємства
паливно-енергетичного комплексу до Реєстру є підставою для
повернення господарським судом без розгляду заяви про порушення
провадження у справі про банкрутство.
На строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу
у процедурі погашення заборгованості щодо такого підприємства
зупиняється дія пункту 140 Державної програми приватизації на
2000 - 2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну
програму приватизації" ( 1723-14 ) (1723-14)
, у частині заборони здійснення
операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями.
На строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу
у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню
виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо
цього підприємства, що підлягають виконанню в порядку,
встановленому Законом України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
.
Iнші обмеження, у тому числі в частині прийняття рішення про
стягнення коштів з таких підприємств, законом не встановлені.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не
спростовують правильних висновків апеляційного суду і не
заслуговують на увагу.
Матеріали справи свідчать про те, що суд другої інстанції в
порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи
в їх сукупності і підставно застосував норми права.
Постановлене Дніпропетровським апеляційним господарським
судом судове рішення є законним і обгрунтованим.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" залишити без
задоволення, а постанову від 12.06.2007 Дніпропетровського
апеляційного господарського суду у справі № 8/19-07
(16/211-06/8/311-06) ( rs712573 ) (rs712573)
без змін.
Головуючий Н.Кочерова
Судді: В.Рибак
М.Черкащенко