ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2007 р.
№ 2-7/3930-2007
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства
"Хімагромаркетинг Агро"
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 26.06.2007р.
у справі № 2-7/3930-2007 Господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом Приватного підприємства "Хімагромаркетинг Агро"
до Сільськогосподарського виробничого кооперативу
"Iзумрудний"
про стягнення 170442,42 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Хімагромаркетинг Агро" звернулося до
Господарського суду Автономної Республіки Крим с позовом до
Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Iзумрудний" про
стягнення 170442,42 грн., в т.ч. 137230,00 грн. основний борг,
15918,68 грн. втрати від інфляції, 4522,95 грн. 3% річних,
12770,79 грн. пеня.
Приватне підприємство "Хімагромаркетинг Агро" заявою
збільшило позовні вимоги та просить суд стягнути 170442,42 грн. та
судові витрати у розмірі 30000грн.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
03.04.2007р. (суддя I.I.Дворний) позовні вимоги Приватного
підприємства "Хімагромаркетинг Агро" задоволено частково: стягнуто
з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Iзумрудний" на
користь Приватного підприємства "Хімагромаркетинг Агро" суму
заборгованості у розмірі 137230грн., пеню у сумі 4171,42 грн., 3%
річних у розмірі 4522,95 грн., 15918,68 грн. інфляційних втрат,
1618,43 грн. державного мита, 112,05 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 5000грн.
вартості адвокатських послуг, в іншій частині позовних вимог
відмовлено.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Автономної
Республіки Крим від 03.04.2007р. в частині зменшення судових
витрат, Приватне підприємство "Хімагромаркетинг Агро" подало
апеляційну скаргу.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 26.06.2007р. (судді: Н.П.Горошко, В.М.Плут, Г.К.Прокопанич)
апеляційну скаргу Приватного підприємства "Хімагромаркетинг Агро"
задоволено частково: рішення Господарського суду Автономної
Республіки Крим від 03.04.2007р. скасовано в частині стягнення
вартості адвокатських послуг у сумі 5000грн., в іншій частині
рішення залишено без змін.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями
в частині зменшення та відмови стягнення судових витрат, Приватне
підприємство "Хімагромаркетинг Агро" подало касаційну скаргу, в
якій просить скасувати рішення Господарського суду Автономної
Республіки Крим від 03.04.2007р. в частині зменшення судових
витрат та постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 26.06.2007р. в частині відмови стягнення судових витрат
та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача судові
витрати у розмірі 31822грн. Свою вимогу Приватне підприємство
"Хімагромаркетинг Агро" мотивує тим, що господарським судом першої
та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми
процесуального права.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність
застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський
суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Приватного
підприємства "Хімагромаркетинг Агро" підлягає задоволенню
частково.
Згідно ст. 655 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором
купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або
зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні
(покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно
(товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Господарським судом встановлено:
30.09.2004р. між Приватним підприємством "Агропромхімснаб",
правонаступником якого є позивач, та відповідачем укладено договір
купівлі-продажу № 461-2004р., за яким позивач зобов'язався продати
товар -засоби захисту рослин на суму 137130грн., а відповідач
прийняти та оплатити даний товар.
За видатковою накладною № Ап-р0121 від 22.03.2005р. та
довіреністю відповідачем було отримано товар на суму 137230грн.
Згідно ст. 692 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
покупець зобов'язаний
оплатити товар після його прийняття або прийняття
товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами
цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати
товару.
Господарським судом встановлено, що п. 2.2 договору
визначено, що оплата за товар здійснюється на розрахунковий
рахунок продавця за правилами безготівкових розрахунків в строк до
30.12.2005р. Проте, відповідач до зазначеного строку не
розрахувався і його борг становить 137230грн.
Оскільки відповідач своє зобов'язання за договором не
виконав, то господарський суд попередніх інстанцій дійшов
правомірного висновку щодо стягнення з відповідача боргу у сумі
137230грн.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені ст. 611
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно якої у разі порушення зобов'язання
настають правові наслідки, встановлені договором або законом,
зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник вважається
таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання
зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором
або законом.
Враховуючи, що відповідач зобов'язання щодо сплати вартості
товару не виконав, то він є таким, що прострочив.
Господарським судом встановлено, що п. 3.3 договору сторони
передбачили, що покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню
у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості
за кожний день простроченого платежу.
Згідно ст. 258 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
для окремих видів вимог
законом може встановлюватися спеціальна позовна давність:
скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною
давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до
вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Враховую, що позивач звернувся з позовом про стягнення
неустойки 01.03.2007р., то господарським судом правомірно
задоволено вимогу щодо стягнення неустойки з 01.03.2006р.
Правила щодо відповідальністі за порушення грошового
зобов'язання встановлені ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно
якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість
виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив
виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний
сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції
за весь час прострочення, а також три проценти річних від
простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений
договором або законом.
Враховуючи приписи вищенаведеної правової норми,
господарський суд попередніх інстанцій правомірно задовольнив
вимоги щодо стягнення нарахованої на суму боргу інфляції у розмірі
15918,68грн. та річних у розмірі 4522,95грн.
Як встановлено господарським судом, між Приватним
підприємством "Хімагромаркетинг Агро" та адвокатом -О.В.Антоновим
укладено договір про надання адвокатських послуг від 01.02.2007р.
№ 1.
Відповідно до ст. 44 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові витрати
складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за
проведення судової експертизи, призначеної господарським судом,
витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у
місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших
витрат, пов'язаних з розглядом справи. Таким чином, приписами
даної правової норми визначено, що судові витрати щодо відповідної
справи складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката, який
здійснює юридичний супровід відповідної справи в господарському
суді, а отже саме з тих витрат які необхідні для розгляду справи у
господарському суді.
Як встановлено господарським судом, на підтвердження оплати
послуг адвоката позивачем надано квитанцію від 02.04.2007р. №
005601, яка оформлена від імені адвоката. Проте, господарським
судом не було досліджено умови договору про надання адвокатських
послуг від 01.02.2007р. № 1 щодо порядку оплати, а отже і не
визначено які докази щодо цього є належними. Крім того, вирішуючи
питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд
попередніх інстанцій не звернув увагу та не дослідив обставин щодо
того чи витрати за зазначеним договором є необхідними саме для
розгляду даної справи у господарському суді і не з'ясували,
наскільки обгрунтовані ці витрати з розглядом даної справи.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції та постанова
суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню та направленню на
новий розгляд в частині стягнення витрат на оплату послуг
адвоката, а в іншій частині -залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Хімагромаркетинг
Агро" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від
03.04.2007р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 26.06.2007р. у справі № 2-7/3930-2007
скасувати в частині позовних вимог щодо стягнення судових витрат і
справу в цій частині передати на новий розгляд до Господарського
суду Автономної республіки Крим.
В іншій частині судові рішення залишити без змін.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Уліцький А.М.