360/2218/20 Про стягнення податкового боргу, який утворився з податку на додану вартість та мита на товари, що ввозяться на територію України - 11.11.2021 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року (головуюча суддя Пляшкова К.О.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Геращенко І.В., судді - Гаврищук Т.Г., Міронова Г.М. ) у справі за позовом Офісу великих платників податків Державної податкової служби до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" про стягнення податкового боргу,

У червні 2020 року Офіс великих платників податків Державної податкової служби (далі - Офіс ВПП ДПС) звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" (далі - ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот"), в якому просив стягнути кошти з рахунків платника у банках в сумі 4809857,02 грн.

Підставою позову контролюючий орган зазначив те, що за відповідачем обліковується податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість та мита на товари, що ввозяться на територію України, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень й підлягає стягненню в судовому порядку.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року, позов задоволено: стягнуто кошти з рахунків ПАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" у банках, що обслуговують платника податків, за податковим боргом в розмірі 4809857,02 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач, ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот", звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувані рішення й прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України (2747-15) ), а саме: неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі №806/4015/15.

У розрізі заявленої підстави касаційного оскарження відповідач зазначає, що податковим органом не дотримано положень статті 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) в частині стягнення коштів не раніше, ніж за 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) платнику податків податкової вимоги, оскільки за грошовими зобов`язаннями, які є предметом даного позову, жодних податкових вимог не заявлялось. Також, наполягає на відсутності підстав до стягнення заявленої суми податкового боргу, оскільки до зазначеної суми входять й інші узгодженні зобов`язання, які не відносяться до зобов`язань, визначених в податковій вимозі форми "Ю" від 31 січня 2018 року №137-17.

Відзиву на касаційну скаргу від податкового органу не надходило, що, втім, не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот", зареєстроване як юридична особа за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 5, та перебуває на податковому обліку в Офісі ВПП ДПС.

Згідно з довідкою про заборгованість ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" станом на 5 лютого 2020 року та витягами з інтегрованої картки платника податків за відповідачем обліковується податковий борг у загальній сумі 4809857,02 грн, який не заявлено до стягнення, у тому числі з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (14010100), мита на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності (15010100), податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (14070100).

За з`ясованими у справі обставинами податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) виник за ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на підставі податкових повідомлень-рішень: від 26 березня 2018 року №0001664103, від 12 квітня 2018 року №0002694103, від 4 червня 2018 року №0004754103, від 23 липня 2018 року №0007054103, від 18 грудня 2018 року №0010294102, від 6 березня 2019 року №0000754708, від 17 жовтня 2019 року №0000175109, від 22 жовтня 2019 року №0000235106, від 13 грудня 2019 року №0000825106, від 14 січня 2020 року №0000135106.

Податковий борг ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" з мита на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 9 вересня 2019 року №0005921403, а податковий борг з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання, - на підставі податкового повідомлення-рішення від 9 вересня 2019 року№ 0005911403.

Офісом ВПП ДПС скеровано рекомендованим листом з повідомленням на податкову адресу платника податків ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" податкову вимогу форми "Ю" від 31 січня 2018 року №137-17, яку отримано уповноваженою особою підприємства 9 лютого 2018 року.

Оскільки товариством податковий борг не погашений, контролюючий орган звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позов у повному обсязі суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що скільки ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" належним чином вручено податкову вимогу, яка є чинною, тобто, податковим органом дотримано визначені статтею 95 ПК України вимоги, існують підстави для вжиття заходів щодо погашення податкового боргу товариства шляхом стягнення коштів з його рахунків у банках, що обслуговують такого платника.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

У статті 14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) наведено наступні поняття:

грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39);

податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (4495-17) (підпункт 14.1.156);

податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175);

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За приписами пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункт 54.3.2).

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 статті 57 ПК України).

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За приписами пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з пунктами 95.1 - 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Таким чином, самостійно нараховані платником податків суми податкових зобов`язань, а також грошові зобов`язання, визначені в податкових повідомленнях-рішеннях, які не були оскаржені в установленому законом порядку, є узгодженими податковими зобов`язаннями, які у зв`язку із несплатою у встановлені податковим законодавством терміни набувають статусу податкового боргу.

Як зазначалося вище, за ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот", починаючи з 30 січня 2018 року, обліковується податковий борг у загальній сумі 4809857,02 грн, який раніше не заявлявся до стягнення.

Станом на дату розгляду справи в судах попередніх інстанцій відповідачем не надано доказів сплати (погашення) податкового боргу чи оскарження вимоги про його сплату та податкових повідомлень рішень, на підставі яких виник податковий борг.

Переглядаючи судові рішення на предмет повноти та всебічності встановлення обставин справи колегія суддів враховує, що відповідач, обґрунтовуючи свою позицію, наполягав на тому, що податкові зобов`язання за деякими податковими повідомленнями-рішеннями, які вказані як підстави виникнення боргу, товариством повністю або частково сплачені.

Своєю чергою, судами з`ясовано, що сплачені відповідачем за такими податковими повідомленнями-рішеннями кошти контролюючим органом зараховувались в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, підтвердженням чого є відомості з інтегрованої картки платника з ПДВ за період 2018-2020 років.

Такі дії контролюючого органу, за висновком судів попередніх інстанцій, повною мірою узгоджуються з вимогами пункту 87.9 статті 87 ПК України, яким визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Таким чином, оскільки ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" вручено податкову вимогу, яка є чинною, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що наявні правові підстави для вжиття заходів щодо погашення податкового боргу товариства шляхом стягнення коштів.

Аналізуючи посилання відповідача на неможливість стягнення заявленої суми податкового боргу, оскільки до неї входять й інші узгодженні зобов`язання, які не відносяться до зобов`язань, визначених в податковій вимозі форми "Ю" від 31 січня 2018 року №137-17, суди визнали такі доводи необґрунтованими, не підкріпленими жодними доказами й такими, що спростовуються матеріалами справи.

Переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що суди правильно застосували норми матеріального права. Висновки судів є результатом оцінки наявних у його розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів. При цьому порушень судами норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено.

Доводи скаржника у розрізі підстав касаційного оскарження зводяться до незгоди із правовою оцінкою наданим позивачем доказам, однак, такі доводи відповідно до статті 341 КАС України виходять за межі касаційного перегляду і не є свідченням неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень ПК України (2755-17) .

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що судами ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, із вказівкою про незастосування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у справі за подібних правовідносин (постанова КАС ВС від 4 грудня 2018 року у справі №806/4015/15). Втім, дослідивши матеріали цієї справи та встановлені судами фактичні обставини спору, Суд дійшов висновку, що, незважаючи на те, що спірні правовідносини в наведеній скаржником справі та у справі, що розглядається, регламентуються одними й тими ж нормами ПК України (2755-17) , обставини цих справ в кожній окремій ситуації є відмінними. Наведені відповідачем цитати із вказаного судового рішення не доводять, що суди в оскаржуваних ним судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Обставини ж щодо податкового боргу товариства належним чином досліджувалися судами попередніх інстанцій й отримали правову оцінку в оскаржуваних судових рішеннях.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" - без задоволення.