ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2007 р.
№ 2-5/7859-2007
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого,
Костенко Т. Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали
касаційної скарги
Малоріченської сільської ради
на рішення
від 25.06.2007 господарського суду АР Крим
у справі
господарського суду АР Крим
за позовом
Малоріченської сільської ради
до
Обслуговуючого кооперативу "Лазуріт"
про
визнання недійсним та розірвання договору оренди,
за зустрічним позовом
Обслуговуючого кооперативу "Лазуріт"
до
Малоріченської сільської ради
про визнання договору оренди землі дійсним
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Усатенко Н.О. (дов. від 06.08.07),
відповідача: Тимофєєва Н.Є. (дов. від 01.05.07),
ВСТАНОВИВ :
Рішенням від 26.06.07 господарського суду АР Крим в
задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічні позовні вимоги
задоволено. Визнано дійсним договір оренди земельної ділянки,
розташованої в межах с. Сонячногірське, в районі прикордонпосту,
площею 9,9962 га, у тому числі землі, вкриті лісовою
рослинністю -9,1341 га, піски (з урахуванням пляжів) -0, 8621 га
(кадастровий номер 0110392100:04:001:0174), укладений 19.04.2006
року між Малоріченською сільською радою та Обслуговуючим
кооперативом "Лазуріт", зареєстрований в Алуштинському міському
відділі Кримського регіонального філіалу ДП "Центр ДЗК при
Держкомземі України по земельних ресурсах", про що у Державному
реєстрі земель вчинено запис від 27.04.2006 за №040600200052. З
Малоріченської сільської ради на користь Обслуговуючого
кооперативу "Лазуріт" стягнуто 85 грн. витрат по сплаті державного
мита та 118 грн. -витрат на IТЗ судового процесу.
Не погоджуючись з судовим рішенням, Малоріченська сільська
рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою і просить його скасувати як прийняте з порушенням норм
матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким
первісний позов задовольнити, в зустрічному - відмовити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи
до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування
норм матеріального та процесуального права при винесенні
оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу
залишити без задоволення.
Як встановлено господарським судом, який приймав рішення у
даній справі, за результатами розгляду заяви обслуговуючого
кооперативу "Лазуріт" щодо надання земельної ділянки в
с.Сонячногірське, орієнтирною площею до 10 га, для ведення
статутної діяльності, а також надання дозволу на збір матеріалів
попереднього узгодження місця розташування рішенням 23-ої сесії
24-го скликання за № 23/54 від 23 грудня 2004 Малоріченської
сільської ради м. Алушти надано ОК "Сонячнегір'я" дозвіл на збір
матеріалів узгодження місця розташування рекреаційного комплексу.
15 листопада 2005 року на 31-ій сесії 4-го скликання
Малоріченської сільської ради було прийнято рішення № 31/46, яким
затверджено обслуговуючому кооперативу "Лазуріт" матеріали
попереднього узгодження місця розташування земельної ділянки
площею 9,9962 га, розташованої на території Малоріченської
сільської ради, в межах с. Сонячногірське, в районі
прикордонпосту, за рахунок земель Алуштинського держлісгоспу, для
будівництва рекреаційного комплексу та надано дозвіл на складання
проекту відведення земельної ділянки.
На підставі вказаного рішення ОК "Лазуріт" складено та надано
на затвердження Малоріченської сільської ради проект відведення,
який було затверджено рішенням 35-ої сесії 4-го скликання
останньої №35/137 від 16.03.2006.
Рішення Малоріченської сільської ради було оскаржено до
господарського суду Автономної Республіки Крим який постановою від
29.11.2005 у справі №2-25/15446-2005 вирішив скасувати рішення
чергової 23-ої сесії 24-го скликання Малоріченської сільської ради
м. Алушта від 23.12.2004р. за №23/54 "Про надання обслуговуючому
кооперативу "Лазуріт" дозволу на збір матеріалів узгодження місце
розташування рекреаційного комплексу.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від
26.02.2007 у справі № 2-22/2613-2007А були визнанні протиправними
та нечинними рішення Малоріченської сільської ради м. Алушта за
№31/46 від 15.11.2005 "Про затвердження матеріалів узгодження та
дозволу проекту відведення земельної ділянки обслуговуючому
кооперативу "Лазуріт", а також рішення за №35/137 від 16.03.2006
"Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки
в оренду обслуговуючому кооперативу "Лазуріт".
Вказаною постановою Малоріченську сільську раду зобов'язано
здійснити дії, спрямовані на розірвання договору оренди земельної
ділянки від 19.04.2006, укладеного з обслуговуючим кооперативом
"Лазуріт", зареєстрований в Державному реєстрі земель 27.04.2006
під №040600200052.
Вказані обставини стали підставою для звернення
Малоріченської сільської ради до суду з первісним позовом у даній
справі з вимогою щодо розірвання договору та визнання його
недійсним як такого, що суперечить вимогам ст.ст. 203, 215, 648
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Крім вказаного місцевим господарським судом також
встановлено, що рішенням №2/8 від 18.04.2006 2-ої сесії 5-го
скликання Малоріченської сільської ради затверджено проект
землеустрою щодо відведення земельної ділянки обслуговуючому
кооперативу "Лазуріт" для будівництва рекреаційного комплексу в с.
Сонячногірське за рахунок земель Алуштинського держлісгоспу та
вилучено з земель Алуштинського держлісгоспу земельну ділянку,
загальною площею 9,9962 га, в тому числі вкриті лісом 9,1341 га,
піски 0,8621 га.
Пунктом 3 вказаного рішення обслуговуючому кооперативу
"Лазуріт" передано в оренду строком на 49 років, земельну ділянку
площею 9,9962 га, в тому числі вкриті лісом 9,1341 га, піски
0,8621 га та встановлено обмеження (обтяження) та обов'язки
обслуговуючого кооперативу "Лазуріт" відносно використання
земельної ділянки, що надається в оренду.
Відповідно до умов договору оренди від 19 квітня 2006 року,
укладеного між Малоріченською сільською радою та обслуговуючим
кооперативом "Лазуріт", останній прийняв земельну ділянку площею
9,9962 га, в тому числі вкриті лісом 9,1341 га, піски 0,8621 га,
піски (з урахуванням пляжів). Відповідно до ст. 18 Закону України
"Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
, договір оренди був зареєстрований в
Алуштинському міському відділі Кримської регіональної філії
Державного підприємства "Центр ДЗК при Держкомземі України по
земельним ресурсам", про що у Державному реєстрі вчинено запис за
№ 040600200052 від 27.04.2006.
На виконання вказаного договору земельну ділянку було
передано обслуговуючому кооперативу "Лазуріт" за актом
прийняття-передачі, у якому вказано, що прийняття-передача
земельної ділянки в натурі із земель Малоріченської сільської ради
здійснюється на підставі рішення 2-ої сесії 5-го скликання
Малоріченської сільської ради №2/8 від 18.04.2006.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
місцевим господарським судом обгрунтовано взято до уваги, що на
момент розгляду справи рішення ради про затвердження проекту
відведення та укладання договору оренди земельної ділянки за №2/8
від 18.04.2006 у встановленому законом порядку не оскаржено та не
визнано недійсним.
На підставі ст. 14 Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
обслуговуючий кооператив "Лазуріт" направив
Малоріченській сільській раді лист від 18 квітня 2006 року, яким
сповістив останню про необхідність нотаріального посвідчення
договору оренди, яке повинно було відбутись в Алуштинський міській
нотаріальній конторі по вул. 15 Квітня, 10. Проте, рада ухилилась
від нотаріального посвідчення договору, мотивуючи свої дії
відсутністю достатньо обгрунтованих підстав для цього.
Відповідно до ст.ст. 203 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,
іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам
суспільства.
Підставою визнання правочину недійсним є порушення вимог
закону при його вчиненні (ст. 215 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
,).
Договір укладений на підставі правового акту органу місцевого
самоврядування має відповідати цьому акту (ст. 648 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
), отже судом обгрунтовано враховано, що
спірний договір оренди земельної ділянки повинен був відповідати
акту на підставі якого він укладений, а саме рішенню
Малоріченської сільської ради №2/8 від 18.04.2006.
При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з висновком місцевого господарського суду про
відповідність спірного договору вимогами ст.ст. 13, 14, 15, 16
Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
та рішенню
Малоріченської сільської ради №2/8 від 18.04.2006.
Відповідно до п. 12.3 договору оренди землі від 19.04.2006
підставою для розірвання договору за рішенням суду є невиконання
стороною обов'язків передбачених договором та обов'язків
встановлених відповідно до рішення №2/8 від 18.04.2006.
Звертаючись до суду з вимогою про розірвання договору оренди
землі, Малоріченська сільська рада посилалась на порушення
обслуговуючим кооперативом "Лазуріт" вимог п. 5 рішення
Малоріченської сільської ради №2/5 щодо обов'язку кооперативу
відшкодувати витрати сільськогосподарського та лісогосподарського
виробництва відповідно до Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
В той же час, судом встановлено, що відповідно до довідки №
31 від 15.06.2007, наданої Малоріченською сільською радою за
обслуговуючим кооперативом "Лазуріт" заборгованість щодо
відшкодування витрат сільськогосподарського та лісогосподарського
виробництва не значиться, у зв'язку з чим суд дійшов
обгрунтованого висновку про відсутність підстав для розірвання
договору.
Також обгрунтованим вбачається висновок суду щодо задоволення
зустрічних позовних вимог щодо визнання договору оренди землі
укладеного з Малоріченською сільською радою дійсним.
Відповідно до ст.ст. 1, 15 Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
, оренда землі - це засноване на договорі строкове
платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною
орендареві для проведення підприємницької та інших видів
діяльності, істотними умовами договору оренди землі є умови
використання та цільове призначення земельної ділянки, яка
передається в оренду (ст. 93 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
).
Згідно ст. 14 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
,
договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням
однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов
договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося
повне або часткове виконання договору, але одна із сторін
ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати
такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне
посвідчення договору не вимагається.
Якщо однією з сторін угода виконана повністю або частково, а
друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди,
господарський суд на підставі ст. 220 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
вправі за позовом сторони, яка виконала угоду, визнати
таку угоду дійсною.
З врахуванням встановленого судом факту досягнення згоди щодо
усіх істотних умов договору оренди землі, його подальше виконання,
а також ухилення Малоріченською сільською радою від здійснення
вказаних дій у зв'язку із відсутністю достатньо обгрунтованих
підстав для нотаріального посвідчення договору, господарський суд
обгрунтовано визнав спірний договір оренди землі дійсним.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, судове прийнято при правильному застосуванні
норм матеріального та процесуального права і підстави для його
скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення від 26.06.2007 господарського суду АР Крим у справі №
2-5/7859-2007 залишити без змін.
Головуючий Божок В.С.
Судді Костенко Т.Ф.
Коробенко Г.П.