ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2007 р.
№ 7/76-91
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Овечкіна В.Е.,
суддів :
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача
- не з'явився,
відповідачів
- не з'явилися,
Генеральної прокуратури України
- Громадський С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
ВАТ "Родючість"
на постанову
від 20.02.2006 Львівського апеляційного господарського суду
у справі
№7/76-91
за позовом
Прокурора Волинської області в інтересах держави в особі
Міністерства аграрної політики України в особі Державної станції
захисту рослин Волинської області
до
1.ВАТ "Родючість" ;
2.РВ ФДМ України по Волинській області
3.Управління сільського господарства та продовольства
Волинської облдержадміністрації
про
визнання недійсними актів та визнання приватизації ВАТ
"Родючість" частково незаконною
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Волинської області від
07.11.2005 (суддя Шум М.С.), залишеним без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.2006
(судді: Мельник Г.I., Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.), позов
задоволено частково. Визнано недійсним наказ Волинського обласного
виробничого об'єднання "Сільгоспхімія" № 88 від 22.10.1987 року,
визнано недійсними акт оцінки майна Ковельського районного
виробничого підприємства по підвищенню родючості грунтів
"Родючість" від 14.02.1994 року, затверджений начальником Фонду
державного майна України по Волинській області 18.02.1994 року, та
перелік нерухомого майна, що передається у власність відкритого
акціонерного товариства на підставі наказу Фонду державного майна
України по Волинській області від 29.03.1994 року №47 та є його
додатком, в частині включення до переліку майна, що підлягає
приватизації, адміністративного корпусу площею 233 кв.м. та гаражу
на два бокси площею 84 кв.м., що знаходяться у місті Ковелі по
вул. Грушевського, 98-а.
У позові до Управління сільського господарства та
продовольства Волинської обласної державної адміністрації
відмовлено.
В частині визнання приватизації ВАТ "Родючість" незаконною в
частині включення в перелік майна, що підлягає приватизації,
адмінприміщення та гаражу на два бокси, що знаходяться в м. Ковелі
по вул. Грушевського, 98-а -провадження припинено на підставі п.1
ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
у зв'язку з непідвідомчістю господарським судам спору
в цій частині позовних вимог.
Рішення мотивоване тим, що спірне нерухоме майно з балансу
позивача (Державної станції захисту рослин Волинської області) не
знімалося та залишалося державною власністю, а тому в процесі
перетворення Ковельського районного об'єднання "Сільгоспхімія" у
ВАТ "Родючість" це майно було неправомірно включене до переліку
майна, що підлягає приватизації.
ВАТ "Родючість" в поданій касаційній скарзі просить рішення
та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в
позові, посилаючись на невірне застосування судами п.5 Положення
про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ,
будинків і споруд (затверджено постановою Ради Міністрів СРСР від
16.10.1979р. №940 ( v0940400-79 ) (v0940400-79)
) та п.5 постанови Ради
Міністрів УРСР від 28.04.1980р. №285 ( 285-80-п ) (285-80-п)
"Про порядок
передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і
споруд", які були чинними на час передачі Волинською обласною
станцією захисту рослин на баланс Ковельського районного
об'єднання "Сільгоспхімія" спірних будинків і споруд, а також на
порушення судами ст.53 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
при вирішенні питання про поважність причин
пропуску позивачем строку позовної давності.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставин справи на
предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм
матеріального і процесуального права та заслухавши пояснення
присутнього у засіданні представника прокуратури, дійшла висновку,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані
рішення та постанова - скасуванню в частині позовних вимог про
визнання частково недійсними актів РВ ФДМ України по Волинській
області з передачею справи на новий розгляд в цій частині позовних
вимог до господарського суду Волинської області з наступних
підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про часткове задоволення
позову та припиняючи провадження у справі в частині визнання
незаконною приватизації ВАТ "Родючість", апеляційний господарський
суд виходив з того, що відповідно до генерального договору підряду
на капітальне будівництво від 25.05.1972р., укладеного між
Волинською обласною станцією захисту рослин і Ковельською
міжкомплексною будівельною організацією, за рахунок коштів
державної станції захисту рослин, виділених із республіканського
бюджету, протягом 1972-1976 років було побудовано адмінбудинок та
гараж з котельнею по вул. Грушевського, 98-А (колишня
вул.Червоноармійська) у м.Ковелі. Завершене будівництво передано
на баланс Волинської обласної станції захисту рослин.
Наказом №84 від 06.10.87 року Республіканське
виробничо-наукове об'єднання по агрохімічному обслуговуванню
сільського господарства "Укрсільгоспхімія" прийнято рішення про
децентралізацію фінансування і ведення бухгалтерського обліку
районних станцій захисту рослин.
Керуючись цим наказом, Волинським обласним виробничим
об'єднанням "Сільгоспхімія" 22.10.1987 року видано свій наказ №88
"Про безкоштовну передачу з балансу Волинської обласної станції
захисту рослин на баланс Ковельського районного об'єднання
"Сільгоспхімія" будівель і споруд Ковельської станції захисту
рослин", згідно якого передано Ковельському районному об'єднанню
"Сільгоспхімія"приміщення адмінбудинку, гараж на два бокси з
котельнею. Вказані об'єкти були поставлені на баланс Ковельського
РО "Сільгоспхімія", де знаходилися до перетворення Ковельського РО
"Сільгоспхімія"в процесі приватизації у ВАТ "Родючість".
Аналізом діючого на той час законодавства встановлено, що
відповідно до п.5 Постанови Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 р.
№ 285 ( 285-80-п ) (285-80-п)
"Про порядок передачі підприємств, об'єднань,
організацій, установ, будинків і споруд", передача будинків і
споруд одними підприємствами, об'єднаннями, організаціями і
установами республіканського підпорядкування іншим підприємствам,
об'єднанням, організаціям та установам республіканського
підпорядкування того ж самого міністерства, державного комітету,
відомства УРСР провадилася за рішенням цього міністерства,
державного комітету, відомства УРСР. З наведеної норми
господарський суд дійшов висновку, що прийняття рішення про
передачу будинків і споруд Волинською обласною станцією" захисту
рослин на баланс Ковельського районного об'єднання
"Сільгоспхімія" - це виключна компетенція центрального
(республіканського) органу управління, органи управління обласного
рівня повноважень на прийняття таких рішень не мали.
Оскільки наказ Волинського обласного виробничого - об'єднання
"Сільгоспхімія" №88 від 22.10.1987р. на момент його видачі був
виданий з перевищенням зазначеної компетенції, тобто не відповідав
вимогам діючого законодавства та порушив права позивача, то
апеляційна інстанція погодилась з висновком місцевого
господарського суду про визнання цього наказу недійсним.
З матеріалів справи встановлено, що в процесі перетворення
Ковельського районного об'єднання "Сільгоспхімія" у ВАТ
"Родючість" на підставі наказу РВ ФДМУ по Волинській області № 47
від 29.03.1994р. до складу майна, що підлягає приватизації, було
включено будівлю з котельнею та гаражі. Вказане майно включено до
інвентарної відомості основних засобів станом на 01.12.93р.,
пізніше до протоколу засідання інвентарної комісії №1 від
20.12.93р., в подальшому - до акту оцінки від 14.02.94р.,
затвердженого начальником РВ ФДМУ по Волинській області
18.02.1994р., та у перелік нерухомого майна, що передається у
власність ВАТ "Родючість".
З урахуванням вищенаведеного, господарським судом
обгрунтовано визнано, що ці акти в частині включення до переліку
майна, що підлягає приватизації, адмінкорпусу, гаражу на два
бокси, не відповідають вимогам чинного законодавства.
Крім того, матеріалами справи підтверджено той факт, що наказ
№88 було видано 22.10.1987р., однак, фактичної передачі майна на
підставі цього наказу не відбулося, з балансу майно не знімалося і
надалі залишалося державною власністю, якою користувалася
Волинська обласна станція захисту рослин.
На підставі листа РВ ФДМУ по Волинській області та рішень
виконкому Ковельської ради від 19.06.2003 №236 та від 21.08.2003
№325 у Волинському обласному БТI зареєстроване право власності на
дані об'єкти нерухомості за Волинською обласною станцією захисту
рослин.
Доводи апелянта щодо пропуску позивачем строку позовної
давності без поважних причин судом відхилено з тих мотивів, що
позивачу стало відомо про оспорювання права державної власності
лише в 2004 році після того, як ВАТ "Родючість" звернулося до
господарського суду з позовом про визнання недійсними рішень
Ковельського міськвиконкому від 19.06.2003 №235 та №236, якими
оформлено за Волинською обласною станцією захисту рослин право
державної власності на спірні об'єкти нерухомості (справа
№02/82-11).
Колегія погоджується з висновками судів в частині визнання
недійсним наказу Волинського обласного виробничого об'єднання
"Сільгоспхімія" № 88 від 22.10.1987 та припинення провадження у
справі в частині визнання незаконною приватизації ВАТ "Родючість"
з огляду на таке.
Судом першої інстанції правомірно припинено провадження у
справі в частині позовної вимоги про визнання частково незаконною
приватизації ВАТ "Родючість", оскільки відповідно до п.1 ч.1 ст.12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(в
редакції, чинній на момент прийняття рішення від 07.11.2005)
господарським судам підвідомчі справи у спорах про визнання
недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, а позовна
вимога про визнання частково незаконною приватизації ВАТ
"Родючість" свідчить про виникнення спору про встановлення факту,
що має юридичне значення (незаконність приватизації), проте, такі
спори не підлягають розгляду в господарських судах України.
Суд також дійшов правильного висновку про видачу Волинським
обласним виробничим об'єднанням "Сільгоспхімія" наказу №88 від
22.10.1987 "Про безкоштовну передачу з балансу Волинської обласної
станції захисту рослин на баланс Ковельського районного об'єднання
"Сільгоспхімія" будівель і споруд Ковельської станції захисту
рослин" з перевищенням наданих видавнику повноважень та з
порушенням вимог п.5 чинної на той час постанови Ради Міністрів
УРСР від 28.04.1980 №285 ( 285-80-п ) (285-80-п)
"Про порядок передачі
підприємств, об'єднань, організацій, установи, будинків і споруд",
згідно якої прийняття рішень про безкоштовну передачу будівель і
споруд відноситься до виключної компетенції центральних
(республіканських) органів управління (міністерств, відомств), а
не органів управління обласного рівня.
Скаржником наведене не спростовано.
Водночас колегія вважає безпредметними посилання скаржника на
порушення судом першої інстанції ст.53 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки вказаною
нормою врегульовано порядок та підстави відновлення і продовження
процесуальних строків (ст.ст.69, 93, 110, 111-8 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
тощо), а доводи першого
відповідача з цього приводу грунтуються на помилковому ототожненні
зазначених процесуальних строків та строку позовної давності,
підстави відновлення якого врегульовано ч.5 ст.267 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
. Адже, позовна давність є окремим інститутом
матеріального (цивільного) права, а не процесуального права.
Суд правильно визначив поважними причинами пропуску позивачем
строку позовної давності обставини оспорювання ВАТ "Родючість" в
судовому порядку права державної власності на закріплене за
позивачем майно лише в 2004 році, а згідно імперативних вимог ч.2
ст.111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати обставини початку перебігу строку позовної давності,
його закінчення, оцінювати поважність чи неповажність причин
пропуску строку позовної давності, вже встановлену судом першої
інстанції.
Колегія враховує, що наведеної правової позиції також
дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного
перегляду судових рішень у справах, пов'язаних із застосуванням
позовної давності (постанова ВСУ від 05.10.2004 у справі
№6/195-03).
Однак, касаційна інстанція не може погодитися з висновками
судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про визнання
частково недійсними актів (наказів) державного органу приватизації
з огляду на наступне.
Приймаючи оскаржувані рішення від 07.11.2005 та постанову від
20.02.2006 суди керувалися нормами Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та нормами законодавства про
приватизацію.
Разом з тим, поза увагою судів залишився той факт, що з 1
вересня 2005 року вже набрав чинності Кодекс адміністративного
судочинства України, і при прийнятті рішення 07.11.2005 та
постанови від 20.02.2006 суди не врахували наступне.
Відповідно ст.1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства, установи, організації, інші юридичні
особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють
підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в
установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької
діяльності (далі - підприємства та організації), мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для
вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на
запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до
господарського суду мають право звертатися державні та інші
органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
визначена підвідомчість справ господарським судам.
Виходячи з положень пунктів 1, 7, 9 ст.3 Кодексу
адміністративного судочинства України публічно-правовий спір, у
якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень -
орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня
посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні
управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на
виконання делегованих повноважень, є справою адміністративної
юрисдикції (адміністративною справою).
Таким чином, у контексті зазначених норм Кодексу
адміністративного судочинства України, справою адміністративної
юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного
суду, є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно
їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт
законодавчо уповноважений здійснювати управлінські чи контрольні
функції щодо іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно,
зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних
повноважень.
Згідно з частинами 1 і 3 ст.7 Закону України "Про
приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
державну політику у
сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його
регіональні відділення та представництва у районах і містах,
органи приватизації в АР Крим, що становлять єдину систему
державних органів приватизації в Україні. Зокрема, державні органи
приватизації у межах своєї компетенції здійснюють такі основні
повноваження:
- змінюють у процесі приватизації організаційну форму
підприємств, що перебувають у державній власності;
- здійснюють повноваження власника державного майна у процесі
приватизації.
Отже, регіональні відділення ФДМ України в областях є
суб'єктами владних повноважень, оскарження рішень яких відноситься
до компетенції адміністративних судів (п.1 ч.1 ст.17 Кодексу
адміністративного судочинства України).
Суди попередніх інстанцій, не надавши належної правової
оцінки суб'єктному складу та характеру спірних приватизаційних
правовідносин, що виникли в тому числі з приводу оскарження
наказів РВ ФДМ України по Волинській області, якими затверджено
акт оцінки майна Ковельського районного виробничого підприємства
"Родючість" та перелік нерухомого майна, що передається у
власність ВАТ "Родючість", розглянули спір в цій частині позовних
вимог за правилами Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
без встановлення належної юрисдикції.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 6 розділу УII "Прикінцеві
та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства
України до початку діяльності окружних та апеляційних
адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі
господарським судам відповідно до Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
1991 року, вирішують у першій та
апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні
господарські суди за правилами Кодексу адміністративного
судочинства України.
На порушення цих вимог суди першої та апеляційної інстанцій
розглянули позовні вимоги про визнання частково недійсними актів
державного органу приватизації, керуючись положеннями
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Розгляд
справи у невірно обраній процесуальній судовій процедурі може
істотно вплинути на обсяг прав і обов'язків учасників процесу на
будь-яких стадіях.
Касаційна інстанція враховує, що наведеної правової позиції
дотримується також Верховний Суд України при здійсненні
касаційного перегляду рішень у справах, помилково розглянутих
судами першої та апеляційної інстанцій в порядку господарського
судочинства (постанова ВСУ від 13.03.2007 у справі №44/38-06).
У відповідності із частиною 1 статті 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права.
Враховуючи наведене, оскаржувані рішення і постанова
підлягають скасуванню в частині позовних вимог про визнання
частково недійсними наказів РВ ФДМ України по Волинській області
від 18.02.1994 та від 29.03.1994 №47, а справа -направленню на
новий розгляд в цій частині позовних вимог до господарського суду
Волинської області за правилами Кодексу адміністративного
судочинства України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111-5, 111-7,
111-9 -111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ "Родючість" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Волинської області від 07.11.2005
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
20.02.2006 у справі №7/76-91 скасувати в частині позовних вимог
про визнання недійсними наказу РВ ФДМ України по Волинській
області від 18.02.1994 "Про затвердження акта оцінки майна
Ковельського районного виробничого підприємства по підвищенню
родючості грунтів "Родючість" від 14.02.1994" та наказу РВ ФДМ
України по Волинській області від 29.03.1994 №47 в частині
включення до переліку нерухомого майна, що передається у власність
ВАТ "Родючість", адміністративного корпусу площею 233 кв.м. та
гаражу на два бокси площею 84 кв.м. по вул. Грушевського, 98-а в
м.Ковелі, з передачею справи на новий розгляд в цій частині
позовних вимог до господарського суду Волинської області за
правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
В решті рішення та постанову залишити без змін.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун