ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2007 р.
№ 11/412 ( rs507460 ) (rs507460)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя:
Першиков Є.В.
суддів
за участю представників сторін:
позивача -
відповідача -
Данилова Т.Б., Ходаківська I.П.
пр.Iгнатова Н.О. дов. № Н-01/1567 від 16.05.07
пр.Маєвська В.М. дов. № 09-18/1160 від 29.12.06
розглянувши матеріали касаційної скарги
державного підприємства "Донецька залізниця"
у справі
господарського суду Донецької області
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2007р.
за позовом
державного підприємства "Донецька залізниця"
до відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат
"Азовсталь"
про
стягнення 148 405,20грн.
Розпорядженням Заступника голови Вищого господарського суду
України від 03.10.2007 № 02-12.2/286 змінено склад колегії : у
зв'язку з відпусткою судді Савенко Г.В. призначено колегію у
складі : головуючий суддя Першиков Є.В., судді Ходаківська I.П.,
Данилова Т.Б.
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2006 року державне підприємство "Донецька
залізниця" звернулось до господарського суду Донецької області з
позовною заявою про стягнення з відкритого акціонерного товариства
"Металургійний комбінат "Азовсталь" 148405,20 грн. збору за
зберігання вантажу у вагонах, затриманих на станції призначення в
очікуванні подачі на під'їзну колію відповідача.
Господарський суд Донецької області рішенням від 13.03.2007 у
задоволенні позовних вимог відмовив з посиланням на те, що позивач
не довів свої позовні вимоги, оскільки приймально-здавальні колії
були вільні тривалий час, але не зважаючи на цей факт залізниця не
подавала відповідачу вагони в безоплатний термін зберігання на ці
приймально-здавальні колії.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
11.06.2007 рішення господарського суду залишено в силі з підстав
недоведеності позовних вимог.
Не погоджуючись з Постановою Донецького апеляційного
господарського суду та рішенням Господарського суду Донецької
області, державне підприємство "Донецька залізниця" звернулось до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
посилається на неправильне застосування судами норм матеріального
та процесуального права, просить прийняті по справі рішення
скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в
повному обсязі.
В обгрунтування касаційної скарги залізниця посилається на
прибуття на адресу відповідача у спірний період вантажів більше,
ніж він встигав вивантажувати, внаслідок чого вагони із вантажами
затримувались не лише на станції призначення, а і на підходах до
неї, за що Статутом залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
передбачено
нарахування плати за користування вагонами та плати за зберігання
вантажів у вагонах. Приймаючи від відправників до перевезення
вантажі згідно плану перевезень, залізниця не має повноважень
узгоджувати з одержувачем час прийому цих вантажів. Суди
попередніх інстанцій не врахували ці обставини, чим припустились
порушень норм матеріального права - пункту 46 Статуту залізниць
України ( 457-98-п ) (457-98-п)
та статті 43 Господарського процесуального
права в частині повного, всебічного дослідження всіх обставин
справи.
Відповідач відкрите акціонерне товариство "Металургійний
комбінат "Азовсталь" у відзиві на касаційну скаргу проти доводів
касаційної скарги заперечує, вважає прийняті по справі судові
рішення законними та обгрунтованими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи,
предметом спору є стягнення збору за зберігання вантажу у вагонах,
затриманих на станції призначення в очікуванні подачі на під'їзну
колію через зайнятість приймально-здавальних колій
вантажоодержувача.
Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт"
( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
встановлює, що законодавство про залізничний
транспорт загального користування складається з Закону України
"Про транспорт" ( 232/94-ВР ) (232/94-ВР)
, цього закону, Статуту залізниць
України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та інших
актів законодавства.
Стаття 908 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлює,
що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими
законами, транспортними кодексами (статутами), іншими
нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно
до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами
транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень
встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом,
іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими
нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно
до них.
Пункт 5 статті 307 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
також встановлює, що умови перевезень вантажів окремими видами
транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за
цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами,
транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Пункт 46 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою
Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 ( 457-98-п ) (457-98-п)
встановлює, що одержувач
зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його
адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів
установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на
станції безкоштовно протягом доби. За зберігання вантажу на
станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена
тарифом.
Правила зберігання вантажів ,
затверджені на підставі пункту 5 Статуту залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644
( z0866-00 ) (z0866-00)
та зареєстровані в Міністерстві юстиції 24.11.2000 за
№ 866/5087 , у пункті 5
встановлюють, що якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального
користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього
стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом,
незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Пункт 8 Правил зберігання вантажів встановлює, що збір за
зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з
вини одержувача (відправника) після закінчення терміну
безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (
на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних,
припортових станціях тощо), при цьому термін безоплатного
зберігання обчислюється при затримці -з моменту затримки.
Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним
транспортом України , затверджений
Наказом Мінтрансу України від 15.11.1999 № 551 ( z0828-99 ) (z0828-99)
та
зареєстрований Міністерством юстиції 01.12.1999 за № 828/4121 в пункті 2 розділу 2 встановлює
розміри зборів за зберігання вантажів, таким чином, збір за
зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує
додаткового погодження сторонами.
Підпункт 2.3 пункту 2 розділу 2 Тарифного керівництва № 1
також встановлює, що за зберігання у вагонах вантажів, що мають
вивантажуватись на місцях загального і незагального користування,
але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір
справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання.
Судами попередніх інстанцій встановлено, і це вбачається з
матеріалів справи, відповідно до умов Договору, укладеного між ВАТ
"Металургійний комбінат "Азовсталь" та Донецькою залізницею, №
1/27 від 14.09.1999 про експлуатацію під'їзної колії ВАМ МК
"Азовсталь" по станції Сартана Донецької залізниці на під'їзну
колію відповідача вагони повинні подаватись локомотивом залізниці
на приймально-здавальні колії № 21, 22, 23, враховуючи те, що їх
кількість не перевищує максимальну переробну спроможність
під'їзної колії 1450 вагонів на добу.
Державне підприємство "Донецька залізниця" за понаднормативне
зберігання вантажу у 97 вагонах на станції призначення Сартана по
накопичувальним картам №№ 2605512, 2605523 за квітень 2006 року
нарахувала збір в сумі 148405,20 грн. з ПДВ. Представник
вантажоодержувача підписав накопичувальні картки із застереженням.
Згідно п. 3 Правил складання актів акти загальної форми складаються, в тому
числі, в разі затримки вагонів на станції призначення в очікуванні
подачі під вивантаження з причин, що залежать від
вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту,
підприємства.
Станція Сартана Донецької залізниці склала Акти загальної
форми № 633 від 07.04.2006 та № 645 від 13.04.2006, в яких
зазначила причини їх затримки "у зв'язку з зайнятістю
приймально-здавальних колій", представник ВАТ "Азовсталь" від
підпису даних актів відмовився.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено
матеріалами справи, а саме : двостороннім Актом від 07.02.2007 № 3
звірки відомостей щодо зайнятості приймально-здавальних колій
відповідача, залізниця мала можливість в термін безоплатного
зберігання вагонів на станції Сартана подати вагони на під'їзні
колії металургійного комбінату.
Правила зберігання вантажів та Тарифне керівництво № 1
передбачають сплату збору за зберігання вантажів у вагонах, якщо
вагони затримані або не подані під вивантаження з вини одержувача,
а оскільки залізниця не довела неможливість подачі спірних вагонів
на приймально-здавальні колії, судами попередніх інстанцій в
задоволенні позовних вимог відмовлено.
Оскільки позовні вимоги про стягнення збору за зберігання
вантажу у сумі 148405,20 грн. визнані недоведеними та такими, що
не підлягають задоволенню по суті, господарські суди обгрунтовано
не досліджували питання стосовно дотримання строків позовної
давності для звернення з позовом.
Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій винесені з
дотриманням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного і об'єктивного
розгляду справи в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності.
Стаття 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
встановлює межі перегляду справ у касаційній
інстанції: переглядаючи в касаційному порядку судові рішення,
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
За таких обставин касаційна скарга державного підприємства
"Донецька залізниця" на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 11.06.2007р. та рішення господарського
суду Донецької області від 13.03.2007р. не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця"
залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
11.06.2007р. у справі № 11/412 ( rs507460 ) (rs507460)
залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді Т. Данилова
I. Ходаківська