ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2007 р.
№ 2-4/5838-2005
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П.- головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційне подання прокурора міста Судака, м. Судак
Автономної Республіки Крим (далі - Прокурор)
на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
04.10.2005 та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 19.01.2006
зі справи № 2-4/5838-2005
за позовом Прокурора в інтересах держави в особі Судацького
міського центру зайнятості, м. Судак Автономної Республіки Крим
(далі -Центр зайнятості)
до державного підприємства радгосп-заводу "Веселівський", с.
Веселе, м. Судак Автономної Республіки Крим (далі -Підприємство)
про стягнення 41 908, 21 грн.
Судове засідання проведено за участю представників:
Прокурора - не з'яв.,
позивача - Севрюгіна А.Б.,
відповідача - не з'яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
У березні 2005 року Прокурор в інтересах держави в особі
Центру зайнятості звернувся до господарського суду Автономної
Республіки Крим з позовом про стягнення з Підприємства 41 908, 21
грн. заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування України
на випадок безробіття.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
04.10.2005 (суддя Бєлоглазова I.К.), залишеним без змін постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.01.2006
(колегія суддів у складі: Маслова З.Д. -головуючий, судді Заплава
Л.М. і Латиніна О.А.), в позові відмовлено. У прийнятті зазначених
рішення та постанови попередні судові інстанції виходили з
безпідставності та необгрунтованості позовних вимог.
У касаційному поданні до Вищого господарського суду України
Прокурор просить скасувати рішення місцевого та постанову
апеляційного господарських судів та прийняти нове рішення, яким
позов задовольнити.
Відзив на касаційне подання не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо
правомірності стягнення з відповідача 41 908, 21 грн.
заборгованості зі сплати страхових внесків.
У зв'язку з набранням чинності Кодексом адміністративного
судочинства України (далі -КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
) з 01.09.2005
до компетенції адміністративних судів віднесено усі
публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав,
свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта
владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
справа адміністративної юрисдикції (далі -
адміністративна справа) -це переданий на вирішення
адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б
однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого
самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт,
який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства,
в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до приписів статті 4 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
правосуддя в адміністративних справах здійснюється
адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів
поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких
законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пункт 4 статті 17 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
визначає, що до
компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням
суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7
статті 3 КАС України: ( 2747-15 ) (2747-15)
це - орган державної влади,
орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа,
інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на
основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих
повноважень.
Правові фінансові та організаційні засади
загальнообов'язкового державного соціального страхування на
випадок безробіття визначаються Законом України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
(далі -Закон).
Відповідно до статті 34 Закону забезпечення збору страхових
внесків, контроль, правильності їх нарахування та своєчасності
сплати віднесено до обов'язків Фонду.
Згідно з частиною другою статті 12 цього Закону функції
робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр
зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і
Севастопольський міські, районні, міськрайонні та районні у містах
центри зайнятості.
За змістом статей 38, 39 Закону центрам зайнятості надано
право контролю за належною сплатою страхових внесків і стягнення
відповідної заборгованості та адміністративно-господарських
санкцій.
У даному випадку Центр зайнятості виступає саме як суб'єкт
владних повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства
України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття.
Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
до названих відносин цивільне законодавство не застосовується.
Отже, даний спір є публічно-правовим та на нього поширюється
юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію
викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі
справ № 13/189, від 24.01.2006 № 11/268 та інших.
Пунктами 6 і 7 розділу VII "Прикінцеві та перехідні
положення" (в редакції, що діяла на час прийняття місцевим
господарським судом рішення зі справи) КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
передбачалося, що:
- до початку діяльності окружного адміністративного суду
адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно
до ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вирішуються відповідним
господарським судом за правилами КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
;
- після набрання чинності КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
заяви і
скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових
відносин, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви
(подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими
та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті
до набрання чинності КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, розглядаються в
порядку, встановленому цим Кодексом.
Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та
перехідні положення" (в редакції Закону України від 06.10.2005 №
2953-IV ( 2953-15 ) (2953-15)
) КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
передбачено, що до
початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів
адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно
до Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
1991
року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні
місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
. Касаційний перегляд рішень за такими справами
здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Проте даний спір, який має публічно-правовий характер,
місцевим та апеляційним господарськими судами в порушення вимог
статей 1, 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
після набрання чинності КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
розглянуто в порядку господарського
судочинства.
Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з
касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло
відображення й у постановах Верховного Суду України від 17.01.2006
зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.03.2006
касаційне подання Прокурора на рішення господарського суду
Автономної Республіки Крим від 04.10.2005 та постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.01.2006
разом з матеріалами справи № 2-4/5838-2005 передано для вирішення
до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.07.2007
відмовлено у відкритті касаційного провадження за зазначеною
касаційною скаргою, справу повернуто до Вищого господарського суду
України, що мотивовано відсутністю у Вищого адміністративного суду
України повноважень з перегляду судових рішень не за правилами КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Таким чином, розгляд попередніми судовими інстанціями
публічно-правового спору в порядку господарського судочинства
унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятих ними рішень
зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого
зазначені судові рішення підлягають безумовному скасуванню згідно
з статтею 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з передачею справи
місцевому суду для розгляду за правилами КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного
Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі
справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне подання прокурора міста Судака задовольнити
частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
04.10.2005 та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 19.01.2006 зі справи № 2-4/5838-2005
скасувати.
Справу передати до господарського суду Автономної Республіки
Крим для розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Суддя В. Селіваненко
Суддя I. Бенедисюк
Суддя Б. Львов