824/980/16-а Про визнання протиправним та скасування окремого пункту рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги особам як інвалідам внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби - 17.10.2022 Прийняття

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 23.06.2017 (суддя - Яківчик І.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 (судді - Сторчак В. Ю., Мельник-Томенко Ж.М., Ватаманюк Р.В.)

у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа Чернівецький обласний комісаріат про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У листопаді 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, в якому просили:

- визнати пункт 162 протоколу № 60 від 05.08.2016 Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, у разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, який затверджений Міністерством оборони України 08.08.2016 в частині відмови позивачам у виплаті одноразової грошової допомоги, незаконним та скасувати його;

- зобов`язати Комісію з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби при Міністерстві оборони України прийняти рішення про призначення та виплату позивачам одноразової грошової допомоги в розмірі 689000,00 гривень та надіслати його разом із документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачі є членами сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_4, а саме: ОСОБА_1 - дружина, ОСОБА_2 - матір, ОСОБА_3 - донька.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, 1969 року народження, на виконання Указу Президента України від 21.07.2014 № 607/2014 "Про часткову мобілізацію" (607/2014) призваний Сторожинецьким військовим комісаріатом на військову службу.

Під час проходження військової служби, в період з 22.12.2014 по 30.09.2015, брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, в складі військової частини польова пошта НОМЕР_1, на посаді командира інженерно-саперного взводу механізованого батальйону.

Відповідно до витягу з наказу № 251 від 30.09.2015 року (а.с.20), виданого командиром військової частини польова пошта НОМЕР_2, командира інженерно-саперного взводу механізованого батальйону, майора ОСОБА_4, звільнено в запас відповідно до п.1 Указу Президента України від 12.06.2015 №328/2015 "Про звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 №607 " (328/2015) Про часткову мобілізацію", вважати, що справи та посаду здав, і направити для зарахування на військовий облік до Старожинецького РВК Чернівецької області.

30.09.2015 ОСОБА_4 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 12.10.2015 (а.с.22).

Відповідно до витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 21.06.2016 року № 514 (а.с.24), захворювання і причина смерті ОСОБА_4 пов`язані із захистом Батьківщини.

В липні 2016 року позивачі звернулись до Міністерства оборони України, із заявою про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 (975-2013-п) .

Відповідно до пункту 162 витягу з Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 05.08.2016 №60 (а.с.27) - позивачам відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на день смерті ОСОБА_4 не був військовослужбовцем.

Не погодившись із рішенням відповідача позивачі звернулася до суду.

ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Постановою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 23.06.2017, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017, позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним та скасовано пункт 162 протоколу №60 від 05.08.2016 Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, у разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, який затверджений Міністерством оборони України 08.08.2016 в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги позивачам.

Зобов`язано відповідача прийняти рішення про призначення та виплату позивачам одноразової грошової допомоги в розмірі 689000,00 гривень та надіслати його разом із документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі є особами, які мають статус членів сім`ї (дружина і дитина) та батьків (матері) померлого ОСОБА_4 і на них поширюються вимоги ст.16 та ст.161 Закону, щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги. В статті 162 ч.1 п. "а" Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) , визначено розмір одноразової грошової допомоги, яка встановлена в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі смерті військовослужбовця у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону. Одноразова грошова допомога членам сім`ї та матері померлого ОСОБА_4, (із розрахунку 1378грн. х 500), складає суму в розмірі 689 тисяч гривень, яку належить виплатити сім`ї померлого захисника Батьківщини.

Судом першої інстанції встановлено, що на день смерті ОСОБА_4 дійсно не був військовослужбовцем, проте його захворювання, яке призвело до смерті, було безпосередньо пов`язане із виконанням ним обов`язків військової служби.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та виходив з того, що членами сім`ї особи, яка безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і в цей час отримала захворювання, яке за визначенням військово-лікарської комісії знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку зі смертю такої особи, мають такі ж права на отримання одноразової грошової допомоги, як і члени сім`ї осіб, смерть яких настала під час виконання військового обов`язку.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що для скасування пункту 162 Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 05.08.2016 №60 достатньою умовою є настання смерті ОСОБА_4 внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження ним військової служби. Судами також враховано, що позивачі є членами сім`ї загиблого та разом із заявою про призначення одноразової виплати, подали відповідачу всі необхідні документи, що передбачені Порядком №975.

ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального права, неповно встановлено обставини справи, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.

Покликається на те, що суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги не врахували, що на момент смерті ОСОБА_4 (07.10.2015) вже не був військовослужбовцем, а набув статусу особи, звільненої з військової служби. Станом на момент смерті ОСОБА_4 законодавцем не було врегульовано питання виплати одноразової грошової допомоги членами сім`ї загиблих (померлих) осіб, звільнених з військової служби.

З урахуванням поданих письмових пояснень покликається на те, що правове регулювання спірних правовідносин було змінено лише з 13.10.2018, коли набрали чинності зміни до статті 16 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII (далі - Закон №2011-XII (2011-12) ) згідно із Законом України від 06.09.2018 "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців" №2522-VІІІ (2522-19) .

Вказане порушення норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на касаційну скаргу позивачі просять суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Статтею 41 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII (2011-12) .

Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; тут та надалі) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктами 1,2 частини другої цієї статті Закону визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби; смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.

Верховний суд уже робив висновки щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.

Так, у постановах від 28.11.2019 у справі №815/199/18; від 28.01.2020 у справі №2240/2957/18; від 28.02.2020 у справі №820/6689/17; від 13.05.2020 у справі №489/4898/16-а; від 04.08.2020 у справі №295/14571/17 Верховний Суд дійшов наступних висновків.

"Зі змісту вказаних норм вбачається, що допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.

Визначальним є той факт, що військовослужбовець під час або у зв`язку з виконанням ним обов`язків військової служби захворів, внаслідок чого помер. Допомога у такому випадку призначається незалежно від того, чи була особа військовослужбовцем на час смерті. Наявність статусу військовослужбовця на час смерті має значення лише у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби чи в період проходження військової служби.

Норми статті 16 Закону №2011-XII у зв`язку із складністю їх конструкції допускають неоднозначне трактування, внаслідок чого і виник спір. Проте, на переконання суду інше тлумачення вказаної норми, ніж зазначене судом, не відображало б мети законодавця при прийнятті цього закону.

Якби законодавець пов`язував право сім`ї на допомогу лише з фактом смерті (загибелі) особи, яка була військовослужбовцем на час смерті, він би обмежився запровадженням норм про наявність відповідного права у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби чи в період її проходження.

Натомість, закон містить також і положення про наявність права на допомогу у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби чи проходження військової служби. Отже в такому випадку допомога призначається незалежно від часу звільнення з військової служби.".

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що захворювання ОСОБА_4, яке призвело до його смерті, було безпосередньо пов`язане із виконанням ним обов`язків військової служби.

За таких обставин та сформованої практики Верховного Суду суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо протиправності відмови відповідача виплатити позивачам одноразову грошову допомогу та прийняли законне рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги в цій частині висновки судів попередніх інстанцій не спростовують і зводяться до додаткової перевірки доказів, що в силу приписів статті 341 КАС України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішення суди першої та апеляційної інстанції порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судові рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.