826/24263/15 Про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, згідно з якими платнику податків зменшено суму від'ємного значення податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість - 05.10.2022 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2016 року (суддя Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року (головуючий суддя Ісаєнко Ю.А., судді: Губська Л.В., Федотов І.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - Інспекція, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 жовтня 2015 року №000870226 та №0008712206.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення ним положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентом (ТОВ "Геліус-Буд"), які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними, а їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів (первинних документів).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року, адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Інспекції від 15 жовтня 2015 року №000870226 та №0008712206.

Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, прийшли до висновку, що операції між позивачем та його контрагентом фактично проведені та належним чином документально оформлені; Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України (2755-17) (далі - ПК України (2755-17) ) умови для формування податкових вигод, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та неправильне застосування процесуальних норм, просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій з контрагентом ТОВ "Геліус-Буд", на підставі яких позивачем формувались дані податкового обліку, а також про непідтвердження платником податку їх фактичного здійснення належними і допустимими доказами, оформленими у відповідності до вимог нормативних актів.

Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому, касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ) в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.

Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.

Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

Суди встановили, що у період з 15 по 21 вересня 2015 року посадовими особами Інспекції проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правомірності нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин із ТОВ "Геліус-Буд" за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 28 вересня 2015 року №464/26-59-22-06-15/32531945, яким, в свою чергу, встановлено порушення:

- пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на загальну суму 2 123 965,00 грн.;

- пунктів 198.1, 198.6 статті 198 ПК України, внаслідок чого завищено розмір від`ємного значення різниці між сумами податкового зобов`язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду по взаємовідносинам з ТОВ "Геліус-Буд" на загальну суму 2 508 733,00 грн., в тому числі: за березень 2013 року - на 371 667,00 грн., травень 2013 року - 991 667,00 грн., червень 2013 року - 991 667,00 грн., листопад 2013 року - 12 617,00 грн., грудень 2013 року - 141 115,00 грн.

В обґрунтування порушень контролюючий орган посилався на безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Геліус-Буд", оскільки більшість кухонного та прального обладнання, яке в подальшому встановлювалось за замовленням позивача в зонах громадського харчування та пральнях готелю, містило коди товарів згідно із УКТ ЗЕД, що свідчить про його імпортне походження, разом з тим відповідно до наявної податкової інформації щодо ПП "Фірма "Титан" (постачальник ТОВ "Геліус-Буд") останнім задекларовано операцій з імпорту товарів на незначні суми (близько 2,5 млн. грн.), частина ж товарних позицій або не імпортувалась, або по ним оформлено операції з придбання на території України при відсутності імпортних операцій у контрагентів-постачальників.

15 жовтня 2015 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0008712206, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 2 508 733,00 грн., та №0008702206 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 2 123 965,00 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України).

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).

За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт "а").

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV (996-14) ) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

У справі, що розглядається, суди встановили, що між Товариством (як замовником) та ТОВ "Геліус-Буд" (як генпідрядником) укладено додаткову угоду від 01 серпня 2006 року №1 до договору генерального підряду від 27 січня 2006 року №003/06, відповідно до якої останній за завданням замовника зобов`язався на свій ризик власними силами і засобами у відповідності до проектної документації, діючих будівельних норм і правил, а також з дотриманням робочої документації та у визначений договором строк збудувати об`єкт (готельно-офісний комплекс з житловими апартаментами на бульварі Шевченка, 28-30 у Шевченківському районі м.Києва), а замовник зобов`язався надати генпідряднику будівельний майданчик, проектну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до договору.

В подальшому між позивачем та ТОВ "Геліус-Буд" укладено додаткову угоду від 15 березня 2012 року №62-12/1, згідно з умовами якої останнє зобов`язалось виконати на об`єкті "Готельно-офісний комплекс з житловими апартаментами на бульварі Тараса Шевченка, 28-30 у Шевченківському районі м.Києва" роботи з встановлення технологічного обладнання та виробничих меблів із нержавіючої сталі в зонах громадського харчування та пральних готельної частини, згідно узгодженого з представниками оператора проекту, включаючи закупівлю та постачання усіх необхідних матеріалів та обладнання, організацію та виконання всіх необхідних будівельних, монтажних та інших робіт, а також здачу цього обладнання приймальним комісіям оператора та міжнародного страхувальника разом з замовником.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: договірні ціни №1, №1, №1/1, №2, №1 (з урахуванням додаткових угод від 15 березня 2013 року №1, від 30 травня 2013 року №1/1, від 13 грудня 2013 року №2, від 24 лютого 2014 року №3) на закупівлю та постачання професійного кухонного та прального обладнання, в тому числі: а) льодогенераторів з сенсорним управлінням (потужністю 35 кг за добу) та бункером для льоду на 29 кг з водяним охолодженням, виробництва Scotsman (Італія) модель CD40WS; б) зонтів витяжних острівних з панеллю для установки над пральним обладнанням, виробництва України, а також іншого професійного кухонного та прального обладнання й здійснення монтажних, пусконалагоджувальних робіт системи; графік виконання робіт (додаток №2 від 15 березня 2012 року до додаткової угоди), графік авансування (додаток №3 від 15 березня 2012 року до додаткової угоди); акти прийому-передачі змонтованого обладнання та матеріалів та акти приймання виконаних підрядних робіт за вересень і листопад 2013 року, лютий 2014 року; документи на постачання, монтаж та пусконалагоджувальні роботи професійного кухонного та прального обладнання на відмітках: -3.300, 0.000, +5.400, +9.000, +26.850.

Крім того, позивачем надано копії сертифікатів відповідності на встановлене обладнання, висновок санітарно-епідеміологічної експертизи обладнання №05.03.02-04/46914, а також технічні паспорти на обладнання.

Також, з метою підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "Геліус-буд" позивачем надавався укладений між ним та ТОВ "Компанія з розвитку проектів "Сент Софія Хоумс" договір на здійснення технічного нагляду від 31 грудня 2009 року, за умовами якого останнє зобов`язалось здійснити технічний нагляд за виконанням ТОВ "Геліус-буд" будівельно-монтажних робіт на об`єкті, у тому числі робіт з встановлення технологічного обладнання та виробничих меблів з нержавіючої сталі в зонах громадського харчування та пральних готельної частини, включаючи закупівлю та постачання необхідних матеріалів.

При цьому, оцінюючи наслідки спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом, суди вказали, що наявні первинні документи дають можливість визначитися із суттю, змістом та обсягом господарських операцій, ідентифікувати їх учасників та перевірити правильність відображення операцій в податковому обліку, а відтак, дійшли переконання, що у ході перевірки Товариством подана вся необхідна первинна документація та інші докази на підтвердження реальності господарських операцій із контрагентом, а також того, що укладені угоди мали на меті настання дійсних правових наслідків, що обумовлені ними.

Також, слід зазначити, що усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. При цьому, сама лише по собі наявність податкової інформації щодо контрагента контрагента не може бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій. В той же час у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Разом з тим, суди відмітили, що відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом, як і не доведено, що зміст укладених між ними угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів, або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Не підтверджено відповідачем й невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру); недостатності у контрагента трудових та інших ресурсів, які були йому необхідні, однак відсутні.

Водночас, судами з`ясовано, що станом на дату підписання договору, розрахункових та первинних документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

Що ж до доводів контролюючого органу про непідтвердження отримання позивачем товару по ланцюгу постачання суди відмітили, що договірні відносини між ТОВ "Геліус-Буд" та ПП "Фірма "Титан" в частині поставки та монтування обладнання на об`єкті позивача були предметом судового розгляду.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2015 року у справі №826/24567/15, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року та Вищого адміністративного суду України від 15 серпня 2017 року, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус-буд" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 липня 2015 року №0005392206, №0005412206, №0005422206, а також серед іншого встановлено товарність господарських операцій, які здійснювались на підставі укладеного між ТОВ "Геліус-Буд" та ПП "Фірма "Титан" договору підряду від 15 березня 2013 року №15-03/12Т.

При цьому, в акті перевірки позивача у даній справі посадові особи Інспекції, обґрунтовуючи нереальність спірних господарських операцій, посилались саме на договір підряду від 15 березня 2013 року №15-03/12Т, який був предметом розгляду у справі №826/24567/15.

Враховуючи наведене вище в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги не впливають на правильність прийнятих судами рішень й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року - без змін.