ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     03 жовтня 2007 р.
     № 17/457 ( rs719743 ) (rs719743)
        
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
     Михайлюка М.В.,
 
     Рибака В.В.,
 
     Дунаєвської Н.Г.,
 
     розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.  Києві
касаційну скаргу Відкритого  акціонерного  товариства  "Акціонерна
компанія "Київводоканал"  на  рішення  Господарського  суду  міста
Києва від 11 червня 2007  року  у  справі  №  17/457  ( rs719743 ) (rs719743)
        
Господарського суду міста Києва за позовом Відкритого акціонерного
товариства  "Акціонерна  компанія  "Київводоканал",  м.  Київ,  до
Житлово-будівельного  кооперативу  "Приборист-5",  м.  Київ,   про
стягнення 59 217,02грн.,
 
     за участю представників сторін:
 
     позивача -ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" -Гапоненка
Ю.В. (дов. № 159 від 28.09.2007 р.);
 
     відповідача         -Житлово-будівельного         кооперативу
"Приборист-5" -Нурищенко С.В. (дов. від 25.11.2006 р.);
 
                            встановив:
 
     У вересні 2006 року позивач -Відкрите  акціонерне  товариство
"Акціонерна компанія "Київводоканал", пред'явив  у  господарському
суді  позов  до  відповідача   -Житлово-будівельного   кооперативу
"Приборист-5", про стягнення 59 217,02 грн.,
 
     Вказував, що на підставі договору № 01558/4-06 від  4  травня
1993 року на відпуск води та послуги каналізації,  укладеного  між
Підприємством по експлуатації водомірного  господарства  та  збуту
води "Водозбут",  правонаступником  якого  є  Відкрите  акціонерне
товариство    "Акціонерна     компанія     "Київводоканал",     та
Житлово-будівельним    кооперативом     "Приборист-5",     позивач
зобов'язався забезпечувати Відповідачу постачання питної  води  та
приймати від нього каналізаційні стоки, а відповідач  сплатити  за
вищевказані послуги на умовах,  які  визначені  цим  Договором  та
Правилами  користування  системи  комунального  водопостачання  та
водовідведення в містах і селищах України,  затвердженими  наказом
Держжитлокомунгоспу України від 1 липня 1994  № 65 ( z0165-94 ) (z0165-94)
         .
 
     Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині
розрахунку за спожиті  послуги,  внаслідок  чого  за  відповідачем
утворилась заборгованість з жовтня  2003  року  по  листопад  2006
року, яка станом на 1 серпня 2006 року становить  54  569,16  грн.
основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 54 596, 16
грн. -основного боргу, 4 674,86 грн. -інфляційних  витрат,  592,20
грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн.  витрат  за  IТЗ
судового процесу.
 
     Під час розгляду справи позивачем  неодноразово  уточнювалися
позовні вимоги в частині розміру основного  боргу  та  інфляційних
витрат. Остаточно позивач просить стягнути з відповідача  основний
борг у сумі 51 092,47 грн.  та  інфляційні  витрати  в  розмірі  9
387,92 грн.
 
     Рішенням Господарського суду міста Києва від 11  червня  2007
року у справі № 17/457 ( rs719743 ) (rs719743)
         (суддя: Кролевець О.А.)  позов
задоволено частково.
 
     Постановлено  стягнути  з  відповідача  на  користь  позивача
заборгованість   за   надані   послуги   з    водопостачання    та
водовідведення питної води, з  урахуванням  встановленого  індексу
інфляції в розмірі 4 081,32 грн., 102 грн. державного мита та  118
грн. витрат на IТЗ судового процесу.
 
     Судове рішення мотивоване обгрунтованістю  позовних  вимог  в
частині стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з
водопостачання питної води,  з  урахуванням  індексу  інфляції  за
період з січня 2004 року по листопад 2006 року та  посиланнями  на
неналежне виконання відповідачем умов договору щодо оплати наданих
послуг  на  загальну  суму  2234,69   грн.,   що   підтверджується
розрахунками позивача.
 
     В частині відмови у стягнені з відповідача заборгованості  за
послуги з водопостачання  питної  води,  яка  використовується  на
приготування гарячої води, судове рішення  мотивоване  посиланнями
на ту обставину, що за умовами укладеного між  сторонами  договору
обов'язок відповідача щодо сплати таких послуг не передбачений.
 
     У   касаційній   скарзі   Відкрите   акціонерне    товариство
"Акціонерна компанія  "Київводоканал",  посилаючись  на  порушення
судом  норм  матеріального  права  та  неповне  з'ясування   судом
обставин справи, просить рішення скасувати,  та  постановити  нове
рішення про задоволення позову.
 
     Розглянувши матеріали  справи  і  доводи  касаційної  скарги,
перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права при вирішенні даного  спору,  колегія  суддів
знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без  задоволення,
з таких підстав.
 
     Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,  що
викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року  №  11  "Про  судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
        ,  рішення  є  законним  тоді,  коли  суд,
виконавши  всі  вимоги  процесуального  законодавства  і  всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у  відповідності  з  нормами
матеріального  права,  що   підлягають   застосуванню   до   даних
правовідносин.
 
     Обгрунтованим   визнається   рішення,   в   якому    повністю
відображені  обставини,  що  мають  значення  для  даної   справи,
висновки суду про  встановлені  обставини  і  правові  наслідки  є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються  достовірними
доказами, дослідженими у судовому засіданні.
 
     Рішення господарського суду  відповідає  зазначеним  вимогам,
оскільки  грунтується  на  всебічному,  повному   і   об'єктивному
розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
 
     Як вбачається з матеріалів  справи  та  встановлено  місцевим
судом, між Підприємством по експлуатації водомірного  господарства
та збуту води "Водозбут" (постачальником), правонаступником  якого
є ВАТ "АК  "Київводоканал",  та  Житлово-будівельним  кооперативом
"Приборист-5", (абонентом) укладено договір  №  01558/4-06  від  4
травня  1993  року  на  відпуск  води  та   послуги   каналізації,
відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується  забезпечити
абоненту  постачання  питної  води  та   прийняти   від   абонента
каналізаційні стоки, а абонент сплатити за  вищезазначені  послуги
на умовах, які визначені цим договором та  Правилами  користування
системами комунального водопостачання в містах і селищах  України,
затвердженими наказом  Голови  Держжитлокомунгоспу  України  №  65
( z0165-94 ) (z0165-94)
         від 01.07.1994.
 
     Під  час  розгляду  справи  судом  встановлено,  що  протягом
спірного періоду позивачем було надано  послуги  з  водопостачання
питної води,  яка  використовується  як  холодна  вода,  загальним
обсягом 52 993 куб.м. на загальну суму  43  242,29  грн.  (жовтень
2003 року по жовтень  2005  року),  та  послуги  з  водопостачання
питної води, яка використовується на  приготування  гарячої  води,
загальний обсяг якої становить 51 457 куб.м. на загальну  суму  36
1562,12 грн. (листопад 2005 року по листопад 2006 року),  а  також
прийнято  від  відповідача  каналізаційні  стоки  обсягом  28  722
куб.м., вартість яких становить 8 616,60 грн.
 
     Господарським  судом  міста  Києва  було  досліджено,  що  на
виконання умов договору відповідачем сплачено 46 771,96 грн.
 
     Статтею  22  Закону  України  "Про  питну   воду   та   питне
водопостачання"  ( 2918-14 ) (2918-14)
          передбачений   обов'язок   споживача
(відповідача) своєчасно вносити плату за  використану  питну  воду
відповідно до встановлених  тарифів  на  послуги  централізованого
водопостачання і водовідведення.
 
     Відповідно до ст.ст.  525  526  Цивільного  кодексу  України,
зобов'язання повинні виконуватися  належним  чином  відповідно  до
умов договору та  вимог  цього  кодексу,  інших  актів  цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до
звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно  ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його
умов не допускається,  якщо  інше  не  встановлено  договором  або
законом.
 
     Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК  України  ( 435-15 ) (435-15)
        ,  боржник,
який  прострочив  виконання  грошового  зобов'язання,  на   вимогу
кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з  урахуванням  індексу
інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від
простроченої суми, якщо інший  розмір  процентів  не  встановлений
договором або законом.
 
     Враховуючи вищевикладене, місцевий суд дійшов  обгрунтованого
висновку про те, що з відповідача  на  користь  позивача  підлягає
стягненню   заборгованість   за   надані   позивачем   послуги   з
водопостачання питної води, яка використовується як  холодна  вода
та послуги з прийняття  каналізаційних  стоків,  загальний  розмір
якої, як встановлено судом становить 2234,69 грн.
 
     Разом з тим, встановивши, що станом на 1 серпня 2006  року  у
відповідача була заборгованість  з  оплати  за  надані  послуги  з
водопостачання та водовідведення, місцевий суд, у відповідності до
вимог  ст.  625  ЦК  України  ( 435-15 ) (435-15)
        ,  правомірно  стягнув   з
відповідача інфляційні втрати в сумі  1846,63  грн.  за  період  з
січня 2004 року по листопад 2006 року.
 
     Що стосується позовних  вимог  про  стягнення  з  відповідача
заборгованості  за  послуги  з  водопостачання  питної  води,  яка
використовується на приготування гарячої води, судом цілком  вірно
залишено їх без  задоволення,  оскільки  укладеним  між  сторонами
договором  обов'язок  відповідача  щодо  сплати  таких  послуг  не
передбачений.
 
     Дані висновки грунтуються на всебічному і повному дослідженні
всіх обставин справи і правильній юридичній оцінці наявних  у  ній
доказів,  а  тому  прийняте  судове   рішення   є   законними   та
обгрунтованими.
 
     Твердження касаційної скарги про те, що ЖБК "Приборист-5", як
споживач послуг ВАТ  "АК  "Київводоканал"  за  спірним  договором,
зобов'язаний оплачувати отриманні послуги, в тому числі і за питну
воду використану для виготовлення гарячої води, не заслуговують на
увагу,  оскільки  як  встановлено  місцевим  судом  укладений  між
сторонами договір не пов'язаний з постачанням води відповідачу для
виготовлення  гарячої  води,  а  тому  не  зобов'язує  відповідача
оплатити такі послуги.
 
     Iнші доводи,  наведені  у  касаційній  скарзі,  зводяться  до
намагань скаржника надати перевагу одних доказів  над  іншими,  що
суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  і  тому  до
уваги не беруться.
 
     Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається
за правилами розгляду справи у суді першої інстанції  за  винятком
процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи  та
їх  доказуванням,  прийняте  рішення  відповідає  нормам   чинного
законодавства та підстав для його скасування не вбачається.
 
     Керуючись   статтями    111-5,    111-7,    111-9,-    111-11
Господарського процесуального кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий
господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
     Касаційну   скаргу   Відкритого    акціонерного    товариства
"Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.
 
     Рішення Господарського суду міста Києва від  11  червня  2007
року у справі № 17/457 ( rs719743 ) (rs719743)
         залишити без змін.
 
     Судді: М.В. Михайлюк
 
     В.В. Рибак
 
     Н.Г. Дунаєвська