200/4092/19-а Про визнання протиправною і скасування постанови Головного управління держпраці області про накладення штрафних (фінансових) санкцій за недодержання суб`єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне страхування - 11.11.2021 Прийняття

1. У березні 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області (далі також - відповідач, ГУ Держпраці у Донецькій області), у якому просив: визнати протиправними та скасувати постанови відповідача № ДЦ 439/1424/АВ/П/ТД-ФС від 26.02.2019 про накладення штрафу в сумі 375 570,00 грн; № ДЦ 439/1424/АВ/П/МГ-ФС від 26.02.2019 про накладення штрафу в сумі 41 730,00 грн; № 439/1424/АВ/П/IП-ФС від 26.02.2019 про накладення штрафу в сумі 4 173,00 грн; вирішити питання судових витрат.

2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.07.2019, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019, позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області від 26.02.2019 № ДЦ 439/1424/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу в сумі 375 570,00 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь позивача за рахунок відповідача судовий збір в розмірі 3755,70 грн.

3. 06.12.2019 від відповідача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.07.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019 в частині, у якій позов задоволено, і ухвалити нове рішення у цій частині, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

4. Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 21.10.2014 за № 22770000000028115, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов`язкових платежів № НОМЕР_1 .

6. 01.02.2012 на ім`я т.в.о. начальника ГУ Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В. надійшло пояснення-заява від ОСОБА_2, відповідно до якої останній повідомляв про порушення трудового законодавства.

7. Головним управлінням Держпраці у Донецькій області видано наказ № 262 від 06.02.2019 "Про проведення інспекційного відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1", яким відділу контролю східного напряму управління з питань праці наказано провести інспекційне відвідування суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з 07.02.2019 о 7 год 00 хв, тривалістю два робочі дні, з питань дотримання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, оплати праці.

8. 06.02.2019 Головним управлінням Держпраці у Донецькій області сформовано направлення на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 за місцем знаходження об`єкта відвідування: АДРЕСА_1 . Дата початку інспекційного відвідування: 07.02.2019 о 7 год 00 хв, тривалістю два робочих дні.

9. 07.02.2019 ОСОБА_1 особисто отримав повідомлення від 06.02.2019 № 04.4-11-8/1335-19 "Про проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання" та направлення від 06.02.2019 № 185/04.4/15-08 "Про проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання".

10. 07.02.2019 ГУ Держпраці у Донецькій області винесено вимогу про надання документів № ДЦ439/1424/ПД, відповідно до якої зобов`язано ФОП ОСОБА_1 у строк до 09 год 30 хв 08.02.2019 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування, а саме: відомості на виплату заробітної плати за 2018-2019 рік, в тому числі перед звільненням. Примірник вимоги отримано ОСОБА_1 07.02.2019 особисто.

11. 08.02.2019 посадовими особами Головного управління Держпраці у Донецькій області за результатами проведеного інспекційного відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 ) складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ДЦ 439/1424/АВ. Акт перевірки отримано особисто ОСОБА_1 08.02.2019.

12. За результатами перевірки встановлено, зокрема, порушення частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України (322-08) , в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частин першої та третьої статті 24 КЗпП України.

13. Під час інспекційного відвідування 07.02.2019 встановлено, що ОСОБА_3 виконував обов`язки сторожа. Засобами відеотехніки зафіксовано, як ОСОБА_3 надає пояснення, що він офіційно непрацевлаштований, виконує обов`язки сторожа близько тижня. Заробітну плату ще не отримував.

14. Засобами відеотехніки також зафіксовано ОСОБА_4, який надав пояснення, що виконує обов`язки зварювальника. За виконану роботу йому обіцяли 400,00 грн. Трудовий договір з ним не укладався.

15. Засобами відеотехніки зафіксовано ОСОБА_5 ФОП ОСОБА_1 повідомив, що ОСОБА_5 в нього офіційно працевлаштований, проте жодних підтверджуючих документів не надано. Відповідно до Наказу № 4-ЗВ від 01.10.2018 ОСОБА_5 звільнено з посади слюсаря з ремонту автомобілів з 01.10.2018.

16. 14.02.2019 ГУ Держпраці у Донецькій області винесено припис про усунення виявлених порушень № ДЦ 439/1424/АВ/П, відповідно до якого зобов`язано ФОП ОСОБА_1 усунути порушення, які були встановлені під час проведення інспекційного відвідування у строк до 14.03.2019.

17. 11.03.2019 ФОП ОСОБА_1 надана відповідь на адресу ГУ Держпраці про часткове виконання припису.

18. 18.02.2019 ГУ Держпраці у Донецькій області складено повідомлення № 04.4-11-8/1532-19 про розгляд справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 26.02.2019 о 11 год 45 хв. Зазначене повідомлення направлено на адресу позивача рекомендованим листом 18.02.2019. Крім того, позивача повідомлено телефонограмою на номер НОМЕР_2 ФОП ОСОБА_1 20.02.2019, що підтверджується витягом з журналу реєстрації телефонограм.

19. 26.02.2019 ГУ Держпраці у Донецькій області прийнято постанови про накладення штрафу уповноваженими особами № ДЦ 439/1424/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу в сумі 375 570,00 грн, № ДЦ 439/1424/АВ/П/МГ-ФС про накладення штрафу в сумі 41 730,00 грн, № ДЦ 439/1424/АВ/П/ІП-ФС про накладення штрафу в сумі 4 173,00 грн.

20. Не погоджуючись із зазначеними постановами, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, виходив з того, що посадовими особами відповідача дотримано порядок повідомлення суб`єкта господарювання про здійснення державний нагляду (контролю). Поданий відповідачем до суду відеозапис не є належним та допустимим доказом відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі також - КАС України (2747-15) ). Під час розгляду справи судом не встановлено порушення позивачем частини першої статті 21, частин першої та четвертої статті 24 КЗпП України в частині допуску до роботи без укладення трудового договору ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки відповідні висновки акта інспекційного відвідування спростовуються матеріалами справи та показаннями свідків. Відмовляючи у задоволенні позову в частині, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно прийнято постанови від 26.02.2019 № ДЦ 439/1424/АВ/П/МГ-ФС про накладення штрафу в сумі 41 730,00 грн та № ДЦ 439/1424/АВ/П/ІП-ФС про накладення штрафу в сумі 4 173,00 грн.

22. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні погодився з висновком суду першої інстанції щодо скасування постанови відповідача № ДЦ 439/1424/АВ/П/ТД-ФС від 26.02.2019 про накладення штрафу в сумі 375 570,00 грн. Однак частково не погодився з мотивувальною частиною суду, а саме щодо неприйняття доводів позивача про порушення відповідачем порядку проведення інспекційного відвідування.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

23. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції не враховано, що інспектор праці має право на відвідування будь-якого приміщення, у якому суб`єктом господарювання може використовуватися наймана праця. на момент проведення інспекційного відвідування за адресою: АДРЕСА_2 перебував позивач та під час вручення йому направлення та посвідчень інспекторів праці він не зазначав про невідповідність цих документів, зокрема в частині визначення місця інспектування, і допустив інспекторів праці до проведення заходу контролю. Відеозапис інспекційного відвідування позивача, на якому зафіксовані пояснення ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, є належним доказом у справі, однак такий судами попередніх інстанцій не було досліджено під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, з урахуванням положень статті 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

25. Як убачається зі змісту касаційної скарги, відповідач не погоджується із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині, у якій позов задоволено, а тому колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваних судових рішень у зазначеній частині.

26. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

28. Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

29. На час виникнення спірних правовідносин основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, що використовують найману працю врегульовані Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (295-2017-п) (далі також - Порядок № 295, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

30. Колегія суддів враховує ту обставину, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 № 295 визнано нечинною.

31. Відповідно до положень частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

32. Зважаючи на те, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 № 295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто 14.05.2019.

33. З огляду на викладене, норми постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 № 295 підлягають застосуванню до спірних правовідносин, як такі, що були чинними на момент їх виникнення.

34. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 420/5895/18.

35. Згідно з пунктом 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

36. Відповідно до пункту 19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

37. Як установлено судами попередніх інстанцій, Головним управлінням Держпраці у Донецькій області видано наказ № 262 від 06.02.2019 "Про проведення інспекційного відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1", яким наказано провести інспекційне відвідування суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

38. 06.02.2019 Головним управлінням Держпраці у Донецькій області сформовано направлення на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 за місцем знаходження об`єкта відвідування: АДРЕСА_1 .

39. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції не погодився із висновком суду першої інстанції щодо неприйняття доводів позивача про порушення відповідачем порядку проведення інспекційного відвідування, оскільки дійшов висновку щодо проведення інспекційного відвідування не за належною адресою.

40. Однак колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими з огляду на таке.

41. Згідно з пунктом 11 Порядку 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, у яких використовується наймана праця.

42. Як встановлено судом першої інстанції, позивач був повідомлений належним чином про проведення інспекційного відвідування, посадовими особами відповідача йому особисто вручено повідомлення та направлення про проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання, вимогу про надання документів в перший день інспекційного відвідування, акт про недопуск посадових осіб відповідача до проведення інспекційного відвідування складено не було, позивач був присутній під час його проведення, надав запитувані документи, позивачем в частині виконано винесений йому за результатами інспекційного відвідування припис, а отже, за встановлених судом першої інстанції обставин у цій справі зазначення у наказі, повідомленні та направленні на проведення інспекційного відвідування лише юридичної адреси позивача: АДРЕСА_1, (за цією адресою інспекційне відвідування не здійснювалось) та незазначення у цих документах фактичної адреси здійснення інспекційного відвідування: АДРЕСА_2 (ця адреса вказана в акті інспекційного відвідування) не може свідчити про порушення відповідачем порядку проведення інспекційного відвідування.

43. Щодо доводів відповідача, викладених у касаційній скарзі, про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про недопущення порушення позивачем вимог законодавства про працю, а саме частини першої статті 21, частин першої та третьої статті 24 КЗпП України шляхом допуску працівників ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника, колегія суддів зазначає таке.

44. Згідно з приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

45. Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

46. За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

47. Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

48. Судом першої інстанції під час розгляду справи в якості свідків допитано ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які перед наданням пояснень були попереджені судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і за відмову від давання показань та повідомили про наступне.

49. ОСОБА_4 зазначив, що у ОСОБА_1 не працював, у свій вихідний день на прохання ОСОБА_1 за винагороду прийшов на стоянку підварити автомобіль останнього, оскільки є автослюсарем, через деякий час на стоянці з`явилися люди, що здійснювали відеозйомку та задавали питання. ОСОБА_4 не сподобалась ця ситуація та він залишив це місце, роботи не виконував, винагороду не отримував. Також зазначив, що працює офіційно у "Слов`янському вагонному депо".

50. У матеріалах справи наявна довідка Регіональної філії "Донецька залізниця" структурний підрозділ "Слов`янське вагонне депо", з якої вбачається, що ОСОБА_4 з 26.04.2013 по час видачі довідки 11.02.2019 працює у структурному підрозділі "Слов`янське вагонне депо" електрогазозварником 4 розряду вагоноскладальної дільниці.

51. ОСОБА_3, під час допиту судом першої інстанції у якості свідка повідомив, що на прохання ОСОБА_6 для подальшого працевлаштування виконував декілька днів роботи кочегара, але за станом здоров`я відмовився працевлаштовуватись, кошти за виконану роботу не отримував. Також зазначив, що у ОСОБА_1 (позивача) не працював. На питання представника відповідача зазначив, що у відсутності ОСОБА_6 підпорядковувався ОСОБА_8 .

52. Судом з матеріалів справи, а саме свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця встановлено, що ОСОБА_6 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 16.07.2009, номер запису 22770000000009465, місце проживання АДРЕСА_1 .

53. ОСОБА_5, будучи допитаним у суді першої інстанції у якості свідка, зазначив, що до листопада 2018 року офіційно працював у ПП ОСОБА_1 слюсарем. У зв`язку з необхідністю з`ясування наявності роботи 02.07.2019 прийшов до знайомих водіїв, йому повідомили, що робота буде, але не зараз. З березня 2019 року офіційно працює у ОСОБА_6 .

54. Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів погоджується із висновками судів про недоведеність відповідачем під час розгляду справи порушення позивачем частини першої статті 21, частини першої та четвертої статті 24 КЗпП України, яке полягає у допуску працівників ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника, оскільки висновки акта інспекційного відвідування спростовуються показаннями свідків.

55. За встановлених у цій справі обставин колегія суддів відхиляє посилання відповідача щодо неврахування судами попередніх інстанцій матеріалів відеозапису інспекційного відвідування, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про його неналежність та недопустимість як доказу у справі, водночас відповідач в обґрунтування своєї позиції зазначає лише, що на такому містяться пояснення працівників ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, надані під час інспекційного відвідування. Однак, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, судом першої інстанції здійснено допит у судовому засіданні цих осіб, а отже неврахування цього відеозапису не вплинуло на всебічність і повноту судового розгляду.

56. Колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

57. Інші доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, спрямовані на переоцінку доказів у справі. Водночас до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

58. На підставі викладеного Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про протиправність постанови відповідача від 26.02.2019 № ДЦ 439/1424/АВ/П/ТД-ФС, а тому така підлягає скасуванню та, зважаючи на положення статті 350 КАС України, оскаржувані в частині судові рішення необхідно залишити без змін.