ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2007 р.
№ 10/282
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий),
Вовка I.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Українська
промислова страхова компанія" на постанову Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 27.11.2006р. у справі за
позовом Закритого акціонерного товариства "Українська промислова
страхова компанія" до Закритого акціонерного товариства
"Птахофабрика "Росія", Закритого акціонерного товариства
комерційного банку "ПриватБак" про визнання правочину договором
факторингу та визнання його недійсним
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиви
на неї, суд
У С Т А Н О В И В :
У серпні 2006 року ЗАТ "Українська промислова страхова
компанія" пред'явило в господарському суді позов до ЗАТ
"Птахофабрика "Росія", ЗАТ "ПриватБак" про визнання договору №1
від 21.05.2004р., укладеного між ЗАТ "Птахофабрика "Росія" та ЗАТ
"ПриватБак", договором факторингу та визнання його недійсним.
Рішенням господарського суду Полтавської області від
22.09.2006р. (суддя Плеханова Л.Б.) позов було задоволено.
Відповідачі оскаржили дане рішення в апеляційному порядку.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 27.11.2006р. (судді Агрикова
О.В. -головуючий, Мамонтова М.О., Фаловська I.М.) апеляційні
скарги було задоволено, рішення господарського суду Полтавської
області від 22.09.2006р. скасовано, прийнято нове рішення, яким у
задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
27.11.2006р. і прийняти нове рішення, яким визнати недійсним
договір №1 від 21.05.2004р., укладений між ЗАТ "Птахофабрика
"Росія" та ЗАТ "ПриватБак", посилаючись на порушення апеляційним
судом норм матеріального та процесуального права.
У справі оголошувалась перерва з 18.07.2007р. на 25.07.2007р.
та з 25.07.2007р. на 10.10.2007р.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено судом і не заперечувалось сторонами, між ЗАТ
"ПриватБак" (далі -Банк) та ЗАТ "Птахофабрика "Росія"
(далі -Підприємство) був укладений 21.05.2004р. за №1 договір про
уступку права вимоги належного Банку за кредитним договором
№02-189-02 від 30.10.2002р., укладеним з ТОВ "Крок К"
(далі -Договір).
(а.с. 17)
Право вимоги, що передається Банком за цим Договором,
визначене сторонами в сумі 1550968,61 грн.
Водночас сторони обумовили, що з моменту підписання вказаного
Договору незалежно від виконання боржником Підприємству, у Банка
виникає право вимоги до Підприємства в сумі 1550968,61 грн.
Підприємство зобов'язане задовольнити таку вимогу Банку на
протязі не більше ніж 7 банківських днів після підписання
Договору.
Предметом спору є визнання договору уступки права вимоги
недійсним з підстав ст.ст. 203, 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зміст правочину
не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного
законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент
вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені
частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього
Кодексу.
За приписом ст. 1007 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором
факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги)
одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові
кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт
відступає або зобов'язується відступити факторові своє право
грошової вимоги до третьої особи (боржника).
З огляду наведеного визначення договору факторингу, такий
правочин спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони
шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів.
Така послуга за цим договором надається фактором клієнту за плату,
розмір якої визначається договором.
При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не
може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.
Господарський суд, задовольняючи заявлений позов, зазначеного
не врахував, а тому суд апеляційної інстанції, з огляду обставин
на яких грунтувались позовні вимоги, мав підстави для скасування
рішення господарського суду і відмови у задоволенні заявленого
позову.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильності
вирішення апеляційним судом спору по суті.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 - 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
"Українська промислова страхова компанія" залишити без
задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 27.11.2006р. без змін.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і
I.Вовк
П.Гончарук