ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2007 р.
№ 4/127
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П.- головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу Чернівецького міського
комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства, м.
Чернівці (далі - Підприємство)
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
10.11.2005
зі справи № 4/127
за позовом Чернівецького обласного відділення Фонду України
соціального захисту інвалідів, м. Чернівці (далі -відділення
Фонду)
до Підприємства
про стягнення 6 765, 13 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
У травні 2005 року відділення Фонду звернулося до
господарського суду Чернівецької області з позовом про стягнення з
Підприємства 6 765, 13 грн. штрафних санкцій за нестворення
робочих місць для працевлаштування інвалідів на підставі статей
19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів
в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
(далі - Закон).
Рішенням господарського суду Чернівецької області від
11.07.2005 (суддя Проскурняк О.Г.) в задоволенні позову
відмовлено. У прийнятті зазначеного рішення господарський суд
виходив з виконання Підприємством передбаченого Законом обов'язку
зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
10.11.2005 (колегія суддів у складі: Дух Я.В. -головуючий, судді
Зданкевич З.I. і Краєвська М.В.) рішення попередньої судової
інстанції скасовано частково; з Підприємства на користь відділення
Фонду стягнуто 6 201, 37 грн. штрафних санкцій; на назване
Підприємство віднесено судові витрати зі справи. У прийнятті
зазначеної постанови апеляційна інстанція виходила з
обгрунтованості позовних вимог саме в сумі їх задоволення.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України та
в доповненнях до неї Підприємство просить скасувати оскаржувану
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
10.11.2005, а рішення господарського суду Чернівецької області від
11.07.2005 з даної справи залишити без змін. Скаргу мотивовано
порушенням апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо
правомірності стягнення з відповідача штрафних санкцій,
передбачених статтею 20 Закону.
У зв'язку з набранням чинності Кодексом адміністративного
судочинства України (далі -КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
) з 01.09.2005
до компетенції адміністративних судів віднесено усі
публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав,
свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта
владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).
Відповідно до приписів статті 4 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
правосуддя в адміністративних справах здійснюється
адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів
поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких
законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пункт 4 статті 17 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
визначає, що до
компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням
суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7
статті 3 КАС України: ( 2747-15 ) (2747-15)
це - орган державної влади,
орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа,
інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на
основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих
повноважень.
Згідно з статтею 8 Закону державне управління в галузі
забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється
центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної
політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами
місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту
інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від
26.09.2002 № 1434 ( 1434-2002-п ) (1434-2002-п)
, Фонд соціального захисту
інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у
складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно з пунктом 9 цього ж Положення для реалізації
покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються
територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його
працівників.
За змістом статті 20 Закону саме Фонду соціального захисту
інвалідів надано право стягнення адміністративно-господарських
санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу
робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Отже, даний спір є публічно-правовим та на нього поширюється
юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію
викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі
справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
Пунктами 6 і 7 розділу VII "Прикінцеві та перехідні
положення" (в редакції, що діяла на час прийняття апеляційним
господарським судом рішення зі справи) КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
передбачалося, що:
- до початку діяльності окружного адміністративного суду
адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно
до ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вирішуються відповідним
господарським судом за правилами КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
;
- після набрання чинності КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
заяви і
скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових
відносин, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви
(подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими
та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті
до набрання чинності КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, розглядаються в
порядку, встановленому цим Кодексом.
Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та
перехідні положення" (в редакції Закону України від 06.10.2005 №
2953-IV ( 2953-15 ) (2953-15)
) КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
передбачено, що до
початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів
адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно
до Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
1991
року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні
місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
. Касаційний перегляд рішень за такими справами
здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Проте даний спір, який має публічно-правовий характер,
апеляційним господарським судом в порушення вимог статей 1, 12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
після набрання чинності КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
розглянуто в порядку господарського судочинства.
Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з
касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло
відображення й у постановах Верховного Суду України від 17.01.2006
зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.03.2006
касаційну скаргу Підприємства на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 10.11.2005 разом з
матеріалами справи № 4/127 передано для вирішення до Вищого
адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.07.2007
відмовлено у відкритті касаційного провадження за зазначеною
касаційною скаргою, справу повернуто до Вищого господарського суду
України, що мотивовано відсутністю у Вищого адміністративного суду
України повноважень з перегляду судових рішень, постановлених не
за правилами КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Таким чином, розгляд апеляційною інстанцією
публічно-правового спору в порядку господарського судочинства
унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятого нею рішення
зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого
зазначене судове рішення підлягає безумовному скасуванню згідно з
статтею 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з передачею справи
апеляційному суду для розгляду за правилами КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного
Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі
справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.
У свою чергу, абзацом четвертим пункту 6 розділу VII
"Прикінцеві та перехідні положення" (в редакції Закону України від
06.10.2005 № 2953-IV ( 2953-15 ) (2953-15)
) КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено, що після початку діяльності апеляційного
адміністративного суду апеляційні скарги в адміністративних
справах, подані до відповідних апеляційних господарських судів,
передаються цими судами до апеляційного адміністративного суду,
якщо апеляційне провадження у справі ще не відкрито.
За повідомленням Державної судової адміністрації України
("Урядовий кур'єр", 24.03.2007, № 53) Львівський апеляційний
адміністративний суд розпочав діяльність з 02.04.2007.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Чернівецького міського комунального
підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства задовольнити
частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
10.11.2005 зі справи № 4/127 скасувати.
Справу передати до Львівського апеляційного господарського
суду для виконання вимог розділу VII "Прикінцеві та перехідні
положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В. Селіваненко
Суддя I. Бенедисюк
Суддя Б. Львов