ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2007 р.
№ 13/546пн ( rs678266 ) (rs678266)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кривди Д.С.,
суддів:
Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу
Приватного підприємця ОСОБА_1.
на постанову
від 02.04.07 Луганського апеляційного господарського суду
та на рішення
від 11.01.07
у справі
№13/546пн ( rs678266 ) (rs678266)
господарського суду
Луганської області
за позовом
Дочірнього підприємства "Центральний ринок м. Сєвєродонецька"
Луганської обласної спілки споживчих товариств
до
Приватного підприємця ОСОБА_1.
про
звільнення земельної ділянки
за участю представників сторін
від позивача:
у засідання не прибули
від відповідача:
у засідання не прибули
ВСТАНОВИВ:
Дочірнє підприємство "Центральний ринок м. Сєвєродонецька"
Луганської обласної спілки споживчих товариств звернулось до
господарського суду Луганської області з позовом до Приватного
підприємця ОСОБА_1. про зобов'язання забрати належну відповідачу
тимчасову металеву споруду (МАФ) за порядковим номером 17 розміром
2 м на 2 м з належної позивачу на праві оренди земельної ділянки
за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр-т Хіміків, 27.
Позовна заява мотивована неправомірністю використання спірної
земельної ділянки відповідачем шляхом розташування на ній
тимчасової споруди, оскільки укладений між сторонами договір №79
від 01.04.06 по наданню торгівельних місць розірваний з 29.09.06
за ініціативою відповідача.
Рішенням від 11.01.07 господарський суд Луганської області
(суддя Яресько Б.В.) позов задовольнив у повному обсязі, визнавши
вимоги позивача обгрунтованими.
Ухвалою від 11.01.07 господарський суд Луганської області
повернув відповідачу заявлений ним зустрічний позов на підставі п.
6 ч. 1 ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постановою від 02.04.07 Луганський апеляційний господарський
суд (колегія суддів у складі: Баннової Т.М. -головуючого, Бойченка
К.I., Медуниці О.Є.) рішення суду першої інстанції залишив без
змін.
Ухвалою від 09.08.07 Вищий господарський суд України порушив
касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій
заявлено вимоги про скасування рішення і постанови у справі та
прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції
розглянув справу в строк менший, ніж встановлено ст. 69 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, чим позбавив відповідача можливості
скористатися своїм правом на правову допомогу та на розгляд справу
впродовж розумного строку.
Також касатор доводить хибність висновку судів про
неправомірність зайняття відповідачем торгової площі ринку за
відсутності договору з позивачем, оскільки відносини з
встановлення малої архітектурної форми -"це власні а не договірні
відносини та знаходяться у компетенції органів місцевого
самоврядування". На думку касатора, до спірних правовідносин
підлягало застосування законодавство, яке регулює проведення
реконструкції ринку та встановлення малих архітектурних форм, а не
положення укладеного між сторонами договору №79.
Крім того, скаржник посилається на незастосування судами при
вирішенні спору положень законодавства, яке регулює здійснення
інвестиційної діяльності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи,
судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно з договором
оренди землі №305 від 29.10.04 з врахуванням змін внесених
додатковою угодою №1 від 17.06.05 Сєвєродонецьою міською радою
надано позивачу в оренду строком на 25 років земельну ділянку
загальною площею 1,57 га, на якій розташовані об'єкти нерухомого
майна (будівля Центрального ринку, тимчасові споруди), а також
інші об'єкти інфраструктури (проїзди, проходи та площадки) за
адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Хіміків, 17.
У відповідності зі ст. 95 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або
договором, мають право, зокрема, самостійно господарювати на
землі, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і
споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в
порядку, встановленому законом.
В силу ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або
землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його
прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з
позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування
завданих збитків.
З метою захисту своїх прав на землю Дочірнє підприємство
"Центральний ринок м. Сєвєродонецька" Луганської обласної спілки
споживчих товариств звернулось з позовом до господарського суду,
заявивши вимоги про зобов'язання забрати належну відповідачу
тимчасову металеву споруду (МАФ) за порядковим номером 17 розміром
2 м на 2 м зі спірної земельної ділянки, яка належить позивачу на
праві оренди і використовується ним в комерційних цілях для
організації ринку.
Відповідно до п. 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених
спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської
інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України,
Державної податкової адміністрації України, Державного комітету
стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002
№57/188/84/105 ( z0288-02 ) (z0288-02)
(зареєстровано в Міністерстві юстиції
України 22.03.2002 за №288/6576), ринок -це суб'єкт
господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого
органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування
земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку,
функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення
для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу
товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.
Згідно з п.п. 13, 20 Правил торгівлі на ринках адміністрація
ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений
термін укладає з ними письмову угоду, в якій сторони визначають
термін дії угоди, асортимент товарів, умови оренди торговельного
місця, перелік послуг, які надаються ринком, та їх вартість; а
торговельне місце -це площа, відведена для розміщення необхідного
для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу
продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів,
візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках
тощо.
Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що на
виконання вказаних вимог 01.04.06 між сторонами у справі був
укладений договір №79, згідно з яким позивач надав відповідачу
торгівельні місця ТП-10; БР-1; К-17 на торговій площі ринку 4 м-2
для встановлення тимчасової металевої споруди (МАФ) на строк з
01.04.06 до 31.12.06.
Пунктом 6.2 договору передбачено право відповідача розірвати
його в односторонньому порядку, повідомивши про це позивача за 10
днів у письмовій форми.
У відповідності з п. 2.2.7 договору відповідач зобов'язався у
випадку розірвання договору протягом 10 днів вивезти належну йому
металеву споруду за межі території ринку.
Скориставшись своїм передбаченим п. 6.2 договору правом,
відповідач 19.09.06 звернувся до позивача з заявою від 18.09.06
про розірвання цього договору.
Листом №617 від 28.09.06 позивач запропонував відповідачу
звільнити торгівельні місця шляхом вивезення з них за межі
території ринку тимчасової металевої конструкції.
Проте відповідачем обов'язок щодо вивезення належної йому
металевої конструкції за межі території ринку не виконаний, що
підтверджується наданими позивачем актами від 02.11.06, 20.12.06
та не спростовано відповідачем.
З огляду на викладені обставини суди першої та апеляційної
інстанції дійшли правильного висновку про відсутність у
відповідача підстав для розміщення належного йому майна на наданій
в оренду позивачу земельній ділянці після розірвання укладеного
між ними договору №79 від 01.04.06 про надання торгівельного
місця. А відтак слід погодитись з висновком судів про порушення
відповідачем через невивезення ним тимчасової металевої
конструкції за межі ринку прав позивача на спірну земельну
ділянку, які підлягають захисту.
В касаційній скарзі відповідач доводить порушення його права
на розгляд справи впродовж розумного строку через недотримання
судом першої інстанції вимог ч. 1 ст. 69 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
згідно з якою спір має бути вирішено господарським судом у строк
не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Такі
доводи не підлягають прийняттю до уваги з огляду на те, що позовна
заява у справі надійшла до господарського суду 08.12.06, у зв'язку
з неявкою представника відповідача в судове засідання 21.12.06 та
заявленням ним у телеграмі клопотання розгляд справи відкладався
до 11.01.06, а ч. 1 ст. 69 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлений
максимальний строк для вирішення спору.
До того ж доводи відповідача стосовно його зустрічного позову
правомірно відхилені судом апеляційної інстанції з огляду на те,
що подана відповідачем позовна заява через невідповідність її
вимогам ст. 57 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
повернута заявнику без
розгляду ухвалою господарського суду Луганської області від
11.01.07, яка є чинною і відповідачем не оскаржена.
Викладені в касаційній скарзі доводи відповідача щодо
незастосування судами при вирішенні спору положень законодавства,
яке регулює здійснення інвестиційної діяльності, також підлягають
відхиленню через недоведення відповідачем обставин наявності між
сторонами у справі інвестиційних правовідносин.
Решта доводів касаційної скарги також не підлягає прийняттю
до уваги, оскільки не відповідає встановленим судами першої та
апеляційної інстанції обставинам та вимогам законодавства, що
регулює спірні правовідносини.
Виходячи з викладеного, судова колегія не вбачає підстав для
скасування постанови суду апеляційної інстанції у справі та
задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від
02.04.07 у справі №13/546пн ( rs678266 ) (rs678266)
залишити без змін, а
касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький