ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2007 р.
№ 2-282/05
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В.,
суддів:
Данилової Т.Б.,
Ходаківської I.П.,
розглянувши
касаційні скарги
громадянки ОСОБА_1(далі ОСОБА_1.)
на рішення
Автозаводського районного суду міста Кременчука
від
02.11.04,
у справі
№ 2-282/05я
Автозаводського
районного суду міста Кременчука
за позовом
ОСОБА_1.
до
закритого акціонерного товариства "Кременчуцька інвестиційна
компанія "Еко-інвест" (Товариство)
про примусове стягнення дивідендів
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
ОСОБА_1. (паспорт);
- відповідача:
не з'явились.
Ухвалою від 04.09.07 колегії суддів Вищого господарського
суду України у складі: головуючого -Першикова Є.В.,
суддів -Кравчука Г.А., ОСОБА_1., касаційні скарги ОСОБА_1. б/н б/д
та б/н від 30.11.05 були прийняті до провадження, розгляд справи
призначено на 11.10.07, без початку перегляду справи по суті.
У зв'язку з значною завантаженістю суддів Кравчука Г.А.,
ОСОБА_1., розпорядженням від 17.09.07 заступника Голови
Вищого господарського суду України для розгляду справи № 2-282/05
Автозаводського районного суду міста Кременчука, призначеної до
перегляду в касаційному порядку на 11.10.07, було створено колегію
суддів у наступному складі: головуючий - Першиков Є.В.,
судді -Данилова Т.Б., Ходаківська I.П., яка переглядає справу по
суті.
Про вказані обставини ОСОБА_1. повідомлено на початку
судового засідання 11.10.07. Відводів складу колегії суддів Вищого
господарського суду України не заявлено.
За згодою ОСОБА_1., відповідно до вимог ч. 2 ст. 85 та ч. 1
ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
у судовому засіданні 11.10.07 оголошено лише вступну
та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду
України.
Рішенням від 02.11.04 Автозаводського районного суду міста
Кременчука (суддя Савічева В.О.) у задоволенні позовних вимог
ОСОБА_1. відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1. звернулась з
касаційними скаргами в яких, зокрема, просить рішення від 02.11.04
Автозаводського районного суду міста Кременчука скасувати,
проитягнути до відповідальності Товариство за укривання дійсної
інформації, виплатити вартість сертифікату 10-50 враховуючи
інфляцію, дивіденди та моральну шкоду.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що при винесенні
оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та
процесуального права, а саме: ст. 55 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст.ст. 10, 11, 21, 29, 30, 33, 35, 38 Закону
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, ст.ст. 4, 5, 8,
9 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
,
ст.ст. 268, 289, 290 Цивільного процесуального кодексу України
( 1618-15 ) (1618-15)
.
Ухвалою від 20.06.07 Апеляційного суду Сумської області
(суддя Маслов В.О.) у відкритті касаційного провадження у порядку
цивільного судочинства скаржнику відмовлено, касаційну скаргу
ОСОБА_1. на рішення від 02.11.04 Автозаводського районного суду
міста Кременчука направлено до Вищого господарського суду України.
На день розгляду справи у судовому засіданні 11.10.07
письмовий відзив на касаційну скаргу від Товариства не надійшов.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши
пояснення ОСОБА_1., суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на
підставі встановлених фактичних обставин справи правильність
застосування судом норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до
висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних
підстав.
Як встановлено попереднєю судовою інстанцією на підставі
матеріалів справи, ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до
Товариства про примусове стягнення дивідендів, зазначивши, що нею
28.03.96 було придбано 105 інвестиційних сертифікатів Товариства
на загальну номінальну вартість 10,50 грн. На думку ОСОБА_1.,
дивіденди від придбаних сертифікатів вона повинна була отримати
31.01.97, у зв'язку з чим вважає, що термін дії договору скінчився
31.01.97, всупереч чому адміністрація Товариства фактично
відмовилась сплатити належну суму. Враховуючи наведене, ОСОБА_1.
просила суд стягнути заборгованість по виплаті дивідендів з 1996
року по 2004 рік в сумі 5 000,00 грн. та моральну шкоду в розмірі
1 000,00 грн.
На підставі наданих сторонами доказів по справі судом першої
інстанції встановлено, що 28.03.96 ОСОБА_1. придбала 105
інвестиційних сертифікатів Товариства на загальну номінальну
вартість 10,50 грн., у зв'язку з чим вона стала акціонером
Товариства.
Також, місцевим судом встановлено, що згідно протоколів
загальних зборів засновників Товариства питання виплати дивідендів
в період 1996-2004 років не ставилось, оскільки господарська
діяльність цього Товариства була збитковою.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує,
що поняття і види господарських товариств, правила їх створення,
діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників
визначено Законом України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
від 19.09.91 № 1576-XII (далі Закон).
Відповідно до ст. 10 Закону учасники товариства зобов'язані:
додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення
загальних зборів та інших органів управління товариства;
виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і
пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати
акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими
документами; не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну
інформацію про діяльність товариства; нести інші обов'язки, якщо
це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та
установчими документами.
За змістом ст. 41 Закону вищим органом акціонерного
товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають
право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та виду
акцій, власниками яких вони є. До компетенції загальних зборів,
зокрема, належить затвердження річних результатів діяльності
акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства,
затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку
розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку
(дивідендів), визначення порядку покриття збитків. Вказане
повноваження належить до виключної компетенції загальних зборів
акціонерів і не може бути передано іншим органам товариства.
Аналіз чинного господарського законодавства свідчить, що
виплата дивідендів може здійснюватись за наявності двох обставин в
їх сукупності: при наявності у господарюючого суб'єкта прибутку та
відповідного рішення загальних зборів акціонерів.
Матеріалами справи доведено збитковість діяльності Товариства
з 1995 року та відсутність рішень загальних зборів акціонерів про
виплату дивідендів в оспорюваний період.
Щодо вимог скаржника про виплати моральної шкоди, колегія
суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.
Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої
внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких
фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням
здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у
зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї
чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа
зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у
приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової
репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в
інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди
визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини
фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого
або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи,
яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для
відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають
істотне значення. При визначенні розміру відшкодування
враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода
відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає
відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не
встановлено договором або законом.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає
увагу скаржника на недоведення відповідними доказами у попередніх
судових інстанціях факту завдання їй моральної шкоди з урахуванням
вимог наведеного правового положення.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає, що за відсутності правових підстав для задоволення
первинної вимоги про примусову виплату дивідендів, підстави для
задоволення похідної вимоги про відшкодування моральної шкоди
також відсутні.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що доводи, викладені ОСОБА_1. в касаційній скарзі,
є необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по
справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до
уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення
судовою інстанцією не лише норм матеріального та процесуального
права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але
оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до
висновку про встановлення тих чи інших обставин справи,
здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не
віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи
вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового
рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі
встановлених фактичних обставин справи та перевіряється
застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і
процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів
та встановлення обставин по справі в силу ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
знаходиться поза межами
компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку про неможливість
задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що судом першої інстанції було повно та
всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано
їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм
матеріального та процесуального права, що дає підстави для
залишення його без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційні скарги громадянки ОСОБА_1б/н б/д та б/н від
30.11.05 залишити без задоволення.
Рішення від 02.11.04 Автозаводського районного суду міста
Кременчука у справі № 2-282/05 Автозаводського районного суду
міста Кременчука залишити без змін.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
Т.Данилова
I.Ходаківська