ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2007 р.
№ 4/1824-212/321(4/1491-29/136) ( rs752230 ) (rs752230)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В.,
суддів:
Данилової Т.Б.,
Ходаківської I.П.,
розглянула
касаційні скарги
об'єднання підприємств "Трускавець-курортсервіс"
/правонаступником якого є об'єднання підприємств "Молл Центр"/
(далі Об'єднання)
на постанови
Львівського апеляційного господарського суду
від
12.06.07
у справі
№ 4/1824-22/321 (4/1491-29/136) ( rs752230 ) (rs752230)
господарського суду
Львівської області
за позовом
Об'єднання
до
суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи
ОСОБА_1(далі Підприємець)
про
визнання недійсним договору,
та за зустрічним позовом
Підприємця
до
Об'єднання,
треті особи:
Виконавчий комітет Трускавецької міської ради (далі
Виконком), Дорогобицьке державне комунальне міжміське бюро
технічної інвентаризації та експертної оцінки (далі Бюро),
приватне підприємство "Кімак" (далі Підприємство),
про
зобов'язання виконати обов'язок в натурі та стягнення
штрафних санкцій,
та за скаргою
Об'єднання
на дії
державної виконавчої служби у м.Трускавці (далі Виконавча
служба),
В засіданні взяли участь представники:
- Об'єднання:
Гурин В.А. (за дов. № 10110-01 від 10.10.07);
- Підприємця:
ОСОБА_2. (за дов. № 11 від 12.04.07); ОСОБА_3. (за дов. № 40
від 02.08.06);
- третіх осіб:
Виконкому: не з'явились;
Бюро: не з'явились;
Підприємства: не з'явились;
- Виконавчої служби:
не з'явились.
Ухвалою від 27.08.07 колегії суддів Вищого господарського
суду України у складі: головуючого -Першикова Є.В.,
суддів -Муравйова О.В., Жаботиної Г.В., касаційна скарга
Об'єднання б/н від 10.07.07 була прийнята до провадження, розгляд
справи призначено на 11.10.07, без початку перегляду справи по
суті.
У зв'язку з значною завантаженістю суддів Муравйова О.В. та
Жаботиної Г.В., розпорядженням від 17.09.07 заступника Голови
Вищого господарського суду України для розгляду справи №
4/1824-22/321 (4/1491-29/136) ( rs752230 ) (rs752230)
господарського суду
Львівської області, призначеної до перегляду в касаційному порядку
на 11.10.07, було створено колегію суддів у наступному складі:
головуючий -Першиков Є.В., судді -Данилова Т.Б., Ходаківська I.П.,
яка ухвалою від 05.10.07 прийняла до провадження також касаційну
скаргу Об'єднання б/н від 11.07.07, приєднавши її до матеріалів
справи, та розглядає справу по суті.
Про вказані обставини представників сторін повідомлено на
початку судового засідання 11.10.07. Відводів складу колегії
суддів Вищого господарського суду України не заявлено.
За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та
ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
у судовому засіданні 11.10.07 оголошено лише вступну
та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду
України.
Ухвалою від 10.06.05 господарського суду Львівської області
(суддя Синчук М.М.) було порушено провадження у даній справі та
прийнято позовну заяву Об'єднання до розгляду.
Ухвалою від 18.10.05 господарського суду Львівської області
(суддя Синчук М.М.) було вжито заходів по забезпеченню позову
шляхом накладення заборони Об'єднанню відчужувати у будь-який
спосіб, в тому числі передавати в заставу чи в користування третім
особам, приміщення №№ 133, 134 (рівень 11.100) за адресою:
вул.Суховоля, 54а, м.Трускавець.
Рішенням від 02.11.05 господарського суду Львівської області
(суддя Синчук М.М.) первісний позов Об'єднання задоволено
повністю.
Визнано договір на пайову участь № 07/04 від 27.02.04,
укладений між Об'єднанням та Підприємцем, недійсним.
З Об'єднання на користь Підприємця стягнуто 155 467,34 грн.
З Підприємця на користь Об'єднання стягнуто 85,00 грн.
відшкодування витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У задоволенні зустрічного позову Підприємцю відмовлено
повністю.
Скасовано заходи по забезпеченню позову, вжиті ухвалою від
18.10.05 господарського суду Львівської області, про заборону
Об'єднанню відчужувати у будь-який спосіб приміщення №№ 133, 134
(рівень 11.100) за адресою: вул.Суховоля, 54а, м.Трускавець.
Постановою від 16.03.06 Львівського апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі:
головуючий -Мирутенко О.Л., судді -Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.)
рішення від 02.11.05 господарського суду Львівської області
залишено без змін, а апеляційну скаргу Підприємця -без
задоволення.
Постановою від 03.08.06 Вищого господарського суду України
рішення від 02.11.05 господарського суду Львівської області та
постанову від 16.03.06 Львівського апеляційного господарського
суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
Ухвалою від 21.09.06 Верховного Суду України Об'єднанню
відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду
постанови від 03.08.06 Вищого господарського суду України.
Під час нового розгляду справи ухвалою від 23.11.06
господарського суду Львівської області (суддя Желік М.Б.),
зокрема, вжито заходів по забезпеченню позову шляхом накладення
заборони Бюро проводити дії щодо реєстрації будь-яких речових прав
на майно: нежитлові приміщення № 133 та № 134 (рівень 11.100), які
знаходяться за адресою: Львівська область, м.Трускавець,
вул.Суховоля, 54а, а також видавати витяги з реєстру прав
власності на вказане нерухоме майно з будь-якою метою, в тому
числі для його відчуження, застави, передачі в оренду чи
користування.
Підприємству заборонено проводити дії щодо відчуження у
будь-який спосіб, передачі в заставу, оренди чи користування
третім особам, приміщень № 133 та № 134 (рівень 11.100), які
знаходяться за адресою: Львівська область, м.Трускавець,
вул.Суховоля, 54а.
Рішенням від 05.03.07 господарського суду Львівської області
(суддя Желік М.Б.) провадження у справі за первісним позовом
Об'єднання припинено.
У задоволенні зустрічного позову Підприємцю відмовлено
повністю.
Заходи по забезпеченню позову, вжиті ухвалою від 23.11.06
господарського суду Львівської області, скасовано.
Вказане рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що
протягом усього часу домовленість сторін з істотних умов, визнаних
за взаємною згодою сторін в оспорюваному договорі необхідними, не
досягнута, у зв'язку з чим місцевий суд дійшов до висновку про
можливість визнати такий договір неукладеним, що потягло за собою
припинення провадження у справі у цій частині на підставі п. 1-1
ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Постановою від 12.06.07 Львівського апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий -Давид
Л.Л., судді -Кордюк Г.Т., Мурська Х.В.) апеляційну скаргу
Підприємця задоволено частково.
Рішення від 05.03.07 господарського суду Львівської області
скасовано та прийнято нове рішення.
У задоволенні позовних вимог Об'єднанню відмовлено.
Зустрічний позов Підприємця задоволено частково.
За Підприємцем визнано право власності на нежитлові
приміщення
№ 133 та № 134 (рівень 11.100), які знаходяться за адресою:
Львівська область, м.Трускавець, вул.Суховоля, 54а.
З Об'єднання на користь Підприємця стягнуто 20 796,41 грн.
пені та
86 651,70 грн. штрафу.
Зустрічні позовні вимоги в частині зобов'язання Об'єднання
передати Підприємцю всі необхідні документи на нежитлові
приміщення № 133 та
№ 134 (рівень 11.100), які знаходяться за адресою: Львівська
область, м.Трускавець, вул.Суховоля, 54а, в тому числі повний
комплект належним чином оформленої проектно-кошторисної та
виконавчої технічної документації, сертифікати якості на
використані матеріали, акти випробувань, акти виконаних робіт,
акти на скриті роботи, примірник акту державної технічної комісії
про прийняття першої черги готельного комплексу в експлуатацію,
дозволи відповідних служб на підключення нежитлових приміщень до
мереж водопроводу, каналізації, гарячого водозабезпечення,
теплових мереж, енергозабезпечення та інших комунікацій та
стягнення з Об'єднання на користь Підприємця 170 345,59 грн.
збитків, залишено без розгляду.
При винесенні постанови апеляційний суд прийшов до висновку
про те, що з врахуванням предмету спірного договору, він є
самостійним видом договору, для якого чинним цивільним
законодавством України не визначено обов'язкових істотних чи
типових умов, недотримання яких є підставою для визнання договору
неукладеним, а тому, істотними для даного договору є ті умови, які
погоджені сторонами. При цьому, переглядаючи справу суд
апеляційної інстанції врахував, що умовами спірного договору
сторони погодили, що право власності на об'єкти інвестування
набуває інвестор (Підприємець), а не забудовник (Об'єднання).
На погодившись з постановою апеляційної інстанції, винесеної
під час нового розгляду справи, Об'єднання звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить
постанову від 12.06.07 Львівського апеляційного господарського
суду скасувати, та залишити в силі рішення від 05.03.07
господарського суду Львівської області.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що при винесенні
оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та
процесуального права, а саме: ст.ст. 638, 844, 875, 877 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 317, 318 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, ч. 2 ст. 101, ч. 2 ст. 105 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У своєму відзиві на касаційну скаргу Підприємець щодо доводів
скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим
просить оскаржену постанову залишити без змін, а касаційну скаргу
Об'єднання -без задоволення.
На день розгляду справи у судовому засіданні 11.10.07
письмові відзиви на касаційну скаргу від Виконкому, Бюро,
Підприємства та Виконавчої служби не надійшли.
Також, під час нового розгляду справи, ухвалою від 15.01.07
господарського суду Львівської області (суддя Синчук М.М.)
задоволено заяву Об'єднання та скасовано заходи по забезпеченню
позову, вжиті ухвалою від 18.10.05 господарського суду Львівської
області /винесеної під час первинного розгляду справи/ про
заборону Об'єднанню відчужувати у будь-який спосіб приміщення №№
133, 134 (рівень 11.100) за адресою: вул.Суховоля, 54а,
м.Трускавець.
Така ухвала мотивована тим, що оскільки під час нового
розгляду справи відносно того ж майна вжито заходи по забезпеченню
позову ухвалою від 23.11.06, то з метою уникнення подвійного
забезпечення позову, та з урахуванням того, що потреба у
забезпеченні позову, застосованого ухвалою від 18.10.05, відпала,
заява Об'єднання підлягає задоволенню.
Постановою від 12.06.07 Львівського апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Давид
Л.Л., суддів -Кордюк Г.Т., Мурської Х.В.) апеляційну скаргу
Підприємця задоволено.
Ухвалу від 15.01.07 господарського суду Львівської області
скасовано.
При винесенні вказаної постанови апеляційний суд дійшов до
висновку про те, що оскільки новий розгляд даної справи
здійснювався господарським судом Львівської області у складі судді
Жліка М.Б., то відповідно до вимог
ст. 68 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
питання про скасування забезпечення позову повинно
було бути вирішено новим складом суду.
Не погодившись з постановою апеляційної інстанції Об'єднання
звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою в якій просить постанову від 12.06.07 Львівського
апеляційного господарського суду скасувати, та залишити в силі
ухвалу від 15.01.07 господарського суду Львівської області.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що при винесенні
оскарженої постанови апеляційним судом було порушено норми
процесуального права, а саме: ст.ст. 66, 67, 104 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
На день розгляду справи у судовому засіданні 11.10.07
письмові відзиви на касаційну скаргу Об'єднання до колегії суддів
не надійшли. У судовому засіданні 11.10.07 представники Підприємця
щодо доводів скаржника заперечували, вважаючи їх безпідставними.
11.10.07 до початку судового засідання до колегії суддів
Вищого господарського суду України надійшло письмове клопотання
Об'єднання б/н від 11.10.07, в якому ставиться питання про зміну
назви первісного позивача -об'єднання підприємств
"Трускавець-курортсервіс" -на об'єднання підприємств "Молл Центр".
Вивчивши клопотання Об'єднання, колегія суддів Вищого
господарського суду України зазначає наступне.
Як вбачається з доданих до клопотання б/н від 11.10.07
документів, внаслідок державної реєстрації змін до установчих
документів (16.08.07
№ 14181050031000007) за рішенням № 1 від 13.08.07, об'єднання
підприємств "Молл Центр" створено шляхом зміни назви та є
правонаступником усіх майнових прав та обов'язків об'єднання
підприємств "ТКС".
Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
в разі вибуття однієї з сторін у спірному або
встановленому рішенням господарського суду правовідношенні
внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський
суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про
це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу
правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій
вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.
Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.
За змістом ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
У касаційній інстанції скарга (подання)
розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції
за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням
обставин справи та їх доказуванням.
Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку про необхідність заміни первісного
позивача -об'єднання підприємств "Трускавець-курортсервіс", його
правонаступником -об'єднанням підприємств "Молл Центр".
Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги, відзив на
касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін,
суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі
встановлених фактичних обставин справи правильність застосування
судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України встановила наступне.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі
матеріалів справи, 27.02.04 між Об'єднанням (Забудовник) та
Підприємцем (Iнвестор) підписано договір № 07/04 на пайову участь
у будівництві (далі Договір) та додаток № 1 - план об'єкту, і
додаток № 2 - детальний опис, підписання яких одночасно із текстом
Договору передбачено п. 7.6 цього Договору.
Судовими інстанціями встановлено, що спірний Договір вчинений
сторонами у письмовій формі, тобто з дотримання визначеної законом
форми. Відповідно до умов вказаного Договору, Iнвестор
зобов'язувався профінансувати, в межах визначених Договором, а
Забудовник -забезпечити власними та залученими засобами,
будівництво і введення в експлуатацію першої черги готельного
комплексу з розвинутою інфраструктурою "Гранд Оріон" за адресою:
м.Трускавець Львівської області, вул.Суховоля, та передати у
власність Iнвестору частину новозбудованої першої черги готельного
комплексу, загальною площею 51,6 кв.м. (дві кімнати площею 25,8
кв.м. кожна), згідно з додатком № 1, з усією необхідною технічною
та виконавчою документацією, складання якої передбачено
законодавством, будівельними нормами та правилами.
Переглядаючи справу апеляційний суд встановив, що Договір з
додатками до нього було підписано сторонами без жодних застережень
та заяв про необхідність включення до Договору додаткових умов.
Зокрема, встановлено, що вказаним Договором сторонами
визначено та погоджено предмет Договору, план об'єкту будівництва
та його вартість, зобов'язання сторін та спосіб їх виконання,
порядок оформлення права власності на новозбудований об'єкт та
його передачі у власність Iнвестора, що підтверджує факт
погодження сторонами оспорюваного Договору визначених ними
істотних умов, які є необхідними для будівництва об'єкту пайової
участі та його передачі Iнвестору, тобто виконання Договору на
пайову участь у будівництві.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
відповідно до п. 7.2 Договору сторони наділені правом вносити
зміни та доповнення до Договору, які підлягали оформленню у
вигляді додатків, що підписуються повноважними представниками
сторін. Оформлені у визначений спосіб зміни та доповнення до
Договору є його невід'ємною частиною.
Апеляційний суд встановив, що з врахуванням змісту
оспорюваного Договору, одночасно з його підписанням сторонами
підписано додатки №№ 1-2, а що стосується інших додатків (в тому
числі додатку № 3 та додатку, яким би визначалися порядок та умови
страхування об'єкту на час будівництва), то такі додатки, з
врахуванням змісту п. 7.2 Договору, могли бути оформлені лише при
наявності взаємної згоди сторін щодо внесення змін та доповнень до
Договору після його укладення.
При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно
до п. 2.5. Договору обов'язок забезпечити страхування об'єкта
інвестування на час будівництва покладався на Забудовника
(Об'єднання), а тому ініціатива щодо укладення відповідного
додатку до Договору мала виходити саме від нього.
Також, апеляційним судом встановлено, що взятими згідно
Договору зобов'язаннями сторін не передбачено умов як щодо надання
Підприємцем Об'єднанню затвердженої проектно-кошторисної
документації, так і щодо надання Підприємцем Об'єднанню
будівельного майданчика.
На підставі наданих сторонами доказів по справі, зокрема,
акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію
закінченого будівництва об'єкта від 25.06.05, попередніми судовими
інстанціями встановлено, що замовником будівництва розвинутої
інфраструктури санаторно-готельного комплексу на 250 номерів перша
черга є Об'єднання, а генпідрядником є ТзОВ "Делакс Україна",
проектна документація на будівництво затверджена наказом
генерального директора Об'єднання № 157 від 23.04.04.
З урахуванням наведеного апеляційний суд прийшов до висновку
про те, що договірні зобов'язання, які виникли між Об'єднанням та
Підприємцем з приводу будівництва розвинутої інфраструктури
санаторно-готельного комплексу на 250 номерів перша черга не є
зобов'язаннями договору підряду на капітальне будівництво, а тому
посилання Об'єднання в обгрунтування своєї позиції на правове
регулювання договорів будівельного підряду, є безпідставними.
Також, місцевим та апеляційним судами встановлено, що спірний
Договір від імені Об'єднання підписано генеральним директором
Торським I.М. та скріплено печаткою Об'єднання. Статут
Об'єднання з відмітками про внесення до нього змін 24.02.04, які б
обмежували повноваження генерального директора на підписання
Договору від імені Об'єднання у матеріалах справи відсутній.
Водночас, згідно пояснень генерального директора Об'єднання
Торського I.М. судом апеляційної інстанції встановлено, що він про
внесення зазначених змін до статуту на момент укладення Договору
не знав, у зв'язку з чим апеляційний суд дійшов до висновку, що
обмеження повноважень генерального директора Торського I.М. щодо
представництва юридичної особи при укладенні Договору з
Підприємством не має юридичної сили, та не може бути підставою для
визнання цього Договору недійсним.
Крім того, на підставі матеріалів справи апеляційним судом
встановлено, що Підприємцем взяті на себе зобов'язання за
Договором було виконано в повному обсязі: на рахунок Об'єднання
перераховано 155 467,34 грн. згідно платіжних доручень з
призначенням платежу: оплата пайових внесків згідно Договору. При
цьому, встановлено, що Об'єднанням доказів повернення
перерахованих Підприємцем коштів на виконання умов Договору, як
помилково зарахованих, до суду надано не було.
Разом з тим встановлено, що на виконання умов спірного
Договору Об'днання виставляло Підприємцю рахунки на оплату
матеріалів, придбаних для комплектації готельного комплексу, на
оплату комунальних послуг та надавало дозволи на проведення
будівельних робіт, виконання яких визначено Договором, в тому
числі п. 3.4, в тому числі рахунок № 1/209 від 23.04.05 на оплату
теплопостачання за лютий 2005 року, рахунок № 25/01-005 від
25.01.05 на оплату встановлення датчиків руху, відкриття дверей і
тривожних кнопок, двох лічильників, рахунок № 18/11-004 від
18.11.04 на оплату інсталяційної системи опалення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами
Договору проводилась переписка щодо виконання умов спірного
Договору, що підтверджується, зокрема, відповіддю Об'єднання на
претензію № 103 від 01.03.05 та листом Об'єднання № 209 від
25.04.05, у зв'язку з чим апеляційний суд прийшов до висновку про
схвалення Об'єднанням оспорюваного Договору.
Судовими інстанціями встановлено, що згідно акту державної
приймальної комісії від 25.06.05 про прийняття в експлуатацію
закінченого будівництва за адресою: Львівська область,
м.Трускавець, вул.Суховоля 54а, та технічної документації на
збудовані нерухомі об'єкти, оформленої Бюро, об'єктами
інвестування за спірним Договором є два нежитлові приміщення
№ 133 (рівень 11.100) площею 28,2 кв.м та № 134 (рівень
11.100) площею
26,5 кв.м. що знаходяться за адресою:Львівська область,
м.Трускавець, вул.Суховоля, 54а та входять у третій пусковий
комплекс розвинутої інфраструктури першої черги
санаторно-готельного комплексу на 250 номерів.
Під час розгляду справи по суті попередніми судовими
інстанціями встановлено, що відповідно до п.п. 2.9, 2.10 Договору
Об'єднання, як забудовник, зобов'язувалось протягом п'яти
календарних днів з моменту здачі першої черги готельного комплексу
з розвинутої інфраструктурою "Гранд Оріон" за адресою:
м.Трускавець Львівської області, вул.Суховоля, в експлуатацію,
передати об'єкт Підприємцю, як інвестору, у власність по акту
передачі-приймання, який підписується повноважними представниками
сторін Договору, а також забезпечити Підприємцю оформлення права
власності на об'єкт інвестування шляхом надання відповідних
документів та інформації, вчинення дій. Відповідно до р. 5
Договору за порушення зобов'язань передбачено наступну
відповідальність: 1) за порушення термінів завершення будівництва
об'єкта пайової участі та строків передачі об'єкта і
проектно-кошторисної документації інвестору, забудовнику,
відповідно до п. 5.3. Договору, нараховується пеня у розмірі
подвійної облікової ставки НБ України від ціни Договору за кожний
день прострочки; 2) за затримку виконання зобов'язань щодо
укладення договорів на обслуговування об'єктів пайової участі
забудовнику нараховується штраф, відповідно до п. 5.5 Договору, у
розмірі 35 % від ціни Договору, що становить 86 651,70 грн.
Отже, з урахуванням того, що об'єкти будівництва, які є
предметом спірного Договору, здані в експлуатацію 25.06.05, що
підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття
в експлуатацію об'єктів закінченого будівництва об'єкта, передача
у власність вказаних нежитлових приміщень Підприємцю мала
відбутись не пізніше 01.07.05.
Переглядаючи справу, апеляційний суд встановив, що Об'єднання
свої зобов'язання по передачі Підприємцю у власність об'єкта
інвестування згідно Договору та оформлення такого права власності
не виконало, та провело оформлення права власності на об'єкти
інвестування згідно спірного Договору на себе, що підтверджується
рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради № 151 від
26.08.05.
Так, встановлено, що у листі-заявці на оформлення права
власності
№ 23/16 від 23.08.05 Об'єднання зазначило, що на будівництво
нежитлових приміщення № 133 (рівень 11.100) площею 28,2 кв.м та №
134 (рівень 11.100) площею 26,5 кв.м, що знаходяться за адресою:
Львівська обл., м.Трускавець, вул.Суховоля, 54а, договори на
пайову участь у будівництві не укладались.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що оформлення права
власності на вказані об'єкти нерухомості та їх подальший продаж
Підприємству, що підтверджується договорами купівлі-продажу від
06.09.05 року, які посвідчені нотаріально та зареєстровані
відповідно до вимог закону 07.09.05, здійснено Об'єднанням під час
первинного розгляду даної справи господарським судом Львівської
області.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує,
що згідно ст. 627 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
сторони є
вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні
умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів
цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог
розумності та справедливості. Для чинності правочину необхідно,
щоб його умови не суперечили чинному законодавству, моральним
засадам суспільства, щоб особи, які його вчиняють, мали необхідний
обсяг дієздатності, щоб волевиявлення учасників було вільним і
відповідним їх внутрішній волі, щоб правочин був вчинений у
належній формі і був спрямованим на реальне настання правових
наслідків, що ним обумовлені.
Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, договір
є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх
істотних умов договору. Iстотними умовами договору є умови про
предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є
необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо
яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Сторони, відповідно до ст.ст. 205, 208 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, мають право обирати форму договору, якщо інше
не встановлено законом. Договори, укладені між юридичними особами
та між фізичною і юридичною особами, мають бути вчинені лише у
письмовій формі, за вийнятком договорів, які повністю виконуються
сторонами у момент їх вчинення.
За змістом ст. 207 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або
вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і
суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з
порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути
на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної
влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання
господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю
або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання
рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з
моменту його виконання.
Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує,
що угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених
законом.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності
правочину визначені ст. 203 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
яка, зокрема, передбачає, що зміст правочину не може суперечити
цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також
моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна
мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення
учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній
волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та бути
спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені
ним.
Підстави та наслідки недійсності правочинів передбачені,
зокрема,
ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. Так,
встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в
момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які
встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є
також правочин, якщо його недійсність встановлена законом
(нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину
недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо
не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована
особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом,
такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний
правочин).
Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень,
створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку
він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією
особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа,
яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його
до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку
представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та
обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Пленум Верховного Суду України в п.п. 2, 12 Постанови від
28.04.78
№ 3 ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
"Про судову практику в справах про
визнання угод недійсними" роз'яснив, що угода може бути визнана
недійсною лише на підставі та з наслідками, передбаченими законом.
В кожній справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті
обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, та
настання визначених юридичних наслідків.
Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною,
господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з
якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання
відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону,
додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за
угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та
інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Водночас, Колегія суддів Вищого господарського суду України
бере до уваги, що відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, право власності на нову річ, яка виготовлена
(створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено
договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме
майно (житлові будинку, споруди тощо) виникає після завершення
його будівництва та прийняття до експлуатації з моменту державної
реєстрації такого права.
Статтею 392 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
регламентовано, що власник майна може пред'явити позов про
визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не
визнається іншою особою.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що доводи, викладені Об'єднанням в касаційних
скаргах, є необгрунтованими, оскільки вони спростовуються
зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до
уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення
судовою інстанцією не лише норм матеріального та процесуального
права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але
оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до
висновку про встановлення тих чи інших обставин справи,
здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не
віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи
вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового
рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі
встановлених фактичних обставин справи та перевіряється
застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і
процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів
та встановлення обставин по справі в силу ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
знаходиться поза межами
компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку про неможливість
задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та
всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано
їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм
матеріального та процесуального права, що дає підстави для
залишення її без змін.
Щодо другої касаційної скарги Об'єднання про скасування
постанови від 12.06.07 Львівського апеляційного господарського
суду та залишення в силі ухвалу від 15.01.07 господарського суду
Львівської області, колегія суддів Вищого господарського суду
України зазначає наступне.
Як свідчить правовий аналіз матеріалів справи, ухвала від
18.10.05. господарського суду Львівської області, про скасування
якої було поставлено питання Об'єднанням під час нового розгляду
справи, була винесена при первинному розгляді даної справи, за
результатами якого касаційним судом було скасовано рішення суду
першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, а справу
направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що фактично первинне провадження у
справі, порушене суддею Синчуком М.М., було скасоване, а отже з
набранням чинності постанови від 03.08.06 Вищого господарського
суду України всі судові рішення, ухвалені попередніми судовими
інстанціями у даній справі є такими, що втратили чинність, в тому
числі ухвала від 18.10.05 господарського суду Львівської області.
На наведені обставини попередні судові інстанції розглядаючи
заяву Об'єднання про скасування заходів по забезпеченню позову,
застосованих ухвалою від 18.10.05 господарського суду Львівської
області, уваги не звернули.
Суд апеляційної інстанції скасувавши постановою від 12.06.07
ухвалу від 15.01.07 господарського суду Львівської області як
таку, що винесена з порушенням норм процесуального закону,
фактично не вирішив сам та не зазначив, хто має розглянути по суті
заяву Об'єднання, тим самим фактично залишивши питання її розгляду
по суті поза увагою.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла до висновку про необхідність
скасування ухвали від 15.01.07 господарського суду Львівської
області та постанови від 12.06.07 Львівського апеляційного
господарського суду, та відмови в задоволенні заяви Об'єднання з
вказаного питання.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія
суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу об'єднання підприємств
"Трускавець-курортсервіс" б/н від 10.07.07 залишити без
задоволення.
Постанову від 12.06.07 Львівського апеляційного
господарського суду у справі № 4/1824-22/321 (4/1491-29/136)
( rs752230 ) (rs752230)
господарського суду Львівської області залишити без
змін.
Касаційну скаргу об'єднання підприємств
"Трускавець-курортсервіс" б/н від 11.07.07 задовольнити частково.
Ухвалу від 15.01.07 господарського суду Львівської області та
постанову від 12.06.07 Львівського апеляційного господарського
суду у справі № 4/1491-29/136 ( rs752230 ) (rs752230)
господарського суду
Львівської області скасувати.
У задоволенні заяви об'єднання підприємств
"Трускавець-курортсервіс" про скасування заходів забезпечення
позову, вжиті ухвалою від 18.10.05 господарського суду Львівської
області у справі № 4/1491-29/136 ( rs752230 ) (rs752230)
господарського суду
Львівської області, відмовити.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
Т.Данилова
I.Ходаківська