Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго", м. Севастополь (далі -ВАТ "ЕК "Севастопольенерго")

на рішення господарського суду міста Севастополя від 01.06.2007 зі справи № 20-1/037

за позовом Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі -АМК)

до ВАТ "ЕК "Севастопольенерго"

про стягнення 18 000 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'яв.,

відповідача -Шандрука О.Т.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення пені в сумі 18 000 грн. на підставі частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) (далі -Закон).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 01.06.2007 (суддя Алсуф'єв В.В.) позов задоволено; з ВАТ "ЕК "Севастопольенерго" стягнуто в доход державного бюджету України 18 000 грн.; на назване товариство віднесено судові витрати зі справи. У прийнятті зазначеного рішення суд з посиланням, зокрема, на приписи статті 56 Закону виходив з обгрунтованості позовних вимог.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України та в додаткових поясненнях до неї ВАТ "ЕК "Севастопольенерго" просить скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду і прийняти рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Скаргу мотивовано невідповідністю оскаржуваного рішення нормам матеріального права, в тому числі статтям 56, 60 Закону, статті 48 Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) .

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Такий інший порядок передбачено, зокрема, частиною першою статті 60 Закону, відповідно до припису якої заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК повністю або частково до господарського суду. З огляду на зміст наведених норм справи зі спорів про оскарження рішень органів АМК підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами ГПК України (1798-12) . Це стосується й розгляду справ за позовами органів АМК про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону. Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК України (1798-12) встановлено, що справи за заявами органів АМК з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України (1798-12) .

Перевіривши на підставі встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судом першої інстанції у справі встановлено, що:

- рішенням Тимчасової адміністративної колегії АМК від 14.12.2005 № 35-р/тк (далі -рішення № 35-р/тк) визнано, що ВАТ "ЕК "Севастопольенерго" вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50, пунктом 3 частини другої статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом обумовлення видачі технічних умов прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою не стосуються предмета договору, та на назване товариство накладено штраф у сумі 18 000 грн.;

- рішення № 35-р/тк отримано ВАТ "ЕК "Севастопольенерго" 26.12.2005;

- ВАТ "ЕК "Севастопольенерго" оскаржило рішення № 35-р/тк до господарського суду міста Києва -позовна заява від 16.02.2006 відправлена поштою 17.02.2006;

- рішенням названого господарського суду від 11.04.2006 зі справи № 38/179 відмовлено в задоволенні позову ВАТ "ЕК "Севастопольенерго" до АМК про визнання недійсним рішення № 35-р/тк; зазначене рішення господарського суду набрало законної сили 19.07.2006 з проголошенням Київським апеляційним господарським судом постанови у справі № 38/179 про залишення рішення місцевого господарського суду без змін;

- постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2006 залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 зі справи № 38/179;

- ухвалою Верховного Суду України від 28.12.2006 з тієї ж справи ВАТ "ЕК "Севастопольенерго" відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду зазначеної постанови Вищого господарського суду України;

- штраф було сплачено ВАТ "ЕК "Севастопольенерго" 17.01.2007.

Судом не взято до уваги доводи ВАТ "ЕК "Севастопольенерго" про те, що нарахування пені поновлюється з 15.01.2007, тобто з дня отримання цим товариством ухвали Верховного Суду України від 28.12.2007, оскільки Верховний Суд України не є господарським, про який ідеться в статті 56 Закону, а, крім того, перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду не відбувався. Відтак нарахування пені: починається, на думку місцевого господарського суду, з 20.07.2006 (оскільки 19.07.2006 набрали законної сили рішення господарського суду міста Києва і постанова Київського апеляційного господарського суду зі справи № 38/179); зупиняється з 06.09.2006 (день винесення Вищим господарським судом України ухвали про прийняття до розгляду касаційної скарги ВАТ "ЕК "Севастопольенерго" зі справи № 38/179) по 17.10.2006 (день прийняття Вищим господарським судом України постанови з тієї ж справи). Загальний строк, за який нараховується пеня, складає 139 днів (з 20.07.2006 по 05.09.2006 -48 днів і з 18.10.2006 по 16.01.2007 -91 день). Розмір пені за один день прострочення оплати штрафу становить 270 грн. (з розрахунку 18 000 грн. х 1, 5% = 270 грн.), а за 139 днів -37 350 грн., що перевищує суму штрафу, накладеного згідно з рішенням № 35-р/тк.

Відповідно до приписів статті 56 Закону:

- рішення та розпорядження органів АМК, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання (частина друга);

- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу АМК, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частина третя);

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу АМК. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу АМК про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом АМК заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (частина п'ята).

З установлених місцевим господарським судом обставин вбачається, що перегляд рішення і постанов попередніх судових інстанцій зі справи № 38/179 Верховним Судом України не здійснювався, тому слід погодитися з висновками господарського суду міста Севастополя щодо необгрунтованості доводів ВАТ "ЕК "Севастопольенерго" про поновлення нарахування пені з 15.01.2007 (дня отримання ним ухвали Верховного Суду України від 28.12.2006). Розрахунок суми пені названим місцевим господарським судом здійснено у відповідності з наведеними вимогами статті 56 Закону.

Стосовно ж доводів касаційної скарги наступного змісту: "Враховивая, що норма ст. ст. 60 та 56 Закону України не відповідає нормам Кодексу административного судочинства України (2747-15) , то применять Iї не можна" слід зазначити таке. Законодавство України не уповноважує господарські суди, в тому числі Вищий господарський суд України, здійснювати оцінку певних норм матеріального права на предмет відповідності їх нормам процесуального права та в залежності від цього застосовувати або не застосовувати такі норми матеріального права. До того ж, як зазначалося, дана справа розглядається за правилами ГПК України (1798-12) , а не Кодексу адміністративного судочинства України.

Визначених законом підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Севастополя від 01.06.2007 зі справи № 20-1/037 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" -без задоволення.